(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Дмитро Шурхало: Нас довго переконували, що НБУ поза політикою. Проте зараз політичні оглядачі кажуть, що НБУ став інструментом у боротьбі президента з прем’єр-міністром. Про це свідчать дані, проведені Інститутом імені Горшеніна.
Наприкінці минулого року ситуація була зрозуміліша: курс падав, банки сипалися… В цьому прем’єр Тимошенко звинувачувала голову НБУ Володимира Стельмаха та Секретаріат Президента у фінансових оборудках.
Чому ж зараз тональність заяв Тимошенко на адресу Стельмаха стала стриманішою, хоча гривня знову ж таки посипалася?
Віталій Бала: Я так вважаю, що насправді питання можна було вирішити з НБУ ще тоді, коли ВР голосувала, рекомендувала Ющенку звільнити Стельмаха. І тоді б зараз ніхто ні на кого не переводив стрілки, ніхто не розказував, чи той винен, чи інший. Можна було б говорити про ті чи інші речі.
На сьогоднішній момент, з моєї точки зору, безумовно НБУ- це політичний інструмент. Це є політичний інструмент в боротьбі з опонентом, в боротьбі безпосередньо…
Зараз мова йде про прем’єра Тимошенко. Хто що мені не говорив би, а навіть всі ці заяви, які лунають зараз, і навіть той самий Литвицький, керівник групи радників, визнає, що вже і торгове сальдо суттєво зменшилося. Раніше вони говорили, що це була одна з причин, чому гривня така слабка.
Але зараз, як на мене, всі розуміють, що увесь негатив від того, що є коливання курсу, гривня стає слабкою, безумовно лягає на прем’єр-міністра, на уряд. І абсолютно це логічно і зрозуміло.
– Так чому ж Тимошенко зараз тональність своїх критичних заяв, скерованих до НБУ, знизила?
Віталій Бала: Якщо чесно, мені в даному випадку якось все рівно тональність Тимошенко до Стельмаха. В мене є особисте бачення цієї ситуації. Я вважаю, що керівник і його правління піти мали у відставку і дати можливість…
Я сказав би так: моє бачення на цю ситуацію трохи відрізняється від бачення, умовно кажучи, загального кола експертів.
Я вважаю, що люди, які отримали найблискучішу освіту, але це була освіта у 20 столітті, їм дуже важко вирішувати питання, які виникають в 21 столітті. Треба тих людей, які можуть реагувати, скажемо, більш гнучко і розуміти, як досить таки еволюційно розвивається ситуація, могти приймати неординарні речі.
Ці люди, можливо, дуже заслужені, вони, можливо, дуже хороші, але завдяки цим людям на 30% населення України стало біднішим. І це є факт.
– Пане Кушнірук, як Ви вважаєте, чому в даних умовах, коли гривня, її курс дедалі менш відповідає сподіванням населення, тональність заяв на адресу голови НБУ стала не настільки критичною?
Борис Кушнірук: По-перше, я почав би зі значно раніше. Бо насправді всі, мабуть, пам’ятають, як навесні минулого року у нас гривня навпаки зміцнювалася, і курс замість рівня 5,0 став 4,6. І це відбулося саме в результаті публічних звинувачень на адресу Стельмаха, що він нічого не робить, коли інфляція, і оце потрібно зміцнити курс гривні…
– Це на початку літа минулого року?
Борис Кушнірук: Ні. Це весна, це квітень місяць.
І саме в той час НБУ пішов на поступки уряду і піддався тиску уряду та пішов на зміцнення гривні. При чому зробив це технічними методами. Повірте, і сьогодні можна зміцнити курс гривні і до 5. Інша справа, які наслідки будуть після цього?
Тобто, насправді проблема полягає в тому, що ми вперше побачили за останні 5-6 років, як чиниться надзвичайно жорсткий, публічний тиск на голову НБУ, який піддався під цей тиск.
Що почалося восени, коли ситуація пішла у зворотній напрямок? Тому що на фоні погіршення світової кон’юнктури, яка почалася не восени і не влітку минулого року, а почалася ще восени 2007 року, про це потрібно казати. А ми на цьому фоні замість того, щоби робити кроки, які забезпечували б зм’якшення цих негативів, навпаки діяли, посилюючи ті негативи, які могли виплисти потім.
Тому коли восени минулого року дії НБУ були відверто непрозорі, відверто некоректні (і це почалося наприкінці вересня, жовтень і листопад), то уряд мовчав, жодного слова не було.
Але ж чому почалася критика? Перша публічна критика з’явилася після того, як уряд… НБУ вже в умовах надзвичайного погіршення ситуації на ринку… Почала вимагати дати грошей, просто надрукувати грошей, щоб вона змогла закрити дірку.
