Українське суспільство прийняло як дійсність обставину про досить високий рівень шансів того, що наступним Президентом може стати Юлія Тимошенко.
Однак по суті не менші шанси стати главою держави має Віктор Янукович. І зовсім не відомо, як можуть розкластися виборчі пропорції у разі, якщо у фіналі перегонів опиняться ці два кандидати.
Шанси Віктора Януковича можуть різко підскочити, якщо до його симпатиків приєднаються ще й численні антипатики Юлії Тимошенко. Так що інтрига наступних виборів може буквально до останньої миті приховувати реальний результат.
У цьому зв'язку легше говорити не про те, хто переможе, а про те, що принесе ця перемога самому переможцеві і, звісно, самій Україні.
Віктор Янукович дає безліч можливих сценаріїв розвитку ситуації. Ніхто ніколи не бачив Віктора Януковича у ролі Президента.
І буде дуже важливим, як поведеться наш герой, коли йому доведеться зіштовхнутися з низкою добре відомих українському суспільству проблем.
Кримінал – це не проблема
Не виключено, що Вікторові Януковичу доведеться різко змінити деякі свої політичні установки і обіцянки, якщо він посяде місце Президента.
Треба, ймовірно, від самого початку винести за лапки тему «кримінальної Одисеї» пана Януковича в молодості. Це виявилося невирішальним в політичній кар’єрі Януковича.
Його супротивники дуже широко використовували цю тему, але вона, в принципі, нічого не дала. Віктор Янукович залишається лідером однієї з наймогутніших політичних сил і реальним кандидатом на Президента України.
Будь-які аргументи на зразок того, що з Україною Президента Януковича демократичний світ не захоче мати нічого спільного, а йому особисто жодний серйозний політик не потисне руку, – усі такі доводи є досить слабкими.
Демократичний світ ковтав і не такі типажі. Буквально зараз усі лідери демократії активно спілкуються із Сильвіо Берлусконі, котрий тоне в безконечних судах, кримінальних розслідуваннях і звинуваченнях, у порівнянні з якими біографія Віктора Януковича виглядає ледве не ангельською.
Проковтнули Берлусконі, проковтнуть і Януковича. Зовнішній світ аж ніяк не здригнеться, а от внутрішній… У самій Україні, в її внутрішніх постійних чварах прихід Януковича до влади може стати своєрідною іскрою в багатьох внутрішніх багаттях.
Звідки чекати біду
Граничними є кілька тем, у котрих закладені громадські і політичні спалахи. Перша тема – це статус російської мови.
Чи зможе Віктор Янукович , будучи Президентом, ухилитися від спроб підвищити цей статус до державного?
Адже про це вже давно обіцяє його партія. І він сам особисто на цьому наполягає.
Щоправда, регіонали знайшли відмовку. Вони заявляють своїм виборцям, що не мають більшості в парламенті і тому висування цієї вимоги є контрпродуктивним.
Чи буде Віктор Янукович і надалі користуватися цією аргументацією, чи все-таки наполягатиме на державному статусі російської мови?
Солодких снів від президентства він не побачить. У суспільстві, навіть внаслідок мовних суперечок, можуть статися такі політичні баталії, які здригнуть основи самої влади.
Тим більше, що політичні супротивники Януковича, очевидно, скористаються дражливістю і чутливістю мовного питання в Україні в наступі на табір Президента.
І знову – внутрішня міжукраїнська війна. З усіма її вже заяложеними атрибутами: повний параліч роботи парламенту, маніфестації на майданах, звинувачення у зраді і так далі. Як поведеться Янукович? Який шлях обере його партія?
Ще одна пастка
Друга тема є також не менш загрозливою і драматичною для Віктора Януковича і для всієї України. Партія регіонів і сам лідер партії не раз критикували чинну владу в непродуктивному підході у вирішенні питань українсько-російських стосунків.
Янукович і його люди вважають, що є більш ефективні шляхи віднайдення спільних інтересів між Києвом та Москвою і що тільки так можна буде уникнути ворожнечі.
