У цьому нераціональному протистоянні переважна більшість громадян України приділяє неадекватно багато часу відстеженню численних баталій, включно з тим – хто кого зараз давить, кого вже подолано, а хто ще борсається.
Цей політико-комунальний спорт не залишає людям необхідної енергії для реактивації свого особистого духовного стану і, якщо хочете, стану власного здоров’я.
Культура особистого здоров’я ніколи не була сильною стороною на одній шостій частині суші, як інколи любили називати себе пропагандисти в СРСР. Так і передалася за спадщиною ця некультура незалежній Україні.
Любити себе – цінувати
Сама незалежність як така нічого не принесла суттєвого як в розвиток медицини в Україні так і в більш трагічну обставину.
Майже 20 років відокремлення від СРСР по суті не змінили ставлення більшості громадян України до власного здоров’я. І як результат – сумна статистика.
Тривалість життя жінок трохи перевищує 70 років. А в чоловіків в Україні середня тривалість життя за найліпшими вимірами не дотягає 65 років.
Це давно відомі цифри, але вони вперто залишаються майже незмінними. І ніщо не впливає на них – ані прихід нових президентів, ані черговий парламентський перетрус, ані нові обличчя в уряді.
А якщо і впливає, то, ймовірно, в негативну сторону. Знову таки даються взнаки нервові стреси і депресивні перевантаження багатьох людей, які втрачають надію отримати допомогу від чергової влади.
Порятунок у собі
У цьому вареві політичних почуттів, ймовірно, єдиним засобом для самореабілітації може бути те, що під силу кожному.
Українцям варто звернути більше уваги не на своїх існуючих і майбутніх правителів, а на самих себе. Не на мерів, прем’єрів, президентів і різного роду депутатів, а на своє власне, особисте здоров’я.
І не просто звернути увагу, а стати найпатріотичнішими захисниками свого здоров’я. Треба придбати необхідну частку здорового егоїзму. Викинути в радянське минуле усю ту недбалість по відношенню до себе. Почати більше себе любити і берегти конкретними шляхами. А вони вже вельми добре відомі у світі.
Фізичні вправи як життя
Кілька тижнів тому в Англії помер знаний лікар, професор Джеррі Морріс. Прожив він 99 років. Він відомий (не в Україні?) тим, що зробив один із фундаментальних винаходів у 20-му столітті.
Джеррі Морріс відкрив і дослідив прямий взаємозв’язок між здоров’ям і фізичними вправами, руханками. Більше того Джеррі Морріс став активним ініціатором впровадження в реальне життя цього винаходу.
Саме внаслідок зусиль Морріса і його прихильників цей винахід був узятий на озброєння системи охорони здоров’я в 20-му столітті практично в усіх західних країнах.
Усі ці ідеї стали масовими. Саме завдяки цьому винаходові по всьому світові почала розбудовуватись мережа спеціальних клубів, що отримали назву фітнес-центрів.
Тільки в останні роки ця мережа потрапила до України. Але вона відразу ж стала майже елітарною з огляду на коштовність абонементів.
На Заході також не усі є членами фітнес-клубів і в масі своїй люди самотужки займаються руханками і звичним бігом. Повсюди , чи це прямо в центрі Нью-Йорка, чи на околицях шотландського Единбурга, чи в багатьох провінційних містах і містечках Америки, Англії, Німеччини, а зараз Чехії можна побачити маси бігаючих людей.
Винахід Джеррі Морріса не потребує багатьох капіталовкладень. Необхідно лише одне – змінити ставлення до свого здоров’я і пробувати реально берегти його.
Відкриття Морріса почалося ще у його дитинстві. Батько Джеррі прищепив двом своїм синам розуміння важливості фізичних вправ.
Рухатись треба сьогодні
Саме батько заохочував своїх синів до прогулянок довжиною шість з половиною кілометрів і мінімум раз на тиждень.
Ці перші кроки були початком того, що десь через 30 років Джеррі Морріс встановив зв’язок між браком фізичних вправ і виникненням у людей проблем зі здоров’ям, перш за все, серцевими захворюваннями.
А це саме те, що, за визнанням усіх вітчизняних і зарубіжних статистик, є одним із найбільших серійних убивць в Україні.
Чи не тому, що фізично в масі своїй Україна нікуди не рухається? А це у свою чергу може бути знову-таки пов’язане з низькою культурою ставлення до свого власного здоров’я.
Президенти приходять і щезають. Депутати зникають безслідно. До речі, вони люблять себе і дбають про здоров’я . Ймовірно, дбають набагато більше, ніж про щось інше. Та й у них це стається не завдяки культурі, а тому що створена добре проплачена інфраструктура.
Не маючи такої благодаті, люди самі повинні взяти владу над собою, читай, над своїм власним здоров’ям. Вчора було вже пізно, тому що воно пройшло. Сьогодні – ще поки що ні.
