Таким чином він дав зрозуміти, що мова цілком неважлива річ і насамперед треба дбати про матеріальне. Це висловлювання свого часу викликало обурення у значної частини суспільства. З’являлися повідомлення, що поборники української духовності відправляли в Донецьк посилки з ковбасою. Правда, це схоже було на вигадки. Бо куди ж посилати – на Донбасс дедушке? Але сам факт таких чуток характеризує тодішні настрої.
Представники нової влади мають репутацію людей, котрі духовним переймаються найменше. І раптом у перші ж дні після перемоги Віктора Януковича вони стурбувалися духовною сферою.
Ще до свого призначення на посаду віце-прем’єра з питань організації Євро-2012, «регіонал» Борис Колесніков заявив, що підготовлений законопроект, який надає обласним радам право дозволити навчати дітей усіх предметів російською мовою в будь-якій загальноосвітній школі при обов’язковому вивченні державної мови. Для цього необхідна лише заява батьків. «Ми хотіли б, щоб університети були передані місцевим радам, щоб дитина, яка закінчила школу російською мовою, отримала нею і вищу освіту – наголосив він.
Повернення в минуле
Враження таке, що наші прихильники російської мови задискриміновані вкрай і їх треба негайно рятувати. Тим часом, діючий ще з радянських часів Закон «Про мови в Українській РСР» декларує, наприклад, таке: «В Українській РСР навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою.
У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись загальноосвітні школи, навчальна і виховна робота в яких ведеться їхньою національною або іншою мовою. У випадках, передбачених у частині третій статті 3 цього Закону, можуть створюватись загальноосвітні школи, в яких навчальна і виховна робота ведеться мовою, спільно визначеною батьками школярів. У загальноосвітніх школах можуть створюватись окремі класи, в яких навчальна і виховна робота ведеться відповідно українською мовою або мовою населення іншої національності.
Вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов’язковим. Порядок вивчення української мови особами, які прибули з інших союзних республік, або їх звільнення від її вивчення визначається Міністерством народної освіти Української РСР». Аналогічний підхід цей закон запроваджує і в інших суспільних сферах.
Російська мовна карта – це просто трюк
Взагалі то балачки про статус російської мови ведуться давно. Вважається, що начебто Леонід Кучма на виборах 1994 року записав надання їй офіційного статусу у своїй передвиборчій програмі. Насправді ж програма Кучми в мовному питанні була майже близнючкою програми Леоніда Кравчука. Обоє кандидатів обіцяли, що нададуть російській мові статус офіційної при державній українській.
Правда, що таке офіційний статус – вони не пояснювали. Найімовірніше ставилися до цього як до формальності, бо, попри наявність деяких проблем у мовній сфері, російській мові в Україні нічого не загрожує. Саме тому результати опитувань громадської думки ставлять мовне питання у другий десяток нагальних проблем України. Характерно, що один із найбільш гучних в цьому питанні регіонів, Крим має в конституції аж три мови – українську, російську і кримськотатарську і волання навколо мови є відвертою політичною спекуляцією.
Приблизно в той самий час, коли робилися згадані мовні заяви, фракція Партії регіонів у парламенті віддала всього два голоси за проект закону про підвищення соціальних стандартів, запропонований її членом Михайлом Папієвим. Цей документ раніше був ухвалений у першому читанні і однопартійці Папієва наголошували, що тодішній прем’єр Юлія Тимошенко муситиме його виконувати. Але, отримавши владу, вони відмовилися підвищувати соціальні стандарти, читай – підвищувати добробут громадян. Однак нова влада скромно обійшла цю подію мовчанкою. Можливо, щоб виборці не питали, чому рівень їхнього життя падає, нова владна команда і вирішила привернути увагу електорату до мов.
Ймовірно, чим нижче падатимуть статки громадян, тим принциповіше і гостріше ставитиме нова влада мовні питання. А там іще щось про НАТО придумає. А тоді про ОУН і УПА. Фантазії можуть бути найрізноманітніші, аби тільки ми не переймалися своїми статками.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Представники нової влади мають репутацію людей, котрі духовним переймаються найменше. І раптом у перші ж дні після перемоги Віктора Януковича вони стурбувалися духовною сферою.
Ще до свого призначення на посаду віце-прем’єра з питань організації Євро-2012, «регіонал» Борис Колесніков заявив, що підготовлений законопроект, який надає обласним радам право дозволити навчати дітей усіх предметів російською мовою в будь-якій загальноосвітній школі при обов’язковому вивченні державної мови. Для цього необхідна лише заява батьків. «Ми хотіли б, щоб університети були передані місцевим радам, щоб дитина, яка закінчила школу російською мовою, отримала нею і вищу освіту – наголосив він.
Повернення в минуле
Враження таке, що наші прихильники російської мови задискриміновані вкрай і їх треба негайно рятувати. Тим часом, діючий ще з радянських часів Закон «Про мови в Українській РСР» декларує, наприклад, таке: «В Українській РСР навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою.
У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись загальноосвітні школи, навчальна і виховна робота в яких ведеться їхньою національною або іншою мовою. У випадках, передбачених у частині третій статті 3 цього Закону, можуть створюватись загальноосвітні школи, в яких навчальна і виховна робота ведеться мовою, спільно визначеною батьками школярів. У загальноосвітніх школах можуть створюватись окремі класи, в яких навчальна і виховна робота ведеться відповідно українською мовою або мовою населення іншої національності.
Вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов’язковим. Порядок вивчення української мови особами, які прибули з інших союзних республік, або їх звільнення від її вивчення визначається Міністерством народної освіти Української РСР». Аналогічний підхід цей закон запроваджує і в інших суспільних сферах.
Російська мовна карта – це просто трюк
Взагалі то балачки про статус російської мови ведуться давно. Вважається, що начебто Леонід Кучма на виборах 1994 року записав надання їй офіційного статусу у своїй передвиборчій програмі. Насправді ж програма Кучми в мовному питанні була майже близнючкою програми Леоніда Кравчука. Обоє кандидатів обіцяли, що нададуть російській мові статус офіційної при державній українській.
Правда, що таке офіційний статус – вони не пояснювали. Найімовірніше ставилися до цього як до формальності, бо, попри наявність деяких проблем у мовній сфері, російській мові в Україні нічого не загрожує. Саме тому результати опитувань громадської думки ставлять мовне питання у другий десяток нагальних проблем України. Характерно, що один із найбільш гучних в цьому питанні регіонів, Крим має в конституції аж три мови – українську, російську і кримськотатарську і волання навколо мови є відвертою політичною спекуляцією.
Приблизно в той самий час, коли робилися згадані мовні заяви, фракція Партії регіонів у парламенті віддала всього два голоси за проект закону про підвищення соціальних стандартів, запропонований її членом Михайлом Папієвим. Цей документ раніше був ухвалений у першому читанні і однопартійці Папієва наголошували, що тодішній прем’єр Юлія Тимошенко муситиме його виконувати. Але, отримавши владу, вони відмовилися підвищувати соціальні стандарти, читай – підвищувати добробут громадян. Однак нова влада скромно обійшла цю подію мовчанкою. Можливо, щоб виборці не питали, чому рівень їхнього життя падає, нова владна команда і вирішила привернути увагу електорату до мов.
Ймовірно, чим нижче падатимуть статки громадян, тим принциповіше і гостріше ставитиме нова влада мовні питання. А там іще щось про НАТО придумає. А тоді про ОУН і УПА. Фантазії можуть бути найрізноманітніші, аби тільки ми не переймалися своїми статками.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
