Зараз навіть не йдеться про неможливість реалізації щедрих передвиборчих обіцянок. Ясна річ, їх не буде втілено. Справи йдуть так, що новообраному Президенту після виборів навряд чи вдасться втримати країну у стабільному стані. Економічні потрясіння неминуче співпадуть із загостренням політичної обстановки та ймовірними соціальними вибухами. Можливо, тому низка вітчизняних політологів дає майбутньому Президентові не більше, ніж два роки «політичного життя».
Навіть побіжний аналіз макроекономічних реалій свідчить про справді безнадійний стан фінансових показників, із якими Україна увійшла в 2010 рік.
Життя в борг
Урядовці жваво прогнозують, що криза завершиться вже через кілька місяців, однак найшвидше все виглядатиме інакше: світова рецесія остаточно перейде в Україні в національну боргову кризу, яка поглиблюватиметься.
В експертному середовищі добре відомо, що Україна втрималася в 2009 році лише завдяки безпрецедентному залученню державою кредитних ресурсів. Так, протягом 2009 року прямий борг держави та гарантований державою приватний борг перевищив 300 мільярдів гривень, збільшившись порівняно з початком 2009 року більше, ніж удвічі.
Щомісяця борг держави зростає на 15 мільярдів гривень. Лише завдяки цьому підтримується виконання функцій держави. Однак кредитні джерела для України були практично вичерпані торік у листопаді. Тоді уряд вийшов на внутрішній ринок, де відсоток за позиками сягнув рекордних 30% річних.
Після вичерпання кредитних можливостей внутрішнього ринку почалося незаконне запозичення коштів місцевих бюджетів зі зведеного казначейського рахунку та затримка відшкодування ПДВ. Із достовірних джерел відомо, що для покриття витрат уряд уже почав використовуватися золотовалютний запас НБУ.
Зовнішній дефолт
На 2010 рік потреба в зовнішньому фінансуванні України оцінена Міжнародним валютним фондом на рівні 31,4 мільярда доларів. Але можливі кредитні надходження цього року оцінюються аналітиками приблизно в третину необхідної суми.
Виручка від українського експорту не покриє фінансові потреби України, адже на думку рейтингового агентства «Експерт-Рейтинг», марно чекати зростання попиту на українську продукцію на міжнародних ринках. Адже в світі криза теж ще не закінчилася.
Немає сподівань на притік інвестиційних коштів, адже, з одного боку, політична нестабільність та скандал навколо приватизації Одеського припортового заводу відлякують інвесторів. З іншого боку, призупинення співпраці з МВФ вдарило по рейтингах України.
Так, за рейтингом британської компанії Credit Market Analysis Україна очолює рейтинг 63 країн із найвищим ризиком дефолту. В стані технічного дефолту вже фактично опинялися державні корпорації «Укравтодор», «Укрзалізниця» та «Нафтогаз».
Те, що Україні вдалося уникнути дефолту в «складному 2009 році» пояснюється двома чинниками. По-перше, із 30 мільярдів доларів валового боргу, які Україна мала повернути зовнішнім кредиторам, сплачена лише третина. Інша частина боргу реструктурована та лягає навантаженням на майбутні періоди. Друга причина – це фінансова підтримка з боку МВФ.
У 2010 році виплати зовнішнього боргу України становитимуть 20 мільярдів доларів за короткостроковими позиками та 10 мільярдів доларів за довгостроковими кредитами. При цьому щедрих кредитних ресурсів для розрахунку з попередніми боргами на сьогодні немає. Відтак, уникнути дефолту за зовнішніми зобов’язаннями Україна може, лише покладаючись на милість кредиторів.
Внутрішній дефолт
Ще більшою проблемою є неможливість держави розраховуватися за внутрішніми зобов’язаннями.
По-перше, відразу після завершення президентських виборів державі доведеться розраховуватися за Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) із рекордними ставками прибутковості, які у вересні-листопаді 2009 року продавалися на внутрішньому ринку під 30 відсотків річних. Відомо, що більшість із них – короткострокові ОВДП, але коштів для розрахунку за ними держава фактично не має.
По-друге, проблемою є фінансування дефіциту бюджету, та ще й в умовах підвищення мінімальної зарплати та пенсії відповідно до закону, який був проштовхнутий певними політиками в угарі президентських виборчих перегонів. Відтак, немає жодних шансів на виконання новообраним Президентом своїх передвиборчих обіцянок – на це просто не буде грошей.
На думку аналітиків, реальний дефіцит державного бюджету в 2010 році складе понад 10 відсотків ВВП, тобто перебільшить 100 мільярдів гривень. При цьому ця сума не враховує дефіциту Пенсійного фонду та НАК «Нафтогаз».
Згідно прогнозів, найважчим в економічному плані стане період від початку лютого до кінця березня, а можливо, й до кінця травня 2010 року. Експерти оцінюють високу вірогідність дефолту навіть за умови, що МВФ відновить підтримку Україні.
Не дарма американський літератор Роберт Сарнофф стверджував, що «державні фінанси – це мистецтво передавати гроші з рук в руки, допоки вони не зникнуть».
