В ЗМІ неодноразово підкреслювалося, що кошти, які надходили в Цхінвалі, зникали десь у колах близьких до Кокойти. В цьому ж звинувачувала президента і опозиція, яку фактично вичавили з республіки – до Грузії і до тієї ж Росії. Очевидно, і російське керівництво почало замислюватися над питанням – де гроші?
Едуарду Кокойти нічого не залишається, як спростовувати повідомлення російських журналістів. Адже він вважає себе президентом незалежної держави. Росія, до речі, також визнала незалежність колишньої грузинської автономної області, відкрила її посольство у Москві і навіть сприяла визнанню осетинської незалежності кількома іншими державами – від Нікарагуа і Венесуели аж до Науру.
Терпець урвався
І от виявляється, що президента цієї незалежної держави можна викликати до кабінету російського прем’єра і там дати йому прочухана! З іншого боку, і Володимира Путіна можна зрозуміти. На відновлення Південної Осетії виділяються величезні кошти – а виглядає само виголошена республіка так, ніби війна була тільки учора.
При цьому журналісти мають можливість завітати не тільки до Цхінвалі, але й до близького грузинського Горі – і переконатися, що рідне місто Сталіна дійсно змінилося за цей час. А тепер виникає справедливе питання: яка країна все ж таки має більше ресурсів – Росія чи Грузія? Яка країна знайшла більше грошей для відновлення постраждалих від конфлікту територій – Росія чи Грузія? І якщо все ж таки Росія – так де ж результати її допомоги?
Всі ці питання міг задати Путін Кокойти під час останнього візиту осетинського президента до Москви. І про прем’єра запитати. Адже Москва вже кілька разів намагалася надіслати до республіки своїх прем’єрів – як контролерів тих коштів, які поступають до республіки. І кожного разу Кокойти їх холоднокровно позбувався. Зайві свідки йому очевидно не дуже потрібні. Бровцев – вже четвертий такий голова уряду. І в нього вже почалися проблеми.
Головний висновок розмови Путіна і Кокойти, втім, простий – терпець урвався. Вирішено створити при міністерстві регіонального розвитку Росії Південну дирекцію, яка займатиметься розподілом коштів для Південної Осетії. Така от дивовижна незалежність.
Едуарду Кокойти нічого не залишається, як спростовувати повідомлення російських журналістів. Адже він вважає себе президентом незалежної держави. Росія, до речі, також визнала незалежність колишньої грузинської автономної області, відкрила її посольство у Москві і навіть сприяла визнанню осетинської незалежності кількома іншими державами – від Нікарагуа і Венесуели аж до Науру.
Терпець урвався
І от виявляється, що президента цієї незалежної держави можна викликати до кабінету російського прем’єра і там дати йому прочухана! З іншого боку, і Володимира Путіна можна зрозуміти. На відновлення Південної Осетії виділяються величезні кошти – а виглядає само виголошена республіка так, ніби війна була тільки учора.
При цьому журналісти мають можливість завітати не тільки до Цхінвалі, але й до близького грузинського Горі – і переконатися, що рідне місто Сталіна дійсно змінилося за цей час. А тепер виникає справедливе питання: яка країна все ж таки має більше ресурсів – Росія чи Грузія? Яка країна знайшла більше грошей для відновлення постраждалих від конфлікту територій – Росія чи Грузія? І якщо все ж таки Росія – так де ж результати її допомоги?
Всі ці питання міг задати Путін Кокойти під час останнього візиту осетинського президента до Москви. І про прем’єра запитати. Адже Москва вже кілька разів намагалася надіслати до республіки своїх прем’єрів – як контролерів тих коштів, які поступають до республіки. І кожного разу Кокойти їх холоднокровно позбувався. Зайві свідки йому очевидно не дуже потрібні. Бровцев – вже четвертий такий голова уряду. І в нього вже почалися проблеми.
Головний висновок розмови Путіна і Кокойти, втім, простий – терпець урвався. Вирішено створити при міністерстві регіонального розвитку Росії Південну дирекцію, яка займатиметься розподілом коштів для Південної Осетії. Така от дивовижна незалежність.
