Старенька бабуся щасливіша від молодої успішної красивої дівчини?
Щасливими, дослідили американські науковці, відчувають себе люди, які, насамперед, мають надійних друзів і міцні родини, де панують злагода і любов. З цією думкою погоджується киянка Олена Миколаївна. Незважаючи на поважний вік, слабке здоров’я та мізерну пенсію, пані Олена вважає себе щасливою, чого не може про себе сказати ще одна мешканка столиці 23-річна Юлія, розповідає кореспондентка Радіо Свобода Марічка Набока.
Олені Миколаївні 77 років, вона живе одна, за рахунок самої лише мізерної пенсії. Юлі 23 роки, вона щойно отримала червоний диплом, має стабільну роботу з високою зарплатою, безліч друзів і кохану людину. Що ж робить стареньку бабусю щасливішою від молодої успішної красивої дівчини?
Сім’ю (тобто тата і маму) Юлія називає стресовим фактором у своєму житті. Бо батькам постійно треба доводити, що ти найкраща дитина в світі. Друзів у дівчини багато, але в постійних пошуках нових розваг, задоволення вона не знаходить. «Ніби все гаразд, але постійно хочеться якихось вражень. Ходимо з друзями в різні заклади для молоді – шукаємо відпочинку. Люди, які постійно там відпочивають, так само не отримують задоволення, сидять з темними обличчями та чогось чекають».
Олена Миколаївна, хоч і живе сама, та має дітей, внуків і навіть правнучку. Вона радіє лише від того, що знає, що десь там на іншому кінці міста її рідні думають про неї. Гроші Олена Миколаївна вважає скороминучим фактором, який на щастя не впливає. «Зараз криза, а ми будемо жити, радіти й сміятися. Кожного ранку мені хочеться співати, і я співаю. Я забуваю про вік, про хвороби, про маленьку пенсію».
А Юлія, маючи високу зарплату, завжди залишається нею незадоволена. «У будь-якому разі я хочу більшого, іноді непотрібного. Якщо гроші з’являються, я їх маю автоматично витратити, скільки б їх не було. Сам процес тринькання зарплати приємний. А потім місяць чекаєш нових надходжень».
Дівчина постійно прагне чогось нового. Та згодом розчаровується буквально в усьому. Олена Миколаївна ж упевнена: «Ти сильний, коли дієш. Якщо себе пожалів, став слабким. Ми не можемо залежати від вибриків інших людей. Щастя і горе у нас усередині».
А головне, що радує пані Олену, – це можливість жити на батьківщині разом зі своїми рідними.
Фактори, які впливають на рівень щастя
На задоволення людини своїм життям впливають 2 чинники, переконує соціолог Володимир Паніотто. Коли люди мають роботу і коли вони відчувають себе потрібними іншим людям, коли їх кохають, засвідчили дані європейських і українських соціологів. «Україна суттєво відрізняється від інших країн за рівнем життя та за рівнем політичної стабільності. Було велике дослідження серед 26 європейський країн (Росії там не було), за даними якого психічний стан населення України був найгірший в Європі. Але стосовно рівня щастя –Україна приблизно всередині».
У 2001 році, коли Київський міжнародний інститут соціології проводив перше дослідження, щасливими себе називали 38% українців, а торік цифра «щасливчиків» зросла до 57%, розповідає генеральний директор Інституту Володимир Паніотто. Причому для українців, на відміну від респондентів в інших європейських країнах, відчуття щастя досить тісно пов’язане з рівнем добробуту. Проте матеріальний чинник, зазначає Володимир Паніотто, за останні З роки почав здавати позиції. «Найперший і найбільш значущий фактор, який впливає на рівень щастя, це особисте інтимне життя, наявність супутника життя. На другому місці сім’я. На третьому місці здоров’я. На четвертому – міра впевненості в завтрашньому дні. На п’ятому – рівень матеріальної забезпеченості. До речі, в 2002 році рівень матеріальної забезпеченості, як фактор, був на третьому місці».
Кожна людина може «навчитися» бути щасливою
Перепоною на шляху до щастя можуть стати примарні життєві ідеали, на пошук яких людина витрачає купу часу і сил, не помічаючи при цьому маленьких радощів. А вміти насолоджуватися ними – це і є щастя, каже психолог Олена Колобовникова і стверджує, що кожна людина може «навчитися» бути щасливою, просто варто дослухатися до себе. «Людина може бути щасливою, якщо розуміє свої бажання, може їх задовольнити і вміє їм радіти. Є люди, які досягають вершини слави, заробляють великі гроші, але потребують чогось іншого – наприклад, кохання. Людині, яка має нормальну сім’ю, віру, не курить, не п’є, може теж чогось не вистачати – наприклад, творчості. Якщо людина має основні, вище перераховані потреби, творчо виражається і має поруч близьку людину – вона й справді щаслива».
Щасливою є людина, яка живе у гармонії сама з собою, зазначає Михайло Курик, директор Українського інституту екології людини. «У цьому світі править не сама людина, нами править космічна енергія, Космос. Тому, говорячи про благополуччя, ми повинні зважувати на те, що миттєва радість викликана якоюсь подією, а щастя – це вміння передбачувати і знаходити рівновагу між собою і живою природою».
За даними Київського міжнародного інституту соціології, найщасливішими людьми визнають себе мешканці Танзанії, Мексики, Пуерто-Ріко, Венесуели. На думку соціологів, там люди більш оптимістичні, невибагливі і легко задовольняють свої життєві потреби. А вже за цими країнами у рейтингу «щасливчиків» ідуть держави з так званими «високими стандартами життя»: Бельгія, Нідерланди, Канада.