Ось тут, як кажуть, і «заритий собака». Власне, сама Москва демонструвала, що з Януковичем їй легше домовлятися, ніж з тим же Ющенком.
Кремлівські керівники розраховують, що саме з Януковичем їм вдасться подолати найбільші і найгостріші питання взаємин із Україною.
Можна припускати, що як тільки, і якщо, Віктор Янукович прийде до влади, російське керівництво, не відкладаючи на майбутнє, чи не відразу ж почне обробляти Київ у головних напрямках.
І нема серйознішого питання між Україною і Росією в найближче десятиліття, ніж російська чорноморська база в Криму, договір про яку закінчується 2017 року.
Глухий кут без виходу
У кого ще в світі виникають сумніви стосовно того, що Росія піде з Криму? І знову не дочекається солодких снів Віктор Янукович на посаді Президента України.
Якщо хочеш жити в дружбі із сусідами – плати, а ціна може бути досить високою. Чи не відразу Янукович, у разі обрання главою держави, відчує тиск Москви з вимогою розпочати перегляд цього договору на предмет його продовження.
Московські інтелектуали від політології допоможуть віднайти ідеологічне забезпечення такої пролонгації. І знову Україна опиниться на межі чергової внутрішньої війни.
І знову не оминути Вікторові Федоровичу звинувачення у зраді. Перспектива не дуже приємна.
Але тут Росія «іграшок» із собою не дозволить. Питання Криму заторкує найглибші струни її національних інтересів, захист яких досить чітко прописаний в останній доктрині під назвою Стратегія національної безпеки.
Повторимо основне попередження доктрини: «В умовах конкурентної боротьби за ресурси не виключене вирішення проблем, що виникають, із застосуванням воєнної сили».
Крим залишається таким ресурсом, який для Росії є набагато дорожчим за усілякі гази і нафти. Легше домогтися від Москви безкоштовно постачати Україну усіма можливими видами енергії, ніж змусити Росію покинути Крим.
Чи є у Віктора Януковича та у його політичної сили рецепт вирішення питання російського Чорноморського флоту? Одна справа – президентські амбіції. Інша справа – дуже складні реалії, які постають перед Україною в найближчі 5–7 років.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Однак по суті не менші шанси стати главою держави має Віктор Янукович. І зовсім не відомо, як можуть розкластися виборчі пропорції у разі, якщо у фіналі перегонів опиняться ці два кандидати.
Шанси Віктора Януковича можуть різко підскочити, якщо до його симпатиків приєднаються ще й численні антипатики Юлії Тимошенко. Так що інтрига наступних виборів може буквально до останньої миті приховувати реальний результат.
У цьому зв'язку легше говорити не про те, хто переможе, а про те, що принесе ця перемога самому переможцеві і, звісно, самій Україні.
Віктор Янукович дає безліч можливих сценаріїв розвитку ситуації. Ніхто ніколи не бачив Віктора Януковича у ролі Президента.
І буде дуже важливим, як поведеться наш герой, коли йому доведеться зіштовхнутися з низкою добре відомих українському суспільству проблем.
Кримінал – це не проблема
Не виключено, що Вікторові Януковичу доведеться різко змінити деякі свої політичні установки і обіцянки, якщо він посяде місце Президента.
Треба, ймовірно, від самого початку винести за лапки тему «кримінальної Одисеї» пана Януковича в молодості. Це виявилося невирішальним в політичній кар’єрі Януковича.
Його супротивники дуже широко використовували цю тему, але вона, в принципі, нічого не дала. Віктор Янукович залишається лідером однієї з наймогутніших політичних сил і реальним кандидатом на Президента України.
Будь-які аргументи на зразок того, що з Україною Президента Януковича демократичний світ не захоче мати нічого спільного, а йому особисто жодний серйозний політик не потисне руку, – усі такі доводи є досить слабкими.
Демократичний світ ковтав і не такі типажі. Буквально зараз усі лідери демократії активно спілкуються із Сильвіо Берлусконі, котрий тоне в безконечних судах, кримінальних розслідуваннях і звинуваченнях, у порівнянні з якими біографія Віктора Януковича виглядає ледве не ангельською.
