(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Українські заробітчани нині становлять нову хвилю української діаспори за кордоном...
Ви приїхали на парламентські слухання з питань закордонного українства. Вас запрошували чи Ви приїхали за власний рахунок?
Олесь Городецький: Нас запросили. Ми отримали кожен через посольство запрошення від пана Зарубінського, який запрошував нас взяти участь у цих парламентських слуханнях. Але там у ввічливій формі просив зрозуміти, що в зв’язку з економічною кризою, якщо ми хочемо приїхати, ми мусимо це зробити за свій кошт.
Тобто, ми отримали запрошення, але приїхали за власний кошт.
- Чи задоволені Ви результатами цих слухань? Чи, можливо, про результати говорити зарано? Чи вдалося Вам донести до депутатів, до парламентарів якісь свої позиції?
Юрій Чопик: Сам факт парламентських слухань – це перша вже перемога. І було визнано, що парламентські слухання вперше проводяться за стільки часу.
Безумовно, дуже багато пропозицій і напрацювань. І все попереду. Попереду опрацювання. Саме головне для нас – це оця наша перемога, що про статус трудового емігранта було почуто, було сказано з високої трибуни. І ми подали його на опрацювання.
- Пане Садоха, законопроект, який Ви підготували і про який говорили на вчорашній прес-конференції в УНІАН, чи він був переданий вами до Парламентського комітету з питань євроінтеграції, а чи до Парламентського комітету у закордонних справах?
Павло Садоха: Він був переданий, але, на жаль, нам не вдалося його озвучити. Справа в тому, що підготовка до парламентських слухань була, на нашу думку, не зовсім добре організована.
До останнього моменту ми не знали, який буде регламент, хто буде виступати, яким чином будуть розподілятися виступи серед представників різних країн, які представляють трудову еміграцію зараз в європейських країнах.
Але тим не менше нам вдалося провести, як Ви вже зазначили, прес-конференцію, тому ми задоволені нашим приїздом, вдалося здійснити те, чого ми хотіли, тобто озвучити це, що ми почали боротися за наші соціальні права.
- У Вас є можливість озвучити це і радіослухачам.
Які головні пункти цього законопроекту? Що ви потребуєте?
Олесь Городецький: Склалася така ситуація, що вже практично 20 років існує трудова еміграція. Це явище нове, але вже й не зовсім нове. Тобто, це вже практично покоління людей, сотні тисяч людей, які перебувають за кордоном і які позбавлені правового статусу в Україні.
Тобто, у нас, в Україні, не зрозуміло, як трактувати цих людей, чи вони є резиденти, чи вони є нерезиденти, чи вони мають сплачувати податки, чи не мають, які права, які обов’язки вони мають.
Завданням цього законопроекту…. Тобто, ми не є депутати, ми не є законодавчим органом, але ми зробили все від нас залежне, щоб усі наші пропозиції, які подали наші три організації, тобто і Португалії, і Іспанія, і Італія, вони знайшли відображення в цьому проекті.
Цим самим проектом займалася комісія УГКЦ, яка створила відповідну робочу групу.
Тобто, ми вважаємо, що цей проект закону, зрозуміло, потрібно доопрацьовувати, але основні моменти ми там вияснили.
І що стосується програми нашої, присвяченої парламентським слуханням, все-таки парламентські слухання були досить сумбурними, тому що не було розділено старої еміграції і нової. А всі ті речі є трошки різними. Тобто, проблематика, наприклад, громадян інших країн, але українців за походженням, має свої аспекти…
- Ви хочете сказати про те, що ви не є закордонними українцями, ви є українцями за кордоном.
Доволі таке специфічне формулювання, тому що закордонні українці – це (знову ж таки для слухачів скажу) особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України. Ви ж усі є громадянами України, маєте українські паспорти.
Закордонного українства по світу 20 мільйонів, але вони не належать до громадян України.
Пане Чопик, ви вимагаєте права страхування. Наскільки це реально отримати право страхування?
Юрій Чопик: Якщо взяти статус усіх українських громадян, які проживають чи в Іспанії, чи в Португалії, чи в Італії, вони є захищеним правовими нормами, тобто міждержавними угодами, які є між даними країнами, і живуть в правовому полі як українському, так і цієї держави, де знаходимося.
Якщо брати саме страховий момент, він також не озвучений, тому що в даний час практично це стосується людини в більшості в сумних моментах, коли вона вже померла, і тоді ми своїм коштом практично допомагаємо, щоб повернути тіло в Україну.
