Інна Кузнецова: Юрій Полунєєв – автор програми «Український прорив», з якою йшов уряд Юлії Тимошенко на вибори Президента України.
Як це все тепер буде просуватися за нового президента?
Ви, до речі, один з небагатьох БЮТівців, з кількох, яких можна перерахувати на пальцях, які були на інавгурації.
Юрій Полунєєв: Так.
- Зрозуміло, що це, очевидно, європейський підхід до питання.
- Безперечно.
Я вважаю, що це є, з одного боку, повага до поста Президента України як посади, яка символізує лідерство нації, а з іншого боку, я вважаю, що це певний аванс, аванс на те, щоби та людина, яка зайняла цю найвищу посаду, могла мати шанс продемонструвати, що вона щось хоче і може зробити для країни.
Тому я вважаю, що це, по-перше, жест європейської культури, рівня культури європейської політики.
По-друге, це данина поваги, до посади Президента України незалежно від того, хто на цій посаді є, якщо це підтверджено відповідними результатами.
По-третє, я вважаю, що в нашій країні потрібно перервати це замкнене коло політичної недовіри, ненависті, якщо хочете. Тому що це бумеранг, який повертається.
І якщо ми не зробимо це, то ми ніколи не зможемо консолідувати все суспільство довкола тих ідей або довкола тієї національної ідеї, яка потрібна для того, щоб витягнути країну з надзвичайної ситуації.
- Чи не нагоріло за порушення партійної дисципліни чи фракційної?
- Ні.
Ви знаєте, на диво, але ніяких не було кроків чи слів, чи дорікань з боку колег з цього приводу. Навпаки я чув від багатьох в приватній розмові, що вони також хотіли би, напевне, і могли би бути, якби не певний збіг обставин.
- Чи вдалося, можливо, під час інавгураційних заходів, чи, можливо, під час якихось інших зустрічей або ж з Віктором Януковичем, або з кимось з його близького оточення обговорювати можливості впровадження Вашого бачення «Українського прориву», конкурентоспроможності української економіки за його президентства?
- Я під час урочистого прийому підійшов до Віктора Януковича, сказав йому, що я належу до фракції БЮТ, потиснув руку і сказав, що я бажаю йому одного – я бажаю йому об’єднати країну, яку потрібно об’єднати для того, щоби здійснити ту мету, з якою я особисто прийшов у політику.
Це ідея конкурентоспроможності країни як національна ідея. Яка є єдиною сьогодні, я думаю, конструктивною, прагматичною, сучасною ідеєю, яка є поза політикою, яка може об’єднати розірвану країну.
А вибори Президента України ще раз продемонстрували, що це повне дежавю, яке було в 2004 році. Ми отримали сьогодні країну розірвану на дві частини.
- Не знаю, чи почув Вас Віктор Федорович. Я розумію, що в буквальному розумінні то почув, а чи почув стосовно сприйняття того, про що Ви йому говорили. Будемо бачити далі, наскільки він дослухається до Ваших ідей і порад.
Власне, сьогодні відбувається перший закордонний візит новообраного Президента України. Він відбувається до Брюсселю. Є вже якісь перші підсумки.
От що сказав Віктор Янукович у Брюсселі:
Віктор Янукович: Для України європейська інтеграція – це ключовий пріоритет зовнішньої політики.
- Зовсім коротко. Ключовий пріоритет зовнішньої політики – євроінтеграція. Вона дуже пов’язана з конкурентоспроможністю.
- Безперечно. Україна до тих пір не побачить реальних перспективи вступу до ЄС, доки вона залишатиметься неконкурентоспроможною країною. І, на жаль, за останні роки конкурентоспроможність України, яка вимірюється сьогодні міжнародно визнаними рейтингами, суттєво погіршилася. І криза додала ще до цього.
Тому європейська перспектива України напряму сьогодні пов’язана з консолідацією зусиль для того, щоб здійснити прорив у конкурентоспроможності країни, у підвищені конкурентоспроможності країни.
Я би так сформулював, що протягом 5-10 років Україна мала би поставити за мету увійти у число 50 найбільш конкурентоспроможних країн. Сьогодні вона займає 82 місце у цій таблиці. \
- Що для потрібно зробити?
- Для цього потрібно зробити… По-перше, консолідувати націю навколо національної ідеї. Якщо не буде консолідації, якщо не буде розуміння, що є спільна мета, ми будемо займатися політичними війнами, ми будемо займатися тим, що будемо тягнути, розтягувати країну у шпагат. Це перше.
Друге. Потрібно сформулювати абсолютно чітку стратегію середньострокову підвищення конкурентоспроможності, яка включає в себе реформи. Ці реформи були озвучені вже неодноразово.
Це реформа в енергетичній галузі. Потрібно різко підвищити енергоефективність країни. Це реформа у житлово-комунальному господарстві, яка напряму пов’язана з енергоефективністю. Тому що це сьогодні навіть не 20 століття, а це сьогодні 19 століття і по рівню споживання тепла, енергії, по рівню стану ЖКГ.
