Українському МЗС могли не сподобатися певні дії російських дипломатів – це легко можна собі уявити. Проте в самому українському зовнішньополітичному відомстві стверджують, що термін перебування російських дипломатів в Україні вже закінчувався. Реакцію російської сторони можна було передбачити на 100 відсотків – Москва завжди відповідала симетрично будь-якій державі, від Сполучених Штатів до Польщі. І в часи Радянського Союзу, і в часи Єльцина, і в часи Путіна, і зараз...
Можна вважати таку практику совковою і насміхатися над нею. Проте це не є ніякою новиною для професіонала. У нас такий сусід. Так що насправді ще більш совковою є готовність заради беззмістовного пропагандистського кроку – адже дипломати, підозрювані у неправильних діях, все одно від'їжджають – поставити під сумнів роботу власних дипломатичних представництв. Звичайно, з обивательської точки зору, які проблеми – знайти нового радника, нового генерального консула! Для Росії це й справді не проблеми, її дипломатичний резерв переповнений – поки що охочими працювати. А в Україні ще треба знайди професіонала!
«Хазяїну подобається»
Коли я запитав одного високопоставленого українського дипломата, чому зовнішньополітичне відомство нашої країни так старанно копіює російське, тільки із іншим знаком – іноді здається, що документи українського МЗС пишуть прямо в Москві чи переписують із російських заяв – він відповів мені просто і дещо здивовано: «Адже Хазяїну подобається». Що ж, таку відповідь я чув і від російських колег мого українського співрозмовника. Тільки там «Хазяїном» був Володимир Путін (Дмитро Медвєдєв), а тут – Віктор Ющенко.
Українські дипломати вважають, що Президенту подобається, коли вони розмовляють із російським МЗС мовою пропагандистського плакату. Адже і сам він готовий до жорсткої розмови. Так що чого думати – треба діяти!
Небажання Президента України передбачати наслідки тих чи інших своїх дій давно вже нікого не дивує. Саме воно, врешті-решт, стало однією з важливих причин закінчення політичної кар’єри самого Президента та тих, хто вирішив пов’язати із ним своє майбутнє. Саме воно стало причиною українських розчарувань.
Однак відсутність стратегічного мислення – як хвороба. І коли ця хвороба стає хворобою дипломатії, це починає реально шкодити державним інтересам країни. Найнеприємніше – коли люди, котрі діють без будь-якого бажання подумати про майбутнє, пояснюють свої вчинки якраз захистом цих державних інтересів, мужністю, патріотизмом навіть? Чи не це призвело до нівеляції цих високих слів у часи Віктора Ющенка?
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Можна вважати таку практику совковою і насміхатися над нею. Проте це не є ніякою новиною для професіонала. У нас такий сусід. Так що насправді ще більш совковою є готовність заради беззмістовного пропагандистського кроку – адже дипломати, підозрювані у неправильних діях, все одно від'їжджають – поставити під сумнів роботу власних дипломатичних представництв. Звичайно, з обивательської точки зору, які проблеми – знайти нового радника, нового генерального консула! Для Росії це й справді не проблеми, її дипломатичний резерв переповнений – поки що охочими працювати. А в Україні ще треба знайди професіонала!
«Хазяїну подобається»
Коли я запитав одного високопоставленого українського дипломата, чому зовнішньополітичне відомство нашої країни так старанно копіює російське, тільки із іншим знаком – іноді здається, що документи українського МЗС пишуть прямо в Москві чи переписують із російських заяв – він відповів мені просто і дещо здивовано: «Адже Хазяїну подобається». Що ж, таку відповідь я чув і від російських колег мого українського співрозмовника. Тільки там «Хазяїном» був Володимир Путін (Дмитро Медвєдєв), а тут – Віктор Ющенко.
Українські дипломати вважають, що Президенту подобається, коли вони розмовляють із російським МЗС мовою пропагандистського плакату. Адже і сам він готовий до жорсткої розмови. Так що чого думати – треба діяти!
Небажання Президента України передбачати наслідки тих чи інших своїх дій давно вже нікого не дивує. Саме воно, врешті-решт, стало однією з важливих причин закінчення політичної кар’єри самого Президента та тих, хто вирішив пов’язати із ним своє майбутнє. Саме воно стало причиною українських розчарувань.
Однак відсутність стратегічного мислення – як хвороба. І коли ця хвороба стає хворобою дипломатії, це починає реально шкодити державним інтересам країни. Найнеприємніше – коли люди, котрі діють без будь-якого бажання подумати про майбутнє, пояснюють свої вчинки якраз захистом цих державних інтересів, мужністю, патріотизмом навіть? Чи не це призвело до нівеляції цих високих слів у часи Віктора Ющенка?
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
