Комуністам треба було якось пояснити свої дії електорату, бо така втрата політичної цноти справді вимагає пояснень. Як завжди, все пояснили «ідеологічними жертвами» в ім’я людини праці, мовляв, комуністи пішли на співпрацю з капіталістами, щоб захистити інтереси простого люду. Інша річ, як це реально можна було зробити, враховуючи нечисленну комуністичну фракцію у Верховній Раді…
Проте такі пояснення так-сяк когось переконували тільки на початку. Після оголошення підвищення тарифів на газ і комунальні послуги та ще й обіцянок запровадити штрафні санкції за заборгованість за них, комуністам треба було пояснити свою поведінку масам. Комуністи вирішили вдатися до нещадної критики своїх колег у коаліції – Партії регіонів. Причому така шалена критика раніше застосовувалася червоними тільки проти українських націоналістів (точніше, тих, кого вони називають націоналістами).
Смерть капіталу!.. І Партії регіонів
Ватажок кримських комуністів Леонід Грач звинуватив регіоналів у тому, що вони діють під диктовку Міжнародного валютного фонду. За його словами, Янукович нібито нічого не зробив для народу, а Партія регіонів є знаряддям пограбування трудівників. Звично вмостившись у студійному кріслі державної ТРК «Крим», Грач таврував союзників у коаліції: вони не соромляться і не бояться наступати на життєві інтереси трудящих.
Головний кримський комуніст натхненно лякав кримчан: ціни буде підвищено на все. Він також повідомив, що внаслідок законотворчої діяльності Партії регіонів (зокрема щодо місцевих виборів), Верховна Рада Криму, сільські й селищні голови є нелегітимними, а новий виборчий закон – це брутальне порушення прав людини, а самі вибори призведуть до багатьох порушень і надуживань. На закінчення комуністичний лідер Криму пообіцяв громадянам «гарячу» осінь і зиму.
А Петро Симоненко економічну політику коаліції назвав «рабством ХХІ століття». Також президія ЦК КПУ дала свою оцінку діяльності сформованого за безпосередньої участі комуністів уряду Микола Азарова: «Уряд ставить проблеми тарифної і цінової політики у пряму залежність від інтересів олігархічних кланів і зарубіжного капіталу».
Зовсім не соромляться в критиці регіоналів місцеві комуністичні осередки. Зокрема севастопольська партійна організація КПУ називає програму Партії регіонів «антинародною», присвячуючи її тавруванню мало не всі шпальти своєї газети «Севастопольская правда». Регіоналів звинувачують у підвищенні пенсійного віку, збільшенні ціни на газ, обмеженні свободи зборів тощо. А ватажок севастопольських червонопрапорних товаришів Василь Пархоменко заявив на сесії міської ради, що Партія регіонів обдурила виборців, продовжуючи фінансувати «пронатовські» програми, свідченням чого нібито є навчання «Сі Бриз-2010».
Найдивовижніше те, що не шкодуючи звинувачень на адресу Партії регіонів, комуністи абсолютно не поспішають із виходом зі складу коаліції. Себто при владі вони бути хочуть, а відповідати за соціально-економічний курс уряду, який вони також формували – не бажають. Добре влаштувалися, товариші-комуністи. З одного боку – всі вигоди причетної до влади партії, а з другого – жодної відповідальності. Якби комуністи були порядними людьми, вони спочатку вийшли б зі складу керівної більшості, відкликали своїх представників у структурах виконавчої влади, а тоді вже кидалися б із критикою та прокляттям на Партію регіонів.
Але така «послідовна» поведінка є вельми типовою для комуністів. Тому не думаю, що комуністи дуже здивували регіоналів. Хіба це вперше? Було зрозуміло, що так станеться. Питання лише в тому, чому комуністи завдали удару в спину Партії регіонів саме зараз.
Що їх спонукає?
Усе пояснюється дуже просто: наближаються місцеві вибори. Якщо нічого не зміниться, вони відбудуться в жовтні поточного року. З чим комуністам йти на ці вибори? Як виправдовуватися перед «робітничим класом» за коаліцію з партією великого бізнесу? А перед очима – політична доля Соціалістичної партії та її лідера Олександра Мороза, які дорого заплатили за аналогічну коаліцію. Як комуністам довести, що вони не мають відношення до підвищення цін, до стрімкого зубожіння більшості населення України?
Є лише один шлях: істерична комуністична демагогія, гучні звинувачення проти інших політичних сил, наднахабство тощо. Можливо, внаслідок усіх звукових ефектів, публіка забуде, де перебувала Комуністична партія під час формування і перших соціально-економічних кроків уряду Миколи Азарова. Хіба комуністи не знали, з ким саме вони утворюють коаліцію? Хіба від початку було не ясно, якою буде економічна і соціальна політика парламентсько-урядової більшості?
Коли комуністи удають наївну політичну дівчинку, це навіть не смішно. Це огидно. Проте, все буде як завжди. Комуністи будуть голосно кричати, що вони, не шкодуючи своїх сил, захищають інтереси знедолених верств населення. Певна кількість пенсіонерів, що до кінця життя ностальгуватимуть за життям у СРСР, знову їм повірять і проголосують «як треба». Але комуністичний електорат повільно, проте неухильно скорочується і нема на те ради. Однак Петру Симоненку та Леоніду Грачу вистачить. А поки що комуністи погрожують Партії регіонів і уряду Миколи Азарова масовими акціями протесту (без відриву себе від урядової коаліції). Себто по парних днях комуністи разом із Миколою Азаровим керуватимуть Україною, а по непарних – скидатимуть «антинародний режим» Партії регіонів...
