До першого зльоту європейський А400М ішов важко. У 2003 році Німеччина, Франція, Великобританія, Бельгія, Іспанія й Туреччина підписали з «Airbus Military» контракт на розробку нового літака за шість років і випуск 180 літаків упродовж десяти років.
Перший літак повинен був надійти в розпорядження міністерства оборони Франції в 2009 році, а в німецьку армію – у 2010. Однак роботи за проектом A400M проводилися з постійним відставанням від графіка. Викочування літака відбулось 26 червня 2008-го, на півроку пізніше запланованого терміну.
Справжні випробування тільки починаються
Саме на червень 2008 року був призначений перший політ літака, що відбувся лише в грудні цього року. Як результат, початок поставок А400М орієнтовно планується на 2013-2014 роки. Хоча, й це ще не факт. Справжні випробування для А400М тільки починаються.
«Airbus Military», вирішуючи технічні проблеми літака, поступово сповз до проблем приземленіших, тобто фінансових. І треба сказати, обрали європейські авіабудівники для цього не найкращий час.
В умовах економічної кризи країни-замовники дуже нервово реагують на будь-які зміни у стратегії фінансування програми. Буквально напередодні першого польоту Європейський аерокосмічний і оборонний концерн (EADS), до складу якого входить «Airbus Military», звернувся до представників семи країн-партнерів із проханням надати додаткове фінансування в розмірі 5 мільярдів євро для завершення створення A400M. Якщо рішення про виділення коштів ухвалять, то загальна вартість проекту зросте до 25 мільярдів євро.
Але в умовах, коли оборонні бюджети європейських країн відчутно постраждали від наслідків світової фінансово-економічної кризи, «Airbus Military» навряд чи може реально розраховувати на отримання такої суми. А це поставить конструкторів у дуже непросту ситуацію. З одного боку, літак полетів і можна говорити про дійсний прорив у проекті. З іншого боку, без достатнього фінансування неможливо проводити численні випробування, результатом яких можуть стати дуже вартісні зміни в дизайні й конструкції літака.
При цьому, сучасний фінансовий стан EADS і «Airbus Military» не дозволяє проводити подальші випробування самостійно. Зокрема, чистий прибуток EADS за 9 місяців 2009 року скоротився більш ніж утричі: 291 мільйон євро – замість 1,08 мільярда євро за аналогічний період роком раніше.
Ще один негативний тренд у цьому проекті – друга хвиля кризи, що поширюється на країни ЄС. Після Греції першим кандидатом на дефолт у зоні «євро» вважається Іспанія. Проблеми Іспанії погіршилися після того, як агентство S&P знизило прогноз щодо рейтингу боргу країни зі стабільного до негативного. Причиною цього S&P називає «тривалий період низького» економічного росту й «стійко високі бюджетні дефіцити». Якщо врахувати, що Іспанія є одним із основних учасників проекту А400М (замовлення на 27 машин), то зростання кризових явищ в іспанській економіці може завдати додаткового удару по А400М.
Новий шанс для Ан-70
На цій «оптимістичній» ноті хочеться знову й знову повторювати вже затерту до дірок фразу: «Європа могла вже кілька років літати на новому військово-транспортному літаку AN-7х, створеному разом з Україною».
У червні 1999 року Україна й Німеччина підписали угоду про спільну реалізацію програми зі створення загальноєвропейського базового літака АN-7x на основі Ан-70. А вже в червні 2000-го ФРН вийшла з договору з Україною, приєднавшись до пулу країн ЄС, які зайнялися розробкою перспективного європейського військово-транспортного літака А400М з «нуля». Як кажуть, головна причина такого рішення Німеччини – політика й лобіювання власного ОПК.
Дотепер (а особливо зараз) німецькі військові називають відмову від Ан-70 «величезною помилкою» уряду ФРН і приводять простий аргумент. Збройні сили ФРН на чотири роки (до 2014 року) позбавлені літака, який був включений до всіх оперативних планів застосування військ. Більш того, операція в Афганістані вимагає від європейських армій все більшої оперативно-тактичної мобільності, яку могли забезпечити Ан-70 та А400М.
Один із німецьких офіцерів ВВС у приватній бесіді сказав, що лобіювання промисловості в ЄС виходить за рамки раціонального. За його словами, за прикладом «Airbus Military», яка заявила, що «лише на 4 роки затримує поставки літака», німецькій армії варто повідомити уряду, що «лише на 4 роки припиняє забезпечення оборони й безпеки ФРН».
Що цікаво, зараз у ЄС, та й у самій Німеччині мало хто взагалі чув про такий літак як Ан-70. Навіть серед фахівців питання про цей літак, який здійснив свій перший політ ще у грудні 1994 році, часто викликає подив. Однак, зараз помітні деякі позитивні аспекти, які можуть допомогти Ан-70 знайти своє місце в небі, у тому числі, і європейському.
