Що кидається в очі, коли їдеш українськими дорогами? Чим вони відрізняться від доріг у Європі чи інших частинах світу? В яке майбутнє вони ведуть? Чому дарують і смуток, і надію водночас?
Сьогодні мережа українських доріг застаріла. 75% усіх шляхів та магістралей потребують капітального ремонту. Дороги загального користування прокладені здебільшого в середині минулого століття. Швидкісні характеристики відтоді змінилися щойно цього року. На окремих відрізках доріг з’явилися знаки дозволеної швидкості 90 або й 110 кілометрів за годину. В населених пунктах лишилася розрахункова швидкість 60 км за годину, біля шкіл та в особливих випадках (ремонт дороги) – 40 кілометрів. Фахівці Міністерства внутрішніх справ не перестають стверджувати, що ці переміни – передчасні. Адже якість дорожнього полотна залишається низькою, а самі дороги – мало освітленими.
На понад 2200 кілометрів доріг зовнішнє освітлення взагалі відсутнє, на 1060 км його слід відновити; на 1200 кілометрах у населених пунктах освітлення немає, а на майже 3000 кілометрів у тих же селах і містечках – потребує відновлення. Справді, після заходу сонця на шляхах в Україні стає темно й моторошно. Але і в нічний час на дорогах не маліє потік транспорту – комусь вкрай треба їхати, хтось не встиг, а ще не припиняється рух «манів» «тірів» та інших фур. Усі присвічують собі фарами. При цьому небезпека аварійності залишається високою. Навіть після введення жорстких і безпрецедентних вимог дотримання правил руху в Україні щоденно трапляється в середньому від 500 до 1000 автопригод.
Закопування грошей
На ремонт українських доріг у бюджеті виділено 14 мільярдів гривень. Але частина з цих коштів піде на інші потреби – зокрема, сплату кредитів тощо. 11 мільярдів лишається на дороги. Сюди ж докладуться гроші з податків на транспортні засоби.
У квітні цього року Світовий банк дав Україні 3,2 мільйона гривень на ремонт доріг. Більша частина цих коштів піде на будівництво 130 километрив дороги «Бориспіль – Лубни». Якщо залишиться щось із них, то, на думку глави уряду Юлії Тимошенко, вистачить ще на модернізацію окремих доріг і ремонт аварійних ділянок. Кошти надані Україні, згідно підписаної угоди, на 30 років. Очікується, що реалізація угоди дасть змогу створити тисячі робочих місць. А в травні Світовий банк розпочав впроваджувати в Україні проект із поліпшення автодоріг і безпеки руху. Вартість усього проекту – 400 мільйонів доларів. Гроші підуть на реконструкцію доріг до Євро-2012.
Їдучи від західних кордонів України до Києва через Рівне, можна побачити, що гроші вже успішно «закопуються» в землю. На дорозі працює небачена досі на українських теренах спеціальна техніка. Розширюються смуги, в окремих місцях уже укладено асфальт. На узбіччях – купи глини, піску. Роботи в основному ще підготовчі. При цьому передбачено і контроль за тим, як саме будуть використовуватися кошти Світового банку – міжнародний аудит, участь недержавних організацій у перевірках якості прокладеного полотна тощо.
Рух автотранспорту по дорозі через пів країни в цьому напрямку дуже ускладнений. Але вже можна уявити собі, що в недалекому майбутньому дорога ця набуде європейського вигляду. А поки що українські дороги залишаються не модернізованими, не відремонтованими, а подекуди – просто не прокладеними. І – вкрай небезпечними.
Небезпека скрізь
У світі немало доріг, які мають сумну славу. Щороку на підставі досліджень складаються списки небезпечних доріг у різних країнах світу. На сьогодні такими вважаються шляхи в Росії, Словаччині, Польщі, Туреччині, Угорщині, Кореї, Греції, США, Чехії й Бельгії та багатьох інших країнах. А «дорогами смерті» у світі визнано декілька. Наприклад, Північна дорога в Болівії – це ґрунтова дорога в Андах, її ще 1930 році проклали військовополонені, щороку на ній гине понад 100 подорожніх. У Китаї це – Сичуаньський Хайвей Тибету. За останні кілька років кількість ДТП на цій теж гірській дорозі не зменшується і сягає 80-90 тисяч смертельних випадків у рік. У Бразилії одне з двох найдовших шосе під номером 116 так і називають – «Шосе смерті». Прокладена ця дорога вздовж стрімких скель і часто пірнає в тунелі, пробиті у товщі кам’яних пластів.
