Роман Скрипін: Сьогодні наш гість – Владислав Лук’янов, представник Партії регіонів. Тепер нам є про що поговорити, після інавгурації. 25-те число вже за плечима, країна третій день живе з Президентом Януковичем. Є певні перші кроки голови держави, і є певні проблеми, з якими стикається переможець. А зараз слухаємо біографію пана Лук’янова.
Народний депутат 6-го скликання від партії регіонів Лук’янов Владислав Валентинович народився 21 лютого 1964 року в місті Костянтинівка Донецької області.
Здобув вищу освіту, закінчивши в 1986 році Одеський інститут інженерів морського флоту, за фахом «інженер із управління морським транспортом».
Трудову діяльність Владислав Лук’янов почав із 1986 року організатором навантаження-розвантаження вантажів у морському торговому порту міста Владивостока в Росії.
У 1989 році повернувся в Донецьку область і зайнявся підприємницькою діяльністю. З 1994 року по 1995 рік – керівник управління інвестицій акціонерного товариства «Керамет».
У 1995 році заснував інвестиційну кампанію «Фінфорт», яка стала початком розвитку інвестиційної групи «Фінфорт», що об’єднує сьогодні десятки українських підприємств.
Депутат Донецької обласної ради двох скликань (1998–2006 роки). Протягом 4-го скликання – голова постійної комісії з питань соціальної політики Донецької обласної ради.
У 2006 році Лук’янов був обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів та призначений головою підкомітету з питань бюджетного забезпечення місцевого самоврядування, з вересня 2006 року – заступник голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Співголова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією.
У 2007 році на дострокових парламентських виборах знову став народним депутатом від Партії регіонів. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.
Головний життєвий принцип – не зраджувати своїх переконань.
– Ми подивимось, як не будуть зраджувати своїх переконань тепер переможці цих виборів. Пане Лук’янов, у мене перше питання до Вас. Це те, що з’явилося поточного тижня у пресі, – що Ви один з головних претендентів на посаду голови обласної державної адміністрації, якщо я не помиляюсь, Вінницької.
Владислав Лук’янов: Я вважаю, що ця інформація передчасна поки що.
– Але Вінницька область розглядається?
– Питання обговорювалось, але рішення не прийнято.
– І як Ви себе уявляєте на посаді голови обласної державної адміністрації? Чи впораєтесь, чи є у Вас відчуття, тому що ж Ви цим не займалися?
– Я вважаю, це передчасно, але якщо так обговорювати, підійти до питання серйозно, завжди базою для нормального життя є нормальна робота. Тому в цій ситуації, я вважаю, мусить розвиватися підприємництво, бізнес, підприємства, агропромисловий комплекс у першу чергу.
– А чому, власне, почала фігурувати Вінницька область? Ви з нею якось пов’язані? Чому саме ця область, не якась інша, на Південному Сході? Це Центральна Україна.
– Я можу робити декілька припущень.
– Зробіть, якщо можна.
– Я вважаю, не всім може бути цікаво.
– Як не цікаво? Це ж не лотерея – призначати голів обласних державних адміністрацій.
– По-перше, цього рішення немає.
– Це газета «Дело» надрукувала на тижні, і там кілька претендентів, Ви найперший. І тому я питаю, в чому природа походження такої версії, власне, як Вінницька область. Із чим це пов’язано?
– У мене не те що не було особистих претензій, а навіть ніколи я не висловлював думку про те, що керувати Вінницькою областю. Але мушу сказати, я людина команди, і якщо дійсно лідер команди Президент Віктор Федорович Янукович доручить таку роботу, то як у минулому керівник інвестиційної компанії я в першу чергу розглядав би інвестиційний потенціал регіону, розглядав би можливості економічного розвитку області і працював би саме в цьому напрямку.
– Це зрозуміло, треба бути камікадзе, щоб не говорити про економічний розвиток. Не знаєте, тобто це випадково абсолютно? От дивіться, (Сергій) Гриневецький претендує на Одеську область, це представник Блоку Литвина. Це зрозуміло, чому – тому що він уже був головою Одеської обласної держадміністрації, сам він з Одеси. А у Вас такий вибір чомусь. Те, що зробила газета «Дело», вона висунула версію, але це ж не безпідставно.
– Я вважаю, це дуже передчасно.
– Подивимось, як буде складатись. Просто коли ви посядете крісло голови облдержадміністрації, то Ви станете недосяжним, боюся, як і багато чиновників.
– Я вважаю, що це не так. Яке б не було призначення, я бачу своє місце в парламенті.
– Ганна Герман, Ваша колега, теж говорила, що вона хоче лишитися в парламенті. На сьогоднішній день вона не в парламенті, вона вже заступник голови адміністрації Президента.
– Незважаючи на те, що є команда, і кожен бачив би своє місце, є припущення якісь, але якщо лідер пропонує, це не тільки пропозиція, це висока довіра. І я за цією довірою, якщо брати приклад пані Герман, бо це вже факт, – я бачу, що за цією довірою є дуже велика і відповідальна робота. Це ж не жарти, якщо людина обіймає відповідальну посаду, вона мусить нести відповідальність за результати своєї роботи, за наслідки своєї роботи.
– Навіть посада клоуна в цирку – це теж відповідальна робота, тому що треба вміти це робити.
– Пане Романе, я тут на жарт переведу. Після того, як напівп’яний жонглер відпрацював номер на арені, то клоунові можна було б і не виходити.
– Я маю на увазі, що будь-яка робота відповідальна, її треба робити якісно, незалежно від місця перебування.
– Тому я від жартів перейшов би до реальної ситуації. І дійсно, керівник регіону – це, по-перше, організатор, і організатор можливостей для розвитку цього регіону.
Слухач: Я з Київської області, мене звати Микола. Зараз у Партії регіонів збільшились повноваження, можливо, не повноваження, а можливості.
– Обов’язки збільшились в першу чергу.
Слухач: Обов’язки збільшились, Ви маєте рацію, але і можливості збільшились. Скажіть, будь ласка, БЮТ і ви весь час проголошували ідею відмовитись від депутатської недоторканності. То БЮТу щось заважало, то вам щось заважало. Чи збираєтесь Ви реально депутатську недоторканність анулювати? І чи не занадто багато у Верховної Ради, тобто у депутатів, пільг? Я думаю, що занадто шикарно, в порівнянні з іншими пенсіонерами, «регіони» і БЮТ отримують пенсійні й інші льготи.
– Я б додав, що всі депутати, не лише «регіони» і БЮТ. Як показує практика, навіть найпалкіші прихильники демократії не гребують квартирами депутатськими, хоча, може, і не потребують цих квартир.
– Пане Романе, відповідаючи Вам і нашому слухачеві, якщо казати про пільги, сказали про квартири, я досить багато чув звинувачень, але хочу сказати, що я відмовився.
– Я Вас не звинувачую.
– Дзвонили в ефір, казали: «От Ви взяли квартиру». Я публічно відмовився в минулому скликанні, так само я відмовляюся в цьому скликанні, тому що я вважаю, що Верховна Рада – це не місце для вирішення своїх квартирних і майнових проблем. Якщо ти пройшов у Верховну Раду, в першу чергу ти представляєш інтереси тих виборців, які за тебе проголосували.
