Несподіваний електоральний прорив Яценюка налякав головних політичних гравців і якщо не перекреслив, то поставив під запитання ексклюзивність шансів представників БЮТу і Партії регіонів стати президентом. Переляк призвів до драматичної спроби конституційних змін – аж до ідеї виборів президента у Верховній Раді.
Все це вказує на непересічність цього політика і необхідність вивчити його феномен. Хоча б тому, що небагато кому вдалося відразу налякати мало не усіх політичних «елефантів» України.
Сильні сторони і плюси Яценюка
Сильні сторони Арсенія Яценюка – насамперед те, що кидається у вічі і є його візитівкою при публічних виступах. За кілька місяців Арсеній Яценюк зовнішньо дуже змінився. Іміджмейкери за допомогою тренажерних залів і бодібілдингових харчових добавок, котрі дають у здоровому тілі приріст 5-7 кілограмів м’язів на місяць, перетворили його на фізично розвинуту молоду людину. Стали більш спокійними і виваженими його жестикуляція, манера висловлюватись, інтонації й інші ораторські прийоми, що говорить про те, що іміджмейкери на цьому шляху проробили велику і небезплідну роботу. В цілому його виступи стали більш рішучими і такими, що свідчать про вольову складову кандидата в президенти і таку ж наповненість його програми. Стиль і семантика виступів Яценюка в новому амплуа, максимально відверті і навіть різкі. Як приклад – заява, що «українська влада паралізована виборчою кампанією, оскільки президент, прем’єр і голова парламенту хочуть стати президентом, а таким чином всі органи державної влади паралізовані і стали заручниками президентської кампанії».
У своїх виступах він прагне бути прагматиком. Наприклад, вказує, що «всім головним кандидатам в президенти нині є не до металургії, а до казок про те, як все буде добре після президентської кампанії, скільки кому виплатять, які будуть пенсії і зарплати, скільки повернуть грошей із «Ощадбанку», коли введуть російську мову та коли Україна вступить до НАТО». Проте, в той же час Яценюк демонструє свою прихильність до національних інтересів і на відміну від нинішнього Президента, що заявляв свою готовність на догоду постачанню блакитного палива до Європи перекрити постачання його в Україні, наголосив, що в цьому питанні в нього переважать інтереси України.
У своїх програмних виступах Арсеній Яценюк намагається бути системним і послідовним. В одному з останніх виступів на «Свободі слова» він, окрім критики того, що відбувається, тобто загального занепаду, дерибану і паралічу влади, в своїх пропозиціях щодо виходу із ситуації задекларував нову індустріалізацію України як стратегічно важливу програму, що є набагато ближчим до істини, аніж пропозиції всіх інших провідних політичних сил.
Критикуючи Верховну Раду, Яценюк також системно та конструктивно окреслив, що народним депутатам, перш за все, необхідно визначитися із трьома питаннями: з програмою розвитку України, Євро-2012 і бюджетом на наступний 2010 рік. А все інше, за його словами, є політичною маячнею. Попри різку форму, тут чітко проглядається напрям головних питань стратегії, тактики і сьогодення. Що також є майже бездоганним, якщо не говорити про реальні механізми виконання цих завдань.
Позиціонуючи себе як представника нового формату політики, Арсеній Яценюк прагне зайняти місце в політикумі, як головного перезавантажувача старої влади. Яценюк був першим, хто відкрито заявив про підготовку масштабних фальсифікацій на президентських виборах через ухвалення нової редакції «Закону про вибори президента». І вказав на головні загрози, що призведуть до таких наслідків. А саме: контроль парламентськими фракціями над усіма більш, ніж 33-ма тисячами виборчих комісій, в той час, як всі кандидати в президенти зможуть мати своїх представників не більше, як в 30% комісій. За умови використання адміністративного ресурсу і «особливості» українських виборів це означає – реальні вибори в не більше, як 30% територіальних округів України.
