Шоста година ранку. Яскраве сонце нещадно заливає ще не вихололий від учорашньої спеки асфальт. «Тисяча вісімнадцятою будеш», – каже засмаглий чолов’яга зі списком у руках тоненькій дівчинці із сполоханими очима провінційної відмінниці. «А учора у скількох взяли?», – ошелешено запитує мама дівчинки. « Та п’ятдесять шість здали», – відповідає записувач і додає співчутливо – «не переживайте, ми тут уже який день товчемося, усі здадуть, де вони від нас дінуться».
Вищий навчальний заклад, під стінами якого це відбулося, немає сенсу називати – це характерна ознака процесу подання документів до 99, 9% вишів України вступної кампанії 2010. Хіба що час «переклички» може трохи коливатися.
Знервовані вкрай батьки, виснажені спекою та нерозумінням ситуації діти й незворушні обличчя охоронців у цивільному, які надійно перешкоджають вільному пересуванню громадян на шляху до омріяних приймальних комісій.
Добре тому, хто місцевий. Добре тому, хто має родичів та знайомих. Добре тому, хто має гроші, щоб винайняти житло. Бо це означає гарантоване місце, де можна помитися, поїсти і поспати.
Та й ті хто цього не має – борються до останнього. Сплять на лавах у парках та скверах, миються біля бюветів і намагаються першими потрапити на ранкову та вечірню реєстрацію.
Але там усі рівні. Бо є список, і є міцний заслін від нахаб, що намагаються прорватися без черги і є спільне відчуття повного «бєспрєделу»:
«Нас просто «динамлять», щоб набрати менше дітей з найвищими балами, а потім протягнути тих, хто більше заплатить», – так пояснює ситуацію один із батьків.
І це одна з найпоширеніших відповідей на запитання, що висить у розпеченому повітрі вступної кампанії імені Табачника – чому удвічі скоротили термін подання документів і чому при цьому так повільно працюють приймальні комісії?
Тепер Уряд термін подовжив. Хоч міністр Табачник і не хотів.
Але політична доцільність все ж трохи скорегувала міркування політично-комерційної вигоди.
Р.S. У Києві є виш де документи подаються, як і у минулі роки, спокійно й у піднесеній атмосфері. Це Києво-Могилянська Академія. На шосту годину ранку 23 липня у списку тих, хто хоче подати документи – 8 випускників. Усі, хто приходив у попередні дні, вже спокійно готуються до іспитів.
Вищий навчальний заклад, під стінами якого це відбулося, немає сенсу називати – це характерна ознака процесу подання документів до 99, 9% вишів України вступної кампанії 2010. Хіба що час «переклички» може трохи коливатися.
Знервовані вкрай батьки, виснажені спекою та нерозумінням ситуації діти й незворушні обличчя охоронців у цивільному, які надійно перешкоджають вільному пересуванню громадян на шляху до омріяних приймальних комісій.
Добре тому, хто місцевий. Добре тому, хто має родичів та знайомих. Добре тому, хто має гроші, щоб винайняти житло. Бо це означає гарантоване місце, де можна помитися, поїсти і поспати.
Та й ті хто цього не має – борються до останнього. Сплять на лавах у парках та скверах, миються біля бюветів і намагаються першими потрапити на ранкову та вечірню реєстрацію.
Але там усі рівні. Бо є список, і є міцний заслін від нахаб, що намагаються прорватися без черги і є спільне відчуття повного «бєспрєделу»:
«Нас просто «динамлять», щоб набрати менше дітей з найвищими балами, а потім протягнути тих, хто більше заплатить», – так пояснює ситуацію один із батьків.
І це одна з найпоширеніших відповідей на запитання, що висить у розпеченому повітрі вступної кампанії імені Табачника – чому удвічі скоротили термін подання документів і чому при цьому так повільно працюють приймальні комісії?
Тепер Уряд термін подовжив. Хоч міністр Табачник і не хотів.
Але політична доцільність все ж трохи скорегувала міркування політично-комерційної вигоди.
Р.S. У Києві є виш де документи подаються, як і у минулі роки, спокійно й у піднесеній атмосфері. Це Києво-Могилянська Академія. На шосту годину ранку 23 липня у списку тих, хто хоче подати документи – 8 випускників. Усі, хто приходив у попередні дні, вже спокійно готуються до іспитів.