Є «дороги смерті» і в Україні. Але, якщо десь у Коста-Ріці це – відрізок шляху, що проходить над крутими урвищами, а в Еквадорі чи Єгипті – вузькі не заасфальтовані шляхи, то в Україні це – будь-яка дорога. Навіть гордо іменована «автобаном» із Києва до Одеси. Бо і на добротних, із нанесеною розміткою, освітлених – не ідеально, але пристойно дорогах в Україні трапляється велика кількість часто трагічних автопригод. Основна причина їх – недотримання водіями правил дорожнього руху. Є причини й інші. Хоч в Україні немає «священних тварин», як в Індії, але і тут не рідкісна картина, коли посередині єдиної дороги між великими центрами бродять стада корів. У селах майже поспіль дорогу переходять поважні зграйки качок, гусей та іншої живності. Вибігають на дорогу й симпатичні песики, обгавкуючи кожне авто й часом довго переслідуючи котресь із них.
Небезпека підстерігає водія на українських дорогах скрізь – і в місцях велелюдних, коли траса проходить через населений пункт, і в безлюдних, де на дорогу вибігають косулі, лосі, зайці, білки, а самі дороги – вибоїсті. По них ще, правда, не повзають крокодили (які вже плавають в українських водоймах то тут, то там,), як на деяких дорогах у джунглях…
Коштовні дороги
У світі таке явище, як платна дорога, давно відоме. Ціна залежить від автомобіля (легковий чи вантажний), типу дороги та кілометражу. У гірській місцевості ціна проїзду одного кілометра на 0,01 євро більша від їзди по рівнині. Найдорожчі – французькі: тут різні власники (їм, а не державі належать дороги) встановлюють свої ціни. Поруч із платними, як правило, пролягають альтернативні безплатні дороги. Більшість доріг, які проходять поряд із великими містами Європи – безплатні. Найкращими дорогами світу – і платними, і безплатними – на сьогодні вважаються прокладені у Великобританії, Німеччині, Італії, Норвегії, Іспанії та ще кількох країнах.
В Україні дороги всі безплатні, але – коштовні. Платити водіям доводиться за перманентний ремонт своїх автомобілів, які на неякісному покритті швидко виходять із ладу. Окрім того, введені нещодавно нові системи штрафів недосконалі, штрафи іноді безпідставно сягають астрономічних сум. Фотографування порушників приладом «Візир», який фіксує перевищення швидкості, викликало багато нарікань і судових позовів. Був випадок, коли водієві прислали штраф і фото, на якому його автомобіль обганяв АЗС, котра «рухалася» теж із перевищеною швидкістю…
У недалекому майбутньому платні дороги в Україні можуть з’явитися. Парламент ухвалив поправки до Закону «Про концесії на будівництво і експлуатацію українських доріг». Платними стануть дороги, прокладені або відремонтовані приватними інвесторами. Плату в кожному конкретному випадку буде визначати Кабінет Міністрів України. Альтернативні безплатні дороги мають при цьому залишитися.
Зміниться все
Ті, кому вдасться дожити до появи в Україні чудових доріг – із відповідним покриттям, добре освітлених, розмічених, обладнаних розв’язками тощо, будуть розповідати своїм правнукам невеселі історії про дороги нинішні і вчорашні. Дороги стануть безпечними, кількість автoпригод не залежатиме від їхнього занедбаного стану. Є надія, що краса української землі при дорогах залишиться: квітучі луги та поля вздовж трас, живописні села й містечка, вікові ліси та ріки, через які будуть прокладені нові міцні мости.
Після подорожі до Європи вертання в Україну нагадує повернення в заповідник живої природи. Таких розкішних гаїв і придорожніх столітніх дубів, таких квітучих сіл уже надто мало на планеті. Таких журавлів, які гніздяться на хатах і деревах, стоять при узбіччях чи перелітають дорогу – взагалі ніде не зустрінеш.
