«Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько колюче терня?
Чом твої вустонька тиха молитва,
А твоє слово – остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?»
Цей вірш Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» Кос-Анатольський поклав на музику більше півстоліття тому і стільки часу ця пісня – одна з найпопулярніших. Її називають просто народною.
Мабуть, не знайдеться людини, яка б її не наспівала. Пісня про драматизм шаленого кохання, з радощами і смутком, а чудовий мелос і оркеструваннях зробили її популярною на десятиліття.
А ще Кос-Анатольський написав незабутні романси: «Солов’їний романс», «Ой піду я межи гори», пісні «Думи німі», «На горах Карпатах», «Гей, браття опришки», «Коломия-місто».
«Ваше життя повинне належати музиці»
Саме в Коломиї 100 років тому в гуцульській інтелігентній родині народився Анатолій Кос. Його батько був лікарем, листувався зі славетною оперною примадонною Соломією Крушельницькою, мама була піаністкою.
Майбутній композитор ріс у сім’ї, де любили музику. Навчався Анатолій Кос у Львівському музичному інституті імені Миколи Лисенка. Маестро Станіслав Людкевич, послухавши Анатолія Коса під час випускних іспитів, сказав йому: «Ваше життя має належати музиці». Однак Анатолій перш ніж цілковито присвятити себе музиці, ще здобув освіту адвоката, але завжди знав, що його справжнє покликання – мистецтво.
Він працював концертмейстером у музичному училищі, писав дитячі п’єси, робив музичне оформлення театральних вистав.
Але його плани, як і долі тисяч галичан, зламала війна. Анатолій Кос-Анатольський не був арештований, ані вивезений до Німеччини, хоча йому це загрожувало.
З приходом у Львів «совітів» увійшов до Спілки радянських композиторів.
Як зазначає композитор Олександр Козаренко, очоливши спілку, Кос-Анатольський допоміг повернутись із заслання багатьом митцям, клопотав про Соломію Крушельницьку, яка, по суті, бідувала у Львові.
«Майже 40 років Кос-Анатольський очолював Спілку композиторів, Львівську організацію. Завдяки йому народилась велика плеяда музикантів, диригентів, композиторів. Стараннями Коса був звільнений із заслання Василь Барвінський. Мирослав Скорик, який приїхав з Сибіру, був освячений допомогою Кос-Анатольського. Він був помічною людиною, допомагав, як у творчих питаннях, так і вирішенні життєвих питань. Це був будівничий музичної культури», – розповів Козаренко.
У грудні 1939 року нова радянська влада своєю постановою «утворила» у Львові при обласному радіокомітеті симфонічний оркестр (диригентами були Ісак Паїн та Микола Колесса), але митці були під пильним оком. Мабуть, музика не завжди була зрозуміла радянським функціонерам.
Він писав, як співають птахи
«Життя – коротке, а мистецтво – вічне!». Ці слова часто повторював Кос-Анатольський. І, можливо, й тому, що музика була для нього понад усе, митцеві вдалося багато написати. Його називали «співцем Карпатського краю», він написав 500 музичних творів і сотню критичних публікацій, а ще Анатолій Кос-Анатольський писав поезію, і уже його вірші лягли в основу пісень інших композиторів.
Він був композитором щасливої долі, бо його твори виконували як за життя, так і після смерті – після 1983 року, зауважив Олександр Козаренко.
«Він був щасливою творчою натурою, який писав легко. Таких в історії музики мало, таких, які пишуть музику, як співають птахи. З музики Кос-Анатольського можна зробити висновок, що натхнення його не полишало. Він є найтоншим вокальним ліриком в українській музиці. Великий майстер хорового мистецтва, має цікаві фортепіанні концерти, написав перший арфовий концерт, що є рідкістю. Унікальним жанром Кос-Анатольського є пісня. У ритмах фокстроту, чарльстону, твісту, це те, що не толерувалось радянською системою. Він писав у шухляду. Він був майстром легкої розважальної музики, з цього виростає золота доба української пісні 60- років», – каже Козаренко.
Музика Кос-Анатольського надалі популярна
Більшість учнів Кос-Анатольського нині відомі на світовому рівні. Це Олег Криса, Юрій Мазуркевич, Богдан Янівський, Віктор Єресько, Богодар Которович та інші. Вони говорять про свого педагога, як про людину глибоких знань, чудового оратора, прискіпливого митця.
Раптова смерть забрала митця напередодні його 74-річчя. Але понад 20 років, кожного 1-го грудня у Коломиї відбувається фестиваль імені Кос-Анатольського. Твори маестро звучать із українських і світових сцен. До його 100-літнього ювілею у Львові перевидані твори митця, вийшла друком книга спогадів про маестро, заплановані численні мистецькі заходи. Кос-Анатольський належить до тих, кого пам’ятають, чиї твори живі.
(Львів –Київ – Прага)
Чом твоє серденько колюче терня?
