За винятком хіба що порівняно невеликої Естонії, ніколи на пострадянському просторі жодна жінка не наближалася до посади глави держави так близько, як це випало нині на долю Юлії Тимошенко.
Ще зовсім недавно такий розвиток подій вважався багатьма просто нереальним. У 2002 році на запитання: чи може в Україні президентом бути жінка, Леонід Кучма відповів, що ні в якому разі, що країна традиційно не готова обрати жінку главою держави. Це мовляв, іде в розріз із історією, суперечить українському менталітету.
Усе тече, усе міняється
Мало хто наполягатиме на тому, що Кучма мав оригінальний погляд на це питання. Адже сама думка про те, що жінка може стати президентом України, не дуже вкладалася в мізки мільйонів людей. До речі як чоловіків, так і жінок.
Ймовірно, сьогодні Кучма був би набагато обережнішим у таких прогнозах. Знайшов би інший хід як вислизнути від запитання, але уже не рубав би з плеча, як сім років тому.
Не зовсім усвідомлюють, що сталося з Україною за ці роки і ті мільйони людей, які категорично заперечували можливість обрання жінки на посаду президента. Напевно, багато з них цього уже не виключають.
Рівняння на зразки
Дещо подібна метаморфоза зовсім недавно сталася в Америці. Там ситуація була ще більш немисленою. У перегонах до найвищої посади в державі вибір був подвійно екстраординарним – між жінкою і афроамериканцем.
Усього рік тому назад більшість американців сприйняла б це як жахливий сон. В Америці є безліч своїх «Кучм». Можливо навіть більше, ніж в Україні.
Очікувалося, що жіночий або расовий фактор будуть відігравати одну з вирішальних негативних ролей, і обидва кандидати Гілларі Клінтон і Барак Обама саме внаслідок цих факторів можуть програти республіканському суперникові. Вийшло усе навпаки. І вже через кілька місяців після виборів до цього поставились як до нормального явища.
Яку роль може відіграти жіночий фактор в Україні? – це питання, на яке суспільство незабаром повинно буде дати свою відповідь.
У Юлії Тимошенко є два практично майже рівні шанси. Шанс програти президентські вибори, і шанс їх виграти. Головна драматична колізія буде концентруватися навколо цих двох шансів.
Те, що у двобої одним із суперників є жінка, надає йому особливий характер. В очах багатьох людей у світі Україна робить дуже сильний крок, віддаляючи себе від минулої панщини.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Ще зовсім недавно такий розвиток подій вважався багатьма просто нереальним. У 2002 році на запитання: чи може в Україні президентом бути жінка, Леонід Кучма відповів, що ні в якому разі, що країна традиційно не готова обрати жінку главою держави. Це мовляв, іде в розріз із історією, суперечить українському менталітету.
Усе тече, усе міняється
Мало хто наполягатиме на тому, що Кучма мав оригінальний погляд на це питання. Адже сама думка про те, що жінка може стати президентом України, не дуже вкладалася в мізки мільйонів людей. До речі як чоловіків, так і жінок.
Ймовірно, сьогодні Кучма був би набагато обережнішим у таких прогнозах. Знайшов би інший хід як вислизнути від запитання, але уже не рубав би з плеча, як сім років тому.
Не зовсім усвідомлюють, що сталося з Україною за ці роки і ті мільйони людей, які категорично заперечували можливість обрання жінки на посаду президента. Напевно, багато з них цього уже не виключають.
Рівняння на зразки
Дещо подібна метаморфоза зовсім недавно сталася в Америці. Там ситуація була ще більш немисленою. У перегонах до найвищої посади в державі вибір був подвійно екстраординарним – між жінкою і афроамериканцем.
Усього рік тому назад більшість американців сприйняла б це як жахливий сон. В Америці є безліч своїх «Кучм». Можливо навіть більше, ніж в Україні.
Очікувалося, що жіночий або расовий фактор будуть відігравати одну з вирішальних негативних ролей, і обидва кандидати Гілларі Клінтон і Барак Обама саме внаслідок цих факторів можуть програти республіканському суперникові. Вийшло усе навпаки. І вже через кілька місяців після виборів до цього поставились як до нормального явища.
Яку роль може відіграти жіночий фактор в Україні? – це питання, на яке суспільство незабаром повинно буде дати свою відповідь.
У Юлії Тимошенко є два практично майже рівні шанси. Шанс програти президентські вибори, і шанс їх виграти. Головна драматична колізія буде концентруватися навколо цих двох шансів.
Те, що у двобої одним із суперників є жінка, надає йому особливий характер. В очах багатьох людей у світі Україна робить дуже сильний крок, віддаляючи себе від минулої панщини.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
