Милорада Додика в минулому називали улюбленцем Заходу, оскільки він виступав за послідовну реалізацію Дейтонських угод.
Свого часу він заснував Партію незалежних соціал-демократів і виступав за збереження єдиної Боснії й Герцеговини.
Додік рішуче засуджував воєнні злочини та тих, хто керував республікою боснійських сербів у часи війни: Радована Караджича та генерала Ратка Младича. Усунувши від влади всіх прихильників колишніх сербських вождів в країні, він фактично став не лише прем’єром, а й абсолютним володарем у республіці. Нині там немає опозиції. Майже немає незалежних інституцій.
Все почалося з банку
Окремі заходи його уряду піддає критиці лише незалежний дослідницький центр з Сараєва. В столиці можна сказати й те, про що в провінції мовчать. Згаданий центр цими днями оприлюднив низку даних щодо фінансових операцій прем’єра та його співробітників.
Все розпочалося три роки тому, коли в Республіці Сербській заснували Банк для інвестицій і розвитку. Початковим капіталом стали гроші, які «Телеком» із Белграда заплатив за мережу мобільного телефонного зв’язку в Республіці Сербській. Йшлося про 500 тисяч доларів. В убогій Боснії і Герцеговині це – великі гроші. Виявилося, що цей банк сприяє розвиткові лише тих компаній, власниками яких є друзі Милорада Додика.
Кредити від згаданого банку отримали, між іншими, компанія Ігоря Додіка, сина голови уряду, деякі компанії, засновані в Сполучених Штатах, Ізраїлі, щоденна газета (близька до прем’єра) та ферма корів неподалік Банялуки, якою керує друг Додика.
Отож, десятки мільйонів доларів дістали люди, які щодня спілкуються з прем’єром. Згадана ферма корів, зрештою, оповита таємницею. Місцевість, в якій вона знаходиться, постійно заблокована поліцейськими. Преса в Сараєві стверджує, що на фермі влаштували полігон для поліцейських навчань. Додик, немов, має свою власну поліцію. Перевірити неможливо, оскільки туди нікого не пускають.
Прем’єр контролює обидві щоденні газети, що друкуються в Банялуці, столиці сербської республіки. Керівників телевізійних каналів призначає його партія. А якщо хтось відважиться критикувати владу чи голову уряду, то його відразу називають ворогом сербського народу.
Додик постійно говорить про свій патріотизм, що досі його захищало.
Про фінансові та інші скандали Додика не часто пише белградська преса, оскільки він, за неофіційними джерелами, близький друг сербського президента Бориса Тадича. Тому не дивно, що і в Белграді, і в Сараєві, і в Банялуці часто можна почути: Республіка Сербська – це Милорад Додик.
Поки він не має реальної опозиції, то не важко збагнути, яка там влада і яка демократія.
Свого часу він заснував Партію незалежних соціал-демократів і виступав за збереження єдиної Боснії й Герцеговини.
Додік рішуче засуджував воєнні злочини та тих, хто керував республікою боснійських сербів у часи війни: Радована Караджича та генерала Ратка Младича. Усунувши від влади всіх прихильників колишніх сербських вождів в країні, він фактично став не лише прем’єром, а й абсолютним володарем у республіці. Нині там немає опозиції. Майже немає незалежних інституцій.
Все почалося з банку
Окремі заходи його уряду піддає критиці лише незалежний дослідницький центр з Сараєва. В столиці можна сказати й те, про що в провінції мовчать. Згаданий центр цими днями оприлюднив низку даних щодо фінансових операцій прем’єра та його співробітників.
Все розпочалося три роки тому, коли в Республіці Сербській заснували Банк для інвестицій і розвитку. Початковим капіталом стали гроші, які «Телеком» із Белграда заплатив за мережу мобільного телефонного зв’язку в Республіці Сербській. Йшлося про 500 тисяч доларів. В убогій Боснії і Герцеговині це – великі гроші. Виявилося, що цей банк сприяє розвиткові лише тих компаній, власниками яких є друзі Милорада Додика.
Кредити від згаданого банку отримали, між іншими, компанія Ігоря Додіка, сина голови уряду, деякі компанії, засновані в Сполучених Штатах, Ізраїлі, щоденна газета (близька до прем’єра) та ферма корів неподалік Банялуки, якою керує друг Додика.
Отож, десятки мільйонів доларів дістали люди, які щодня спілкуються з прем’єром. Згадана ферма корів, зрештою, оповита таємницею. Місцевість, в якій вона знаходиться, постійно заблокована поліцейськими. Преса в Сараєві стверджує, що на фермі влаштували полігон для поліцейських навчань. Додик, немов, має свою власну поліцію. Перевірити неможливо, оскільки туди нікого не пускають.
Прем’єр контролює обидві щоденні газети, що друкуються в Банялуці, столиці сербської республіки. Керівників телевізійних каналів призначає його партія. А якщо хтось відважиться критикувати владу чи голову уряду, то його відразу називають ворогом сербського народу.
Додик постійно говорить про свій патріотизм, що досі його захищало.
Про фінансові та інші скандали Додика не часто пише белградська преса, оскільки він, за неофіційними джерелами, близький друг сербського президента Бориса Тадича. Тому не дивно, що і в Белграді, і в Сараєві, і в Банялуці часто можна почути: Республіка Сербська – це Милорад Додик.
Поки він не має реальної опозиції, то не важко збагнути, яка там влада і яка демократія.