– Дивіться, депутати Бундестагу, коли приїжджають працювати в Берлін, селяться в гуртожитки, спеціальні депутатські помешкання, у них закінчується каденція, вони їх звільняють, службове житло.
– У минулому скликанні у Верховній Раді була пропозиція побудувати один раз містечко для депутатів, де не приватизується житло, житло видається тільки тимчасово на той час, поки людина є депутатом Верховної Ради України, поки є народним депутатом, і звільняється одразу після закінчення депутатських повноважень. І це, може, було б непогане рішення, якби не криза, перевибори, і поставити жирну крапку в цьому питанні.
– Якби не депутатські апетити в цьому питанні. Я зараз не кажу про Вас персонально. Але є тенденція, що депутати не гребують матеріальною допомогою, маючи немаленьку зарплату, правильно? Вони мають купу інших пільг. І кожен депутат нам коштує дуже дорого для країни, для платників податків. Рахували, там, здається, на місяць депутат нам коштує щонайменше 50 тисяч гривень, тому що можна рахувати інші всі речі.
– Якщо рахувати помічників, апарат Верховної Ради.
– Це рахували з помічниками, але можна так само додати ще ті гроші, які має депутат на матеріальну допомогу видавати комусь за своїм власним рішенням, тобто є певний фонд. Є безкоштовне користування транспортом по території України, тобто є літак, поїзд або щось інше, набігає багатенько. А коли будуть ліквідовані депутатські пільги? Партія регіонів ініціюватиме чи ні?
– Я прихильник того, щоб обмежити депутатські пільги. Можливо, крім однієї, що депутат має право вільно висловлювати свою думку, те, що він вважає за необхідне, його ніхто не звинуватить у цьому, якщо десь у СІЗО знущаються над підслідними, що він начебто образив керівництво міліції.
Якщо депутат їде на зустріч або їде до Верховної Ради, то його інспектор ДАІ не зупинить і не скаже, що він наїхав на суцільну лінію і його затримають, тому що в такому разі у нас і Верховна Рада жодного разу не збереться, і до виборців в особливо конфліктних питаннях депутат не доїде. Тобто я дав би можливість працювати, все інше можна відкинути.
– А Партія регіонів не ініціюватиме позбавлення пільг?
– Партія регіонів піднімала це питання, і є декілька законопроектів про скасування пільг і з депутатів, так само і з суддів, щоб у суспільстві не було недоторканних людей. Але Верховна Рада не підтримала цей законопроект. І якщо казати чесно, досить багато депутатів із різних партій, я не став би розділяти, що є якась чесна партія, якась не чесна, – мабуть, і самі депутати повністю не довіряють цій державі і цій владі.
– Якій владі?
– Виконавчій владі, судовій владі, міліцейській владі, адміністративній владі, владі контрольних органів.
– Дивіться, дуже проста логіка. Коли Ющенко наполягав, то там Партія регіонів, мотивація, чому вони виступають проти повного зняття недоторканності, говорили, що в такий спосіб у Президента розв’яжуться руки для повного тиску на депутатів. Зараз Президент ваш, Партії регіонів голова почесний.
– Романе, Ви, мабуть, не почули, я кажу, що у більшості депутатів і у необхідної більшості немає довіри повністю до влади, не тільки Президент виконує повноваження.
– Президент керує Міністерством внутрішніх справ.
– Це помилка, Міністерство внутрішніх справ входить до складу Кабінету Міністрів і підпорядковано Прем’єр-міністрові.
Слухач (переклад): Пане Лук’янов, до Вас таке питання: помаранчеві політики і політологи нарікають на те, що на інавгурацію Президента приїхав святійший патріарх Кирило. Скажіть, чому на інавгурацію Президента Януковича не приїхав Далай-лама і на сьомій моделі «БМВ» син бога Андрій Ющенко?
– Переклад: Дякую за питання, з одного боку, дякую за Вашу небайдужу позицію, з іншого, питання трохи курйозне. Я скажу, я з повагою ставлюсь до релігійних почуттів усіх громадян, без винятку, і тих, хто вірить Далай-ламі, до речі, до Далай-лами теж добре ставлюсь як до людини, яка має свою принципову і непохитну позицію, хоча і до його супротивників… Мені не завжди подобається, що хтось говорить, але я готовий боротись за те, щоб людина мала право говорити вільно. Це моя позиція.
А з приводу того, що хтось звинувачує Партію регіонів, Президента України за те, що він пішов у Києво-Печерську лавру на молебень перед тим, як іти на інавгурацію, це нехай буде на совісті цих людей, нехай Бог їм простить, тому що всі вважають, що Бог єдиний, а хто в кого вірить, це вже особистий вибір.
– Зараз, коли Янукович став Президентом, то очевидно, що треба заповнювати кадрову вертикаль, там, де має повноваження Президент. Я Вас недаремно запитував про голову обласної державної адміністрації. Таких адміністрацій 27 – 24 обласні, одна – автономна республіка Крим, Севастополь і місто Київ, це за Конституцією такий поділ. Треба взяти 27 людей і розставити на позиції.
Якщо навіть зважати, що буде підтягнуто кадровий резерв не лише з Партії регіонів, усе одно це велика кількість кадрів, які треба поставити на певні місця. Якщо подивитися на гіпотетичний перелік, про який ми згадували, в газеті «Дело», то там виходить, що велика кількість народних депутатів мусить переїхати з депутатського крісла в регіони.
Окрім іншого, якщо Партія регіонів матиме вплив на уряд, треба заповнювати кадровим резервом урядові місця. Я вже не кажу про адміністрацію Президента, де теж потрібен кадровий резерв, інші галузі і так далі. Виходить, що у Вас лишається гола фракція у парламенті. Те саме було в 2005 році у Віктора Ющенка, коли було вимито кадровий резерв із парламенту.
– Безумовно, коли партія приходить до влади, то фракція у Верховній Раді різко послаблюється.
– От що робити Вам із послабленням фракції у Верховній Раді? Воно неминуче буде.
– Я хотів би сказати, що досить велика лавка запасних.
– Я читав цей список. Пане Лук’янов, там…
– Я не хотів би так казати, там досить багато людей, які мають досвід, які і у минулому скликанні були народними депутатами, і мають досвід керівної роботи у державі.
– Але все одно послаблення, Ви ж самі це визнали, тому що найкращі ідуть попереду.
– Безумовно, ми бачимо, якщо пані Герман, яка організовувала роботу ЗМІ, переходить із Верховної Ради в адміністрацію Президента, то ми втрачаємо її як організатора і керівника цієї роботи у Верховній Раді. Так само і з іншими кандидатурами, які будуть призначені на якісь державні посади. Але ми розуміємо, що це зараз дуже важливо, тому що, в першу чергу, це відповідальність для нас.
І ми знаємо, що ми не матимемо другого шансу виконати обіцянки, зобов’язання, які команда Партії регіонів, лідер Партії регіонів Президент Віктор Федорович Янукович брав на себе. Ми відчуваємо на собі дуже велику відповідальність і довіру громадян, яку ми повинні виправдати. Будемо робити все, щоб ішли, працювали, досягали результатів, щоб люди відчували зміни на краще.
