Полонину Пожижевська сміливо можна внести у книгу рекордів Карпат. Це найвітряніше місце в горах, найвологіше в Україні. А ще тут найвисокогірніше місце праці – знаходяться біостаціонар Інституту екології Карпат НАН України і сніголавинна метеостанція.
Одинадцять господарів на «кухні погоди»
110 років тому звичайна гуцульська колиба стала першим приміщенням кліматичної станції. В роки Першої світової війни його розібрали на укріплення. У 1958 відновив роботу біостаціонар, а через рік – метеостанція. Влітку на станції одинадцять працівників, взимку ще додаються два пічники, – розповіває начальник сніголавинної метеорологічної станції «Пожижевська» Михайло Довганюк.
Сніголавинна метеостанція «Пожижевська». (Фото начальника обласного гідрометеоцентру В.Фриговича)
«Чотири техніки-метеорологи, інженер-гліціолог, технік-гліціолог, радіотехнік і водій-електрик. Через кожних три години хлопці в ефірі передають дані: температура, тиск повітря, сила і швидкість вітру, хмарність, барометричні тенденції та інші розрахунки в Київський гідрометцентр для того, щоб скласти карту прогнозів. Взимку розраховуємо прогноз лавин».
Гідрометеорологічна інформація важлива для органів влади і місцевого самоврядування, для управлінь МНС і Збройних Сил, для авіації і пересічних людей. Це для прогнозування як регіональної погоди, так і на всю Україну. Адже тут, у Карпатах, формуються шторми, збираються хмари. Начальник Івано-Франківського обласного гідрометеоцентру Володимир Фригович гори називає «кухнею погоди».
«Регіон, особливо Чoрногірський хребет, розділяє Західну Україну і Європу. І ця сніголавинна станція дає дуже важливу інформацію в мережі Укргідрометцентру. Це реперна стація, вона занесена в міжнародні каталоги».
Що три години – в ефірі
На такій висоті – 1450 м над рівнем моря робота нелегка. Працюють вахтовим методом, по тижню. Добираються «уазом», хоч взимку це іноді проблематично. Пакунки з речами, харчі нерідко несуть в руках. Взимку снігу більше двох метрів. Що три години знімають показники, записують їх у журнали, передають в ефір. Кажуть, колись працювали і жінки, але дуже давно, років 40 тому. Теперішній начальник станції Михайло Довганюк тут пропрацював на різних посадах 37 років.
«Умови у нас не дуже аж такі. Не скажеш, що солодко хлопцям працюється. Не кожен чоловік може витримати».
Працівники сніголавинної станції кажуть, що мають вагому перевагу над іншими – працють близько до неба і сонця, тому по-філософськи ставляться до життя, уникаючи дріб’язкової суєти.
(Івано-Франківськ –Київ – Прага)
Одинадцять господарів на «кухні погоди»
110 років тому звичайна гуцульська колиба стала першим приміщенням кліматичної станції. В роки Першої світової війни його розібрали на укріплення. У 1958 відновив роботу біостаціонар, а через рік – метеостанція. Влітку на станції одинадцять працівників, взимку ще додаються два пічники, – розповіває начальник сніголавинної метеорологічної станції «Пожижевська» Михайло Довганюк.
«Чотири техніки-метеорологи, інженер-гліціолог, технік-гліціолог, радіотехнік і водій-електрик. Через кожних три години хлопці в ефірі передають дані: температура, тиск повітря, сила і швидкість вітру, хмарність, барометричні тенденції та інші розрахунки в Київський гідрометцентр для того, щоб скласти карту прогнозів. Взимку розраховуємо прогноз лавин».
Гідрометеорологічна інформація важлива для органів влади і місцевого самоврядування, для управлінь МНС і Збройних Сил, для авіації і пересічних людей. Це для прогнозування як регіональної погоди, так і на всю Україну. Адже тут, у Карпатах, формуються шторми, збираються хмари. Начальник Івано-Франківського обласного гідрометеоцентру Володимир Фригович гори називає «кухнею погоди».
«Регіон, особливо Чoрногірський хребет, розділяє Західну Україну і Європу. І ця сніголавинна станція дає дуже важливу інформацію в мережі Укргідрометцентру. Це реперна стація, вона занесена в міжнародні каталоги».
Що три години – в ефірі
На такій висоті – 1450 м над рівнем моря робота нелегка. Працюють вахтовим методом, по тижню. Добираються «уазом», хоч взимку це іноді проблематично. Пакунки з речами, харчі нерідко несуть в руках. Взимку снігу більше двох метрів. Що три години знімають показники, записують їх у журнали, передають в ефір. Кажуть, колись працювали і жінки, але дуже давно, років 40 тому. Теперішній начальник станції Михайло Довганюк тут пропрацював на різних посадах 37 років.
«Умови у нас не дуже аж такі. Не скажеш, що солодко хлопцям працюється. Не кожен чоловік може витримати».
Працівники сніголавинної станції кажуть, що мають вагому перевагу над іншими – працють близько до неба і сонця, тому по-філософськи ставляться до життя, уникаючи дріб’язкової суєти.
(Івано-Франківськ –Київ – Прага)