Той, хто їздив дорогами, наприклад, Китаю, порівняє: там можна годинами їхати, не побачивши жодного птаха, навіть горобця чи ластівки. А про бузки, півонії й калину вздовж доріг – і мови нема…
Із появою нових добрих доріг в Україні час на проїзд скоротиться, і дальньобійникам вдасться привезти свій товар вчасно. Напевно, вони не стоятимуть вздовж доріг, ночуючи у кабінах та гуртуючись по декілька, щоб було спокійніше. Бо для них зведуть готелі. Багато іноземців із задоволенням подорожуватимуть Україною, відвідуючи її музеї, замки і фортеці. А комусь дорога до мами з одного краю до іншого стане ближчою.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Сьогодні мережа українських доріг застаріла. 75% усіх шляхів та магістралей потребують капітального ремонту. Дороги загального користування прокладені здебільшого в середині минулого століття. Швидкісні характеристики відтоді змінилися щойно цього року. На окремих відрізках доріг з’явилися знаки дозволеної швидкості 90 або й 110 кілометрів за годину. В населених пунктах лишилася розрахункова швидкість 60 км за годину, біля шкіл та в особливих випадках (ремонт дороги) – 40 кілометрів. Фахівці Міністерства внутрішніх справ не перестають стверджувати, що ці переміни – передчасні. Адже якість дорожнього полотна залишається низькою, а самі дороги – мало освітленими.
На понад 2200 кілометрів доріг зовнішнє освітлення взагалі відсутнє, на 1060 км його слід відновити; на 1200 кілометрах у населених пунктах освітлення немає, а на майже 3000 кілометрів у тих же селах і містечках – потребує відновлення. Справді, після заходу сонця на шляхах в Україні стає темно й моторошно. Але і в нічний час на дорогах не маліє потік транспорту – комусь вкрай треба їхати, хтось не встиг, а ще не припиняється рух «манів» «тірів» та інших фур. Усі присвічують собі фарами. При цьому небезпека аварійності залишається високою. Навіть після введення жорстких і безпрецедентних вимог дотримання правил руху в Україні щоденно трапляється в середньому від 500 до 1000 автопригод.
Закопування грошей
На ремонт українських доріг у бюджеті виділено 14 мільярдів гривень. Але частина з цих коштів піде на інші потреби – зокрема, сплату кредитів тощо. 11 мільярдів лишається на дороги. Сюди ж докладуться гроші з податків на транспортні засоби.
У квітні цього року Світовий банк дав Україні 3,2 мільйона гривень на ремонт доріг. Більша частина цих коштів піде на будівництво 130 километрив дороги «Бориспіль – Лубни». Якщо залишиться щось із них, то, на думку глави уряду Юлії Тимошенко, вистачить ще на модернізацію окремих доріг і ремонт аварійних ділянок. Кошти надані Україні, згідно підписаної угоди, на 30 років. Очікується, що реалізація угоди дасть змогу створити тисячі робочих місць. А в травні Світовий банк розпочав впроваджувати в Україні проект із поліпшення автодоріг і безпеки руху. Вартість усього проекту – 400 мільйонів доларів. Гроші підуть на реконструкцію доріг до Євро-2012.
Їдучи від західних кордонів України до Києва через Рівне, можна побачити, що гроші вже успішно «закопуються» в землю. На дорозі працює небачена досі на українських теренах спеціальна техніка. Розширюються смуги, в окремих місцях уже укладено асфальт. На узбіччях – купи глини, піску. Роботи в основному ще підготовчі. При цьому передбачено і контроль за тим, як саме будуть використовуватися кошти Світового банку – міжнародний аудит, участь недержавних організацій у перевірках якості прокладеного полотна тощо.
Рух автотранспорту по дорозі через пів країни в цьому напрямку дуже ускладнений. Але вже можна уявити собі, що в недалекому майбутньому дорога ця набуде європейського вигляду. А поки що українські дороги залишаються не модернізованими, не відремонтованими, а подекуди – просто не прокладеними. І – вкрай небезпечними.
Небезпека скрізь
У світі немало доріг, які мають сумну славу. Щороку на підставі досліджень складаються списки небезпечних доріг у різних країнах світу. На сьогодні такими вважаються шляхи в Росії, Словаччині, Польщі, Туреччині, Угорщині, Кореї, Греції, США, Чехії й Бельгії та багатьох інших країнах. А «дорогами смерті» у світі визнано декілька. Наприклад, Північна дорога в Болівії – це ґрунтова дорога в Андах, її ще 1930 році проклали військовополонені, щороку на ній гине понад 100 подорожніх. У Китаї це – Сичуаньський Хайвей Тибету. За останні кілька років кількість ДТП на цій теж гірській дорозі не зменшується і сягає 80-90 тисяч смертельних випадків у рік. У Бразилії одне з двох найдовших шосе під номером 116 так і називають – «Шосе смерті». Прокладена ця дорога вздовж стрімких скель і часто пірнає в тунелі, пробиті у товщі кам’яних пластів.