– Дай Боже зміни на краще. Дивіться, останні накази Президента Януковича, я маю на увазі останні по термінології, по часу. Найперший був – це ліквідувати Секретаріат і організувати Адміністрацію, це суто адміністративний указ. Не можна було призначити голову Секретаріату, а потім його розпустити, це зрозуміло. Тобто отакі кадрові питання – це перші укази, останні укази – це укази вчорашнього дня, це комітет із боротьби з корупцією і комітет із економічних реформ.
– І про вирішення соціальних проблем – третій.
– Але ж адміністрація Президента не наділена такими повноваженнями, цей комітет фактично як пара в свисток. Чому? Тому що повноваження в уряду мають бути, всі речі, як здійснюється державна влада, Верховна Рада ухвалює закон, делегує повноваження Кабінетові Міністрів, Кабінет Міністрів здійснює економічну політику.
– Трохи не так. У нас у державі є 452 суб’єкти законодавчої ініціативи, і це, крім 450 депутатів, це Президент України і Прем’єр-міністр. Якщо так казати, це команда Президента України і команда Кабінету Міністрів, Прем’єр-міністра.
Тобто і одна інституція Кабінету Міністрів може бути ініціатором змін до законодавства, більше того, в бюджетній галузі тільки Кабінет Міністрів може вносити на розгляд Верховної Ради проекти бюджету, це визначено законодавчо, і в цій ситуації ми бачимо, що Президент Віктор Федорович Янукович намагається бути дієвим і корисним для держави Президентом.
– Це символічні кроки.
– Це не символічні, я вважаю, я знаю, що це будуть дієві кроки. Я знаю, як працював опозиційний уряд, я знаю, що пані (Ірина) Акимова була міністром економіки в опозиційному уряді, вона досвідчений експерт.
– У справжньому уряді вона вже міністром не стане, я так розумію?
– Ви знаєте, справжній уряд поки що не сформовано, ми маємо тільки ті залишки уряду, які зараз залишаються від Тимошенко, але працювати потрібно вже зараз.
– Статус-кво у нас такий, що у нас є чинний уряд, а не залишки. Пані Тимошенко нікуди не ділася після виборів, і є Президент Віктор Янукович, який утворює комітети, які не мають повноважень.
– У нас немає міністра фінансів.
– Я мав на увазі, що ці комітети неповноважні щось робити, розробляти якісь програми або давати рекомендації Кабінетові Міністрів. Із готовим рішенням Президент виходить на парламент, це державна влада так влаштована в Україні, комітет із боротьби з корупцією же не має повноважень боротися з корупцією, давати вказівки, для цього потрібно підписання указів або законодавча ініціатива Президента. Він може прийти з законопроектом в парламент, сказати: «Ось мій законопроект».
– Законодавча ініціатива присутня?
– Присутня.
– Укази Президента присутні?
– Тут у нього обмежений якраз ресурс. Він не може указом встановити: «Призначаю заступником міністра внутрішніх справ когось».
– Безумовно, мета навіть така не ставиться.
– Тобто це дорадчі органи, я кажу, це як пара в свисток, тому що для того, щоб здійснювати ту політику, яку обіцяв здійснювати Віктор Янукович, йому потрібні реальні механізми впливу на ситуацію.
– Я з повагою ставлюсь до Вас особисто, але не розділяю Вашу позицію.
– Я ж не критикую зараз, я намагаюся на речі дивитись реально.
Слухач: Це Сергій із міста Львова. Пане Владиславе, я б хотів почути Вашу позицію на мою думку з такого штучно надуманого питання про введення російської мови як офіційної. І на мою думку, я б хотів сказати, можливо, це як порада чи пропозиція, щоб зняти таке питання, яке існує, гостре, спекулятивне, і часом наші опоненти, я маю на увазі іншу сторону, бо я також член Партії регіонів, застосовують це питання, – щоб провести національний референдум з цього питання, чи потрібна нам друга державна мова російська. Я думаю, що проведення такого референдуму, його результати поставлять крапку на цій ситуації.
– Пане Сергію, дякую за запитання, я хотів би прямо і чітко відповісти. Ви знаєте, що Президент Віктор Федорович Янукович, коли був кандидатом на Президента, йшов з програмою на ці вибори. І в цій програмі було питання російської мови, тобто ми не можемо, взявши на себе зобов’язання, відмовитись від цих зобов’язань на наступний день.
Тобто статус російської мови, я вважаю, ми мусимо привести до того рівня суспільної потреби, який існує в суспільстві. Це перше. Який рівень існує, на мій погляд, я вважаю, що кожна людина, яка живе в Україні, а якщо ми маємо досить велику частину громадян в Україні, які спілкуються російською мовою, ми не повинні знущатися з людей, для яких ця мова є рідною.
– А в чому полягає знущання, можна уточнити?
– Я можу пояснити. Я бачив, як люди похилого віку звертались до суду, отримували рішення, які вони не розуміють, і коли вони питали, щоб їм пояснили, в чому, що, як, їх відштовхували, зневажливо ставились до них. Я бачив не раз, коли посадовці, навіть самі не володіючи добре мовою, відкидали заяви, які були складені на російській мові. Тобто я вважаю, що права громадян мусять бути захищені, а посадовці, які спілкуються в регіонах, де вживається і поширена російська і українська мова, мусять володіти обома мовами.
– Може, тут питання зовсім інше, тут питання якості освіти українською мовою? То посприяйте просто, хай люди вивчать державну мову, це ж не проблема.
– Пане Романе, я, безумовно за те, щоб українська мова в Україні розвивалася і мала пріоритети, але я хочу навести конкретні приклади. За п’ять років помаранчева команда, яка проголошувала українську мову своїм одним із головних гасел, ми не отримали ні книжок, ні підручників високої якості на українській мові.
Я не кажу про наукову літературу і про роботу молодих українських науковців, які після того, як захищають кандидатську, докторську дисертацію, далі з цією дисертацією в світі нікуди не можуть піти. Давайте введемо стандарт проведення англійської мови, щоб ми могли в світі займати конкуренте положення, щоб ми не заганяли самі себе у злидні.
– Пане Лук’янов, Ви маєте рацію, але давайте ми забудемо передвиборну риторику про помаранчеву команду, вона вже пішла, уже 5 років минуло. У вас тепер немає перешкод, вам ніхто руки не зв’язує.
– Я не роблю ніякі закиди, я підбиваю підсумки. Я кажу про реальний факт. Низка підручників із історії, суспільствознавства українською мовою пишуться і були написані саме у Донецьку. І я знаю вчителів, які працюють, і я допомагав і брав участь у цій роботі. Рівень конкурентоздатності наших дітей залежить від освіти. І це проблема, коли ми не маємо якісних знань для того, щоб дати їх молоді. Ми що, відразу ставимо себе в ситуацію другорядності?
– Про референдум було питання у нашого слухача.
– Я вважаю, що голосування за Януковича – це якоюсь мірою було референдумом за довіру російській мові, тому що в його програмі це було.
– Тобто це третина виборців висловилась за це?
– Більшість виборців, які проголосували.
– Третина, 12 мільйонів із 36.
– 12 з половиною з тих, які проголосували. А якщо на референдум буде явка 30–40 відсотків…
– Це значить, що це думка меншості, як не крути.
