З’їзд став зайвим свідченням того, наскільки партії Віктора Ющенка важко вибудовувати свій позитивний імідж. Та частина виступу лідера «Нашої України», де йшлося про досягнення, була найменш переконливою. Заяви про домовленості з ЄС щодо асоціації та східного партнерства вражали жалюгідністю на тлі п’ятирічних євроінтеграційних зусиль. Віктор Ющенко та його однопартійці так часто ставили собі в заслугу покращення демографічної ситуації в Україні, що інколи складалося враження, ніби це справді «справа рук» «нашоукраїнців»...
У програмному плані Віктор Ющенко чітко визначив ідеологеми, на яких будуватиметься партія, що позбавилася приставки «Народний союз» і знову стала просто «Нашою Україною».
Головним завданням НУ Віктор Ющенко назвав розбудову держави на демократичних засадах.
Подолати БЮТ!
Була й ще одна теза – чітко не артикульована, проте вона червоною стрічкою проходила крізь усю промову лідера партії: різка та всеосяжна критика БЮТ та особисто прем’єра Юлії Тимошенко. Цю політичну силу та її лідера Віктор Ющенко згадував часто, не шкодуючи негативних епітетів.
Навіть картаючи політичних опонентів за спробу «українського ГКЧП» (спроба створити коаліцію БЮТ і Партії регіонів та переписати конституцію), Віктор Ющенко згадував лише Юлію Тимошенко, а щодо Партії регіонів та Віктора Януковича дипломатично зауважив: там була ще й друга сторона.
П’ять років тому Віктор Ющенко прийшов до влади у тандемі з Юлією Тимошенко і зробив її прем’єром. Тепер він зробив її своїм головним супротивником. З’їзд НУ навіть закликав Юлію Тимошенко не балотуватися в Президенти – мовляв, вона не має на це морального права. Щодо жодного іншого кандидата, то навіть згадки такої не було.
На такому тлі не такими вже й неадекватними видаються слова Юлії Тимошенко про те, що Віктор Ющенко йде на вибори, аби працювати проти неї.
Скидається на те, що головним завданням Віктора Ющенка як чинного голови держави та кандидата в Президенти буде боротьба проти Прем’єр-міністра та кандидата в Президенти Юлії Тимошенко.
Опозиційна партія влади
На з’їзді визнавали, що за часи свого існування партія зазнала багатьох поразок. Тож, треба підживити її: надати нового імпульсу та образу. Проте в даному випадку буде складно перейти від слова до діла.
Хоч би як Віктор Ющенко та інші «нашоукраїнці» не намагалися «акцептувати» НУ як ідеологічну партію, на з’їзді стало очевидно, що це типова українська лідерська партія. Про це свідчило величезне панно, що висіло за спиною президії: «Наша Україна» і меншими літерами – партія Віктора Ющенка.
НУ будується на тих самих засадах адмінресурсу та особистої відданості, як і будь-яка інша партія влади. Показовий штрих: з шістьох людей, що сиділи в президії з’їзду разом з Президентом, двоє – Віра Ульянченко та Роман Безсмертний – керівники президентського Секретаріату. Ще один – племінник Ярослав Ющенко (заступник голови Харківської облдержадміністрації і керівник тамтешнього партосередку «Нашої України»).
Нищівна критика Прем’єр-міністра та соціально-економічної політики уряду була влучною, якби не одне «але»: в уряді є міністри-«нашоукраїнці». І якщо з’їзд закликав чотирьох депутатів-«нашоукраїнців» вийти, то міністрів вирішили не лише залишити в уряді, а й надавати їм всіляку підтримку.
Президент та «нашоукраїнці» наївно намагалися переконати себе та інших, що всі проблеми – це «результат дій однієї людини», а не уряду в цілому (хоча логічніше було би говорити про владу в цілому).
Загалом, перебування в уряді Тимошенко – дуже незручна тема для «нашоукраїнців». Скажімо, автор цих рядків двічі намагався взяти щодо цього коментар в міністра молоді та спорту Юрія Павленка. Проте той двічі починав кудись поспішати, почувши запитання.