Проковтнули Берлусконі, проковтнуть і Януковича. Зовнішній світ аж ніяк не здригнеться, а от внутрішній… У самій Україні, в її внутрішніх постійних чварах прихід Януковича до влади може стати своєрідною іскрою в багатьох внутрішніх багаттях.
Звідки чекати біду
Граничними є кілька тем, у котрих закладені громадські і політичні спалахи. Перша тема – це статус російської мови.
Чи зможе Віктор Янукович , будучи Президентом, ухилитися від спроб підвищити цей статус до державного?
Адже про це вже давно обіцяє його партія. І він сам особисто на цьому наполягає.
Щоправда, регіонали знайшли відмовку. Вони заявляють своїм виборцям, що не мають більшості в парламенті і тому висування цієї вимоги є контрпродуктивним.
Чи буде Віктор Янукович і надалі користуватися цією аргументацією, чи все-таки наполягатиме на державному статусі російської мови?
Солодких снів від президентства він не побачить. У суспільстві, навіть внаслідок мовних суперечок, можуть статися такі політичні баталії, які здригнуть основи самої влади.
Тим більше, що політичні супротивники Януковича, очевидно, скористаються дражливістю і чутливістю мовного питання в Україні в наступі на табір Президента.
І знову – внутрішня міжукраїнська війна. З усіма її вже заяложеними атрибутами: повний параліч роботи парламенту, маніфестації на майданах, звинувачення у зраді і так далі. Як поведеться Янукович? Який шлях обере його партія?
Ще одна пастка
Друга тема є також не менш загрозливою і драматичною для Віктора Януковича і для всієї України. Партія регіонів і сам лідер партії не раз критикували чинну владу в непродуктивному підході у вирішенні питань українсько-російських стосунків.
Янукович і його люди вважають, що є більш ефективні шляхи віднайдення спільних інтересів між Києвом та Москвою і що тільки так можна буде уникнути ворожнечі.
Ось тут, як кажуть, і «заритий собака». Власне, сама Москва демонструвала, що з Януковичем їй легше домовлятися, ніж з тим же Ющенком.
Кремлівські керівники розраховують, що саме з Януковичем їм вдасться подолати найбільші і найгостріші питання взаємин із Україною.
Можна припускати, що як тільки, і якщо, Віктор Янукович прийде до влади, російське керівництво, не відкладаючи на майбутнє, чи не відразу ж почне обробляти Київ у головних напрямках.
І нема серйознішого питання між Україною і Росією в найближче десятиліття, ніж російська чорноморська база в Криму, договір про яку закінчується 2017 року.
Глухий кут без виходу
У кого ще в світі виникають сумніви стосовно того, що Росія піде з Криму? І знову не дочекається солодких снів Віктор Янукович на посаді Президента України.
Якщо хочеш жити в дружбі із сусідами – плати, а ціна може бути досить високою. Чи не відразу Янукович, у разі обрання главою держави, відчує тиск Москви з вимогою розпочати перегляд цього договору на предмет його продовження.
Московські інтелектуали від політології допоможуть віднайти ідеологічне забезпечення такої пролонгації. І знову Україна опиниться на межі чергової внутрішньої війни.
І знову не оминути Вікторові Федоровичу звинувачення у зраді. Перспектива не дуже приємна.
Але тут Росія «іграшок» із собою не дозволить. Питання Криму заторкує найглибші струни її національних інтересів, захист яких досить чітко прописаний в останній доктрині під назвою Стратегія національної безпеки.
Повторимо основне попередження доктрини: «В умовах конкурентної боротьби за ресурси не виключене вирішення проблем, що виникають, із застосуванням воєнної сили».
Крим залишається таким ресурсом, який для Росії є набагато дорожчим за усілякі гази і нафти. Легше домогтися від Москви безкоштовно постачати Україну усіма можливими видами енергії, ніж змусити Росію покинути Крим.
Чи є у Віктора Януковича та у його політичної сили рецепт вирішення питання російського Чорноморського флоту? Одна справа – президентські амбіції. Інша справа – дуже складні реалії, які постають перед Україною в найближчі 5–7 років.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