– Ні, це значить, що це думка тієї частина, яка не байдужа, яка взяла участь.
– Правильно, а байдужі нехай потім самі пожинають плоди своєї байдужості.
– В ситуації, коли людина не бере участі у виборах або в референдумі, це означає, що вона погоджується з думкою більшості. Це не байдужість, що вона ухвалює рішення, яке буде.
– Нехай буде така версія, хоча ніхто нікому не делегував ухвалювати рішення, якщо людина не йде на виборчу дільницю під час референдуму або під час виборів, це значить, що людина ставиться байдуже до того, яка влада буде в країні, так воно називається. В деяких країнах є навіть штрафування за неучасть у виборах, у нас його немає, у нас добровільна участь.
Ті, хто прийшли на вибори, вирішують долю держави, у нас так і сталося, оці президентські вибори, Ви знаєте ці цифри. Більшість із тих, хто прийшов, проголосували за Януковича, але це менше за 50 відсотків, і це одна третина виборців взагалі, які є в Україні, 36 мільйонів. Але факти лишаються фактами, ми на цьому тижні бачили інавгурацію нового Президента
Ми маємо те, що маємо, тут же ніхто не заперечує, давайте повернемось до повноважень комітетів. Ви обіцяли пояснити, в чому логіка, і в чому ж тут Президент може здійснювати ці обіцянки за допомогою цих комітетів у тому обсязі, в якому він обіцяв.
– Я вважаю, що при створенні комітетів втілюється в життя політика, коли Президент є ідеологом реформ. Президент дає чіткий сигнал суспільству, що він створює площадку для розробки економічних реформ, що він робить круглий стіл, куди можуть прийти фахівці, експерти, запропонувати свої ідеї, пропозиції. Все корисне для держави буде підтримано.
Можна обговорювати зі своїми колегами свої пропозиції, можна їх захищати, можна їх критикувати, можна критикувати ті пропозиції, які можуть не подобатись, і далі отримувати зрозумілу і прозору для суспільства економічну політику.
Приклад конкретний: сьогодні ми не маємо бюджету, сьогодні ми навіть не маємо зрозумілої і реальної бюджетної резолюції, ми не маємо параметрів головних макроекономічних в державі, нам не зрозуміло, який буде середньорічний курс гривні до долара, які будуть видатки бюджету, яка буде доходна частина бюджету, який буде бюджетний дефіцит, від цих показників не можна порахувати, яка очікується в державі інфляція, як буде мінятися рівень цін, у тому числі і на продукти, які входять до мінімального споживчого кошика. Тобто є дуже багато запитань.
– Пане Лук’янов, давайте тепер підемо за моєю логікою. Я почув Ваше пояснення, знову ми зупинились на тому, що це орган дорадчий. Це якийсь знак Президента, що він хоче провадити економічні реформи, це прекрасно. Комітет не впроваджує економічні реформи, Президент іде в парламент із законопроектом, який йому розробляє комітет. Що ми маємо в парламенті на сьогоднішній день? Зараз ми будемо говорити про парламент і уряд. Ми маємо в парламенті відсутність більшості.
– Пане Романе, до парламенту. Якщо ми будуємо громадське суспільство, то громадські організації, які публічно обговорюють ситуацію і виробляють громадську думку, дають пропозиції, а громадськість, обговорюючи, сприймає або не сприймає ті чи інші пропозиції.
Я вважаю, що це дуже демократичний крок і знакові укази. Те, що Президент сказав, що він очолює боротьбу з корупцією в державі, це дуже відповідальний крок. І я вважаю, що такі кроки з першого дня кар’єри, не почиваючи на лаврах, як попередник робив не те що півроку, а рік, півтора, після того подивився, що вже скільки втрачено.
– Подивіться, скільки указів було у Кучми про боротьбу з корупцією.
– Я не став би порівнювати.
– Я став би, тому що указів у всіх Президентів про боротьбу з корупцією було вдосталь. Реальних кроків для боротьби з корупцією не зробив практично ніхто, на жаль.
– Це факти, які обурюють мене і ганьблять усю державу.
– Знаєте, як мене обурюють ці речі? Я кажу про реальні факти, я кажу про парламент, де відсутня більшість. Чи здатна Партія регіонів утворити цю більшість, із кого вона здатна утворити у той спосіб, який передбачений Конституцією і регламентом? І зрештою, тоді, якщо є більшість, то можна формувати уряд. А оце те, що називається однорукий Президент на сьогоднішній день.
– Пане Романе, я почув Вашу думку, а тепер якщо казати серйозно, то ситуація дійсно складна.
– Ви ж учора сказали, що Вас уже задрали ці депутати із БЮТ і НУНС.
– Мене, якщо так казати – задрали, то задрали соціальним песимізмом. Ми бачимо, як можна змінити на краще. Але повернусь до парламенту і до обговорення ситуації. В чому складність ситуації? Ми бачимо, що навіть теоретично коаліція Партії регіонів у парламенті може бути складена або з БЮТ, що я вважаю майже неймовірним, тобто нереальним сьогодні, і може бути складена коаліція з «Нашою Україною».
І тут ситуація набагато складніша. Ми бачимо, що «Наша Україна» – це блок політичних партій, майже десяток політичних команд, які мають орієнтацію на своїх лідерів. І ми робимо все, проводячи зараз консультації, переговори з ними, щоб скласти спільне бачення ситуації, спільне бачення програми виходу з кризи і програми розвитку.
Я хочу сказати, що не питання відправити пані Тимошенко у відставку хоч завтра. Така більшість є, і майже 45 депутатів від блоку «Нашої України» готові відправити пані Тимошенко у відставку. Це не проблема. Але проблема визначити, хто може бути Прем’єр-міністром, під кого можна об’єднати цю більшість.
Я бачу, що Микола Янович Азаров, який фактично створив у цій державі податкову, яка почала збирати податки і дала державі ресурси, тобто створив українську державу, – але є деякі зауваження, і 3–4 голоси на сьогоднішній день за цю кандидатуру поки що не вистачає. Але я сподіваюсь, що ми можемо знайти ці 3–4 голоси для того, щоб створити коаліцію з Прем’єр-міністром Миколою Яновичем Азаровим.
Є інші варіанти, які запропонував Віктор Федорович Янукович, – це варіант (Сергія) Тігіпка або (Арсенія) Яценюка. Я думаю, що кожен із цих для політики молодих реформаторів теж міг би очолити команду. Але програма мусить бути Президента України, тому що він ішов із цією програмою на вибори, і суспільство очікує зараз реалізації саме цієї програми.
Якщо у нас ми кажемо про громадянське суспільство, то дискусія про те, яка буде програма, мусить бути відкритою і зрозумілою для суспільства. На сьогоднішній день ми бачимо, що Азаров готовий чітко виконувати програму, з якою переміг Янукович, заяви інших потенційних кандидатів ми не чули. Але, можливо, від когось із них легше було б зібрати коаліцію у Верховній Раді. І я хочу сказати, якщо ми не створимо коаліцію, то ця Верховна Рада, яка, як Ви казали, дуже дорого коштує, не має навіть морального права існувати, вона мусить бути розпущена і переобрана.
– Для цього мусять бути підстави.
– А підстави є – відсутність більшості.
