(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: На найближчих три дні, нібито, дуже багато зовнішньополітичних речей в Україні.
В першу чергу з’їхалися посли, які чекають на представлення їм нового міністра закордонних справ. Міністра довго не було.
За тиждень відбудеться початок виборчої кампанії. Я думаю, що з цим так само пов'язаний виклик послів. Можливо, я помиляюся.
Але почати хотілося ось з чого.
Новий міністр закордонних справ говорив про необхідність економізації зовнішньої політики.
Про це сьогодні ж сказав і перший заступник міністра під час зустрічі з послами Володимир Хандогій, що зовнішня політика вимагає економізації.
Як Ви думаєте, які фактори до цього призвели: освіта фахова нового міністра чи все-таки щось інше?
Борис Тарасюк: Я хотів би тут розрізняти дві речі. Одна – кон’юнктура, інша, так би мовити, суть зовнішньої політики України.
Не може бути зовнішня політика України відірвана від потреб внутрішньої політики. А економіка – це одна з провідних сфер внутрішньої політики.
Отже, звичайно, що зовнішня політика повинна бути завжди спрямована на реалізацію економічних інтересів. Українська дипломатія повинна забезпечити захист інтересів українських юридичних і фізичних осіб, а це значить, що учасників зовнішньоторговельної діяльності.
Отже, це було, є і буде завжди завданням зовнішньої політики, хто не був би міністром.
Тепер якщо говорити про Петра Порошенка як нового міністра закордонних справ, то в умовах фінансової економічної кризи, коли країна потерпає від цієї глобальної економічної кризи, звичайно, тут особливий наголос зовнішньої політики, дипломатії української на питаннях економічних є якраз вимогою часу.
Хто як не Порошенко може краще впоратися з цією функцією? Оскільки він довів своєю діяльністю бізнесмена успішність, в нього є добрі менеджерські якості, в нього є фахова освіта, він закінчив той же навчальний заклад, що і я, а це Київський університет, факультет міжнародних відносин або Інститут міжнародних відносин, як він зараз називається.
Отже, з одного боку потреба, з іншого боку функція дипломатії.
- Але в цьому може виникнути і проблема, зважаючи на те, що у того ж таки Петра Порошенка є бізнес в РФ. Як він буде лавірувати?
- Я не знаю, чи є в Петра Олексійовича бізнес в РФ. Але якщо це так, то, звичайно, йому доведеться тут виявляти тонкощі дипломата і бізнесмена.
Але я думаю, що все-таки у нього візьме гору загальнонаціональний інтерес і загальнонаціональний пріоритет над особистими бізнесовими інтересами.
- Стосовно загальнонаціональних інтересів. Інформаційні агентства принесли інформацію, що сьогодні в Москві віце-спікер Держдуми, він же президент «Російського газового товариства» Валерій Язев заявив, що досі «Газпром» плату з України бере за фактично вибраний обсяг газу, не штрафуючи її за невибраний обсяг.
Він вважає, що це має стати предметом розгляду, оскільки принцип «бери або плати» за підсумками за рік йде.
Тобто, можливо, з 1 січня постане питання, що за невибрані обсяги прийдеться платити.
- Я хотів би привернути Вашу увагу, пані Інно, що він сказав: «Можливо». Це перше.
Друге. Пан Язев не рахується серед тих, хто визначає газову енергетичну політику Росії. Я знаю його, я бачив його на засіданні Європарламенту, де ми були в січні під час газової кризи. Не хочу сказати, що він виглядав переконливо.
Отже, це є міркування одного з парламентарів, так само, як один з 450 парламентарів ВРУ може висловити свою думку, але це не означає, що це є факт.
- Але це вкидається в інформаційний простір.
- Такий у нас інформаційний простір.
Я повинен сказати, що в нас інформаційний простір, можна сказати так, всеїдний – він приймає все, що йде до нього, не задумуючись над тим, хто є джерелом цієї інформації, не міркуючи над тим, а чи не виступає він сам інструментом ведення інформаційної війни проти України з боку Росії.
Оце один з зразків.
- Ми встигли записати ще одну людину. Це Борис Нємцов. От його реакція на заяву пана Язева.
Борис Нємцов (переклад): Є речі, які немає сенсу вимагати. Наприклад, залишити Чорноморський флот після 2017 року або надати статус державної російській мові. Безглузді ці вимоги. Я думаю, що таких вимог не буде.
Якісь, можливо, майнові будуть пропозиції, не пов’язані з трубою. Очевидно, що (слово незрозуміле) майнові, можливо, пропозиції з боку Путіна можуть виникнути. Можливо, щодо майна за кордоном, можливо, щодо приватизації.
Будуть санкції чи не будуть, то це все залежить від політичних відносин між російською владою і владою України. Якісь варіанти домовленості можуть виникнути, але для цього треба, щоби була добра воля і в Ющенка з Тимошенко, і в Путіна з Медведєвим.
Особливої доброї волі не спостерігається.
- Борис Нємцов сказав про те, що немає доброї волі між вищим керівництвом двох держав. І те, що в п’ятницю відбулося, таке демонстративне побажання пана Медведєва, що Віктор Ющенко хотів зустрітися, а я мав займатися домашніми справами.
