Новий Президент України здав Кремлю національні інтереси України. Це сталося у Харкові 21 квітня, коли Віктор Янукович підписав нову угоду з президентом Росії Дмитром Медведєвим і продовжив цим перебування російського Чорноморського флоту до 2047 року. 21 – це дуже щасливе число у азартних гравців в карти, «очко» – так його ще називають... Гра ця дуже популярна в кримінальних колах... Не знати, чи вплинуло це якось на визначення дати харківських угод, але головне зрозуміло – Віктор Федорович Янукович заграв на вдачу, дуже сильно ризикуючи, з думкою – «А може пронесе!»
Правда, у цій грі не обійшлося без подвійної режисури з Москви...Ви звернули увагу на те, на який головний аргумент тисне Віктор Федорович, коли виправдовує здачу національних інтересів Кремлю? Так, на нестерпну для України ціну на газ... Зрозуміло, що угоди 19 січня 2009 року щодо ціни на газ для України складалися з певною стратегічною метою. Ними вже тоді готувалася, продумана ще раніше, основа для здачі національних інтересів – нестерпна, найвища у Європі ціна на газ... Хто яку роль грав у цих угодах, судити не мені... Та й ще й провали в економіці, шалені борги і дивні оборудки з державними коштами... Але цей суд ще попереду.
Сьогодні у Москві радіють, що антиросійські настрої в Україні дуже слабенькі, бо та влада, та політична сила, яка їх «розпалювала» п’ять минулих років, програла і народ масового від цих політиків відійшов... У цьому є доля правди, але у Москві помилилися у одному – державницький, національно-патріотичний настрій народу – не є «антиросійський» . І такий український, народний настрій в Україні живий. Інша справа, хто його мобілізує... У Кремлі радіють, що українська опозиція розколота і слабка... Але це лише справа моменту...І заклик створити своєрідний Рух опору діям азартного антиукраїнського Президента, котрий порушує Конституцію, не позбавлений сенсу, у нього є чітка мета – захист національного суверенітету України перед зрадниками...Якщо народ цього не розуміє, то його тоді просто немає, а є стадо рабів, яких вже ніщо не врятує від новітнього ярма.
Президент Янукович заявив сьогодні, у відповідь на питання журналістки з Києва щодо доцільності референдуму з такого питання, як продовження оренди бази для іноземного флоту, що колись може ми й винесемо це та інші питання на референдум... Тобто, мовляв, чекайте на березі моря доброї погоди, як кажуть в Одесі на нездійсненні мрії... То що ж народ України, він згодний, що за його спиною, не питаючи всенародної згоди, мовчки здають його державу на поталу невгамовному сусідові?
Тепер все залежить дійсно від «вдачі», та тільки не азартної, картярської, котра програє все заради власної захланності, а саме від народної вдачі, характеру. Якщо є народна вдача в українців на Сході, в Центрі й на Заході України – тоді не будуть вони чекати що десь, колись, антиукраїнський Президент може тихцем оголосить референдум про його «вдачу» у Харкові 21 числа... А просто піднімуться культурно на власні ноги і винесуть акуратно зрадників національних інтересів на сонце українського світлого дня.
Скоріше за все, Вікторе Федоровичу, не пронесе...
Правда, у цій грі не обійшлося без подвійної режисури з Москви...Ви звернули увагу на те, на який головний аргумент тисне Віктор Федорович, коли виправдовує здачу національних інтересів Кремлю? Так, на нестерпну для України ціну на газ... Зрозуміло, що угоди 19 січня 2009 року щодо ціни на газ для України складалися з певною стратегічною метою. Ними вже тоді готувалася, продумана ще раніше, основа для здачі національних інтересів – нестерпна, найвища у Європі ціна на газ... Хто яку роль грав у цих угодах, судити не мені... Та й ще й провали в економіці, шалені борги і дивні оборудки з державними коштами... Але цей суд ще попереду.
Сьогодні у Москві радіють, що антиросійські настрої в Україні дуже слабенькі, бо та влада, та політична сила, яка їх «розпалювала» п’ять минулих років, програла і народ масового від цих політиків відійшов... У цьому є доля правди, але у Москві помилилися у одному – державницький, національно-патріотичний настрій народу – не є «антиросійський» . І такий український, народний настрій в Україні живий. Інша справа, хто його мобілізує... У Кремлі радіють, що українська опозиція розколота і слабка... Але це лише справа моменту...І заклик створити своєрідний Рух опору діям азартного антиукраїнського Президента, котрий порушує Конституцію, не позбавлений сенсу, у нього є чітка мета – захист національного суверенітету України перед зрадниками...Якщо народ цього не розуміє, то його тоді просто немає, а є стадо рабів, яких вже ніщо не врятує від новітнього ярма.
Президент Янукович заявив сьогодні, у відповідь на питання журналістки з Києва щодо доцільності референдуму з такого питання, як продовження оренди бази для іноземного флоту, що колись може ми й винесемо це та інші питання на референдум... Тобто, мовляв, чекайте на березі моря доброї погоди, як кажуть в Одесі на нездійсненні мрії... То що ж народ України, він згодний, що за його спиною, не питаючи всенародної згоди, мовчки здають його державу на поталу невгамовному сусідові?
Тепер все залежить дійсно від «вдачі», та тільки не азартної, картярської, котра програє все заради власної захланності, а саме від народної вдачі, характеру. Якщо є народна вдача в українців на Сході, в Центрі й на Заході України – тоді не будуть вони чекати що десь, колись, антиукраїнський Президент може тихцем оголосить референдум про його «вдачу» у Харкові 21 числа... А просто піднімуться культурно на власні ноги і винесуть акуратно зрадників національних інтересів на сонце українського світлого дня.
Скоріше за все, Вікторе Федоровичу, не пронесе...