– Ще немає. На жаль, ефірний час вичерпався.
Народний депутат 6-го скликання від партії регіонів Лук’янов Владислав Валентинович народився 21 лютого 1964 року в місті Костянтинівка Донецької області.
Здобув вищу освіту, закінчивши в 1986 році Одеський інститут інженерів морського флоту, за фахом «інженер із управління морським транспортом».
Трудову діяльність Владислав Лук’янов почав із 1986 року організатором навантаження-розвантаження вантажів у морському торговому порту міста Владивостока в Росії.
У 1989 році повернувся в Донецьку область і зайнявся підприємницькою діяльністю. З 1994 року по 1995 рік – керівник управління інвестицій акціонерного товариства «Керамет».
У 1995 році заснував інвестиційну кампанію «Фінфорт», яка стала початком розвитку інвестиційної групи «Фінфорт», що об’єднує сьогодні десятки українських підприємств.
Депутат Донецької обласної ради двох скликань (1998–2006 роки). Протягом 4-го скликання – голова постійної комісії з питань соціальної політики Донецької обласної ради.
У 2006 році Лук’янов був обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів та призначений головою підкомітету з питань бюджетного забезпечення місцевого самоврядування, з вересня 2006 року – заступник голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Співголова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією.
У 2007 році на дострокових парламентських виборах знову став народним депутатом від Партії регіонів. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.
Головний життєвий принцип – не зраджувати своїх переконань.
– Ми подивимось, як не будуть зраджувати своїх переконань тепер переможці цих виборів. Пане Лук’янов, у мене перше питання до Вас. Це те, що з’явилося поточного тижня у пресі, – що Ви один з головних претендентів на посаду голови обласної державної адміністрації, якщо я не помиляюсь, Вінницької.
Владислав Лук’янов: Я вважаю, що ця інформація передчасна поки що.
– Але Вінницька область розглядається?
– Питання обговорювалось, але рішення не прийнято.
– І як Ви себе уявляєте на посаді голови обласної державної адміністрації? Чи впораєтесь, чи є у Вас відчуття, тому що ж Ви цим не займалися?
– Я вважаю, це передчасно, але якщо так обговорювати, підійти до питання серйозно, завжди базою для нормального життя є нормальна робота. Тому в цій ситуації, я вважаю, мусить розвиватися підприємництво, бізнес, підприємства, агропромисловий комплекс у першу чергу.
– А чому, власне, почала фігурувати Вінницька область? Ви з нею якось пов’язані? Чому саме ця область, не якась інша, на Південному Сході? Це Центральна Україна.
– Я можу робити декілька припущень.
– Зробіть, якщо можна.
– Я вважаю, не всім може бути цікаво.
– Як не цікаво? Це ж не лотерея – призначати голів обласних державних адміністрацій.
– По-перше, цього рішення немає.
– Це газета «Дело» надрукувала на тижні, і там кілька претендентів, Ви найперший. І тому я питаю, в чому природа походження такої версії, власне, як Вінницька область. Із чим це пов’язано?
– У мене не те що не було особистих претензій, а навіть ніколи я не висловлював думку про те, що керувати Вінницькою областю. Але мушу сказати, я людина команди, і якщо дійсно лідер команди Президент Віктор Федорович Янукович доручить таку роботу, то як у минулому керівник інвестиційної компанії я в першу чергу розглядав би інвестиційний потенціал регіону, розглядав би можливості економічного розвитку області і працював би саме в цьому напрямку.
– Це зрозуміло, треба бути камікадзе, щоб не говорити про економічний розвиток. Не знаєте, тобто це випадково абсолютно? От дивіться, (Сергій) Гриневецький претендує на Одеську область, це представник Блоку Литвина. Це зрозуміло, чому – тому що він уже був головою Одеської обласної держадміністрації, сам він з Одеси. А у Вас такий вибір чомусь. Те, що зробила газета «Дело», вона висунула версію, але це ж не безпідставно.
– Я вважаю, це дуже передчасно.
– Подивимось, як буде складатись. Просто коли ви посядете крісло голови облдержадміністрації, то Ви станете недосяжним, боюся, як і багато чиновників.
– Я вважаю, що це не так. Яке б не було призначення, я бачу своє місце в парламенті.
– Ганна Герман, Ваша колега, теж говорила, що вона хоче лишитися в парламенті. На сьогоднішній день вона не в парламенті, вона вже заступник голови адміністрації Президента.
– Незважаючи на те, що є команда, і кожен бачив би своє місце, є припущення якісь, але якщо лідер пропонує, це не тільки пропозиція, це висока довіра. І я за цією довірою, якщо брати приклад пані Герман, бо це вже факт, – я бачу, що за цією довірою є дуже велика і відповідальна робота. Це ж не жарти, якщо людина обіймає відповідальну посаду, вона мусить нести відповідальність за результати своєї роботи, за наслідки своєї роботи.
– Навіть посада клоуна в цирку – це теж відповідальна робота, тому що треба вміти це робити.
– Пане Романе, я тут на жарт переведу. Після того, як напівп’яний жонглер відпрацював номер на арені, то клоунові можна було б і не виходити.
– Я маю на увазі, що будь-яка робота відповідальна, її треба робити якісно, незалежно від місця перебування.
– Тому я від жартів перейшов би до реальної ситуації. І дійсно, керівник регіону – це, по-перше, організатор, і організатор можливостей для розвитку цього регіону.
Слухач: Я з Київської області, мене звати Микола. Зараз у Партії регіонів збільшились повноваження, можливо, не повноваження, а можливості.
– Обов’язки збільшились в першу чергу.
Слухач: Обов’язки збільшились, Ви маєте рацію, але і можливості збільшились. Скажіть, будь ласка, БЮТ і ви весь час проголошували ідею відмовитись від депутатської недоторканності. То БЮТу щось заважало, то вам щось заважало. Чи збираєтесь Ви реально депутатську недоторканність анулювати? І чи не занадто багато у Верховної Ради, тобто у депутатів, пільг? Я думаю, що занадто шикарно, в порівнянні з іншими пенсіонерами, «регіони» і БЮТ отримують пенсійні й інші льготи.
– Я б додав, що всі депутати, не лише «регіони» і БЮТ. Як показує практика, навіть найпалкіші прихильники демократії не гребують квартирами депутатськими, хоча, може, і не потребують цих квартир.
– Пане Романе, відповідаючи Вам і нашому слухачеві, якщо казати про пільги, сказали про квартири, я досить багато чув звинувачень, але хочу сказати, що я відмовився.
– Я Вас не звинувачую.
– Дзвонили в ефір, казали: «От Ви взяли квартиру». Я публічно відмовився в минулому скликанні, так само я відмовляюся в цьому скликанні, тому що я вважаю, що Верховна Рада – це не місце для вирішення своїх квартирних і майнових проблем. Якщо ти пройшов у Верховну Раду, в першу чергу ти представляєш інтереси тих виборців, які за тебе проголосували.
– Дивіться, депутати Бундестагу, коли приїжджають працювати в Берлін, селяться в гуртожитки, спеціальні депутатські помешкання, у них закінчується каденція, вони їх звільняють, службове житло.