Банки, якщо взяти до уваги Іспанію, хотіли, щоб співпрацювати, щоб була велика сітка розгалужена, і тоді таким чином вони певну ту частину брали б коштів на себе, щоб переправити тіло.
Суми надзвичайно великі. Як озвучено в Португалії, 5 тисяч, у нас – до 3, до 1,5, якщо в капсулі спалюють. І в цьому плані дуже велику допомогу надають Червоний хрест, наші церкви. Власне, за пожертви наших людей приходиться нам відправляти тіла в Україну.
У тому плані, якщо взяти страховий момент… Безумовно, є велика сітка страхових компаній, але всі знають, що в кожній країні дуже мало є власне діючих страхових компаній.
Олесь Городецький: Тут є два різних питання. Власне, і соціальне страхування, і пенсійне страхування.
Ми виступаємо за те, щоб пенсії емігрантам, які перебувають за кордоном, нараховувалися за двома схемами: або на основі міждержавних договорів, якщо люди працюють легально, тобто тоді просто держава зобов’язана витребувати ці гроші у країни проживання, або ж якщо людина перебуває нелегально і хоче мати підвищену пенсію, не мінімальну, гарантовану Конституцією, щоб людина могла платити цей страховий внесок.
Павло Садоха: Я ще хотів би добавити, що питання страхового забезпечення українців за кордоном у різних країнах вирішується по-різному. Зокрема, в Португалії вже підписаний двосторонній договір між відповідними міністерствами праці і соціальної політики про пенсійне і страхове забезпечення українців.
Але цей договір має ще пройти, напевне, довгий шлях ратифікації двох парламентів.
Власне, ми як громадська організація, яка захищає також соціальні права українців, зверталися вже у відповідні міністерства з тим, щоб нам надали цей договір для ознайомлення і пізніших дій, тобто акцій, які були спрямовані на те, щоб пришвидшити цей момент.
На жаль, поки що ми не маємо відповіді ні від кого.
Юрій Чопик: Я хочу додати, власне, до пенсійного забезпечення, тому що в цьому напрямку найкращий варіант є між Іспанією і Україною, тому що в 1996 році і в 1998 році угода була ратифікована, і громадяни України вже дуже багато отримують пенсії.
І останнім часом ми проводимо дуже велику інформаційну роботу, і Пенсійний фонд просто «завалений» заявами від наших українських громадян. Мінімальна пенсія - 500 євро...
Тут така ситуація. Коли, наприклад, сумується 35-річний стаж роботи в Україні і лише 1 рік в Іспанії, наскільки толерантно держава Іспанія дбала про себе, що іспанці, які є поза межами своєї держави, їм приписали 1 рік тільки із-за того, щоб вони могли отримувати пенсію. І оцей 1 рік, якщо людина заплатила страховий внесок, то вже має право отримувати пенсію.
Тобто, 35-річний стаж, в 65 років вихід на пенсію і держава доплачує, якщо, наприклад, є мінімальний внесок 200-300 євро, доплачує держава.
- Входить, що якщо ви залишитеся там до пенсії, підете на пенсію у них, то зручніше лишатися на пенсії там.
Юрій Чопик: Люди старшого віку так і думають. І багато вже налаштувалися на це.
- Тобто, буде ще і третя хвиля, і п’ята, тому що ви позабираєте всі геть і дітей, і онуків, і всіх туди перевезете?
Тільки посмішки... Це для радіослухачів, тому що вони не бачать вас.
За даними вашої спілки, пане Садоха, українці у Португалії, близько 70% українців у Португалії, не стоять на консульському обліку.
Павло Садоха: Згідно з теперішніми поправками до закону щодо наступних виборів президента, виключена можливість, щоб люди без консульського обліку, тільки написавши заяву відповідну, могли проголосувати. Тобто, тепер, згідно з чинним законодавством, право на голосування має тільки той українець, який перебуває на дійсному консульському обліку.
Консульський облік дається тільки на час дії дозволу на перебування у відповідній країні. Тобто, наприклад, у Португалії більшість людей ставали на консульський облік, коли вони мали дозвіл на перебування на рік чи на два. Відповідно, коли вони обновили свій статус, вони повинні знову перереєструвати консульський облік. Таких людей є понад 70%.
