Київ – «Ця ідея зумовлена спільною історією розвитку газової галузі наших країн, зокрема, єдиним газотранспортним комплексом, створеним ще за часів СРСР», – сказав голова правління «Газпрому» Олексій Міллер, пояснюючи своєму українському гостеві, міністру палива і енергетики Юрієві Бойку, чому потрібно об’єднувати «Газпром» і «Нафтогаз».
Коли я дізнався про це пояснення, я пригадав відоме висловлювання іншого колишнього керівника «Газпрому», російського прем’єра і посла в Україні Віктора Черномирдіна, який сказав про партійне будівництво у рідній країні: що не збудуєш – КПРС виходить. Так і тут: що не пропонують, а хочеться побудувати Радянський Союз. Хоча б газовий, хоч якийсь…
Колишній член політбюро ЦК КПРС і перший заступник голови радянського уряду Кирило Мазуров якось розповідав мені, як важко було керувати цим Радянським Союзом. Тільки приїхав з роботи, вирішив відпочити – як телефонують із Владивостока. Чи з Сахаліну. Там ранок, у Москві вже ніч. Проте жодного рішення без московського начальника ухвалити не можна. Раптом – аварія! Що треба робити? Як що? Телефонувати в Москву.
Із одного боку, звичайно ж, проблематично. А з іншого – приємно: жодне рішення без тебе не ухвалюється, жодний птах не долетить до середини Дніпра без московської візи. І пам’ять про ті чудові часи дивовижним чином збереглася у коридорах «Газпрому».
Звичайно, було б краще, якщо б Юрій Бойко приїздив до Москви не на переговори – куди там, – а на науково-практичні конференції з метою підвищення своєї провінційної кваліфікації. Дарував би розумним московським викладачам пляшку горілки і торт виробництва кондитерської фабрики імені Карла Маркса і був би неймовірно задоволений, що вдалося купити югославські чоботи в ГУМі.
Проте ті, хто хоче побудувати новий Радянський Союз – хай навіть і газовий, – забувають, що в тому, справжньому СРСР у гостя з Києва був хоча б теоретичний шанс самому стати московським викладачем і пояснювати про життя гостям столиці. Сьогодні той, хто приїздить на переговори, так і поїде собі в Київ без кадрових перспектив. А югославські чоботи в нього вже є.
Тому навряд чи будівництво нового Радянського Союзу буде таким простим процесом…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Коли я дізнався про це пояснення, я пригадав відоме висловлювання іншого колишнього керівника «Газпрому», російського прем’єра і посла в Україні Віктора Черномирдіна, який сказав про партійне будівництво у рідній країні: що не збудуєш – КПРС виходить. Так і тут: що не пропонують, а хочеться побудувати Радянський Союз. Хоча б газовий, хоч якийсь…
Колишній член політбюро ЦК КПРС і перший заступник голови радянського уряду Кирило Мазуров якось розповідав мені, як важко було керувати цим Радянським Союзом. Тільки приїхав з роботи, вирішив відпочити – як телефонують із Владивостока. Чи з Сахаліну. Там ранок, у Москві вже ніч. Проте жодного рішення без московського начальника ухвалити не можна. Раптом – аварія! Що треба робити? Як що? Телефонувати в Москву.
Із одного боку, звичайно ж, проблематично. А з іншого – приємно: жодне рішення без тебе не ухвалюється, жодний птах не долетить до середини Дніпра без московської візи. І пам’ять про ті чудові часи дивовижним чином збереглася у коридорах «Газпрому».
Звичайно, було б краще, якщо б Юрій Бойко приїздив до Москви не на переговори – куди там, – а на науково-практичні конференції з метою підвищення своєї провінційної кваліфікації. Дарував би розумним московським викладачам пляшку горілки і торт виробництва кондитерської фабрики імені Карла Маркса і був би неймовірно задоволений, що вдалося купити югославські чоботи в ГУМі.
Проте ті, хто хоче побудувати новий Радянський Союз – хай навіть і газовий, – забувають, що в тому, справжньому СРСР у гостя з Києва був хоча б теоретичний шанс самому стати московським викладачем і пояснювати про життя гостям столиці. Сьогодні той, хто приїздить на переговори, так і поїде собі в Київ без кадрових перспектив. А югославські чоботи в нього вже є.
Тому навряд чи будівництво нового Радянського Союзу буде таким простим процесом…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
