Російські рухи на геополітичному полі вже не викликають зверхніх посмішок та саркастичних зауважень. Рік після грузинських подій пішов двоєдиному керівництву Росії явно на користь. Скелет набрався м’язів, жиру, а мозок почав видавати один імпульс, кращий від іншого.
Вже багато сказано про зміни до закону Російської Федерації «Про оборону», які визначать порядок застосування російської армії за кордоном. Але найкраще заявив про це Володимир Вольфович Жириновський, який ніколи не цурався бути рупором офіційного Кремля.
Ці зміни, запевнив Жириновський, не спрямовані проти конкретної країни, але можуть знадобитися, якщо хтось буде загрожувати життю російських громадян. На його думку, наказ російським солдатам про захист людей може бути відданий, «якщо Туреччина буде надавати допомогу кримським татарам», або проти боротьби з талібами в Центральній Азії. «Ця країна повинна знати, що в будь-який момент з’являться російські танки, десантники, у крайньому випадку ракети – вони летять швидко», – каже Жириновський.
А ось що каже сам президент Росії. «Росія повинна бути настільки сильна, щоб нікому на думку не спало загрожувати їй або її союзникам», – написав Дмитро Медведєв у програмній статті «Росіє, вперед!» А для цього Медведєв визначив кілька стратегічних векторів економічної модернізації Росії, серед яких виділив окремим пунктом військово-технічний фактор.
«Не один раз саме Росія заступалася за малі народи, які зіштовхувались із загрозою поневолення або навіть знищення. Так було і зовсім недавно, коли режим Саакашвілі зробив злочинний напад на Південну Осетію. Не раз руйнувала Росія авантюристичні плани претендентів на світове панування», – пояснив російський президент потребу у сильній армії.
«Росія двічі виступала в авангарді великих коаліцій: у XIX столітті – яка зупинила Наполеона, у XX – яка розгромила нацистів. І у воєнний, і у мирний час, якщо справедлива справа вимагала рішучих дій, наш народ приходив на допомогу! Росія завжди була вірним союзником на війні й чесним партнером в економічних і дипломатичних справах», – нагадує Європі російський президент, маючи на увазі, мабуть, не тільки Другу світову, але й пакт Молотова-Ріббентропа, «Празьку весну» та Афганістан. Дійсно, добрі традиції та безцінний досвід.
А переходячи від теорії до практики, Дмитро Медведєв уже для іншої аудиторії робить публічну оцінку ефективності свого пріснопам’ятного відкритого листа до Віктора Ющенка. «Я сказав усе, що хотів сказати. Чи досяг я мети? Я вважаю, що так. Резонанс був такий, що всім було цікаво. Цей лист викликав різні реакції, і це нормально», – сказав Медведєв. Відверто і просто. По-російськи.
Будь-ласка, не треба!
У той час, як офіційна Європа мовчить, з тривогою очікуючи на чергову «газову війну» взимку, європейські аналітики висувають досить цікаві оцінки і прогнози. Вони вже малюють футуристичні картини, начебто написані Володимиром Вольфовичем на пару з російським президентом. Ось, наприклад, італійський геополітичний журнал Limes спрогнозував розпад України на три частини (*). Відповідно до експертів журналу, це може відбутися в результаті геополітичних змін і дедалі більшої світової фінансової кризи. Погодьтесь, ідея не нова. Але італійці намагаються обґрунтувати свою гіпотезу реальними розкладами в сучасній Євразії.
На місці сучасної України виникне Східна Україна, яка прямо увійде до складу Російської Федерації. Центральна Україна увійде до «Російського блоку» держав-сателітів на кшталт Білорусі чи Таджикистану. Західна Україна буде дотримуватися нейтрального статусу. Причому Волинська область, на думку італійських аналітиків, відійде Білорусії.
При цьому італійці вважають, що НАТО та США вже не зможуть гарантувати безпеку своїм союзникам на пострадянському просторі. А в Європі Росія може сподіватися на формування «дружнього клубу» на чолі з Німеччиною. До нього також увійдуть Франція, Італія, Іспанія, Угорщина, Сербія, Болгарія, Греція й Кіпр. Сюди також можуть пристати Португалія, Норвегія, Фінляндія, Бельгія, Австрія, Словенія, Хорватія, Македонія. До «євро-американського клубу» ввійдуть Великобританія, Польща, країни Балтії, Румунія, Швеція, Грузія й Косово.
Ось такі перспективи. І Україна знову має свою звичну долю: чекати на те, як «великі держави» розподілять світ по «осях», а українські регіони за сферами впливу. Може, дійсно таке в нас призначення? Чи, може, прийшов уже час не погодитись із росіянами, німцями чи італійцями?
Але для цього українській еліті треба усвідомити одну просту істину, якою користуються еліти тих самих великих держав: «На міжнародній арені немає друзів – є тільки національні інтереси». Одна проблема – нашій еліті й національні інтереси зручніше за кордоном отримувати як «темники» для подальшого використання.