Виборча полеміка Арсенія Яценюка останнього часу пронизана духом рішучості і впевненості в перемозі. Так його заява, що «я не приймаю участь, а перемагаю», заява про те, що він зустрінеться в другому турі з Віктором Януковичем і переможе його, цілком вказують, що саме в цьому напрямку буде працювати і він сам, і вся його команда. Власне кажучи, для цього в нього є дуже багато підстав, якби не його слабкі сторони.
За плюсами – проглядаються і мінуси
Закиди, які лунають в бік Яценюка, попри всю свою деструктивність, інколи мають певні підстави. Наприклад, ряд політтехнологів із команд противників закидають йому те, що його політичні шанси полягають у здатностях дурити людей і здатності людей дурити самих себе, котрі ще не вичерпано. Маючи на увазі, що на сьогодні Яценюк є кандидатом, що акумулює відторгнення соціумом старих політиків, котрі не виправдали довіри і не виконали своїх обіцянок. Також йому закидається, що в нього немає ніякої команди і жодної конструктивної ідеї. Та й жодного досвіду, оскільки більше року на жодній посаді він не затримувався.
Позиціонуючи себе, як незалежного і політика нової формації Арсеній Яценюк, хоча й відкидає закиди в близькості до Пінчука, Фірташа і Леоніда Кучми, все ж асоціюється у суспільних колах саме з цими особами, що є негативом в очах українського виборця. Пов’язаність Арсенія Яценюка із нинішньою владою, його націленість на використання адміністративного ресурсу підтверджується одним із останніх ексцесів, пов’язаним з його ім’ям. Це – таємна зустріч з Ігорем Тарасюком, людиною, що на сьогодні очолює не лише фінансові потоки нинішнього Президента, а і його політичні ресурси.
Слабкістю початку передвиборної боротьби Яценюка є те, що спроби його розкрутки носять ознаки вторинності. Художня образність білбордів із участю Яценюка побудована на тих же принципах, що й нещодавно закінчена кампанія президента Сполучених Штатів Барака Обами. Навіть спроба розкрутки Арсенія Яценюка через інтернет багато в чому повторює кроки розкрутки президента Обами. Хоча невдале обігравання факту начебто фальсифікації його інтернет-блогу говорить, що кроки його піарників часто не є до кінця продуманими. Те, що цю роботу ведуть політтехнологи з Росії, нав’язані Пінчуком, і котрі прокололися на минулих виборах в Україні, також не додає плюсів Яценюку.
Чи не «паперовий тигр» перед нами?
Відтак видно, що попри вправно вибрану політичну нішу і непогану розкрутку, команді Яценюка не вистачає системності та справжньої фаховості, щоб бути уже сьогодні впевненим у перемозі. Його противники вказують, що не виключено, що можливості електорального поля Яценюка уже вичерпані і він так і залишиться вічно третім. Проте, на мій погляд, це вказує лише на те, що прихильники двох основних претендентів часто видають бажане за дійсне.
Адже, якщо розглянути динаміку тих процесів, що відбуваються в політикумі, то вже сьогодні понад 50% виборців не хочуть бачити президентом ані Юлію Тимошенко, ані Віктора Януковича. Беручи до уваги негативні тенденції розвитку економіки і відповідно падіння рейтингу Юлії Тимошенко та її політичної сили БЮТ, можна сказати що щодо БЮТ ця тенденція збережеться і на найближчі півроку. А щодо другого головного претендента Віктора Януковича, то останній рік його політична стабільність є хиткою. Те, що як його політична зірка, так і єдність Партії регіонів можуть ось-ось стати лише спогадом говорить і призначення головою штабу Миколи Азарова, котре депутат Тарас Чорновіл прокоментував, як початок розколу в Партії регіонів і плювок в бік Ріната Ахметова, головного спонсора Януковича.
Відтак, беручи до уваги динаміку двох основних претендентів, яка іде на спад, можна сказати, що нині коло двох найбільш реальних кандидатів в президенти цілком може розірвати такий претендент на президентську посаду, як Арсеній Яценюк. Адже дуже ймовірно, що в січні 2010 року саме він вийде у другий тур. Але найгірше, якщо вся пара команди майбутнього президента піде в «гудок» президентських виборів і лише після перемоги виявиться що Яценюк – лише «паперовий тигр»…
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Все це вказує на непересічність цього політика і необхідність вивчити його феномен. Хоча б тому, що небагато кому вдалося відразу налякати мало не усіх політичних «елефантів» України.
