То буцімто замінували трасу на Луганщині, куди мала приїхати прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. То Президент охрещує прем’єра «бомжем».
А то затриманий екс-начальник міліцейської «наружки» Олексій Пукач у своїх відвертостях доходить до політичних «небожителів», називаючи їх прямими замовниками викрадення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Щоправда, керівник прес-служби Генеральної прокуратури Юрій Бойченко щось коментувати відмовився. А ось якесь таємниче «джерело, близьке до слідства», уже заявило, що (цитую за сайтом газети «Сегодня») «Пукач прямо вказує на Кучму й Литвина».
Ну, що тут скажеш? Хіба, як говорив один мій приятель, «міліція розбереться».
Кучма на концерті Розенбаума
А ще, як говорять всі політики й політологи, слід пам’ятати, що надворі не лишень епідеміологічна, а й передвиборча ситуація. Тому в повітрі можливі всілякі віруси, аж до найнеймовірніших.
До речі, на жодні з них не зважив екс-президент Леонід Кучма. І прийшов, уже традиційно, на концерт у палац «Україна», де його улюблений російський артист Олександр Розенбаум презентував нову програму «Найкращі пісні. Перевірено часом».
Кажу «традиційно», бо й минулого року Розенбаум відвідував Київ, і так само Леонід Данилович не обминув концерт пітерського гостя. І, як і торік, навіть вийшов на сцену привітати автора нетлінних «Гоп-стоп!», «Утіной охоти» і «Вальс-бостона», а публіка, до слова сказати, вітала цей вихід усезагальним вставанням і оплесками, що, як і в старі добрі часи, плавно перейшли в овації.
Про що це свідчить? Та багато про що… Хоча б про те, що в українського екс-президента міцна психіка. Він, наприклад, не боїться грипу. Та й Розенбаум, професійний лікар у минулому, теж зневажив всі засоби безпеки, роздаючи вусібіч не лише пісні, а й вдячні поцілунки.
Охорона палацу «Україна», щоправда, була в масках, як і дехто з публіки, але приклад Леоніда Даниловича й Олександра Яковича, які після всього ще й поїхали в ресторан підвечеряти, свідчить: не все так похмуро, як інтерпретують…
Шевченківська премія «стартувала»
Хоча загалом у культурному житті, слід визнати, таки затишок. Ну, пройшов «утиснений» Київський книжковий форум. Ну, оргкомітет із проведення дитячого пісенного конкурсу «Євробачення-2009», котрий 16 листопада розпочнеться в Україні, піклується про заходи, які необхідно провести у зв’язку з «грипозною» ситуацією. Ну, розпочнеться днями чергове судове засідання з приводу заборони «порнографічного» роману Олеся Ульяненка «Жінка його мрії», котрі вже набридли всім, а чи не найбільше самому опальному авторові. Та й по всьому.
Хоча ні. Ще була одна подія, про котру практично не говорилося, але яка ще матиме неабиякий розвиток, а тим більше – розголос.
Ідеться про перше засідання Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, на котрому було розглянуто кандидатури й твори потенційних шевченківських лавреатів зразка 2009–2010.
Премія має кілька номінацій, але стурбована громадськість найпильніше цікавиться саме літературною частиною. Якраз ця номінація викликає найбільше суперечок і критичних завихрень.
Як то буде цього разу? Хтозна. Принаймні, можна говорити, що гідні кандидати є, і це головне.
Поки що члени Комітету не розповсюджуються про офіційні результати І туру, але з кулуарних джерел – так-так, не лише ж у політиці діють такі чинники, – так ось, із «джерел, близьких до Комітету», стало відомо кілька нюансів.
Найперше той, що цього разу за премію змагатиметься рекордно низьке число літераторів – 13. Можливо, це результат більш суворої позиції Шевченківського комітету, можливо – далася взнаки та ж таки політично-епідеміологічна ситуація. Про це можна лишень гадати. Як і про те, хто ж здобуде звання лавреата.
А ось сказати, що серед кандидатів на найвищу премію України є цікаві постаті, можна вже зараз. «Джерела» називають Галину Пагутяк, яка номінується з романами «Слуга з Добромиля» та «Дорога до Урожа», а також Олега Чорногуза, представленого сатиричним романом «Ремезево болото». Серед поетів виокремлюють тернополянина Ярослава Павуляка (збірка «Дорога додому») та чернігівця Дмитра Іванова («Село в терновому вінку»).