– У минулому скликанні у Верховній Раді була пропозиція побудувати один раз містечко для депутатів, де не приватизується житло, житло видається тільки тимчасово на той час, поки людина є депутатом Верховної Ради України, поки є народним депутатом, і звільняється одразу після закінчення депутатських повноважень. І це, може, було б непогане рішення, якби не криза, перевибори, і поставити жирну крапку в цьому питанні.
– Якби не депутатські апетити в цьому питанні. Я зараз не кажу про Вас персонально. Але є тенденція, що депутати не гребують матеріальною допомогою, маючи немаленьку зарплату, правильно? Вони мають купу інших пільг. І кожен депутат нам коштує дуже дорого для країни, для платників податків. Рахували, там, здається, на місяць депутат нам коштує щонайменше 50 тисяч гривень, тому що можна рахувати інші всі речі.
– Якщо рахувати помічників, апарат Верховної Ради.
– Це рахували з помічниками, але можна так само додати ще ті гроші, які має депутат на матеріальну допомогу видавати комусь за своїм власним рішенням, тобто є певний фонд. Є безкоштовне користування транспортом по території України, тобто є літак, поїзд або щось інше, набігає багатенько. А коли будуть ліквідовані депутатські пільги? Партія регіонів ініціюватиме чи ні?
– Я прихильник того, щоб обмежити депутатські пільги. Можливо, крім однієї, що депутат має право вільно висловлювати свою думку, те, що він вважає за необхідне, його ніхто не звинуватить у цьому, якщо десь у СІЗО знущаються над підслідними, що він начебто образив керівництво міліції.
Якщо депутат їде на зустріч або їде до Верховної Ради, то його інспектор ДАІ не зупинить і не скаже, що він наїхав на суцільну лінію і його затримають, тому що в такому разі у нас і Верховна Рада жодного разу не збереться, і до виборців в особливо конфліктних питаннях депутат не доїде. Тобто я дав би можливість працювати, все інше можна відкинути.
– А Партія регіонів не ініціюватиме позбавлення пільг?
– Партія регіонів піднімала це питання, і є декілька законопроектів про скасування пільг і з депутатів, так само і з суддів, щоб у суспільстві не було недоторканних людей. Але Верховна Рада не підтримала цей законопроект. І якщо казати чесно, досить багато депутатів із різних партій, я не став би розділяти, що є якась чесна партія, якась не чесна, – мабуть, і самі депутати повністю не довіряють цій державі і цій владі.
– Якій владі?
– Виконавчій владі, судовій владі, міліцейській владі, адміністративній владі, владі контрольних органів.
– Дивіться, дуже проста логіка. Коли Ющенко наполягав, то там Партія регіонів, мотивація, чому вони виступають проти повного зняття недоторканності, говорили, що в такий спосіб у Президента розв’яжуться руки для повного тиску на депутатів. Зараз Президент ваш, Партії регіонів голова почесний.
– Романе, Ви, мабуть, не почули, я кажу, що у більшості депутатів і у необхідної більшості немає довіри повністю до влади, не тільки Президент виконує повноваження.
– Президент керує Міністерством внутрішніх справ.
– Це помилка, Міністерство внутрішніх справ входить до складу Кабінету Міністрів і підпорядковано Прем’єр-міністрові.
Слухач (переклад): Пане Лук’янов, до Вас таке питання: помаранчеві політики і політологи нарікають на те, що на інавгурацію Президента приїхав святійший патріарх Кирило. Скажіть, чому на інавгурацію Президента Януковича не приїхав Далай-лама і на сьомій моделі «БМВ» син бога Андрій Ющенко?
– Переклад: Дякую за питання, з одного боку, дякую за Вашу небайдужу позицію, з іншого, питання трохи курйозне. Я скажу, я з повагою ставлюсь до релігійних почуттів усіх громадян, без винятку, і тих, хто вірить Далай-ламі, до речі, до Далай-лами теж добре ставлюсь як до людини, яка має свою принципову і непохитну позицію, хоча і до його супротивників… Мені не завжди подобається, що хтось говорить, але я готовий боротись за те, щоб людина мала право говорити вільно. Це моя позиція.
А з приводу того, що хтось звинувачує Партію регіонів, Президента України за те, що він пішов у Києво-Печерську лавру на молебень перед тим, як іти на інавгурацію, це нехай буде на совісті цих людей, нехай Бог їм простить, тому що всі вважають, що Бог єдиний, а хто в кого вірить, це вже особистий вибір.
– Зараз, коли Янукович став Президентом, то очевидно, що треба заповнювати кадрову вертикаль, там, де має повноваження Президент. Я Вас недаремно запитував про голову обласної державної адміністрації. Таких адміністрацій 27 – 24 обласні, одна – автономна республіка Крим, Севастополь і місто Київ, це за Конституцією такий поділ. Треба взяти 27 людей і розставити на позиції.
Якщо навіть зважати, що буде підтягнуто кадровий резерв не лише з Партії регіонів, усе одно це велика кількість кадрів, які треба поставити на певні місця. Якщо подивитися на гіпотетичний перелік, про який ми згадували, в газеті «Дело», то там виходить, що велика кількість народних депутатів мусить переїхати з депутатського крісла в регіони.
Окрім іншого, якщо Партія регіонів матиме вплив на уряд, треба заповнювати кадровим резервом урядові місця. Я вже не кажу про адміністрацію Президента, де теж потрібен кадровий резерв, інші галузі і так далі. Виходить, що у Вас лишається гола фракція у парламенті. Те саме було в 2005 році у Віктора Ющенка, коли було вимито кадровий резерв із парламенту.
– Безумовно, коли партія приходить до влади, то фракція у Верховній Раді різко послаблюється.
– От що робити Вам із послабленням фракції у Верховній Раді? Воно неминуче буде.
– Я хотів би сказати, що досить велика лавка запасних.
– Я читав цей список. Пане Лук’янов, там…
– Я не хотів би так казати, там досить багато людей, які мають досвід, які і у минулому скликанні були народними депутатами, і мають досвід керівної роботи у державі.
– Але все одно послаблення, Ви ж самі це визнали, тому що найкращі ідуть попереду.
– Безумовно, ми бачимо, якщо пані Герман, яка організовувала роботу ЗМІ, переходить із Верховної Ради в адміністрацію Президента, то ми втрачаємо її як організатора і керівника цієї роботи у Верховній Раді. Так само і з іншими кандидатурами, які будуть призначені на якісь державні посади. Але ми розуміємо, що це зараз дуже важливо, тому що, в першу чергу, це відповідальність для нас.
І ми знаємо, що ми не матимемо другого шансу виконати обіцянки, зобов’язання, які команда Партії регіонів, лідер Партії регіонів Президент Віктор Федорович Янукович брав на себе. Ми відчуваємо на собі дуже велику відповідальність і довіру громадян, яку ми повинні виправдати. Будемо робити все, щоб ішли, працювали, досягали результатів, щоб люди відчували зміни на краще.
– Дай Боже зміни на краще. Дивіться, останні накази Президента Януковича, я маю на увазі останні по термінології, по часу. Найперший був – це ліквідувати Секретаріат і організувати Адміністрацію, це суто адміністративний указ. Не можна було призначити голову Секретаріату, а потім його розпустити, це зрозуміло. Тобто отакі кадрові питання – це перші укази, останні укази – це укази вчорашнього дня, це комітет із боротьби з корупцією і комітет із економічних реформ.