Чом твої вустонька тиха молитва,
А твоє слово – остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?»
Цей вірш Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» Кос-Анатольський поклав на музику більше півстоліття тому і стільки часу ця пісня – одна з найпопулярніших. Її називають просто народною.
Мабуть, не знайдеться людини, яка б її не наспівала. Пісня про драматизм шаленого кохання, з радощами і смутком, а чудовий мелос і оркеструваннях зробили її популярною на десятиліття.
А ще Кос-Анатольський написав незабутні романси: «Солов’їний романс», «Ой піду я межи гори», пісні «Думи німі», «На горах Карпатах», «Гей, браття опришки», «Коломия-місто».
«Ваше життя повинне належати музиці»
Саме в Коломиї 100 років тому в гуцульській інтелігентній родині народився Анатолій Кос. Його батько був лікарем, листувався зі славетною оперною примадонною Соломією Крушельницькою, мама була піаністкою.
Майбутній композитор ріс у сім’ї, де любили музику. Навчався Анатолій Кос у Львівському музичному інституті імені Миколи Лисенка. Маестро Станіслав Людкевич, послухавши Анатолія Коса під час випускних іспитів, сказав йому: «Ваше життя має належати музиці». Однак Анатолій перш ніж цілковито присвятити себе музиці, ще здобув освіту адвоката, але завжди знав, що його справжнє покликання – мистецтво.
Він працював концертмейстером у музичному училищі, писав дитячі п’єси, робив музичне оформлення театральних вистав.
Але його плани, як і долі тисяч галичан, зламала війна. Анатолій Кос-Анатольський не був арештований, ані вивезений до Німеччини, хоча йому це загрожувало.
З приходом у Львів «совітів» увійшов до Спілки радянських композиторів.
Як зазначає композитор Олександр Козаренко, очоливши спілку, Кос-Анатольський допоміг повернутись із заслання багатьом митцям, клопотав про Соломію Крушельницьку, яка, по суті, бідувала у Львові.
«Майже 40 років Кос-Анатольський очолював Спілку композиторів, Львівську організацію. Завдяки йому народилась велика плеяда музикантів, диригентів, композиторів. Стараннями Коса був звільнений із заслання Василь Барвінський. Мирослав Скорик, який приїхав з Сибіру, був освячений допомогою Кос-Анатольського. Він був помічною людиною, допомагав, як у творчих питаннях, так і вирішенні життєвих питань. Це був будівничий музичної культури», – розповів Козаренко.
У грудні 1939 року нова радянська влада своєю постановою «утворила» у Львові при обласному радіокомітеті симфонічний оркестр (диригентами були Ісак Паїн та Микола Колесса), але митці були під пильним оком. Мабуть, музика не завжди була зрозуміла радянським функціонерам.
Він писав, як співають птахи
«Життя – коротке, а мистецтво – вічне!». Ці слова часто повторював Кос-Анатольський. І, можливо, й тому, що музика була для нього понад усе, митцеві вдалося багато написати. Його називали «співцем Карпатського краю», він написав 500 музичних творів і сотню критичних публікацій, а ще Анатолій Кос-Анатольський писав поезію, і уже його вірші лягли в основу пісень інших композиторів.
Він був композитором щасливої долі, бо його твори виконували як за життя, так і після смерті – після 1983 року, зауважив Олександр Козаренко.
«Він був щасливою творчою натурою, який писав легко. Таких в історії музики мало, таких, які пишуть музику, як співають птахи. З музики Кос-Анатольського можна зробити висновок, що натхнення його не полишало. Він є найтоншим вокальним ліриком в українській музиці. Великий майстер хорового мистецтва, має цікаві фортепіанні концерти, написав перший арфовий концерт, що є рідкістю. Унікальним жанром Кос-Анатольського є пісня. У ритмах фокстроту, чарльстону, твісту, це те, що не толерувалось радянською системою. Він писав у шухляду. Він був майстром легкої розважальної музики, з цього виростає золота доба української пісні 60- років», – каже Козаренко.
Музика Кос-Анатольського надалі популярна
Більшість учнів Кос-Анатольського нині відомі на світовому рівні. Це Олег Криса, Юрій Мазуркевич, Богдан Янівський, Віктор Єресько, Богодар Которович та інші. Вони говорять про свого педагога, як про людину глибоких знань, чудового оратора, прискіпливого митця.
Раптова смерть забрала митця напередодні його 74-річчя. Але понад 20 років, кожного 1-го грудня у Коломиї відбувається фестиваль імені Кос-Анатольського. Твори маестро звучать із українських і світових сцен. До його 100-літнього ювілею у Львові перевидані твори митця, вийшла друком книга спогадів про маестро, заплановані численні мистецькі заходи. Кос-Анатольський належить до тих, кого пам’ятають, чиї твори живі.
(Львів –Київ – Прага)