Певно ж, мають бути й інші непересічні автори. Але втаємничені «джерела» поки що про них мовчать. Напевно, щоб зберегти інтригу до наступних турів. Побачимо…
(Київ – Прага)
А то затриманий екс-начальник міліцейської «наружки» Олексій Пукач у своїх відвертостях доходить до політичних «небожителів», називаючи їх прямими замовниками викрадення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Щоправда, керівник прес-служби Генеральної прокуратури Юрій Бойченко щось коментувати відмовився. А ось якесь таємниче «джерело, близьке до слідства», уже заявило, що (цитую за сайтом газети «Сегодня») «Пукач прямо вказує на Кучму й Литвина».
Ну, що тут скажеш? Хіба, як говорив один мій приятель, «міліція розбереться».
Кучма на концерті Розенбаума
А ще, як говорять всі політики й політологи, слід пам’ятати, що надворі не лишень епідеміологічна, а й передвиборча ситуація. Тому в повітрі можливі всілякі віруси, аж до найнеймовірніших.
До речі, на жодні з них не зважив екс-президент Леонід Кучма. І прийшов, уже традиційно, на концерт у палац «Україна», де його улюблений російський артист Олександр Розенбаум презентував нову програму «Найкращі пісні. Перевірено часом».
Кажу «традиційно», бо й минулого року Розенбаум відвідував Київ, і так само Леонід Данилович не обминув концерт пітерського гостя. І, як і торік, навіть вийшов на сцену привітати автора нетлінних «Гоп-стоп!», «Утіной охоти» і «Вальс-бостона», а публіка, до слова сказати, вітала цей вихід усезагальним вставанням і оплесками, що, як і в старі добрі часи, плавно перейшли в овації.
Про що це свідчить? Та багато про що… Хоча б про те, що в українського екс-президента міцна психіка. Він, наприклад, не боїться грипу. Та й Розенбаум, професійний лікар у минулому, теж зневажив всі засоби безпеки, роздаючи вусібіч не лише пісні, а й вдячні поцілунки.
Охорона палацу «Україна», щоправда, була в масках, як і дехто з публіки, але приклад Леоніда Даниловича й Олександра Яковича, які після всього ще й поїхали в ресторан підвечеряти, свідчить: не все так похмуро, як інтерпретують…
Шевченківська премія «стартувала»
Хоча загалом у культурному житті, слід визнати, таки затишок. Ну, пройшов «утиснений» Київський книжковий форум. Ну, оргкомітет із проведення дитячого пісенного конкурсу «Євробачення-2009», котрий 16 листопада розпочнеться в Україні, піклується про заходи, які необхідно провести у зв’язку з «грипозною» ситуацією. Ну, розпочнеться днями чергове судове засідання з приводу заборони «порнографічного» роману Олеся Ульяненка «Жінка його мрії», котрі вже набридли всім, а чи не найбільше самому опальному авторові. Та й по всьому.
Хоча ні. Ще була одна подія, про котру практично не говорилося, але яка ще матиме неабиякий розвиток, а тим більше – розголос.
Ідеться про перше засідання Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, на котрому було розглянуто кандидатури й твори потенційних шевченківських лавреатів зразка 2009–2010.
Премія має кілька номінацій, але стурбована громадськість найпильніше цікавиться саме літературною частиною. Якраз ця номінація викликає найбільше суперечок і критичних завихрень.
Як то буде цього разу? Хтозна. Принаймні, можна говорити, що гідні кандидати є, і це головне.
Поки що члени Комітету не розповсюджуються про офіційні результати І туру, але з кулуарних джерел – так-так, не лише ж у політиці діють такі чинники, – так ось, із «джерел, близьких до Комітету», стало відомо кілька нюансів.
Найперше той, що цього разу за премію змагатиметься рекордно низьке число літераторів – 13. Можливо, це результат більш суворої позиції Шевченківського комітету, можливо – далася взнаки та ж таки політично-епідеміологічна ситуація. Про це можна лишень гадати. Як і про те, хто ж здобуде звання лавреата.
А ось сказати, що серед кандидатів на найвищу премію України є цікаві постаті, можна вже зараз. «Джерела» називають Галину Пагутяк, яка номінується з романами «Слуга з Добромиля» та «Дорога до Урожа», а також Олега Чорногуза, представленого сатиричним романом «Ремезево болото». Серед поетів виокремлюють тернополянина Ярослава Павуляка (збірка «Дорога додому») та чернігівця Дмитра Іванова («Село в терновому вінку»).
Певно ж, мають бути й інші непересічні автори. Але втаємничені «джерела» поки що про них мовчать. Напевно, щоб зберегти інтригу до наступних турів. Побачимо…
(Київ – Прага)
