Переформатування планів США щодо розбудови системи ПРО в Європі полягає у відмові від стаціонарних елементів у Польщі (протиракети) та Чехії (радар) на користь гнучкій комплексній системі ПРО, переважно, морського базування. Як повідомляють американські очільники та медіа, ухвалено рішення розмістити кораблі з протиракетною системою Аеgis в морських акваторіях, прилеглих до Європи. Головне завдання кораблів ПРО – прикриття європейських союзників та американських військових баз в регіоні від можливої ракетної загрози з боку Ірану.
«Американська система протиракетної оборони в Європі буде змінена таким чином, що запланована система ПРО в Польщі та Чеській Республіці буде замінена розгортанням ракет-перехоплювачів на кораблях із системою Aegis», – сказав з цього приводу міністр оборони США Роберт Ґейтс. При цьому, він відзначив, що ракети-перехоплювачі можуть бути розміщені як в Південній, так і в Північній Європі.
Стосовно Північного регіону все більш-менш зрозуміло. Це, скоріш за все, будуть акваторії Північного та Балтійського морів. Режим судноплавства в цих морях не забороняє розміщувати тут кораблі ВМС США або інших країн. Більш того, Норвегія якраз закуповує для своїх ВМС п’ять кораблів, оснащених системою Aegis, які, можливо, буде використано в комплексній системі ПРО НАТО.
Що ж стосується Південної Європи питань виникає більше. Звичайно, американці розмістять свої кораблі Aegis у Середземному морі. Однак, якщо головне завдання майбутньої системи ПРО – протидія загрозам із боку Ірану, то більш ефективно було б забезпечити перебування протиракетних кораблів у Чорному морі. Саме через Чорноморський регіон пролягають потенційні траєкторії прольоту іранських балістичних ракет, спрямованих на Європу. Але відповідно до вимог конвенції Монтре, що визначила статус Чорного моря у 1936 році, кораблі нечорноморських держав не можуть перебувати в акваторії Чорного моря понад три тижні.
Це створює проблему для США, яку все ж таки, при бажанні, можна вирішити. Наприклад, шляхом передачі американських кораблів із системою Aegis до складу ВМС чорноморських країн НАТО. В принципі, Сполучені Штати можуть домовитись щодо підйому румунських, болгарських або турецьких прапорів на своїх кораблях для постійного перебування в Чорному морі. Це вже питання більше зі сфери двосторонніх відносин цих країн. І, звичайно, Росії – адже важко припустити, що росіяни залишать без уваги такий «протиракетний маневр» США у себе під боком. Хоча існує й альтернативний варіант, до якого може долучитися Україна.
«Україна» для ПРО США
Експерти з київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, а також профільні інженери з Миколаєва, вважають, що існує унікальна можливість для вирішення проблеми розміщення морської протиракетної платформи в Чорному морі з залученням можливостей США, України, Росії, а можливо й країн Європи. Мова йде про використання в рамках комплексної системи ПРО недобудованого ракетного крейсера «Україна», який вже понад 20 років знаходиться на миколаївському заводі імені 61-го Комунара. Ракетний крейсер, який за радянських часів класифікувався як «вбивця авіаносців», зараз не потрібен ні Україні, ні жодному іншому флоту через свою явну специфікацію для потреб «холодної війни». Тому пропонується створити на основі крейсера «Україна» корабель ПРО європейського театру військових дій (ТВД) із міжнародним екіпажем. До речі, крейсер «Україна» – корабель чорноморської держави, для якого не існує обмежень відповідно до конвенції Монтре.
Основна ідея полягає в наступному. Крейсер «Україна», як морська платформа водотоннажністю близько 11000 тонн вже практично побудований. Але на ньому відсутні або не доукомплектовані найважливіші системи озброєння, в тому числі й основна зброя протиповітряної оборони – комплекс С-300Ф (флотська версія системи С-300). Пропонується корабель перепроектувати, при цьому повністю демонтувати ударну складову – комплекс крилатих ракет «Базальт» та пов’язані з ними системи. Замість зенітно-ракетного комплексу С-300Ф пропонується розмістити комплекс, який би забезпечував знищення балістичних ракет на висоті не менше 250-300 кілометрів.
Найкраще відповідає таким вимогам американська система Aegis. По-перше, це морська система, вже адаптована до умов розміщення на кораблі. По-друге, у перспективі (до 2014 року) система зможе з високою ймовірністю знищувати не тільки балістичні ракети середньої дальності на дистанції до 500 кілометрів, але й низькоорбітальні (висота польоту понад 250-300 кілометрів) космічні апарати. По-третє, Україна володіє унікальним досвідом оцінки американських засобів ПРО на уразливість, і цей досвід може виявитися надзвичайно корисним при випробуваннях нової системи, до яких могли б бути підключені українські підприємства.