Народна геополітика
Залишається єдина надія на усвідомлення західним суспільством реальної небезпеки нових геополітичних амбіцій Росії для глобального світового порядку. Поки що соціологічні дослідження свідчать про те, що люди не дуже довіряють «клубові невисоких чоловіків» (Путін, Медведєв, Берлусконі, Саркозі) і відчувають небезпеку від російсько-європейських вальсувань.
Зокрема, результати досліджень Transatlantic Trends, проведеному German Marshall Fund of the United States (США), Compagnia di San Paolo (Італія), Luso-Americana (Португалія), BBVA (Іспанія) і Tipping Point Foundation (Болгарія) свідчать, що дії росіян викликають серйозну стурбованість у європейців і американців.
«Поведінка Москви стосовно своїх сусідів викликає дедалі більше занепокоєння серед членів НАТО. В 2009 році сім із десяти європейців вважають за необхідне надання Європейським Союзом допомоги в забезпеченні безпеки для нових демократій, таких, як Україна й Грузія», – мовиться в дослідженні.
«Більшість американців (68 %) вважає, що Вашингтон зобов’язаний вжити аналогічних заходів. Більшість громадян країн-членів НАТО (62 %) і американців (66 %) вважають, що саме союз НАТО повинен надати таку допомогу», – зазначено в дослідженні.
Опитування проводилося в США й 12 європейських країнах: Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Нідерландах, Польщі, Португалії, Словаччині, Іспанії, Туреччині, Румунії й Болгарії.
Саме такі результати соцопитувань кажуть про можливість зміни європейської політики стосовно Росії та її поведінки на пострадянському просторі. Якщо, звичайно, голос простих людей ще щось значить в країнах «сталої демократії».
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
(*) Примітка Радіо Свобода: В такому вигляді, як наведено в статті, про матеріали італійського видання Limes повідомило наприкінці серпня російське агентство Regnum, яке дотримується великодержавницької позиції. Насправді йдеться про публікацію в статті в цьому італійському журналі ще в травні минулого року згадки про проект російського політолога Віталія Третьякова, який і прагне створення «Російського союзу» у складі розширеної Росії та її сателітів, «канонічною територією» якого має стати територія колишнього СРСР, крім країн Балтії; саме один із різновидів такого російського плану, а не італійські аналітики, і передбачає поділ України на три частини (іще 2006 року Третьяков пророкував розкол України тільки на дві частини, якщо вона не «буде з Росією»). Статтю можна прочитати на сайті італійського журналу Limes італійською мовою, а на сайті спорідненого англомовного видання Heartland – англійською мовою; мапи з планами переділу післярадянського простору і Європи теж є в італійському оригіналі і в англійському перекладі.
Вже багато сказано про зміни до закону Російської Федерації «Про оборону», які визначать порядок застосування російської армії за кордоном. Але найкраще заявив про це Володимир Вольфович Жириновський, який ніколи не цурався бути рупором офіційного Кремля.
Ці зміни, запевнив Жириновський, не спрямовані проти конкретної країни, але можуть знадобитися, якщо хтось буде загрожувати життю російських громадян. На його думку, наказ російським солдатам про захист людей може бути відданий, «якщо Туреччина буде надавати допомогу кримським татарам», або проти боротьби з талібами в Центральній Азії. «Ця країна повинна знати, що в будь-який момент з’являться російські танки, десантники, у крайньому випадку ракети – вони летять швидко», – каже Жириновський.
А ось що каже сам президент Росії. «Росія повинна бути настільки сильна, щоб нікому на думку не спало загрожувати їй або її союзникам», – написав Дмитро Медведєв у програмній статті «Росіє, вперед!» А для цього Медведєв визначив кілька стратегічних векторів економічної модернізації Росії, серед яких виділив окремим пунктом військово-технічний фактор.
«Не один раз саме Росія заступалася за малі народи, які зіштовхувались із загрозою поневолення або навіть знищення. Так було і зовсім недавно, коли режим Саакашвілі зробив злочинний напад на Південну Осетію. Не раз руйнувала Росія авантюристичні плани претендентів на світове панування», – пояснив російський президент потребу у сильній армії.
«Росія двічі виступала в авангарді великих коаліцій: у XIX столітті – яка зупинила Наполеона, у XX – яка розгромила нацистів. І у воєнний, і у мирний час, якщо справедлива справа вимагала рішучих дій, наш народ приходив на допомогу! Росія завжди була вірним союзником на війні й чесним партнером в економічних і дипломатичних справах», – нагадує Європі російський президент, маючи на увазі, мабуть, не тільки Другу світову, але й пакт Молотова-Ріббентропа, «Празьку весну» та Афганістан. Дійсно, добрі традиції та безцінний досвід.
А переходячи від теорії до практики, Дмитро Медведєв уже для іншої аудиторії робить публічну оцінку ефективності свого пріснопам’ятного відкритого листа до Віктора Ющенка. «Я сказав усе, що хотів сказати. Чи досяг я мети? Я вважаю, що так. Резонанс був такий, що всім було цікаво. Цей лист викликав різні реакції, і це нормально», – сказав Медведєв. Відверто і просто. По-російськи.