Як це буде далі? Це будуть виклики перед міністром закордонних справ чи все-таки треба чекати виборів?
- По-перше, я хочу сказати, що я згоден з Борисом Нємцовим. Цей один з небагатьох мудрих російських політиків, які займають реалістичну позицію відносно і українсько-російських взаємин і позиції України, і позиції Росії.
Що стосується того, що не відбулася зустріч між двома президентами, то я думаю, що як у випадку зі своєю сумнозвісною промовою і меседжем з боку президента Росії Медведєва 11 серпня, так і з цією ситуацією в Кишиневі просто російський президент показав, що для нього не важливі інтереси взаємин двох країн, реалізація інтересів Росії у взаєминах з Україною, а для нього важлива оця показушність і демонстративна зневага до партнера українського.
Звичайно, що українські громадяни не повинні залишати це так, вони повинні відповідним чином сприймати таку поведінку, як зверхню поведінку глави сусідньої держави.
Але українці такі вже, що от Росія Тузлу, Росія погрожує застосуванням ядерної зброї, Росія дві «газових війни» проти України, а українці вважають, що росіяни і Росія – це супер, це найкраще.
Близько 70% українців вважають дружньою Росію. В той же самий час 63% росіян вважають Україну ворогом №2.
- Про те, що сказав Борис Нємцов щодо того, що росіяни можуть вимагати щось із майна. Чи це може бути?
- Росіяни нічого не можуть вимагати з майна, оскільки все майно колишнього СРСР, що залишилося за кордоном, було привласнене в односторонньому порядку Росією.
- Йдеться про борги за газ. Коли немає…
- Ну, яке майно?
- Мова може йти про трубу…
Пан Міллер в суботу висловив занепокоєння того, що в державній власності українська труба.
- Будь-хто з українських політиків, який дозволить фактично позбутися контролю над газотранспортною системою України, наперед може характеризуватися, як зрадник і злочинець.
Отже, я думаю, що вистачить достатньо відповідальності і політичної волі у будь-якого українського політика для того, щоб не допустити цього.
А те, що балачки були, є і будуть, то це нікого не дивує. Хіба ми повинні всерйоз сприймати заяви президента Росії, погрози застосування ядерної зброї? Це ж все емоції.
І ці емоції спрямовані на занадто емоційних людей в країні, які мають слабкі колінка, які відразу починають труситися, коли хтось там з Кремля говорить: «Но! Но! Но!»…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: На найближчих три дні, нібито, дуже багато зовнішньополітичних речей в Україні.
В першу чергу з’їхалися посли, які чекають на представлення їм нового міністра закордонних справ. Міністра довго не було.
За тиждень відбудеться початок виборчої кампанії. Я думаю, що з цим так само пов'язаний виклик послів. Можливо, я помиляюся.
Але почати хотілося ось з чого.
Новий міністр закордонних справ говорив про необхідність економізації зовнішньої політики.
Про це сьогодні ж сказав і перший заступник міністра під час зустрічі з послами Володимир Хандогій, що зовнішня політика вимагає економізації.
Як Ви думаєте, які фактори до цього призвели: освіта фахова нового міністра чи все-таки щось інше?
Борис Тарасюк: Я хотів би тут розрізняти дві речі. Одна – кон’юнктура, інша, так би мовити, суть зовнішньої політики України.
Не може бути зовнішня політика України відірвана від потреб внутрішньої політики. А економіка – це одна з провідних сфер внутрішньої політики.
Отже, звичайно, що зовнішня політика повинна бути завжди спрямована на реалізацію економічних інтересів. Українська дипломатія повинна забезпечити захист інтересів українських юридичних і фізичних осіб, а це значить, що учасників зовнішньоторговельної діяльності.
Отже, це було, є і буде завжди завданням зовнішньої політики, хто не був би міністром.
Борис Тарасюк: В умовах фінансової економічної кризи особливий наголос дипломатії української на питаннях економічних є якраз вимогою часу.
Хто, як не Порошенко може краще впоратися з цією функцією?
Хто як не Порошенко може краще впоратися з цією функцією? Оскільки він довів своєю діяльністю бізнесмена успішність, в нього є добрі менеджерські якості, в нього є фахова освіта, він закінчив той же навчальний заклад, що і я, а це Київський університет, факультет міжнародних відносин або Інститут міжнародних відносин, як він зараз називається.
Отже, з одного боку потреба, з іншого боку функція дипломатії.
- Але в цьому може виникнути і проблема, зважаючи на те, що у того ж таки Петра Порошенка є бізнес в РФ. Як він буде лавірувати?
- Я не знаю, чи є в Петра Олексійовича бізнес в РФ. Але якщо це так, то, звичайно, йому доведеться тут виявляти тонкощі дипломата і бізнесмена.
Але я думаю, що все-таки у нього візьме гору загальнонаціональний інтерес і загальнонаціональний пріоритет над особистими бізнесовими інтересами.