Також це питання є дуже актуальне, добитися, власне, щоб ця зміна до законодавства була змінена і люди все-таки могли повноцінно і у великій масі проголосувати…
- Вже на виборах в Україні.
Олесь Городецький: Так…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Українські заробітчани нині становлять нову хвилю української діаспори за кордоном...
Ви приїхали на парламентські слухання з питань закордонного українства. Вас запрошували чи Ви приїхали за власний рахунок?
Олесь Городецький: Нас запросили. Ми отримали кожен через посольство запрошення від пана Зарубінського, який запрошував нас взяти участь у цих парламентських слуханнях. Але там у ввічливій формі просив зрозуміти, що в зв’язку з економічною кризою, якщо ми хочемо приїхати, ми мусимо це зробити за свій кошт.
Тобто, ми отримали запрошення, але приїхали за власний кошт.
- Чи задоволені Ви результатами цих слухань? Чи, можливо, про результати говорити зарано? Чи вдалося Вам донести до депутатів, до парламентарів якісь свої позиції?
Юрій Чопик: Сам факт парламентських слухань – це перша вже перемога. І було визнано, що парламентські слухання вперше проводяться за стільки часу.
Юрій Чопик: Головне для нас – це оця наша перемога, що про статус трудового емігранта було почуто, було сказано з високої трибуни.
Безумовно, дуже багато пропозицій і напрацювань. І все попереду. Попереду опрацювання. Саме головне для нас – це оця наша перемога, що про статус трудового емігранта було почуто, було сказано з високої трибуни. І ми подали його на опрацювання.
- Пане Садоха, законопроект, який Ви підготували і про який говорили на вчорашній прес-конференції в УНІАН, чи він був переданий вами до Парламентського комітету з питань євроінтеграції, а чи до Парламентського комітету у закордонних справах?
Павло Садоха: Він був переданий, але, на жаль, нам не вдалося його озвучити. Справа в тому, що підготовка до парламентських слухань була, на нашу думку, не зовсім добре організована.
До останнього моменту ми не знали, який буде регламент, хто буде виступати, яким чином будуть розподілятися виступи серед представників різних країн, які представляють трудову еміграцію зараз в європейських країнах.
Але тим не менше нам вдалося провести, як Ви вже зазначили, прес-конференцію, тому ми задоволені нашим приїздом, вдалося здійснити те, чого ми хотіли, тобто озвучити це, що ми почали боротися за наші соціальні права.
- У Вас є можливість озвучити це і радіослухачам.
Які головні пункти цього законопроекту? Що ви потребуєте?
Олесь Городецький: Склалася така ситуація, що вже практично 20 років існує трудова еміграція. Це явище нове, але вже й не зовсім нове. Тобто, це вже практично покоління людей, сотні тисяч людей, які перебувають за кордоном і які позбавлені правового статусу в Україні.
Тобто, у нас, в Україні, не зрозуміло, як трактувати цих людей, чи вони є резиденти, чи вони є нерезиденти, чи вони мають сплачувати податки, чи не мають, які права, які обов’язки вони мають.
Завданням цього законопроекту…. Тобто, ми не є депутати, ми не є законодавчим органом, але ми зробили все від нас залежне, щоб усі наші пропозиції, які подали наші три організації, тобто і Португалії, і Іспанія, і Італія, вони знайшли відображення в цьому проекті.
Цим самим проектом займалася комісія УГКЦ, яка створила відповідну робочу групу.
Тобто, ми вважаємо, що цей проект закону, зрозуміло, потрібно доопрацьовувати, але основні моменти ми там вияснили.
І що стосується програми нашої, присвяченої парламентським слуханням, все-таки парламентські слухання були досить сумбурними, тому що не було розділено старої еміграції і нової. А всі ті речі є трошки різними. Тобто, проблематика, наприклад, громадян інших країн, але українців за походженням, має свої аспекти…
- Ви хочете сказати про те, що ви не є закордонними українцями, ви є українцями за кордоном.
Доволі таке специфічне формулювання, тому що закордонні українці – це (знову ж таки для слухачів скажу) особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України. Ви ж усі є громадянами України, маєте українські паспорти.
Закордонного українства по світу 20 мільйонів, але вони не належать до громадян України.
Пане Чопик, ви вимагаєте права страхування. Наскільки це реально отримати право страхування?
Юрій Чопик: Якщо взяти статус усіх українських громадян, які проживають чи в Іспанії, чи в Португалії, чи в Італії, вони є захищеним правовими нормами, тобто міждержавними угодами, які є між даними країнами, і живуть в правовому полі як українському, так і цієї держави, де знаходимося.