– Чекайте, але ж критика не цього стосувалася. Критика стосувалася непрозорих…
Борис Кушнірук: Ні, насправді в тій критиці, яка тоді була, було і таке: оце дають гроші банкам не прозоро, а в той час уряду, якому потрібно закрити дефіцит…
– А Ви вважаєте, що гроші банкам давали прозоро?
Борис Кушнірук: Ні. Я ж сказав, що саме непрозорі дії були в НБУ з вересня 2008 року. Але в той час уряд мовчав. І почав щось говорити лише тоді, коли НБУ відмовився дати ці гроші уряду.
Але насправді проблема полягає… Після чого відбулося мовчання? Після чого змінилася тональність? А змінилася вона після того, як НБУ піддався вже цьому тиску з боку уряду і почав друкувати гроші.
Бо якщо ми подивимося статистику, то ми побачимо, що станом на початок жовтня в обіг було випущено біля 9 мільярдів гривень. На сьогоднішній момент їх 80 мільярдів, тобто в 10 разів…
– Чекайте, а скільки в цьому році надрукували?
Борис Кушнірук: Там треба дивитися.
Якщо брати лише про уряд, то уряду було виділено прямим чином, тобто викуплено на ринку, біля 30 мільярдів. Тобто, 30 мільярдів гривень було надруковано в цьому році прямим чином для уряду.
Це було прямим чином виділено. Насправді ж ситуація значно гірша, тому що там ще були гроші, які виділялися НАК «Нафтогаз», які фактично були ніщо інше, як емісія на підтримку політики уряду.
Тобто, проблема полягає в чому? Що зараз значно зменшився тиск на НБУ, тому що він стає зручним цапом-відбувайлом. Тобто, з одного боку, на нього можна валити проблеми, але з іншого боку, продовжувати вимагати, щоб НБУ друкував гроші.
– Тобто, критика зменшилася, тому що НБУ пішов на компроміс щодо друкарського станка?
Борис Кушнірук: Так.
– Зараз в медіа з’явилася інформація про те, що останніми днями комерційні банки купили в НБУ близько 100 мільйонів доларів за курсом 7,75. Але в обмінниках ця валюта вже продавалася по 8,20. У підсумку заробіток склав на одному доларі 35-45 копійок.
Хто заробив на різниці курсу? До кого близькі фінансові установи, які мали можливість вигідно перепродати долар? І чи можна тут заробити, не вступивши у змову з керівництвом НБУ?
Борис Кушнірук: Безперечно не можна.
Інша справа, що коли закладається, навмисне закладається механізм корупційний, то потім жалітися про те, що є корупція, просто стає смішно.
Вибачте, так не буває, коли виникає декілька різних курсів, то хтось на цьому починає заробляти відверо гроші... І було б дивним очікувати щось інше. Потрібно не робити речей, які є відверто корупційні. Має бути єдиний курс, який має підтримувати НБУ на певному рівні і підтримувати досить жорстко всіма інструментаріями, які в нього є. Не тільки, до речі, продажем валюти іноземної.
– Пане Бала, моделюючи політичну, політико-фінансову ситуацію в даному випадку, як, на Вашу думку, ці гроші, цей заробіток якось вплине на президентські вибори, на президентську кампанію? Ці гроші підуть працювати на вибори?
Віталій Бала: Безумовно вплине.
Більше того, я хочу сказати, що ми не можемо змоделювати ситуацію, бо дані, які ми маємо, є хибними вже з самого початку.
Я ще раз хочу звернути увагу наших радіослухачів, що коли за тиждень долар скочив в два рази, то можна все, що завгодно розказувати: хтось тиснув, хтось друкував… Це безумовно була спецоперація, це було заробляння грошей.
І я так би сказав, що, видно, трохи грошей не вистачає на вибори, бо спонсори намагаються розкладати яйця в різні кошики. І тому ті люди, які можуть профінансувати певних кандидатів, вони вирішили ще трошки грошей заробити таким чином.
Це моя така особиста суб’єктивна думка…
– Вона ж на чомусь ґрунтується.
Віталій Бала: Безумовно. Бо крім того, що воювати з опонентом, то люди, Ви правильно сказали, заробляють серйозні гроші. І коли вони купляють по 7,7 і продають на 40 копійок дорожче, то можна порахувати, які це гроші за два дні люди поклали собі, скажемо так, на офшори чи в кишені…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Дмитро Шурхало: Нас довго переконували, що НБУ поза політикою. Проте зараз політичні оглядачі кажуть, що НБУ став інструментом у боротьбі президента з прем’єр-міністром. Про це свідчать дані, проведені Інститутом імені Горшеніна.