- Стосовно загальнонаціональних інтересів. Інформаційні агентства принесли інформацію, що сьогодні в Москві віце-спікер Держдуми, він же президент «Російського газового товариства» Валерій Язев заявив, що досі «Газпром» плату з України бере за фактично вибраний обсяг газу, не штрафуючи її за невибраний обсяг.
Він вважає, що це має стати предметом розгляду, оскільки принцип «бери або плати» за підсумками за рік йде.
Тобто, можливо, з 1 січня постане питання, що за невибрані обсяги прийдеться платити.
- Я хотів би привернути Вашу увагу, пані Інно, що він сказав: «Можливо». Це перше.
Це є міркування одного з парламентарів, так само, як один з 450 парламентарів ВРУ може висловити свою думку, але це не означає, що це є факт.
Друге. Пан Язев не рахується серед тих, хто визначає газову енергетичну політику Росії. Я знаю його, я бачив його на засіданні Європарламенту, де ми були в січні під час газової кризи. Не хочу сказати, що він виглядав переконливо.
Отже, це є міркування одного з парламентарів, так само, як один з 450 парламентарів ВРУ може висловити свою думку, але це не означає, що це є факт.
- Але це вкидається в інформаційний простір.
- Такий у нас інформаційний простір.
Я повинен сказати, що в нас інформаційний простір, можна сказати так, всеїдний – він приймає все, що йде до нього, не задумуючись над тим, хто є джерелом цієї інформації, не міркуючи над тим, а чи не виступає він сам інструментом ведення інформаційної війни проти України з боку Росії.
Оце один з зразків.
- Ми встигли записати ще одну людину. Це Борис Нємцов. От його реакція на заяву пана Язева.
Борис Нємцов (переклад): Є речі, які немає сенсу вимагати. Наприклад, залишити Чорноморський флот після 2017 року або надати статус державної російській мові. Безглузді ці вимоги. Я думаю, що таких вимог не буде.
Якісь, можливо, майнові будуть пропозиції, не пов’язані з трубою. Очевидно, що (слово незрозуміле) майнові, можливо, пропозиції з боку Путіна можуть виникнути. Можливо, щодо майна за кордоном, можливо, щодо приватизації.
Будуть санкції чи не будуть, то це все залежить від політичних відносин між російською владою і владою України. Якісь варіанти домовленості можуть виникнути, але для цього треба, щоби була добра воля і в Ющенка з Тимошенко, і в Путіна з Медведєвим.
Особливої доброї волі не спостерігається.
- Борис Нємцов сказав про те, що немає доброї волі між вищим керівництвом двох держав. І те, що в п’ятницю відбулося, таке демонстративне побажання пана Медведєва, що Віктор Ющенко хотів зустрітися, а я мав займатися домашніми справами.
Як це буде далі? Це будуть виклики перед міністром закордонних справ чи все-таки треба чекати виборів?
- По-перше, я хочу сказати, що я згоден з Борисом Нємцовим. Цей один з небагатьох мудрих російських політиків, які займають реалістичну позицію відносно і українсько-російських взаємин і позиції України, і позиції Росії.
Що стосується того, що не відбулася зустріч між двома президентами, то я думаю, що як у випадку зі своєю сумнозвісною промовою і меседжем з боку президента Росії Медведєва 11 серпня, так і з цією ситуацією в Кишиневі просто російський президент показав, що для нього не важливі інтереси взаємин двох країн, реалізація інтересів Росії у взаєминах з Україною, а для нього важлива оця показушність і демонстративна зневага до партнера українського.
Звичайно, що українські громадяни не повинні залишати це так, вони повинні відповідним чином сприймати таку поведінку, як зверхню поведінку глави сусідньої держави.
Але українці такі вже, що от Росія Тузлу, Росія погрожує застосуванням ядерної зброї, Росія дві «газових війни» проти України, а українці вважають, що росіяни і Росія – це супер, це найкраще.
Близько 70% українців вважають дружньою Росію. В той же самий час 63% росіян вважають Україну ворогом №2.
- Про те, що сказав Борис Нємцов щодо того, що росіяни можуть вимагати щось із майна. Чи це може бути?
- Росіяни нічого не можуть вимагати з майна, оскільки все майно колишнього СРСР, що залишилося за кордоном, було привласнене в односторонньому порядку Росією.
- Йдеться про борги за газ. Коли немає…
- Ну, яке майно?
- Мова може йти про трубу…
Пан Міллер в суботу висловив занепокоєння того, що в державній власності українська труба.
- Будь-хто з українських політиків, який дозволить фактично позбутися контролю над газотранспортною системою України, наперед може характеризуватися, як зрадник і злочинець.
Отже, я думаю, що вистачить достатньо відповідальності і політичної волі у будь-якого українського політика для того, щоб не допустити цього.
А те, що балачки були, є і будуть, то це нікого не дивує. Хіба ми повинні всерйоз сприймати заяви президента Росії, погрози застосування ядерної зброї? Це ж все емоції.
І ці емоції спрямовані на занадто емоційних людей в країні, які мають слабкі колінка, які відразу починають труситися, коли хтось там з Кремля говорить: «Но! Но! Но!»…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