Що ж, як казав Ленін: «морально все, що служить справі пролетаріату». А «справу пролетаріату» визначає компартія, а думку партії визначає ЦК, а настрої ЦК визначає політбюро (в КПУ – президія), а думку політбюро визначає вождь. Все очевидно, але спостерігати ці комуністичні маневри – все одно огидно.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Проте такі пояснення так-сяк когось переконували тільки на початку. Після оголошення підвищення тарифів на газ і комунальні послуги та ще й обіцянок запровадити штрафні санкції за заборгованість за них, комуністам треба було пояснити свою поведінку масам. Комуністи вирішили вдатися до нещадної критики своїх колег у коаліції – Партії регіонів. Причому така шалена критика раніше застосовувалася червоними тільки проти українських націоналістів (точніше, тих, кого вони називають націоналістами).
Смерть капіталу!.. І Партії регіонів
Ватажок кримських комуністів Леонід Грач звинуватив регіоналів у тому, що вони діють під диктовку Міжнародного валютного фонду. За його словами, Янукович нібито нічого не зробив для народу, а Партія регіонів є знаряддям пограбування трудівників. Звично вмостившись у студійному кріслі державної ТРК «Крим», Грач таврував союзників у коаліції: вони не соромляться і не бояться наступати на життєві інтереси трудящих.
Головний кримський комуніст натхненно лякав кримчан: ціни буде підвищено на все. Він також повідомив, що внаслідок законотворчої діяльності Партії регіонів (зокрема щодо місцевих виборів), Верховна Рада Криму, сільські й селищні голови є нелегітимними, а новий виборчий закон – це брутальне порушення прав людини, а самі вибори призведуть до багатьох порушень і надуживань. На закінчення комуністичний лідер Криму пообіцяв громадянам «гарячу» осінь і зиму.
А Петро Симоненко економічну політику коаліції назвав «рабством ХХІ століття». Також президія ЦК КПУ дала свою оцінку діяльності сформованого за безпосередньої участі комуністів уряду Микола Азарова: «Уряд ставить проблеми тарифної і цінової політики у пряму залежність від інтересів олігархічних кланів і зарубіжного капіталу».
Зовсім не соромляться в критиці регіоналів місцеві комуністичні осередки. Зокрема севастопольська партійна організація КПУ називає програму Партії регіонів «антинародною», присвячуючи її тавруванню мало не всі шпальти своєї газети «Севастопольская правда». Регіоналів звинувачують у підвищенні пенсійного віку, збільшенні ціни на газ, обмеженні свободи зборів тощо. А ватажок севастопольських червонопрапорних товаришів Василь Пархоменко заявив на сесії міської ради, що Партія регіонів обдурила виборців, продовжуючи фінансувати «пронатовські» програми, свідченням чого нібито є навчання «Сі Бриз-2010».
Найдивовижніше те, що не шкодуючи звинувачень на адресу Партії регіонів, комуністи абсолютно не поспішають із виходом зі складу коаліції. Себто при владі вони бути хочуть, а відповідати за соціально-економічний курс уряду, який вони також формували – не бажають. Добре влаштувалися, товариші-комуністи. З одного боку – всі вигоди причетної до влади партії, а з другого – жодної відповідальності. Якби комуністи були порядними людьми, вони спочатку вийшли б зі складу керівної більшості, відкликали своїх представників у структурах виконавчої влади, а тоді вже кидалися б із критикою та прокляттям на Партію регіонів.
Але така «послідовна» поведінка є вельми типовою для комуністів. Тому не думаю, що комуністи дуже здивували регіоналів. Хіба це вперше? Було зрозуміло, що так станеться. Питання лише в тому, чому комуністи завдали удару в спину Партії регіонів саме зараз.
Що їх спонукає?
Усе пояснюється дуже просто: наближаються місцеві вибори. Якщо нічого не зміниться, вони відбудуться в жовтні поточного року. З чим комуністам йти на ці вибори? Як виправдовуватися перед «робітничим класом» за коаліцію з партією великого бізнесу? А перед очима – політична доля Соціалістичної партії та її лідера Олександра Мороза, які дорого заплатили за аналогічну коаліцію. Як комуністам довести, що вони не мають відношення до підвищення цін, до стрімкого зубожіння більшості населення України?
Є лише один шлях: істерична комуністична демагогія, гучні звинувачення проти інших політичних сил, наднахабство тощо. Можливо, внаслідок усіх звукових ефектів, публіка забуде, де перебувала Комуністична партія під час формування і перших соціально-економічних кроків уряду Миколи Азарова. Хіба комуністи не знали, з ким саме вони утворюють коаліцію? Хіба від початку було не ясно, якою буде економічна і соціальна політика парламентсько-урядової більшості?
Коли комуністи удають наївну політичну дівчинку, це навіть не смішно. Це огидно. Проте, все буде як завжди. Комуністи будуть голосно кричати, що вони, не шкодуючи своїх сил, захищають інтереси знедолених верств населення. Певна кількість пенсіонерів, що до кінця життя ностальгуватимуть за життям у СРСР, знову їм повірять і проголосують «як треба». Але комуністичний електорат повільно, проте неухильно скорочується і нема на те ради. Однак Петру Симоненку та Леоніду Грачу вистачить. А поки що комуністи погрожують Партії регіонів і уряду Миколи Азарова масовими акціями протесту (без відриву себе від урядової коаліції). Себто по парних днях комуністи разом із Миколою Азаровим керуватимуть Україною, а по непарних – скидатимуть «антинародний режим» Партії регіонів...
Що ж, як казав Ленін: «морально все, що служить справі пролетаріату». А «справу пролетаріату» визначає компартія, а думку партії визначає ЦК, а настрої ЦК визначає політбюро (в КПУ – президія), а думку політбюро визначає вождь. Все очевидно, але спостерігати ці комуністичні маневри – все одно огидно.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