Є «дороги смерті» і в Україні. Але, якщо десь у Коста-Ріці це – відрізок шляху, що проходить над крутими урвищами, а в Еквадорі чи Єгипті – вузькі не заасфальтовані шляхи, то в Україні це – будь-яка дорога. Навіть гордо іменована «автобаном» із Києва до Одеси. Бо і на добротних, із нанесеною розміткою, освітлених – не ідеально, але пристойно дорогах в Україні трапляється велика кількість часто трагічних автопригод. Основна причина їх – недотримання водіями правил дорожнього руху. Є причини й інші. Хоч в Україні немає «священних тварин», як в Індії, але і тут не рідкісна картина, коли посередині єдиної дороги між великими центрами бродять стада корів. У селах майже поспіль дорогу переходять поважні зграйки качок, гусей та іншої живності. Вибігають на дорогу й симпатичні песики, обгавкуючи кожне авто й часом довго переслідуючи котресь із них.
Небезпека підстерігає водія на українських дорогах скрізь – і в місцях велелюдних, коли траса проходить через населений пункт, і в безлюдних, де на дорогу вибігають косулі, лосі, зайці, білки, а самі дороги – вибоїсті. По них ще, правда, не повзають крокодили (які вже плавають в українських водоймах то тут, то там,), як на деяких дорогах у джунглях…
Коштовні дороги
У світі таке явище, як платна дорога, давно відоме. Ціна залежить від автомобіля (легковий чи вантажний), типу дороги та кілометражу. У гірській місцевості ціна проїзду одного кілометра на 0,01 євро більша від їзди по рівнині. Найдорожчі – французькі: тут різні власники (їм, а не державі належать дороги) встановлюють свої ціни. Поруч із платними, як правило, пролягають альтернативні безплатні дороги. Більшість доріг, які проходять поряд із великими містами Європи – безплатні. Найкращими дорогами світу – і платними, і безплатними – на сьогодні вважаються прокладені у Великобританії, Німеччині, Італії, Норвегії, Іспанії та ще кількох країнах.
В Україні дороги всі безплатні, але – коштовні. Платити водіям доводиться за перманентний ремонт своїх автомобілів, які на неякісному покритті швидко виходять із ладу. Окрім того, введені нещодавно нові системи штрафів недосконалі, штрафи іноді безпідставно сягають астрономічних сум. Фотографування порушників приладом «Візир», який фіксує перевищення швидкості, викликало багато нарікань і судових позовів. Був випадок, коли водієві прислали штраф і фото, на якому його автомобіль обганяв АЗС, котра «рухалася» теж із перевищеною швидкістю…
У недалекому майбутньому платні дороги в Україні можуть з’явитися. Парламент ухвалив поправки до Закону «Про концесії на будівництво і експлуатацію українських доріг». Платними стануть дороги, прокладені або відремонтовані приватними інвесторами. Плату в кожному конкретному випадку буде визначати Кабінет Міністрів України. Альтернативні безплатні дороги мають при цьому залишитися.
Зміниться все
Ті, кому вдасться дожити до появи в Україні чудових доріг – із відповідним покриттям, добре освітлених, розмічених, обладнаних розв’язками тощо, будуть розповідати своїм правнукам невеселі історії про дороги нинішні і вчорашні. Дороги стануть безпечними, кількість автoпригод не залежатиме від їхнього занедбаного стану. Є надія, що краса української землі при дорогах залишиться: квітучі луги та поля вздовж трас, живописні села й містечка, вікові ліси та ріки, через які будуть прокладені нові міцні мости.
Після подорожі до Європи вертання в Україну нагадує повернення в заповідник живої природи. Таких розкішних гаїв і придорожніх столітніх дубів, таких квітучих сіл уже надто мало на планеті. Таких журавлів, які гніздяться на хатах і деревах, стоять при узбіччях чи перелітають дорогу – взагалі ніде не зустрінеш.
Той, хто їздив дорогами, наприклад, Китаю, порівняє: там можна годинами їхати, не побачивши жодного птаха, навіть горобця чи ластівки. А про бузки, півонії й калину вздовж доріг – і мови нема…
Із появою нових добрих доріг в Україні час на проїзд скоротиться, і дальньобійникам вдасться привезти свій товар вчасно. Напевно, вони не стоятимуть вздовж доріг, ночуючи у кабінах та гуртуючись по декілька, щоб було спокійніше. Бо для них зведуть готелі. Багато іноземців із задоволенням подорожуватимуть Україною, відвідуючи її музеї, замки і фортеці. А комусь дорога до мами з одного краю до іншого стане ближчою.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