Наприкінці минулого року ситуація була зрозуміліша: курс падав, банки сипалися… В цьому прем’єр Тимошенко звинувачувала голову НБУ Володимира Стельмаха та Секретаріат Президента у фінансових оборудках.
Чому ж зараз тональність заяв Тимошенко на адресу Стельмаха стала стриманішою, хоча гривня знову ж таки посипалася?
Віталій Бала: Я так вважаю, що насправді питання можна було вирішити з НБУ ще тоді, коли ВР голосувала, рекомендувала Ющенку звільнити Стельмаха. І тоді б зараз ніхто ні на кого не переводив стрілки, ніхто не розказував, чи той винен, чи інший. Можна було б говорити про ті чи інші речі.
На сьогоднішній момент, з моєї точки зору, безумовно НБУ- це політичний інструмент. Це є політичний інструмент в боротьбі з опонентом, в боротьбі безпосередньо…
Зараз мова йде про прем’єра Тимошенко. Хто що мені не говорив би, а навіть всі ці заяви, які лунають зараз, і навіть той самий Литвицький, керівник групи радників, визнає, що вже і торгове сальдо суттєво зменшилося. Раніше вони говорили, що це була одна з причин, чому гривня така слабка.
Але зараз, як на мене, всі розуміють, що увесь негатив від того, що є коливання курсу, гривня стає слабкою, безумовно лягає на прем’єр-міністра, на уряд. І абсолютно це логічно і зрозуміло.
– Так чому ж Тимошенко зараз тональність своїх критичних заяв, скерованих до НБУ, знизила?
Віталій Бала: Люди, які отримали найблискучішу освіту, але це була освіта у 20 столітті, їм дуже важко вирішувати питання, які виникають в 21 столітті... Ці люди, можливо, дуже заслужені, але завдяки цим людям на 30% населення України стало біднішим
Я сказав би так: моє бачення на цю ситуацію трохи відрізняється від бачення, умовно кажучи, загального кола експертів.
Я вважаю, що люди, які отримали найблискучішу освіту, але це була освіта у 20 столітті, їм дуже важко вирішувати питання, які виникають в 21 столітті. Треба тих людей, які можуть реагувати, скажемо, більш гнучко і розуміти, як досить таки еволюційно розвивається ситуація, могти приймати неординарні речі.
Ці люди, можливо, дуже заслужені, вони, можливо, дуже хороші, але завдяки цим людям на 30% населення України стало біднішим. І це є факт.
– Пане Кушнірук, як Ви вважаєте, чому в даних умовах, коли гривня, її курс дедалі менш відповідає сподіванням населення, тональність заяв на адресу голови НБУ стала не настільки критичною?
Борис Кушнірук: По-перше, я почав би зі значно раніше. Бо насправді всі, мабуть, пам’ятають, як навесні минулого року у нас гривня навпаки зміцнювалася, і курс замість рівня 5,0 став 4,6. І це відбулося саме в результаті публічних звинувачень на адресу Стельмаха, що він нічого не робить, коли інфляція, і оце потрібно зміцнити курс гривні…
– Це на початку літа минулого року?
Борис Кушнірук: Повірте, і сьогодні можна зміцнити курс гривні і до 5. Інша справа, які наслідки будуть після цього?.
І саме в той час НБУ пішов на поступки уряду і піддався тиску уряду та пішов на зміцнення гривні. При чому зробив це технічними методами. Повірте, і сьогодні можна зміцнити курс гривні і до 5. Інша справа, які наслідки будуть після цього?
Тобто, насправді проблема полягає в тому, що ми вперше побачили за останні 5-6 років, як чиниться надзвичайно жорсткий, публічний тиск на голову НБУ, який піддався під цей тиск.
Що почалося восени, коли ситуація пішла у зворотній напрямок? Тому що на фоні погіршення світової кон’юнктури, яка почалася не восени і не влітку минулого року, а почалася ще восени 2007 року, про це потрібно казати. А ми на цьому фоні замість того, щоби робити кроки, які забезпечували б зм’якшення цих негативів, навпаки діяли, посилюючи ті негативи, які могли виплисти потім.
Тому коли восени минулого року дії НБУ були відверто непрозорі, відверто некоректні (і це почалося наприкінці вересня, жовтень і листопад), то уряд мовчав, жодного слова не було.
Але ж чому почалася критика? Перша публічна критика з’явилася після того, як уряд… НБУ вже в умовах надзвичайного погіршення ситуації на ринку… Почала вимагати дати грошей, просто надрукувати грошей, щоб вона змогла закрити дірку.
– Чекайте, але ж критика не цього стосувалася. Критика стосувалася непрозорих…
Борис Кушнірук: Ні, насправді в тій критиці, яка тоді була, було і таке: оце дають гроші банкам не прозоро, а в той час уряду, якому потрібно закрити дефіцит…
– А Ви вважаєте, що гроші банкам давали прозоро?