Проблеми партбудівництва
Делегати з областей багато говорили про те, що за попереднього голови президентського Секретаріату багато структур та людей перетягли в «Єдиний центр». Зараз центр «Нашої України» перемістився на вулицю Банкову, де знаходиться Секретаріат Президента. Завдяки тому, що партія отримала адміністративну вертикаль, вдалося її зміцнити. Зокрема, повернути голів деяких держадміністрацій, які подалися було до ЄЦ (судячи з виступів, процес «деЄЦизації» влади на місцях далекий від завершення).
Говорити про остаточну перемогу над відцентровими тенденціями в «Нашій Україні» не доводиться. Київська парторганізація, очолювана лідером фракції НУНС Миколою Мартиненком, з’їзд проігнорувала. Відтак буде проведено перереєстрацію столичного партосередку (і це за півроку до доленосних президентських виборів).
Партія закликала депутатів-«нашоукраїнців» вийти з коаліції, давши їм тиждень на роздуми. Але, враховуючи той факт, що всі четверо проігнорували з’їзд, з’ясування відносин буде непростим і не обіцяє бути результативним.
На загальному тлі дисонансом лунав виступ Євгена Червоненка, який на відміну від більшості делегатів говорив не про ренесанс, а про те, що партія гине і закликав повернути «стару гвардію» (це ті, кого називали «любими друзями»).
Не менш красномовним було мовчання попереднього лідера партії, керівника депутатської групи «За Україну!» В’ячеслава Кириленка. Взагалі, до останнього моменту було невідомо, чи буде він на з’їзді (деякі делегати цікавилися, чи є Кириленко). Схоже, що невдоволені тим, в який спосіб відбувається партійний ренесанс, є не лише серед «старої гвардії», а й серед «молодого призову».
Судячи з рейтингів, «Наша Україна» та її лідер перебувають у політичній комі. Чим закінчаться реанімаційні заходи, яким зараз керівництво піддає партію, покажуть президентські перегони.
«Наша Україна» вступає в президентську кампанію у не найкращому стані. Про шанси Віктора Ющенка вдруге стати Президентом всерйоз майже ніхто не говорить. Попри оптимістичні заяви, більшість партійців змирилася з тим, що йде на президентські перегони під девізом «головне не перемога, а участь». Проте, від цієї участі залежить, чи «Наша Україна» залишиться у вищій політичній лізі, а чи опиниться серед аутсайдерів.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
У програмному плані Віктор Ющенко чітко визначив ідеологеми, на яких будуватиметься партія, що позбавилася приставки «Народний союз» і знову стала просто «Нашою Україною».
Головним завданням НУ Віктор Ющенко назвав розбудову держави на демократичних засадах.
Подолати БЮТ!
Була й ще одна теза – чітко не артикульована, проте вона червоною стрічкою проходила крізь усю промову лідера партії: різка та всеосяжна критика БЮТ та особисто прем’єра Юлії Тимошенко. Цю політичну силу та її лідера Віктор Ющенко згадував часто, не шкодуючи негативних епітетів.
Навіть картаючи політичних опонентів за спробу «українського ГКЧП» (спроба створити коаліцію БЮТ і Партії регіонів та переписати конституцію), Віктор Ющенко згадував лише Юлію Тимошенко, а щодо Партії регіонів та Віктора Януковича дипломатично зауважив: там була ще й друга сторона.
П’ять років тому Віктор Ющенко прийшов до влади у тандемі з Юлією Тимошенко і зробив її прем’єром. Тепер він зробив її своїм головним супротивником. З’їзд НУ навіть закликав Юлію Тимошенко не балотуватися в Президенти – мовляв, вона не має на це морального права. Щодо жодного іншого кандидата, то навіть згадки такої не було.
На такому тлі не такими вже й неадекватними видаються слова Юлії Тимошенко про те, що Віктор Ющенко йде на вибори, аби працювати проти неї.
Скидається на те, що головним завданням Віктора Ющенка як чинного голови держави та кандидата в Президенти буде боротьба проти Прем’єр-міністра та кандидата в Президенти Юлії Тимошенко.