Політичний чинник
Кандидати на Президента мали б уже зараз усвідомлювати небезпечність політичної війни для макроекономічної стабільності. Натомість триває боротьба за владу як за самодостатню ціль.
Саме цим можна пояснити те, що Україна вступила в 2010 рік без державного бюджету. Затвердження фінансового плану до виборів змусило б політиків відобразити в бюджеті кошти на реалізацію передвиборчих обіцянок кандидатів. Але це неможливо, оскільки коштів немає, а ухвалення нереального бюджету призведе країну до остаточної катастрофи.
А прийняти до завершення виборів реальний бюджет із великим дефіцитом означало б викрити казковий характер обіцянок кандидатів. Це було б шоком для виборців.
Мало того, що через президентські вибори країна залишилася без бюджету, так політики вже готуються до боротьби на місцевих виборах 30 травня та ще й на дострокових парламентських виборах. Очевидно, така політична дестабілізація негативно позначиться як на подоланні економічної кризи, так і на без того поганому інвестиційному кліматі в Україні.
Як писав Анн Тюрго, «дайте мені гарну політику, і я дам вам гарні фінанси». За відсутності першої складової в Україні марно сподіватися на покращення фінансів.
Ймовірні плани
Попри недалекоглядність вітчизняних політиків, в їхніх штабах, безперечно, розробляються плани виживання в складних фінансових умовах.
На думку експертів, у разі перемоги Віктора Януковича, найвигідніший шлях для нього – це оголошення дефолту України за багатьма зобов’язаннями – як зовнішніми, так і внутрішніми. При цьому його совість формально залишиться чистою, адже в доведенні країни до катастрофи будуть звинувачені попередники – Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.
Натомість для Юлії Тимошенко ситуація значно складніша, адже їй звинуватити буде практично нікого. За прогнозами економістів, порятунком для Тимошенко може стати лише емісія грошей. На сьогодні цей інструмент їй недоступний, адже Національний банк знаходиться в жорсткій опозиції до уряду. В разі ж отримання президентської посади Юлією Тимошенко, позиції НБУ послабляться, а дефіцит бюджету почне фінансуватися за рахунок надрукованої гривні. Це неодмінно призведе до «виконання бюджету», але також і до стрімкої девальвації гривні.
У будь-якому разі оптимістичні макроекономічні прогнози на 2010 рік – це фантастика.
Україна опинилася на межі макроекономічного небуття. І хоч один кандидат на Президента, хоч інший після виборів так чи інакше переведуть Україну через цю болючу межу – і невідомо, чи вдасться зворотній шлях. Це лише підтверджує тезу, що вибори у нас справді безкоштовні – ми розплачуємося, коли отримуємо їхні результати.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Навіть побіжний аналіз макроекономічних реалій свідчить про справді безнадійний стан фінансових показників, із якими Україна увійшла в 2010 рік.
Життя в борг
Урядовці жваво прогнозують, що криза завершиться вже через кілька місяців, однак найшвидше все виглядатиме інакше: світова рецесія остаточно перейде в Україні в національну боргову кризу, яка поглиблюватиметься.
В експертному середовищі добре відомо, що Україна втрималася в 2009 році лише завдяки безпрецедентному залученню державою кредитних ресурсів. Так, протягом 2009 року прямий борг держави та гарантований державою приватний борг перевищив 300 мільярдів гривень, збільшившись порівняно з початком 2009 року більше, ніж удвічі.
Щомісяця борг держави зростає на 15 мільярдів гривень. Лише завдяки цьому підтримується виконання функцій держави. Однак кредитні джерела для України були практично вичерпані торік у листопаді. Тоді уряд вийшов на внутрішній ринок, де відсоток за позиками сягнув рекордних 30% річних.
Після вичерпання кредитних можливостей внутрішнього ринку почалося незаконне запозичення коштів місцевих бюджетів зі зведеного казначейського рахунку та затримка відшкодування ПДВ. Із достовірних джерел відомо, що для покриття витрат уряд уже почав використовуватися золотовалютний запас НБУ.
Зовнішній дефолт
На 2010 рік потреба в зовнішньому фінансуванні України оцінена Міжнародним валютним фондом на рівні 31,4 мільярда доларів. Але можливі кредитні надходження цього року оцінюються аналітиками приблизно в третину необхідної суми.
Виручка від українського експорту не покриє фінансові потреби України, адже на думку рейтингового агентства «Експерт-Рейтинг», марно чекати зростання попиту на українську продукцію на міжнародних ринках. Адже в світі криза теж ще не закінчилася.
Немає сподівань на притік інвестиційних коштів, адже, з одного боку, політична нестабільність та скандал навколо приватизації Одеського припортового заводу відлякують інвесторів. З іншого боку, призупинення співпраці з МВФ вдарило по рейтингах України.
Так, за рейтингом британської компанії Credit Market Analysis Україна очолює рейтинг 63 країн із найвищим ризиком дефолту. В стані технічного дефолту вже фактично опинялися державні корпорації «Укравтодор», «Укрзалізниця» та «Нафтогаз».