Перше – це фінансові проблеми проекту А400М. Як демонструє доля Ан-70, створення літака й дотримання технічних вимог – половина питання. Полетівши перший раз у 1994 році, Ан-70 не зміг побороти фінансову кризу 90-их після розпаду СРСР. Подібна ситуація може трапитися й з А400М. Конструктори змогли підняти дійсно прекрасний літак у небо. Однак, збільшення вартості проекту на 5 мільярдів євро в умовах кризи може виявитися тим тягарем, який і для замовників «Airbus Military» буде непосильним.
Друге – різке зниження ринкової привабливості А400М. Фінансова криза змінює правила гри на світовому ринку авіації. Виграють проекти, які максимально враховують співвідношення «ефективність/вартість». А400М ніколи не претендував на чільне місце серед дешевих розробок. Від самого початку це була політика, замішана на лобіюванні європейського ОПК, а тому вартість не була вирішальним критерієм при розробці літака.
Після досягнення загальної вартості програми створення європейського літака 25 мільярдів євро, орієнтовна (і далеко не остаточна) вартість одного А400М досягне фантастичних 135 мільйонів євро. Мова може йти про те, що на ринку з'являться два дуже схожих літаки за ціною, що відрізняється у два й більше рази. Перспектива для Ан-70 більш ніж сприятлива.
Третє – позитивні зрушення в проекті Ан-70. Головним позитивом насправді є повернення Росії до фінансування програми, а також підтвердження Міноборони Росії замовлення на Ан-70. Міноборони Росії обіцяє до кінця 2009 року перерахувати АНТК імені Антонова 5,2 мільйона доларів на проведення держпрограми випробувань АН-70. У 2010 році на програму Ан-70 Росія планує виділити 17,4 мільйонів доларів. До цього часу Україна самостійно намагалась запустити літак у серію, але це їй не вдалося.
Четверте – зростання дефіциту літаків військово-транспортної авіації в Європі на тлі підвищених вимог до мобільності армій країн НАТО та ЄС. Це змушує європейських військових шукати нові шляхи вирішення проблеми. І поява ефективних і недорогих Ан-70 на ринку може змусити європейські країни на реалізацію «тимчасових» проектів на кшталт нинішнього SALIS (у рамках цієї програми українські й російські Ан-124 перевозять вантажі для країн НАТО і ЄС). У такий спосіб європейським військовим вдасться уникнути «політичних» проблем, пов'язаних з використанням не «свого» А400М, а «чужого» Ан-70. Адже тимчасова програма не буде сприйматися як закупівля українського літака, а просто як необхідне комерційне рішення.
Все це дозволяє говорити про нові тенденції й нові обрії для Ан-70. Наскільки ці обрії виявляться реальними, покаже вже найближчий час. Дуже не хочеться знову відчувати себе самотнім мандрівником у пустелі, що йде на міражі.
Михайло Самусь,
Центр досліджень армії, конверсії й роззброєння
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Перший літак повинен був надійти в розпорядження міністерства оборони Франції в 2009 році, а в німецьку армію – у 2010. Однак роботи за проектом A400M проводилися з постійним відставанням від графіка. Викочування літака відбулось 26 червня 2008-го, на півроку пізніше запланованого терміну.
Справжні випробування тільки починаються
Саме на червень 2008 року був призначений перший політ літака, що відбувся лише в грудні цього року. Як результат, початок поставок А400М орієнтовно планується на 2013-2014 роки. Хоча, й це ще не факт. Справжні випробування для А400М тільки починаються.
«Airbus Military», вирішуючи технічні проблеми літака, поступово сповз до проблем приземленіших, тобто фінансових. І треба сказати, обрали європейські авіабудівники для цього не найкращий час.
В умовах економічної кризи країни-замовники дуже нервово реагують на будь-які зміни у стратегії фінансування програми. Буквально напередодні першого польоту Європейський аерокосмічний і оборонний концерн (EADS), до складу якого входить «Airbus Military», звернувся до представників семи країн-партнерів із проханням надати додаткове фінансування в розмірі 5 мільярдів євро для завершення створення A400M. Якщо рішення про виділення коштів ухвалять, то загальна вартість проекту зросте до 25 мільярдів євро.
Але в умовах, коли оборонні бюджети європейських країн відчутно постраждали від наслідків світової фінансово-економічної кризи, «Airbus Military» навряд чи може реально розраховувати на отримання такої суми. А це поставить конструкторів у дуже непросту ситуацію. З одного боку, літак полетів і можна говорити про дійсний прорив у проекті. З іншого боку, без достатнього фінансування неможливо проводити численні випробування, результатом яких можуть стати дуже вартісні зміни в дизайні й конструкції літака.
При цьому, сучасний фінансовий стан EADS і «Airbus Military» не дозволяє проводити подальші випробування самостійно. Зокрема, чистий прибуток EADS за 9 місяців 2009 року скоротився більш ніж утричі: 291 мільйон євро – замість 1,08 мільярда євро за аналогічний період роком раніше.
Ще один негативний тренд у цьому проекті – друга хвиля кризи, що поширюється на країни ЄС. Після Греції першим кандидатом на дефолт у зоні «євро» вважається Іспанія. Проблеми Іспанії погіршилися після того, як агентство S&P знизило прогноз щодо рейтингу боргу країни зі стабільного до негативного. Причиною цього S&P називає «тривалий період низького» економічного росту й «стійко високі бюджетні дефіцити». Якщо врахувати, що Іспанія є одним із основних учасників проекту А400М (замовлення на 27 машин), то зростання кризових явищ в іспанській економіці може завдати додаткового удару по А400М.