Звичайно, ідея переобладнання крейсера «Україна» на корабель ПРО має технічні проблеми. Це, наприклад, забезпечення системи Aegis нестандартним для цього типу кораблів електроживленням, узгодження вітчизняних і західних систем у єдиний комплекс, електромагнітна несумісність систем різного покоління. Але зусиллями кількох країн (насамперед України, США, Росії, а також, можливо, Франції, Німеччини, Нідерландів) ці труднощі можна подолати.
Є ще одна проблема – проблема фінансування. Пропонований варіант, звісно, не є дешевим, але значно дешевшим, ніж ціна розгортання елементів американської ПРО в Чехії й Польщі.
Український внесок – це трансформація корабля (проектування, демонтаж непотрібного озброєння, монтаж нових корпусних конструкцій, кабелю, що забезпечує системи і озброєння вітчизняного виробництва) і доставка корабля до США для дообладнання.
Внесок США – поставка системи Aegis і антиракет, монтаж і налаштування системи, випробування на одному з американських полігонів.
Внесок Європейського Союзу – участь у фінансуванні робіт із трансформації корабля і утримання протягом життєвого циклу.
Внесок Росії – створення системи взаємного обміну інформацією від наземних і космічних засобів попередження про ракетний напад і забезпечення комплексних перевірок корабля після його повернення в акваторію Чорного моря.
Звичайно, крім розміщення на кораблі комплексу ПРО, буде потрібно модернізувати його радіолокаційні та навігаційні комплекси, змінити бойові інформаційні системи, системи зв’язку, розвідки, розпізнавання. А це означає підписання десятків контрактів для оборонно-промислових підприємств в Україні, Європі, США, а можливо, й Росії.
У будь-якому разі, реалізація такого проекту принесе виключно позитиви Україні. По-перше, буде вирішена багаторічна проблема добудови ракетного крейсера «Україна» (до речі, лише за перебування корабля на заводі імені 61-го Комунара Міністерство оборони України щорічно виплачує 5 мільйонів гривень). По-друге, Україна на практиці підтвердить належність до євроатлантичного безпекового простору і пред’явить чудовий контраргумент скептикам в Європі. По-третє – цей проект може стати своєрідним початком спільної роботи США, Європи та Росії над створенням глобальної системи ПРО. І Україна стане в цьому проекті однією з ключових фігур. Також, безсумнівно, вітчизняний ОПК отримає новий поштовх у розвитку – через отримання передових технологій із Заходу.
Залишається перевірити, чи зацікавлений Захід та Росія у такому розвитку подій. І якщо адміністрація Барака Обами, яка шукає нові альтернативи «системі ПРО Джорджа Буша», за певних умов, може піти на обговорення запропонованого проекту, то керівництво Росії навряд чи погодиться, щоб Україна здобула свій «протиракетний» козир у інформаційній боротьбі проти США. Чи може я помиляюся?
(Прага – Київ)
Михайло Самусь – заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
«Американська система протиракетної оборони в Європі буде змінена таким чином, що запланована система ПРО в Польщі та Чеській Республіці буде замінена розгортанням ракет-перехоплювачів на кораблях із системою Aegis», – сказав з цього приводу міністр оборони США Роберт Ґейтс. При цьому, він відзначив, що ракети-перехоплювачі можуть бути розміщені як в Південній, так і в Північній Європі.
Стосовно Північного регіону все більш-менш зрозуміло. Це, скоріш за все, будуть акваторії Північного та Балтійського морів. Режим судноплавства в цих морях не забороняє розміщувати тут кораблі ВМС США або інших країн. Більш того, Норвегія якраз закуповує для своїх ВМС п’ять кораблів, оснащених системою Aegis, які, можливо, буде використано в комплексній системі ПРО НАТО.
Що ж стосується Південної Європи питань виникає більше. Звичайно, американці розмістять свої кораблі Aegis у Середземному морі. Однак, якщо головне завдання майбутньої системи ПРО – протидія загрозам із боку Ірану, то більш ефективно було б забезпечити перебування протиракетних кораблів у Чорному морі. Саме через Чорноморський регіон пролягають потенційні траєкторії прольоту іранських балістичних ракет, спрямованих на Європу. Але відповідно до вимог конвенції Монтре, що визначила статус Чорного моря у 1936 році, кораблі нечорноморських держав не можуть перебувати в акваторії Чорного моря понад три тижні.
Це створює проблему для США, яку все ж таки, при бажанні, можна вирішити. Наприклад, шляхом передачі американських кораблів із системою Aegis до складу ВМС чорноморських країн НАТО. В принципі, Сполучені Штати можуть домовитись щодо підйому румунських, болгарських або турецьких прапорів на своїх кораблях для постійного перебування в Чорному морі. Це вже питання більше зі сфери двосторонніх відносин цих країн. І, звичайно, Росії – адже важко припустити, що росіяни залишать без уваги такий «протиракетний маневр» США у себе під боком. Хоча існує й альтернативний варіант, до якого може долучитися Україна.