Борис Кушнірук: Ні. Я ж сказав, що саме непрозорі дії були в НБУ з вересня 2008 року. Але в той час уряд мовчав. І почав щось говорити лише тоді, коли НБУ відмовився дати ці гроші уряду.
Але насправді проблема полягає… Після чого відбулося мовчання? Після чого змінилася тональність? А змінилася вона після того, як НБУ піддався вже цьому тиску з боку уряду і почав друкувати гроші.
Бо якщо ми подивимося статистику, то ми побачимо, що станом на початок жовтня в обіг було випущено біля 9 мільярдів гривень. На сьогоднішній момент їх 80 мільярдів, тобто в 10 разів…
– Чекайте, а скільки в цьому році надрукували?
Борис Кушнірук: 30 мільярдів гривень було надруковано в цьому році прямим чином для уряду. Насправді ж ситуація значно гірша, тому що там ще були гроші, які виділялися НАК «Нафтогаз», які фактично були ніщо інше, як емісія на підтримку політики уряду.
Якщо брати лише про уряд, то уряду було виділено прямим чином, тобто викуплено на ринку, біля 30 мільярдів. Тобто, 30 мільярдів гривень було надруковано в цьому році прямим чином для уряду.
Це було прямим чином виділено. Насправді ж ситуація значно гірша, тому що там ще були гроші, які виділялися НАК «Нафтогаз», які фактично були ніщо інше, як емісія на підтримку політики уряду.
Тобто, проблема полягає в чому? Що зараз значно зменшився тиск на НБУ, тому що він стає зручним цапом-відбувайлом. Тобто, з одного боку, на нього можна валити проблеми, але з іншого боку, продовжувати вимагати, щоб НБУ друкував гроші.
– Тобто, критика зменшилася, тому що НБУ пішов на компроміс щодо друкарського станка?
Борис Кушнірук: Так.
– Зараз в медіа з’явилася інформація про те, що останніми днями комерційні банки купили в НБУ близько 100 мільйонів доларів за курсом 7,75. Але в обмінниках ця валюта вже продавалася по 8,20. У підсумку заробіток склав на одному доларі 35-45 копійок.
Хто заробив на різниці курсу? До кого близькі фінансові установи, які мали можливість вигідно перепродати долар? І чи можна тут заробити, не вступивши у змову з керівництвом НБУ?
Борис Кушнірук: Коли виникає декілька різних курсів, то хтось на цьому починає заробляти відверо гроші... Має бути єдиний курс, який має підтримувати НБУ на певному рівні.
Інша справа, що коли закладається, навмисне закладається механізм корупційний, то потім жалітися про те, що є корупція, просто стає смішно.
Вибачте, так не буває, коли виникає декілька різних курсів, то хтось на цьому починає заробляти відверо гроші... І було б дивним очікувати щось інше. Потрібно не робити речей, які є відверто корупційні. Має бути єдиний курс, який має підтримувати НБУ на певному рівні і підтримувати досить жорстко всіма інструментаріями, які в нього є. Не тільки, до речі, продажем валюти іноземної.
– Пане Бала, моделюючи політичну, політико-фінансову ситуацію в даному випадку, як, на Вашу думку, ці гроші, цей заробіток якось вплине на президентські вибори, на президентську кампанію? Ці гроші підуть працювати на вибори?
Віталій Бала: Коли за тиждень долар скочив в два рази. Це безумовно була спецоперація, це було заробляння грошей. Видно, трохи грошей не вистачає на вибори, бо спонсори намагаються розкладати яйця в різні кошики. Люди, які можуть профінансувати певних кандидатів, вирішили ще трошки грошей заробити таким чином.
Більше того, я хочу сказати, що ми не можемо змоделювати ситуацію, бо дані, які ми маємо, є хибними вже з самого початку.
Я ще раз хочу звернути увагу наших радіослухачів, що коли за тиждень долар скочив в два рази, то можна все, що завгодно розказувати: хтось тиснув, хтось друкував… Це безумовно була спецоперація, це було заробляння грошей.
І я так би сказав, що, видно, трохи грошей не вистачає на вибори, бо спонсори намагаються розкладати яйця в різні кошики. І тому ті люди, які можуть профінансувати певних кандидатів, вони вирішили ще трошки грошей заробити таким чином.
Це моя така особиста суб’єктивна думка…
– Вона ж на чомусь ґрунтується.
Віталій Бала: Безумовно. Бо крім того, що воювати з опонентом, то люди, Ви правильно сказали, заробляють серйозні гроші. І коли вони купляють по 7,7 і продають на 40 копійок дорожче, то можна порахувати, які це гроші за два дні люди поклали собі, скажемо так, на офшори чи в кишені…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)