Сильні сторони і плюси Яценюка
Сильні сторони Арсенія Яценюка – насамперед те, що кидається у вічі і є його візитівкою при публічних виступах. За кілька місяців Арсеній Яценюк зовнішньо дуже змінився. Іміджмейкери за допомогою тренажерних залів і бодібілдингових харчових добавок, котрі дають у здоровому тілі приріст 5-7 кілограмів м’язів на місяць, перетворили його на фізично розвинуту молоду людину. Стали більш спокійними і виваженими його жестикуляція, манера висловлюватись, інтонації й інші ораторські прийоми, що говорить про те, що іміджмейкери на цьому шляху проробили велику і небезплідну роботу. В цілому його виступи стали більш рішучими і такими, що свідчать про вольову складову кандидата в президенти і таку ж наповненість його програми. Стиль і семантика виступів Яценюка в новому амплуа, максимально відверті і навіть різкі. Як приклад – заява, що «українська влада паралізована виборчою кампанією, оскільки президент, прем’єр і голова парламенту хочуть стати президентом, а таким чином всі органи державної влади паралізовані і стали заручниками президентської кампанії».
У своїх виступах він прагне бути прагматиком. Наприклад, вказує, що «всім головним кандидатам в президенти нині є не до металургії, а до казок про те, як все буде добре після президентської кампанії, скільки кому виплатять, які будуть пенсії і зарплати, скільки повернуть грошей із «Ощадбанку», коли введуть російську мову та коли Україна вступить до НАТО». Проте, в той же час Яценюк демонструє свою прихильність до національних інтересів і на відміну від нинішнього Президента, що заявляв свою готовність на догоду постачанню блакитного палива до Європи перекрити постачання його в Україні, наголосив, що в цьому питанні в нього переважать інтереси України.
У своїх програмних виступах Арсеній Яценюк намагається бути системним і послідовним. В одному з останніх виступів на «Свободі слова» він, окрім критики того, що відбувається, тобто загального занепаду, дерибану і паралічу влади, в своїх пропозиціях щодо виходу із ситуації задекларував нову індустріалізацію України як стратегічно важливу програму, що є набагато ближчим до істини, аніж пропозиції всіх інших провідних політичних сил.
Критикуючи Верховну Раду, Яценюк також системно та конструктивно окреслив, що народним депутатам, перш за все, необхідно визначитися із трьома питаннями: з програмою розвитку України, Євро-2012 і бюджетом на наступний 2010 рік. А все інше, за його словами, є політичною маячнею. Попри різку форму, тут чітко проглядається напрям головних питань стратегії, тактики і сьогодення. Що також є майже бездоганним, якщо не говорити про реальні механізми виконання цих завдань.
Позиціонуючи себе як представника нового формату політики, Арсеній Яценюк прагне зайняти місце в політикумі, як головного перезавантажувача старої влади. Яценюк був першим, хто відкрито заявив про підготовку масштабних фальсифікацій на президентських виборах через ухвалення нової редакції «Закону про вибори президента». І вказав на головні загрози, що призведуть до таких наслідків. А саме: контроль парламентськими фракціями над усіма більш, ніж 33-ма тисячами виборчих комісій, в той час, як всі кандидати в президенти зможуть мати своїх представників не більше, як в 30% комісій. За умови використання адміністративного ресурсу і «особливості» українських виборів це означає – реальні вибори в не більше, як 30% територіальних округів України.
Виборча полеміка Арсенія Яценюка останнього часу пронизана духом рішучості і впевненості в перемозі. Так його заява, що «я не приймаю участь, а перемагаю», заява про те, що він зустрінеться в другому турі з Віктором Януковичем і переможе його, цілком вказують, що саме в цьому напрямку буде працювати і він сам, і вся його команда. Власне кажучи, для цього в нього є дуже багато підстав, якби не його слабкі сторони.