Якщо брати саме страховий момент, він також не озвучений, тому що в даний час практично це стосується людини в більшості в сумних моментах, коли вона вже померла, і тоді ми своїм коштом практично допомагаємо, щоб повернути тіло в Україну.
Банки, якщо взяти до уваги Іспанію, хотіли, щоб співпрацювати, щоб була велика сітка розгалужена, і тоді таким чином вони певну ту частину брали б коштів на себе, щоб переправити тіло.
Суми надзвичайно великі. Як озвучено в Португалії, 5 тисяч, у нас – до 3, до 1,5, якщо в капсулі спалюють. І в цьому плані дуже велику допомогу надають Червоний хрест, наші церкви. Власне, за пожертви наших людей приходиться нам відправляти тіла в Україну.
У тому плані, якщо взяти страховий момент… Безумовно, є велика сітка страхових компаній, але всі знають, що в кожній країні дуже мало є власне діючих страхових компаній.
Ми виступаємо за те, щоб пенсії емігрантам, які перебувають за кордоном, нараховувалися за двома схемами: або на основі міждержавних договорів, якщо люди працюють легально, тобто тоді просто держава зобов’язана витребувати ці гроші у країни проживання, або ж якщо людина перебуває нелегально і хоче мати підвищену пенсію, не мінімальну, гарантовану Конституцією, щоб людина могла платити цей страховий внесок.
Павло Садоха: Я ще хотів би добавити, що питання страхового забезпечення українців за кордоном у різних країнах вирішується по-різному. Зокрема, в Португалії вже підписаний двосторонній договір між відповідними міністерствами праці і соціальної політики про пенсійне і страхове забезпечення українців.
Але цей договір має ще пройти, напевне, довгий шлях ратифікації двох парламентів.
Власне, ми як громадська організація, яка захищає також соціальні права українців, зверталися вже у відповідні міністерства з тим, щоб нам надали цей договір для ознайомлення і пізніших дій, тобто акцій, які були спрямовані на те, щоб пришвидшити цей момент.
На жаль, поки що ми не маємо відповіді ні від кого.
Юрій Чопик: Я хочу додати, власне, до пенсійного забезпечення, тому що в цьому напрямку найкращий варіант є між Іспанією і Україною, тому що в 1996 році і в 1998 році угода була ратифікована, і громадяни України вже дуже багато отримують пенсії.
І останнім часом ми проводимо дуже велику інформаційну роботу, і Пенсійний фонд просто «завалений» заявами від наших українських громадян. Мінімальна пенсія - 500 євро...
Тут така ситуація. Коли, наприклад, сумується 35-річний стаж роботи в Україні і лише 1 рік в Іспанії, наскільки толерантно держава Іспанія дбала про себе, що іспанці, які є поза межами своєї держави, їм приписали 1 рік тільки із-за того, щоб вони могли отримувати пенсію. І оцей 1 рік, якщо людина заплатила страховий внесок, то вже має право отримувати пенсію.
Тобто, 35-річний стаж, в 65 років вихід на пенсію і держава доплачує, якщо, наприклад, є мінімальний внесок 200-300 євро, доплачує держава.
- Входить, що якщо ви залишитеся там до пенсії, підете на пенсію у них, то зручніше лишатися на пенсії там.
Юрій Чопик: Люди старшого віку так і думають. І багато вже налаштувалися на це.
- Тобто, буде ще і третя хвиля, і п’ята, тому що ви позабираєте всі геть і дітей, і онуків, і всіх туди перевезете?
Тільки посмішки... Це для радіослухачів, тому що вони не бачать вас.
За даними вашої спілки, пане Садоха, українці у Португалії, близько 70% українців у Португалії, не стоять на консульському обліку.
Консульський облік дається тільки на час дії дозволу на перебування у відповідній країні. Тобто, наприклад, у Португалії більшість людей ставали на консульський облік, коли вони мали дозвіл на перебування на рік чи на два. Відповідно, коли вони обновили свій статус, вони повинні знову перереєструвати консульський облік. Таких людей є понад 70%.
Також це питання є дуже актуальне, добитися, власне, щоб ця зміна до законодавства була змінена і люди все-таки могли повноцінно і у великій масі проголосувати…
- Вже на виборах в Україні.
Олесь Городецький: Так…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