Те, що Україні вдалося уникнути дефолту в «складному 2009 році» пояснюється двома чинниками. По-перше, із 30 мільярдів доларів валового боргу, які Україна мала повернути зовнішнім кредиторам, сплачена лише третина. Інша частина боргу реструктурована та лягає навантаженням на майбутні періоди. Друга причина – це фінансова підтримка з боку МВФ.
У 2010 році виплати зовнішнього боргу України становитимуть 20 мільярдів доларів за короткостроковими позиками та 10 мільярдів доларів за довгостроковими кредитами. При цьому щедрих кредитних ресурсів для розрахунку з попередніми боргами на сьогодні немає. Відтак, уникнути дефолту за зовнішніми зобов’язаннями Україна може, лише покладаючись на милість кредиторів.
Внутрішній дефолт
Ще більшою проблемою є неможливість держави розраховуватися за внутрішніми зобов’язаннями.
По-перше, відразу після завершення президентських виборів державі доведеться розраховуватися за Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) із рекордними ставками прибутковості, які у вересні-листопаді 2009 року продавалися на внутрішньому ринку під 30 відсотків річних. Відомо, що більшість із них – короткострокові ОВДП, але коштів для розрахунку за ними держава фактично не має.
По-друге, проблемою є фінансування дефіциту бюджету, та ще й в умовах підвищення мінімальної зарплати та пенсії відповідно до закону, який був проштовхнутий певними політиками в угарі президентських виборчих перегонів. Відтак, немає жодних шансів на виконання новообраним Президентом своїх передвиборчих обіцянок – на це просто не буде грошей.
На думку аналітиків, реальний дефіцит державного бюджету в 2010 році складе понад 10 відсотків ВВП, тобто перебільшить 100 мільярдів гривень. При цьому ця сума не враховує дефіциту Пенсійного фонду та НАК «Нафтогаз».
Згідно прогнозів, найважчим в економічному плані стане період від початку лютого до кінця березня, а можливо, й до кінця травня 2010 року. Експерти оцінюють високу вірогідність дефолту навіть за умови, що МВФ відновить підтримку Україні.
Не дарма американський літератор Роберт Сарнофф стверджував, що «державні фінанси – це мистецтво передавати гроші з рук в руки, допоки вони не зникнуть».
Політичний чинник
Кандидати на Президента мали б уже зараз усвідомлювати небезпечність політичної війни для макроекономічної стабільності. Натомість триває боротьба за владу як за самодостатню ціль.
Саме цим можна пояснити те, що Україна вступила в 2010 рік без державного бюджету. Затвердження фінансового плану до виборів змусило б політиків відобразити в бюджеті кошти на реалізацію передвиборчих обіцянок кандидатів. Але це неможливо, оскільки коштів немає, а ухвалення нереального бюджету призведе країну до остаточної катастрофи.
А прийняти до завершення виборів реальний бюджет із великим дефіцитом означало б викрити казковий характер обіцянок кандидатів. Це було б шоком для виборців.
Мало того, що через президентські вибори країна залишилася без бюджету, так політики вже готуються до боротьби на місцевих виборах 30 травня та ще й на дострокових парламентських виборах. Очевидно, така політична дестабілізація негативно позначиться як на подоланні економічної кризи, так і на без того поганому інвестиційному кліматі в Україні.
Як писав Анн Тюрго, «дайте мені гарну політику, і я дам вам гарні фінанси». За відсутності першої складової в Україні марно сподіватися на покращення фінансів.
Ймовірні плани
Попри недалекоглядність вітчизняних політиків, в їхніх штабах, безперечно, розробляються плани виживання в складних фінансових умовах.
На думку експертів, у разі перемоги Віктора Януковича, найвигідніший шлях для нього – це оголошення дефолту України за багатьма зобов’язаннями – як зовнішніми, так і внутрішніми. При цьому його совість формально залишиться чистою, адже в доведенні країни до катастрофи будуть звинувачені попередники – Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.
Натомість для Юлії Тимошенко ситуація значно складніша, адже їй звинуватити буде практично нікого. За прогнозами економістів, порятунком для Тимошенко може стати лише емісія грошей. На сьогодні цей інструмент їй недоступний, адже Національний банк знаходиться в жорсткій опозиції до уряду. В разі ж отримання президентської посади Юлією Тимошенко, позиції НБУ послабляться, а дефіцит бюджету почне фінансуватися за рахунок надрукованої гривні. Це неодмінно призведе до «виконання бюджету», але також і до стрімкої девальвації гривні.
У будь-якому разі оптимістичні макроекономічні прогнози на 2010 рік – це фантастика.
Україна опинилася на межі макроекономічного небуття. І хоч один кандидат на Президента, хоч інший після виборів так чи інакше переведуть Україну через цю болючу межу – і невідомо, чи вдасться зворотній шлях. Це лише підтверджує тезу, що вибори у нас справді безкоштовні – ми розплачуємося, коли отримуємо їхні результати.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