(Лондон – Прага – Київ)
Цей політико-комунальний спорт не залишає людям необхідної енергії для реактивації свого особистого духовного стану і, якщо хочете, стану власного здоров’я.
Культура особистого здоров’я ніколи не була сильною стороною на одній шостій частині суші, як інколи любили називати себе пропагандисти в СРСР. Так і передалася за спадщиною ця некультура незалежній Україні.
Любити себе – цінувати
Сама незалежність як така нічого не принесла суттєвого як в розвиток медицини в Україні так і в більш трагічну обставину.
Майже 20 років відокремлення від СРСР по суті не змінили ставлення більшості громадян України до власного здоров’я. І як результат – сумна статистика.
Тривалість життя жінок трохи перевищує 70 років. А в чоловіків в Україні середня тривалість життя за найліпшими вимірами не дотягає 65 років.
Це давно відомі цифри, але вони вперто залишаються майже незмінними. І ніщо не впливає на них – ані прихід нових президентів, ані черговий парламентський перетрус, ані нові обличчя в уряді.
А якщо і впливає, то, ймовірно, в негативну сторону. Знову таки даються взнаки нервові стреси і депресивні перевантаження багатьох людей, які втрачають надію отримати допомогу від чергової влади.
Порятунок у собі
У цьому вареві політичних почуттів, ймовірно, єдиним засобом для самореабілітації може бути те, що під силу кожному.
Українцям варто звернути більше уваги не на своїх існуючих і майбутніх правителів, а на самих себе. Не на мерів, прем’єрів, президентів і різного роду депутатів, а на своє власне, особисте здоров’я.
І не просто звернути увагу, а стати найпатріотичнішими захисниками свого здоров’я. Треба придбати необхідну частку здорового егоїзму. Викинути в радянське минуле усю ту недбалість по відношенню до себе. Почати більше себе любити і берегти конкретними шляхами. А вони вже вельми добре відомі у світі.
Фізичні вправи як життя
Кілька тижнів тому в Англії помер знаний лікар, професор Джеррі Морріс. Прожив він 99 років. Він відомий (не в Україні?) тим, що зробив один із фундаментальних винаходів у 20-му столітті.
Джеррі Морріс відкрив і дослідив прямий взаємозв’язок між здоров’ям і фізичними вправами, руханками. Більше того Джеррі Морріс став активним ініціатором впровадження в реальне життя цього винаходу.
Саме внаслідок зусиль Морріса і його прихильників цей винахід був узятий на озброєння системи охорони здоров’я в 20-му столітті практично в усіх західних країнах.
Усі ці ідеї стали масовими. Саме завдяки цьому винаходові по всьому світові почала розбудовуватись мережа спеціальних клубів, що отримали назву фітнес-центрів.
Тільки в останні роки ця мережа потрапила до України. Але вона відразу ж стала майже елітарною з огляду на коштовність абонементів.
На Заході також не усі є членами фітнес-клубів і в масі своїй люди самотужки займаються руханками і звичним бігом. Повсюди , чи це прямо в центрі Нью-Йорка, чи на околицях шотландського Единбурга, чи в багатьох провінційних містах і містечках Америки, Англії, Німеччини, а зараз Чехії можна побачити маси бігаючих людей.
Винахід Джеррі Морріса не потребує багатьох капіталовкладень. Необхідно лише одне – змінити ставлення до свого здоров’я і пробувати реально берегти його.
Відкриття Морріса почалося ще у його дитинстві. Батько Джеррі прищепив двом своїм синам розуміння важливості фізичних вправ.
Рухатись треба сьогодні
Саме батько заохочував своїх синів до прогулянок довжиною шість з половиною кілометрів і мінімум раз на тиждень.
Ці перші кроки були початком того, що десь через 30 років Джеррі Морріс встановив зв’язок між браком фізичних вправ і виникненням у людей проблем зі здоров’ям, перш за все, серцевими захворюваннями.
А це саме те, що, за визнанням усіх вітчизняних і зарубіжних статистик, є одним із найбільших серійних убивць в Україні.
Чи не тому, що фізично в масі своїй Україна нікуди не рухається? А це у свою чергу може бути знову-таки пов’язане з низькою культурою ставлення до свого власного здоров’я.
Президенти приходять і щезають. Депутати зникають безслідно. До речі, вони люблять себе і дбають про здоров’я . Ймовірно, дбають набагато більше, ніж про щось інше. Та й у них це стається не завдяки культурі, а тому що створена добре проплачена інфраструктура.
Не маючи такої благодаті, люди самі повинні взяти владу над собою, читай, над своїм власним здоров’ям. Вчора було вже пізно, тому що воно пройшло. Сьогодні – ще поки що ні.
(Лондон – Прага – Київ)