За плюсами – проглядаються і мінуси
Закиди, які лунають в бік Яценюка, попри всю свою деструктивність, інколи мають певні підстави. Наприклад, ряд політтехнологів із команд противників закидають йому те, що його політичні шанси полягають у здатностях дурити людей і здатності людей дурити самих себе, котрі ще не вичерпано. Маючи на увазі, що на сьогодні Яценюк є кандидатом, що акумулює відторгнення соціумом старих політиків, котрі не виправдали довіри і не виконали своїх обіцянок. Також йому закидається, що в нього немає ніякої команди і жодної конструктивної ідеї. Та й жодного досвіду, оскільки більше року на жодній посаді він не затримувався.
Позиціонуючи себе, як незалежного і політика нової формації Арсеній Яценюк, хоча й відкидає закиди в близькості до Пінчука, Фірташа і Леоніда Кучми, все ж асоціюється у суспільних колах саме з цими особами, що є негативом в очах українського виборця. Пов’язаність Арсенія Яценюка із нинішньою владою, його націленість на використання адміністративного ресурсу підтверджується одним із останніх ексцесів, пов’язаним з його ім’ям. Це – таємна зустріч з Ігорем Тарасюком, людиною, що на сьогодні очолює не лише фінансові потоки нинішнього Президента, а і його політичні ресурси.
Слабкістю початку передвиборної боротьби Яценюка є те, що спроби його розкрутки носять ознаки вторинності. Художня образність білбордів із участю Яценюка побудована на тих же принципах, що й нещодавно закінчена кампанія президента Сполучених Штатів Барака Обами. Навіть спроба розкрутки Арсенія Яценюка через інтернет багато в чому повторює кроки розкрутки президента Обами. Хоча невдале обігравання факту начебто фальсифікації його інтернет-блогу говорить, що кроки його піарників часто не є до кінця продуманими. Те, що цю роботу ведуть політтехнологи з Росії, нав’язані Пінчуком, і котрі прокололися на минулих виборах в Україні, також не додає плюсів Яценюку.
Чи не «паперовий тигр» перед нами?
Відтак видно, що попри вправно вибрану політичну нішу і непогану розкрутку, команді Яценюка не вистачає системності та справжньої фаховості, щоб бути уже сьогодні впевненим у перемозі. Його противники вказують, що не виключено, що можливості електорального поля Яценюка уже вичерпані і він так і залишиться вічно третім. Проте, на мій погляд, це вказує лише на те, що прихильники двох основних претендентів часто видають бажане за дійсне.
Адже, якщо розглянути динаміку тих процесів, що відбуваються в політикумі, то вже сьогодні понад 50% виборців не хочуть бачити президентом ані Юлію Тимошенко, ані Віктора Януковича. Беручи до уваги негативні тенденції розвитку економіки і відповідно падіння рейтингу Юлії Тимошенко та її політичної сили БЮТ, можна сказати що щодо БЮТ ця тенденція збережеться і на найближчі півроку. А щодо другого головного претендента Віктора Януковича, то останній рік його політична стабільність є хиткою. Те, що як його політична зірка, так і єдність Партії регіонів можуть ось-ось стати лише спогадом говорить і призначення головою штабу Миколи Азарова, котре депутат Тарас Чорновіл прокоментував, як початок розколу в Партії регіонів і плювок в бік Ріната Ахметова, головного спонсора Януковича.
Відтак, беручи до уваги динаміку двох основних претендентів, яка іде на спад, можна сказати, що нині коло двох найбільш реальних кандидатів в президенти цілком може розірвати такий претендент на президентську посаду, як Арсеній Яценюк. Адже дуже ймовірно, що в січні 2010 року саме він вийде у другий тур. Але найгірше, якщо вся пара команди майбутнього президента піде в «гудок» президентських виборів і лише після перемоги виявиться що Яценюк – лише «паперовий тигр»…
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
