Сьогодні дізналась про те, що до ректорів львівських вузів приходили люди (зрозуміло з СБУ) і вимагали підписати лист, у якому ті зобов’язувались відповідати за участь їхніх студентів в акціях протесту. Немає сумніву, що більшість ректорів вузів Львова поставили свій підпис, бо звикли «лягати» під будь-яку владу і підписувати будь-що задля теплого крісла, а тим паче незадовго до вступної кампанії. Пригадую, що дуже довго вагались ті ж ректори у 2004 році, коли політична ситуація не до кінця була визначена. А раптом не у ті сани заскочать. І лише тоді, коли чітко було зрозуміло, що Президентом стане Ющенко, ці чоловіки, які керують навчальними закладами і виховують фахівців, очолили мітинги і намагалась засвітись перед телекамерами. Без сумніву, усі залишились при своїх посадах…
Однак тішить, що знайшлись сьогодні принаймі два ректори, які відмовились підписувати лист, який порушує право людини на свободу слова і думки, які мають громадянську позицію і поважають студентів. Але ці люди не боялись і в 2004 році, коли теж приходило СБУ і погрожувало одному з керівників львівського вузу депортацією. Дивує інше, що, знаючи позицію цих людей, до них знову прийшли з СБУ з принизливим листом.
Студентські акції протесту у Львові проти міністра Дмитра Табачника не набрали масового характеру. У них брали активну участь лише кілька сотень студентів університету імені Івана Франка, Українського Католицького університету і Комерційної Академії. В інших навчальних закладах молоді «рекомендували» не брати участь у жодних пікетах. Звісно, студенти розуміють, що їм можуть помститись на іспитах. Але чи ці «порадники», доценти і професори, можуть сподіватись на повагу своїх вихованців? Однак чи варто дивуватись цьому, якщо викладачі спокійно, без відчуття приниження і сорому беруть хабарі у студентів. І про це знає увесь вуз.
Зміна влади є своєрідною перевіркою на порядність. Навіть радше на шляхетність людини. А найцінніша риса, яка свідчить про шляхетність нації, а то окремої особи, писав у своїх працях митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, це є почуття вдячності.
Однак тішить, що знайшлись сьогодні принаймі два ректори, які відмовились підписувати лист, який порушує право людини на свободу слова і думки, які мають громадянську позицію і поважають студентів. Але ці люди не боялись і в 2004 році, коли теж приходило СБУ і погрожувало одному з керівників львівського вузу депортацією. Дивує інше, що, знаючи позицію цих людей, до них знову прийшли з СБУ з принизливим листом.
Студентські акції протесту у Львові проти міністра Дмитра Табачника не набрали масового характеру. У них брали активну участь лише кілька сотень студентів університету імені Івана Франка, Українського Католицького університету і Комерційної Академії. В інших навчальних закладах молоді «рекомендували» не брати участь у жодних пікетах. Звісно, студенти розуміють, що їм можуть помститись на іспитах. Але чи ці «порадники», доценти і професори, можуть сподіватись на повагу своїх вихованців? Однак чи варто дивуватись цьому, якщо викладачі спокійно, без відчуття приниження і сорому беруть хабарі у студентів. І про це знає увесь вуз.
Зміна влади є своєрідною перевіркою на порядність. Навіть радше на шляхетність людини. А найцінніша риса, яка свідчить про шляхетність нації, а то окремої особи, писав у своїх працях митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, це є почуття вдячності.