Опозиційна партія влади
На з’їзді визнавали, що за часи свого існування партія зазнала багатьох поразок. Тож, треба підживити її: надати нового імпульсу та образу. Проте в даному випадку буде складно перейти від слова до діла.
Хоч би як Віктор Ющенко та інші «нашоукраїнці» не намагалися «акцептувати» НУ як ідеологічну партію, на з’їзді стало очевидно, що це типова українська лідерська партія. Про це свідчило величезне панно, що висіло за спиною президії: «Наша Україна» і меншими літерами – партія Віктора Ющенка.
НУ будується на тих самих засадах адмінресурсу та особистої відданості, як і будь-яка інша партія влади. Показовий штрих: з шістьох людей, що сиділи в президії з’їзду разом з Президентом, двоє – Віра Ульянченко та Роман Безсмертний – керівники президентського Секретаріату. Ще один – племінник Ярослав Ющенко (заступник голови Харківської облдержадміністрації і керівник тамтешнього партосередку «Нашої України»).
Нищівна критика Прем’єр-міністра та соціально-економічної політики уряду була влучною, якби не одне «але»: в уряді є міністри-«нашоукраїнці». І якщо з’їзд закликав чотирьох депутатів-«нашоукраїнців» вийти, то міністрів вирішили не лише залишити в уряді, а й надавати їм всіляку підтримку.
Президент та «нашоукраїнці» наївно намагалися переконати себе та інших, що всі проблеми – це «результат дій однієї людини», а не уряду в цілому (хоча логічніше було би говорити про владу в цілому).
Загалом, перебування в уряді Тимошенко – дуже незручна тема для «нашоукраїнців». Скажімо, автор цих рядків двічі намагався взяти щодо цього коментар в міністра молоді та спорту Юрія Павленка. Проте той двічі починав кудись поспішати, почувши запитання.
Проблеми партбудівництва
Делегати з областей багато говорили про те, що за попереднього голови президентського Секретаріату багато структур та людей перетягли в «Єдиний центр». Зараз центр «Нашої України» перемістився на вулицю Банкову, де знаходиться Секретаріат Президента. Завдяки тому, що партія отримала адміністративну вертикаль, вдалося її зміцнити. Зокрема, повернути голів деяких держадміністрацій, які подалися було до ЄЦ (судячи з виступів, процес «деЄЦизації» влади на місцях далекий від завершення).
Говорити про остаточну перемогу над відцентровими тенденціями в «Нашій Україні» не доводиться. Київська парторганізація, очолювана лідером фракції НУНС Миколою Мартиненком, з’їзд проігнорувала. Відтак буде проведено перереєстрацію столичного партосередку (і це за півроку до доленосних президентських виборів).
Партія закликала депутатів-«нашоукраїнців» вийти з коаліції, давши їм тиждень на роздуми. Але, враховуючи той факт, що всі четверо проігнорували з’їзд, з’ясування відносин буде непростим і не обіцяє бути результативним.
На загальному тлі дисонансом лунав виступ Євгена Червоненка, який на відміну від більшості делегатів говорив не про ренесанс, а про те, що партія гине і закликав повернути «стару гвардію» (це ті, кого називали «любими друзями»).
Не менш красномовним було мовчання попереднього лідера партії, керівника депутатської групи «За Україну!» В’ячеслава Кириленка. Взагалі, до останнього моменту було невідомо, чи буде він на з’їзді (деякі делегати цікавилися, чи є Кириленко). Схоже, що невдоволені тим, в який спосіб відбувається партійний ренесанс, є не лише серед «старої гвардії», а й серед «молодого призову».
Судячи з рейтингів, «Наша Україна» та її лідер перебувають у політичній комі. Чим закінчаться реанімаційні заходи, яким зараз керівництво піддає партію, покажуть президентські перегони.
«Наша Україна» вступає в президентську кампанію у не найкращому стані. Про шанси Віктора Ющенка вдруге стати Президентом всерйоз майже ніхто не говорить. Попри оптимістичні заяви, більшість партійців змирилася з тим, що йде на президентські перегони під девізом «головне не перемога, а участь». Проте, від цієї участі залежить, чи «Наша Україна» залишиться у вищій політичній лізі, а чи опиниться серед аутсайдерів.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