Будь-ласка, не треба!
У той час, як офіційна Європа мовчить, з тривогою очікуючи на чергову «газову війну» взимку, європейські аналітики висувають досить цікаві оцінки і прогнози. Вони вже малюють футуристичні картини, начебто написані Володимиром Вольфовичем на пару з російським президентом. Ось, наприклад, італійський геополітичний журнал Limes спрогнозував розпад України на три частини (*). Відповідно до експертів журналу, це може відбутися в результаті геополітичних змін і дедалі більшої світової фінансової кризи. Погодьтесь, ідея не нова. Але італійці намагаються обґрунтувати свою гіпотезу реальними розкладами в сучасній Євразії.
На місці сучасної України виникне Східна Україна, яка прямо увійде до складу Російської Федерації. Центральна Україна увійде до «Російського блоку» держав-сателітів на кшталт Білорусі чи Таджикистану. Західна Україна буде дотримуватися нейтрального статусу. Причому Волинська область, на думку італійських аналітиків, відійде Білорусії.
При цьому італійці вважають, що НАТО та США вже не зможуть гарантувати безпеку своїм союзникам на пострадянському просторі. А в Європі Росія може сподіватися на формування «дружнього клубу» на чолі з Німеччиною. До нього також увійдуть Франція, Італія, Іспанія, Угорщина, Сербія, Болгарія, Греція й Кіпр. Сюди також можуть пристати Португалія, Норвегія, Фінляндія, Бельгія, Австрія, Словенія, Хорватія, Македонія. До «євро-американського клубу» ввійдуть Великобританія, Польща, країни Балтії, Румунія, Швеція, Грузія й Косово.
Ось такі перспективи. І Україна знову має свою звичну долю: чекати на те, як «великі держави» розподілять світ по «осях», а українські регіони за сферами впливу. Може, дійсно таке в нас призначення? Чи, може, прийшов уже час не погодитись із росіянами, німцями чи італійцями?
Але для цього українській еліті треба усвідомити одну просту істину, якою користуються еліти тих самих великих держав: «На міжнародній арені немає друзів – є тільки національні інтереси». Одна проблема – нашій еліті й національні інтереси зручніше за кордоном отримувати як «темники» для подальшого використання.
Народна геополітика
Залишається єдина надія на усвідомлення західним суспільством реальної небезпеки нових геополітичних амбіцій Росії для глобального світового порядку. Поки що соціологічні дослідження свідчать про те, що люди не дуже довіряють «клубові невисоких чоловіків» (Путін, Медведєв, Берлусконі, Саркозі) і відчувають небезпеку від російсько-європейських вальсувань.
Зокрема, результати досліджень Transatlantic Trends, проведеному German Marshall Fund of the United States (США), Compagnia di San Paolo (Італія), Luso-Americana (Португалія), BBVA (Іспанія) і Tipping Point Foundation (Болгарія) свідчать, що дії росіян викликають серйозну стурбованість у європейців і американців.
«Поведінка Москви стосовно своїх сусідів викликає дедалі більше занепокоєння серед членів НАТО. В 2009 році сім із десяти європейців вважають за необхідне надання Європейським Союзом допомоги в забезпеченні безпеки для нових демократій, таких, як Україна й Грузія», – мовиться в дослідженні.
«Більшість американців (68 %) вважає, що Вашингтон зобов’язаний вжити аналогічних заходів. Більшість громадян країн-членів НАТО (62 %) і американців (66 %) вважають, що саме союз НАТО повинен надати таку допомогу», – зазначено в дослідженні.
Опитування проводилося в США й 12 європейських країнах: Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Нідерландах, Польщі, Португалії, Словаччині, Іспанії, Туреччині, Румунії й Болгарії.
Саме такі результати соцопитувань кажуть про можливість зміни європейської політики стосовно Росії та її поведінки на пострадянському просторі. Якщо, звичайно, голос простих людей ще щось значить в країнах «сталої демократії».
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
(*) Примітка Радіо Свобода: В такому вигляді, як наведено в статті, про матеріали італійського видання Limes повідомило наприкінці серпня російське агентство Regnum, яке дотримується великодержавницької позиції. Насправді йдеться про публікацію в статті в цьому італійському журналі ще в травні минулого року згадки про проект російського політолога Віталія Третьякова, який і прагне створення «Російського союзу» у складі розширеної Росії та її сателітів, «канонічною територією» якого має стати територія колишнього СРСР, крім країн Балтії; саме один із різновидів такого російського плану, а не італійські аналітики, і передбачає поділ України на три частини (іще 2006 року Третьяков пророкував розкол України тільки на дві частини, якщо вона не «буде з Росією»). Статтю можна прочитати на сайті італійського журналу Limes італійською мовою, а на сайті спорідненого англомовного видання Heartland – англійською мовою; мапи з планами переділу післярадянського простору і Європи теж є в італійському оригіналі і в англійському перекладі.