Це транспортна інфраструктура. Це ривок у сільському господарстві, який реально може стати локомотивом, який виведе Україну у коло лідерів не тільки європейський, але й світових.
За деякими оцінками, якщо вкладати в сільське господарство України і ефективно використовувати інвестиційний ресурс на рівні 3-5 мільярдів доларів на рік, то через 10 років Україна може контролювати 30% світового ринку зерна. Це означає, що Україна реально може стати Кувейтом або зерновою Саудівською Аравією світу.
І це не є міраж. Це є реальна, розрахована фахівцями-економістами, мета.
- Чи вдасться команді Януковича досягти цієї мети?
Доволі правильно сказала Ірина Акімова, перший заступник глави Адміністрації Президента Віктора Януковича, що питання не втому, чи знайдемо ми синонім слову «реформи», чи якось ми його знайдемо по-іншому, а питання в тому, чи будемо ми ці реформи виконувати.
Наскільки є потенціал?
- Питання в тому, що я сказав би так. Безперечно потрібна політична воля і потрібна більш ефективна влада, система інституцій політичної влади. Тому що неможливо здійснювати реформи в країні, в якій гілки влади працюють автономно або навіть у конфлікті, у війні, відкритій війні одна з одною.
Це виключає взагалі концептуально і практично можливість здійснення серйозних реформ. Ці реформи не є простими. Вони потребують достатньо серйозної довіри з боку людей, які ці реформи мають, в тому числі, профінансувати за рахунок власних коштів і терпіння, і доброї волі, і розуміння.
Ми бачимо, що відбувається в Греції сьогодні, де влада змушена приймати внаслідок достатньо необачливої політики надзвичайно жорсткі заходи. І люди вийшли на вулиці.
Тому здатність (відповідь на Ваше питання) Януковича чи команди Януковича здійснити реформи, то я сказав би так, що головне, що має сьогодні зробити Президент України, то це чітко сформулювати мету і консолідувати команду.
Шляхи досягнення мети можуть бути різними. І влада, якщо він сформує цю вертикаль влади, має запропонувати чіткий алгоритм, чітку стратегію досягнення мети. Це не означає, що це її єдиний шлях. І тому опозиція, яка має існувати і має бути контролером влади, має також мати своє бачення, але однієї і тієї ж самої мети.
В нас не може бути дві конкурентоспроможності. У нас має бути один-єдиний шлях.
Тому я думаю, що якраз у Януковича, з одного боку, й проста, а з іншого боку, надзвичайно складна мета головна. Це запропонувати переконливу національну ідею, яка була б зрозумілою і на сході, і на заході, яка не включала б в себе такі речі, які сьогодні є протиріччями: мова, Росія, ЄС…
Як це все тепер буде просуватися за нового президента?
Ви, до речі, один з небагатьох БЮТівців, з кількох, яких можна перерахувати на пальцях, які були на інавгурації.
Юрій Полунєєв: Так.
- Зрозуміло, що це, очевидно, європейський підхід до питання.
- Безперечно.
Я вважаю, що це є, з одного боку, повага до поста Президента України як посади, яка символізує лідерство нації, а з іншого боку, я вважаю, що це певний аванс, аванс на те, щоби та людина, яка зайняла цю найвищу посаду, могла мати шанс продемонструвати, що вона щось хоче і може зробити для країни.
Тому я вважаю, що це, по-перше, жест європейської культури, рівня культури європейської політики.
По-друге, це данина поваги, до посади Президента України незалежно від того, хто на цій посаді є, якщо це підтверджено відповідними результатами.
По-третє, я вважаю, що в нашій країні потрібно перервати це замкнене коло політичної недовіри, ненависті, якщо хочете. Тому що це бумеранг, який повертається.
І якщо ми не зробимо це, то ми ніколи не зможемо консолідувати все суспільство довкола тих ідей або довкола тієї національної ідеї, яка потрібна для того, щоб витягнути країну з надзвичайної ситуації.
- Чи не нагоріло за порушення партійної дисципліни чи фракційної?
- Ні.
Ви знаєте, на диво, але ніяких не було кроків чи слів, чи дорікань з боку колег з цього приводу. Навпаки я чув від багатьох в приватній розмові, що вони також хотіли би, напевне, і могли би бути, якби не певний збіг обставин.
- Чи вдалося, можливо, під час інавгураційних заходів, чи, можливо, під час якихось інших зустрічей або ж з Віктором Януковичем, або з кимось з його близького оточення обговорювати можливості впровадження Вашого бачення «Українського прориву», конкурентоспроможності української економіки за його президентства?
Я під час урочистого прийому підійшов до Віктора Януковича, потиснув руку і сказав, що я бажаю об’єднати країну.
Це ідея конкурентоспроможності країни як національна ідея. Яка є єдиною сьогодні, я думаю, конструктивною, прагматичною, сучасною ідеєю, яка є поза політикою, яка може об’єднати розірвану країну.
А вибори Президента України ще раз продемонстрували, що це повне дежавю, яке було в 2004 році. Ми отримали сьогодні країну розірвану на дві частини.