Новий шанс для Ан-70
На цій «оптимістичній» ноті хочеться знову й знову повторювати вже затерту до дірок фразу: «Європа могла вже кілька років літати на новому військово-транспортному літаку AN-7х, створеному разом з Україною».
У червні 1999 року Україна й Німеччина підписали угоду про спільну реалізацію програми зі створення загальноєвропейського базового літака АN-7x на основі Ан-70. А вже в червні 2000-го ФРН вийшла з договору з Україною, приєднавшись до пулу країн ЄС, які зайнялися розробкою перспективного європейського військово-транспортного літака А400М з «нуля». Як кажуть, головна причина такого рішення Німеччини – політика й лобіювання власного ОПК.
Дотепер (а особливо зараз) німецькі військові називають відмову від Ан-70 «величезною помилкою» уряду ФРН і приводять простий аргумент. Збройні сили ФРН на чотири роки (до 2014 року) позбавлені літака, який був включений до всіх оперативних планів застосування військ. Більш того, операція в Афганістані вимагає від європейських армій все більшої оперативно-тактичної мобільності, яку могли забезпечити Ан-70 та А400М.
Один із німецьких офіцерів ВВС у приватній бесіді сказав, що лобіювання промисловості в ЄС виходить за рамки раціонального. За його словами, за прикладом «Airbus Military», яка заявила, що «лише на 4 роки затримує поставки літака», німецькій армії варто повідомити уряду, що «лише на 4 роки припиняє забезпечення оборони й безпеки ФРН».
Що цікаво, зараз у ЄС, та й у самій Німеччині мало хто взагалі чув про такий літак як Ан-70. Навіть серед фахівців питання про цей літак, який здійснив свій перший політ ще у грудні 1994 році, часто викликає подив. Однак, зараз помітні деякі позитивні аспекти, які можуть допомогти Ан-70 знайти своє місце в небі, у тому числі, і європейському.
Перше – це фінансові проблеми проекту А400М. Як демонструє доля Ан-70, створення літака й дотримання технічних вимог – половина питання. Полетівши перший раз у 1994 році, Ан-70 не зміг побороти фінансову кризу 90-их після розпаду СРСР. Подібна ситуація може трапитися й з А400М. Конструктори змогли підняти дійсно прекрасний літак у небо. Однак, збільшення вартості проекту на 5 мільярдів євро в умовах кризи може виявитися тим тягарем, який і для замовників «Airbus Military» буде непосильним.
Друге – різке зниження ринкової привабливості А400М. Фінансова криза змінює правила гри на світовому ринку авіації. Виграють проекти, які максимально враховують співвідношення «ефективність/вартість». А400М ніколи не претендував на чільне місце серед дешевих розробок. Від самого початку це була політика, замішана на лобіюванні європейського ОПК, а тому вартість не була вирішальним критерієм при розробці літака.
Після досягнення загальної вартості програми створення європейського літака 25 мільярдів євро, орієнтовна (і далеко не остаточна) вартість одного А400М досягне фантастичних 135 мільйонів євро. Мова може йти про те, що на ринку з'являться два дуже схожих літаки за ціною, що відрізняється у два й більше рази. Перспектива для Ан-70 більш ніж сприятлива.
Третє – позитивні зрушення в проекті Ан-70. Головним позитивом насправді є повернення Росії до фінансування програми, а також підтвердження Міноборони Росії замовлення на Ан-70. Міноборони Росії обіцяє до кінця 2009 року перерахувати АНТК імені Антонова 5,2 мільйона доларів на проведення держпрограми випробувань АН-70. У 2010 році на програму Ан-70 Росія планує виділити 17,4 мільйонів доларів. До цього часу Україна самостійно намагалась запустити літак у серію, але це їй не вдалося.
Четверте – зростання дефіциту літаків військово-транспортної авіації в Європі на тлі підвищених вимог до мобільності армій країн НАТО та ЄС. Це змушує європейських військових шукати нові шляхи вирішення проблеми. І поява ефективних і недорогих Ан-70 на ринку може змусити європейські країни на реалізацію «тимчасових» проектів на кшталт нинішнього SALIS (у рамках цієї програми українські й російські Ан-124 перевозять вантажі для країн НАТО і ЄС). У такий спосіб європейським військовим вдасться уникнути «політичних» проблем, пов'язаних з використанням не «свого» А400М, а «чужого» Ан-70. Адже тимчасова програма не буде сприйматися як закупівля українського літака, а просто як необхідне комерційне рішення.
Все це дозволяє говорити про нові тенденції й нові обрії для Ан-70. Наскільки ці обрії виявляться реальними, покаже вже найближчий час. Дуже не хочеться знову відчувати себе самотнім мандрівником у пустелі, що йде на міражі.
Михайло Самусь,
Центр досліджень армії, конверсії й роззброєння
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