«Україна» для ПРО США
Експерти з київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, а також профільні інженери з Миколаєва, вважають, що існує унікальна можливість для вирішення проблеми розміщення морської протиракетної платформи в Чорному морі з залученням можливостей США, України, Росії, а можливо й країн Європи. Мова йде про використання в рамках комплексної системи ПРО недобудованого ракетного крейсера «Україна», який вже понад 20 років знаходиться на миколаївському заводі імені 61-го Комунара. Ракетний крейсер, який за радянських часів класифікувався як «вбивця авіаносців», зараз не потрібен ні Україні, ні жодному іншому флоту через свою явну специфікацію для потреб «холодної війни». Тому пропонується створити на основі крейсера «Україна» корабель ПРО європейського театру військових дій (ТВД) із міжнародним екіпажем. До речі, крейсер «Україна» – корабель чорноморської держави, для якого не існує обмежень відповідно до конвенції Монтре.
Основна ідея полягає в наступному. Крейсер «Україна», як морська платформа водотоннажністю близько 11000 тонн вже практично побудований. Але на ньому відсутні або не доукомплектовані найважливіші системи озброєння, в тому числі й основна зброя протиповітряної оборони – комплекс С-300Ф (флотська версія системи С-300). Пропонується корабель перепроектувати, при цьому повністю демонтувати ударну складову – комплекс крилатих ракет «Базальт» та пов’язані з ними системи. Замість зенітно-ракетного комплексу С-300Ф пропонується розмістити комплекс, який би забезпечував знищення балістичних ракет на висоті не менше 250-300 кілометрів.
Найкраще відповідає таким вимогам американська система Aegis. По-перше, це морська система, вже адаптована до умов розміщення на кораблі. По-друге, у перспективі (до 2014 року) система зможе з високою ймовірністю знищувати не тільки балістичні ракети середньої дальності на дистанції до 500 кілометрів, але й низькоорбітальні (висота польоту понад 250-300 кілометрів) космічні апарати. По-третє, Україна володіє унікальним досвідом оцінки американських засобів ПРО на уразливість, і цей досвід може виявитися надзвичайно корисним при випробуваннях нової системи, до яких могли б бути підключені українські підприємства.
Звичайно, ідея переобладнання крейсера «Україна» на корабель ПРО має технічні проблеми. Це, наприклад, забезпечення системи Aegis нестандартним для цього типу кораблів електроживленням, узгодження вітчизняних і західних систем у єдиний комплекс, електромагнітна несумісність систем різного покоління. Але зусиллями кількох країн (насамперед України, США, Росії, а також, можливо, Франції, Німеччини, Нідерландів) ці труднощі можна подолати.
Є ще одна проблема – проблема фінансування. Пропонований варіант, звісно, не є дешевим, але значно дешевшим, ніж ціна розгортання елементів американської ПРО в Чехії й Польщі.
Український внесок – це трансформація корабля (проектування, демонтаж непотрібного озброєння, монтаж нових корпусних конструкцій, кабелю, що забезпечує системи і озброєння вітчизняного виробництва) і доставка корабля до США для дообладнання.
Внесок США – поставка системи Aegis і антиракет, монтаж і налаштування системи, випробування на одному з американських полігонів.
Внесок Європейського Союзу – участь у фінансуванні робіт із трансформації корабля і утримання протягом життєвого циклу.
Внесок Росії – створення системи взаємного обміну інформацією від наземних і космічних засобів попередження про ракетний напад і забезпечення комплексних перевірок корабля після його повернення в акваторію Чорного моря.
Звичайно, крім розміщення на кораблі комплексу ПРО, буде потрібно модернізувати його радіолокаційні та навігаційні комплекси, змінити бойові інформаційні системи, системи зв’язку, розвідки, розпізнавання. А це означає підписання десятків контрактів для оборонно-промислових підприємств в Україні, Європі, США, а можливо, й Росії.
У будь-якому разі, реалізація такого проекту принесе виключно позитиви Україні. По-перше, буде вирішена багаторічна проблема добудови ракетного крейсера «Україна» (до речі, лише за перебування корабля на заводі імені 61-го Комунара Міністерство оборони України щорічно виплачує 5 мільйонів гривень). По-друге, Україна на практиці підтвердить належність до євроатлантичного безпекового простору і пред’явить чудовий контраргумент скептикам в Європі. По-третє – цей проект може стати своєрідним початком спільної роботи США, Європи та Росії над створенням глобальної системи ПРО. І Україна стане в цьому проекті однією з ключових фігур. Також, безсумнівно, вітчизняний ОПК отримає новий поштовх у розвитку – через отримання передових технологій із Заходу.
Залишається перевірити, чи зацікавлений Захід та Росія у такому розвитку подій. І якщо адміністрація Барака Обами, яка шукає нові альтернативи «системі ПРО Джорджа Буша», за певних умов, може піти на обговорення запропонованого проекту, то керівництво Росії навряд чи погодиться, щоб Україна здобула свій «протиракетний» козир у інформаційній боротьбі проти США. Чи може я помиляюся?
(Прага – Київ)
Михайло Самусь – заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