– І про вирішення соціальних проблем – третій.
– Але ж адміністрація Президента не наділена такими повноваженнями, цей комітет фактично як пара в свисток. Чому? Тому що повноваження в уряду мають бути, всі речі, як здійснюється державна влада, Верховна Рада ухвалює закон, делегує повноваження Кабінетові Міністрів, Кабінет Міністрів здійснює економічну політику.
– Трохи не так. У нас у державі є 452 суб’єкти законодавчої ініціативи, і це, крім 450 депутатів, це Президент України і Прем’єр-міністр. Якщо так казати, це команда Президента України і команда Кабінету Міністрів, Прем’єр-міністра.
Тобто і одна інституція Кабінету Міністрів може бути ініціатором змін до законодавства, більше того, в бюджетній галузі тільки Кабінет Міністрів може вносити на розгляд Верховної Ради проекти бюджету, це визначено законодавчо, і в цій ситуації ми бачимо, що Президент Віктор Федорович Янукович намагається бути дієвим і корисним для держави Президентом.
– Це символічні кроки.
– Це не символічні, я вважаю, я знаю, що це будуть дієві кроки. Я знаю, як працював опозиційний уряд, я знаю, що пані (Ірина) Акимова була міністром економіки в опозиційному уряді, вона досвідчений експерт.
– У справжньому уряді вона вже міністром не стане, я так розумію?
– Ви знаєте, справжній уряд поки що не сформовано, ми маємо тільки ті залишки уряду, які зараз залишаються від Тимошенко, але працювати потрібно вже зараз.
– Статус-кво у нас такий, що у нас є чинний уряд, а не залишки. Пані Тимошенко нікуди не ділася після виборів, і є Президент Віктор Янукович, який утворює комітети, які не мають повноважень.
– У нас немає міністра фінансів.
– Я мав на увазі, що ці комітети неповноважні щось робити, розробляти якісь програми або давати рекомендації Кабінетові Міністрів. Із готовим рішенням Президент виходить на парламент, це державна влада так влаштована в Україні, комітет із боротьби з корупцією же не має повноважень боротися з корупцією, давати вказівки, для цього потрібно підписання указів або законодавча ініціатива Президента. Він може прийти з законопроектом в парламент, сказати: «Ось мій законопроект».
– Законодавча ініціатива присутня?
– Присутня.
– Укази Президента присутні?
– Тут у нього обмежений якраз ресурс. Він не може указом встановити: «Призначаю заступником міністра внутрішніх справ когось».
– Безумовно, мета навіть така не ставиться.
– Тобто це дорадчі органи, я кажу, це як пара в свисток, тому що для того, щоб здійснювати ту політику, яку обіцяв здійснювати Віктор Янукович, йому потрібні реальні механізми впливу на ситуацію.
– Я з повагою ставлюсь до Вас особисто, але не розділяю Вашу позицію.
– Я ж не критикую зараз, я намагаюся на речі дивитись реально.
Слухач: Це Сергій із міста Львова. Пане Владиславе, я б хотів почути Вашу позицію на мою думку з такого штучно надуманого питання про введення російської мови як офіційної. І на мою думку, я б хотів сказати, можливо, це як порада чи пропозиція, щоб зняти таке питання, яке існує, гостре, спекулятивне, і часом наші опоненти, я маю на увазі іншу сторону, бо я також член Партії регіонів, застосовують це питання, – щоб провести національний референдум з цього питання, чи потрібна нам друга державна мова російська. Я думаю, що проведення такого референдуму, його результати поставлять крапку на цій ситуації.
– Пане Сергію, дякую за запитання, я хотів би прямо і чітко відповісти. Ви знаєте, що Президент Віктор Федорович Янукович, коли був кандидатом на Президента, йшов з програмою на ці вибори. І в цій програмі було питання російської мови, тобто ми не можемо, взявши на себе зобов’язання, відмовитись від цих зобов’язань на наступний день.
Тобто статус російської мови, я вважаю, ми мусимо привести до того рівня суспільної потреби, який існує в суспільстві. Це перше. Який рівень існує, на мій погляд, я вважаю, що кожна людина, яка живе в Україні, а якщо ми маємо досить велику частину громадян в Україні, які спілкуються російською мовою, ми не повинні знущатися з людей, для яких ця мова є рідною.
– А в чому полягає знущання, можна уточнити?
– Я можу пояснити. Я бачив, як люди похилого віку звертались до суду, отримували рішення, які вони не розуміють, і коли вони питали, щоб їм пояснили, в чому, що, як, їх відштовхували, зневажливо ставились до них. Я бачив не раз, коли посадовці, навіть самі не володіючи добре мовою, відкидали заяви, які були складені на російській мові. Тобто я вважаю, що права громадян мусять бути захищені, а посадовці, які спілкуються в регіонах, де вживається і поширена російська і українська мова, мусять володіти обома мовами.
– Може, тут питання зовсім інше, тут питання якості освіти українською мовою? То посприяйте просто, хай люди вивчать державну мову, це ж не проблема.
– Пане Романе, я, безумовно за те, щоб українська мова в Україні розвивалася і мала пріоритети, але я хочу навести конкретні приклади. За п’ять років помаранчева команда, яка проголошувала українську мову своїм одним із головних гасел, ми не отримали ні книжок, ні підручників високої якості на українській мові.
Я не кажу про наукову літературу і про роботу молодих українських науковців, які після того, як захищають кандидатську, докторську дисертацію, далі з цією дисертацією в світі нікуди не можуть піти. Давайте введемо стандарт проведення англійської мови, щоб ми могли в світі займати конкуренте положення, щоб ми не заганяли самі себе у злидні.
– Пане Лук’янов, Ви маєте рацію, але давайте ми забудемо передвиборну риторику про помаранчеву команду, вона вже пішла, уже 5 років минуло. У вас тепер немає перешкод, вам ніхто руки не зв’язує.
– Я не роблю ніякі закиди, я підбиваю підсумки. Я кажу про реальний факт. Низка підручників із історії, суспільствознавства українською мовою пишуться і були написані саме у Донецьку. І я знаю вчителів, які працюють, і я допомагав і брав участь у цій роботі. Рівень конкурентоздатності наших дітей залежить від освіти. І це проблема, коли ми не маємо якісних знань для того, щоб дати їх молоді. Ми що, відразу ставимо себе в ситуацію другорядності?
– Про референдум було питання у нашого слухача.
– Я вважаю, що голосування за Януковича – це якоюсь мірою було референдумом за довіру російській мові, тому що в його програмі це було.
– Тобто це третина виборців висловилась за це?
– Більшість виборців, які проголосували.
– Третина, 12 мільйонів із 36.
– 12 з половиною з тих, які проголосували. А якщо на референдум буде явка 30–40 відсотків…
– Це значить, що це думка меншості, як не крути.
– Ні, це значить, що це думка тієї частина, яка не байдужа, яка взяла участь.
– Правильно, а байдужі нехай потім самі пожинають плоди своєї байдужості.
– В ситуації, коли людина не бере участі у виборах або в референдумі, це означає, що вона погоджується з думкою більшості. Це не байдужість, що вона ухвалює рішення, яке буде.