- Не знаю, чи почув Вас Віктор Федорович. Я розумію, що в буквальному розумінні то почув, а чи почув стосовно сприйняття того, про що Ви йому говорили. Будемо бачити далі, наскільки він дослухається до Ваших ідей і порад.
Власне, сьогодні відбувається перший закордонний візит новообраного Президента України. Він відбувається до Брюсселю. Є вже якісь перші підсумки.
От що сказав Віктор Янукович у Брюсселі:
Віктор Янукович: Для України європейська інтеграція – це ключовий пріоритет зовнішньої політики.
- Зовсім коротко. Ключовий пріоритет зовнішньої політики – євроінтеграція. Вона дуже пов’язана з конкурентоспроможністю.
- Безперечно. Україна до тих пір не побачить реальних перспективи вступу до ЄС, доки вона залишатиметься неконкурентоспроможною країною. І, на жаль, за останні роки конкурентоспроможність України, яка вимірюється сьогодні міжнародно визнаними рейтингами, суттєво погіршилася. І криза додала ще до цього.
Тому європейська перспектива України напряму сьогодні пов’язана з консолідацією зусиль для того, щоб здійснити прорив у конкурентоспроможності країни, у підвищені конкурентоспроможності країни.
Я би так сформулював, що протягом 5-10 років Україна мала би поставити за мету увійти у число 50 найбільш конкурентоспроможних країн. Сьогодні вона займає 82 місце у цій таблиці. \
- Що для потрібно зробити?
- Для цього потрібно зробити… По-перше, консолідувати націю навколо національної ідеї. Якщо не буде консолідації, якщо не буде розуміння, що є спільна мета, ми будемо займатися політичними війнами, ми будемо займатися тим, що будемо тягнути, розтягувати країну у шпагат. Це перше.
Друге. Потрібно сформулювати абсолютно чітку стратегію середньострокову підвищення конкурентоспроможності, яка включає в себе реформи. Ці реформи були озвучені вже неодноразово.
Це реформа в енергетичній галузі. Потрібно різко підвищити енергоефективність країни. Це реформа у житлово-комунальному господарстві, яка напряму пов’язана з енергоефективністю. Тому що це сьогодні навіть не 20 століття, а це сьогодні 19 століття і по рівню споживання тепла, енергії, по рівню стану ЖКГ.
Це транспортна інфраструктура. Це ривок у сільському господарстві, який реально може стати локомотивом, який виведе Україну у коло лідерів не тільки європейський, але й світових.
За деякими оцінками, якщо вкладати в сільське господарство України і ефективно використовувати інвестиційний ресурс на рівні 3-5 мільярдів доларів на рік, то через 10 років Україна може контролювати 30% світового ринку зерна. Це означає, що Україна реально може стати Кувейтом або зерновою Саудівською Аравією світу.
І це не є міраж. Це є реальна, розрахована фахівцями-економістами, мета.
- Чи вдасться команді Януковича досягти цієї мети?
Доволі правильно сказала Ірина Акімова, перший заступник глави Адміністрації Президента Віктора Януковича, що питання не втому, чи знайдемо ми синонім слову «реформи», чи якось ми його знайдемо по-іншому, а питання в тому, чи будемо ми ці реформи виконувати.
Наскільки є потенціал?
- Питання в тому, що я сказав би так. Безперечно потрібна політична воля і потрібна більш ефективна влада, система інституцій політичної влади. Тому що неможливо здійснювати реформи в країні, в якій гілки влади працюють автономно або навіть у конфлікті, у війні, відкритій війні одна з одною.
Це виключає взагалі концептуально і практично можливість здійснення серйозних реформ. Ці реформи не є простими. Вони потребують достатньо серйозної довіри з боку людей, які ці реформи мають, в тому числі, профінансувати за рахунок власних коштів і терпіння, і доброї волі, і розуміння.
Ми бачимо, що відбувається в Греції сьогодні, де влада змушена приймати внаслідок достатньо необачливої політики надзвичайно жорсткі заходи. І люди вийшли на вулиці.
Тому здатність (відповідь на Ваше питання) Януковича чи команди Януковича здійснити реформи, то я сказав би так, що головне, що має сьогодні зробити Президент України, то це чітко сформулювати мету і консолідувати команду.
Шляхи досягнення мети можуть бути різними. І влада, якщо він сформує цю вертикаль влади, має запропонувати чіткий алгоритм, чітку стратегію досягнення мети. Це не означає, що це її єдиний шлях. І тому опозиція, яка має існувати і має бути контролером влади, має також мати своє бачення, але однієї і тієї ж самої мети.
В нас не може бути дві конкурентоспроможності. У нас має бути один-єдиний шлях.
Тому я думаю, що якраз у Януковича, з одного боку, й проста, а з іншого боку, надзвичайно складна мета головна. Це запропонувати переконливу національну ідею, яка була б зрозумілою і на сході, і на заході, яка не включала б в себе такі речі, які сьогодні є протиріччями: мова, Росія, ЄС…