– Нехай буде така версія, хоча ніхто нікому не делегував ухвалювати рішення, якщо людина не йде на виборчу дільницю під час референдуму або під час виборів, це значить, що людина ставиться байдуже до того, яка влада буде в країні, так воно називається. В деяких країнах є навіть штрафування за неучасть у виборах, у нас його немає, у нас добровільна участь.
Ті, хто прийшли на вибори, вирішують долю держави, у нас так і сталося, оці президентські вибори, Ви знаєте ці цифри. Більшість із тих, хто прийшов, проголосували за Януковича, але це менше за 50 відсотків, і це одна третина виборців взагалі, які є в Україні, 36 мільйонів. Але факти лишаються фактами, ми на цьому тижні бачили інавгурацію нового Президента
Ми маємо те, що маємо, тут же ніхто не заперечує, давайте повернемось до повноважень комітетів. Ви обіцяли пояснити, в чому логіка, і в чому ж тут Президент може здійснювати ці обіцянки за допомогою цих комітетів у тому обсязі, в якому він обіцяв.
– Я вважаю, що при створенні комітетів втілюється в життя політика, коли Президент є ідеологом реформ. Президент дає чіткий сигнал суспільству, що він створює площадку для розробки економічних реформ, що він робить круглий стіл, куди можуть прийти фахівці, експерти, запропонувати свої ідеї, пропозиції. Все корисне для держави буде підтримано.
Можна обговорювати зі своїми колегами свої пропозиції, можна їх захищати, можна їх критикувати, можна критикувати ті пропозиції, які можуть не подобатись, і далі отримувати зрозумілу і прозору для суспільства економічну політику.
Приклад конкретний: сьогодні ми не маємо бюджету, сьогодні ми навіть не маємо зрозумілої і реальної бюджетної резолюції, ми не маємо параметрів головних макроекономічних в державі, нам не зрозуміло, який буде середньорічний курс гривні до долара, які будуть видатки бюджету, яка буде доходна частина бюджету, який буде бюджетний дефіцит, від цих показників не можна порахувати, яка очікується в державі інфляція, як буде мінятися рівень цін, у тому числі і на продукти, які входять до мінімального споживчого кошика. Тобто є дуже багато запитань.
– Пане Лук’янов, давайте тепер підемо за моєю логікою. Я почув Ваше пояснення, знову ми зупинились на тому, що це орган дорадчий. Це якийсь знак Президента, що він хоче провадити економічні реформи, це прекрасно. Комітет не впроваджує економічні реформи, Президент іде в парламент із законопроектом, який йому розробляє комітет. Що ми маємо в парламенті на сьогоднішній день? Зараз ми будемо говорити про парламент і уряд. Ми маємо в парламенті відсутність більшості.
– Пане Романе, до парламенту. Якщо ми будуємо громадське суспільство, то громадські організації, які публічно обговорюють ситуацію і виробляють громадську думку, дають пропозиції, а громадськість, обговорюючи, сприймає або не сприймає ті чи інші пропозиції.
Я вважаю, що це дуже демократичний крок і знакові укази. Те, що Президент сказав, що він очолює боротьбу з корупцією в державі, це дуже відповідальний крок. І я вважаю, що такі кроки з першого дня кар’єри, не почиваючи на лаврах, як попередник робив не те що півроку, а рік, півтора, після того подивився, що вже скільки втрачено.
Ми бачимо, що навіть теоретично коаліція Партії регіонів у парламенті може бути складена або з БЮТ, що я вважаю майже неймовірним, тобто нереальним сьогодні, і може бути складена коаліція з «Нашою Україною»
– Подивіться, скільки указів було у Кучми про боротьбу з корупцією.
– Я не став би порівнювати.
– Я став би, тому що указів у всіх Президентів про боротьбу з корупцією було вдосталь. Реальних кроків для боротьби з корупцією не зробив практично ніхто, на жаль.
– Це факти, які обурюють мене і ганьблять усю державу.
– Знаєте, як мене обурюють ці речі? Я кажу про реальні факти, я кажу про парламент, де відсутня більшість. Чи здатна Партія регіонів утворити цю більшість, із кого вона здатна утворити у той спосіб, який передбачений Конституцією і регламентом? І зрештою, тоді, якщо є більшість, то можна формувати уряд. А оце те, що називається однорукий Президент на сьогоднішній день.
– Пане Романе, я почув Вашу думку, а тепер якщо казати серйозно, то ситуація дійсно складна.
– Ви ж учора сказали, що Вас уже задрали ці депутати із БЮТ і НУНС.
– Мене, якщо так казати – задрали, то задрали соціальним песимізмом. Ми бачимо, як можна змінити на краще. Але повернусь до парламенту і до обговорення ситуації. В чому складність ситуації? Ми бачимо, що навіть теоретично коаліція Партії регіонів у парламенті може бути складена або з БЮТ, що я вважаю майже неймовірним, тобто нереальним сьогодні, і може бути складена коаліція з «Нашою Україною».
І тут ситуація набагато складніша. Ми бачимо, що «Наша Україна» – це блок політичних партій, майже десяток політичних команд, які мають орієнтацію на своїх лідерів. І ми робимо все, проводячи зараз консультації, переговори з ними, щоб скласти спільне бачення ситуації, спільне бачення програми виходу з кризи і програми розвитку.
Я хочу сказати, що не питання відправити пані Тимошенко у відставку хоч завтра. Така більшість є, і майже 45 депутатів від блоку «Нашої України» готові відправити пані Тимошенко у відставку. Це не проблема. Але проблема визначити, хто може бути Прем’єр-міністром, під кого можна об’єднати цю більшість.
Я бачу, що Микола Янович Азаров, який фактично створив у цій державі податкову, яка почала збирати податки і дала державі ресурси, тобто створив українську державу, – але є деякі зауваження, і 3–4 голоси на сьогоднішній день за цю кандидатуру поки що не вистачає. Але я сподіваюсь, що ми можемо знайти ці 3–4 голоси для того, щоб створити коаліцію з Прем’єр-міністром Миколою Яновичем Азаровим.
Є інші варіанти, які запропонував Віктор Федорович Янукович, – це варіант (Сергія) Тігіпка або (Арсенія) Яценюка. Я думаю, що кожен із цих для політики молодих реформаторів теж міг би очолити команду. Але програма мусить бути Президента України, тому що він ішов із цією програмою на вибори, і суспільство очікує зараз реалізації саме цієї програми.
Якщо у нас ми кажемо про громадянське суспільство, то дискусія про те, яка буде програма, мусить бути відкритою і зрозумілою для суспільства. На сьогоднішній день ми бачимо, що Азаров готовий чітко виконувати програму, з якою переміг Янукович, заяви інших потенційних кандидатів ми не чули. Але, можливо, від когось із них легше було б зібрати коаліцію у Верховній Раді. І я хочу сказати, якщо ми не створимо коаліцію, то ця Верховна Рада, яка, як Ви казали, дуже дорого коштує, не має навіть морального права існувати, вона мусить бути розпущена і переобрана.
– Для цього мусять бути підстави.
– А підстави є – відсутність більшості.
– Ще немає. На жаль, ефірний час вичерпався.