Щасливими, дослідили американські науковці, відчувають себе люди, які, насамперед, мають надійних друзів і міцні родини, де панують злагода і любов. З цією думкою погоджується киянка Олена Миколаївна. Незважаючи на поважний вік, слабке здоров’я та мізерну пенсію, пані Олена вважає себе щасливою, чого не може про себе сказати ще одна мешканка столиці 23-річна Юлія, розповідає кореспондентка Радіо Свобода Марічка Набока.
Олені Миколаївні 77 років, вона живе одна, за рахунок самої лише мізерної пенсії. Юлі 23 роки, вона щойно отримала червоний диплом, має стабільну роботу з високою зарплатою, безліч друзів і кохану людину. Що ж робить стареньку бабусю щасливішою від молодої успішної красивої дівчини?
Сім’ю (тобто тата і маму) Юлія називає стресовим фактором у своєму житті. Бо батькам постійно треба доводити, що ти найкраща дитина в світі. Друзів у дівчини багато, але в постійних пошуках нових розваг, задоволення вона не знаходить. «Ніби все гаразд, але постійно хочеться якихось вражень. Ходимо з друзями в різні заклади для молоді – шукаємо відпочинку. Люди, які постійно там відпочивають, так само не отримують задоволення, сидять з темними обличчями та чогось чекають».
Олена Миколаївна, хоч і живе сама, та має дітей, внуків і навіть правнучку. Вона радіє лише від того, що знає, що десь там на іншому кінці міста її рідні думають про неї. Гроші Олена Миколаївна вважає скороминучим фактором, який на щастя не впливає. «Зараз криза, а ми будемо жити, радіти й сміятися. Кожного ранку мені хочеться співати, і я співаю. Я забуваю про вік, про хвороби, про маленьку пенсію».
А Юлія, маючи високу зарплату, завжди залишається нею незадоволена. «У будь-якому разі я хочу більшого, іноді непотрібного. Якщо гроші з’являються, я їх маю автоматично витратити, скільки б їх не було. Сам процес тринькання зарплати приємний. А потім місяць чекаєш нових надходжень».
Дівчина постійно прагне чогось нового. Та згодом розчаровується буквально в усьому. Олена Миколаївна ж упевнена: «Ти сильний, коли дієш. Якщо себе пожалів, став слабким. Ми не можемо залежати від вибриків інших людей. Щастя і горе у нас усередині».
А головне, що радує пані Олену, – це можливість жити на батьківщині разом зі своїми рідними.
Фактори, які впливають на рівень щастя
На задоволення людини своїм життям впливають 2 чинники, переконує соціолог Володимир Паніотто. Коли люди мають роботу і коли вони відчувають себе потрібними іншим людям, коли їх кохають, засвідчили дані європейських і українських соціологів. «Україна суттєво відрізняється від інших країн за рівнем життя та за рівнем політичної стабільності. Було велике дослідження серед 26 європейський країн (Росії там не було), за даними якого психічний стан населення України був найгірший в Європі. Але стосовно рівня щастя –Україна приблизно всередині».
У 2001 році, коли Київський міжнародний інститут соціології проводив перше дослідження, щасливими себе називали 38% українців, а торік цифра «щасливчиків» зросла до 57%, розповідає генеральний директор Інституту Володимир Паніотто. Причому для українців, на відміну від респондентів в інших європейських країнах, відчуття щастя досить тісно пов’язане з рівнем добробуту. Проте матеріальний чинник, зазначає Володимир Паніотто, за останні З роки почав здавати позиції. «Найперший і найбільш значущий фактор, який впливає на рівень щастя, це особисте інтимне життя, наявність супутника життя. На другому місці сім’я. На третьому місці здоров’я. На четвертому – міра впевненості в завтрашньому дні. На п’ятому – рівень матеріальної забезпеченості. До речі, в 2002 році рівень матеріальної забезпеченості, як фактор, був на третьому місці».
Кожна людина може «навчитися» бути щасливою
Перепоною на шляху до щастя можуть стати примарні життєві ідеали, на пошук яких людина витрачає купу часу і сил, не помічаючи при цьому маленьких радощів. А вміти насолоджуватися ними – це і є щастя, каже психолог Олена Колобовникова і стверджує, що кожна людина може «навчитися» бути щасливою, просто варто дослухатися до себе. «Людина може бути щасливою, якщо розуміє свої бажання, може їх задовольнити і вміє їм радіти. Є люди, які досягають вершини слави, заробляють великі гроші, але потребують чогось іншого – наприклад, кохання. Людині, яка має нормальну сім’ю, віру, не курить, не п’є, може теж чогось не вистачати – наприклад, творчості. Якщо людина має основні, вище перераховані потреби, творчо виражається і має поруч близьку людину – вона й справді щаслива».
Щасливою є людина, яка живе у гармонії сама з собою, зазначає Михайло Курик, директор Українського інституту екології людини. «У цьому світі править не сама людина, нами править космічна енергія, Космос. Тому, говорячи про благополуччя, ми повинні зважувати на те, що миттєва радість викликана якоюсь подією, а щастя – це вміння передбачувати і знаходити рівновагу між собою і живою природою».
За даними Київського міжнародного інституту соціології, найщасливішими людьми визнають себе мешканці Танзанії, Мексики, Пуерто-Ріко, Венесуели. На думку соціологів, там люди більш оптимістичні, невибагливі і легко задовольняють свої життєві потреби. А вже за цими країнами у рейтингу «щасливчиків» ідуть держави з так званими «високими стандартами життя»: Бельгія, Нідерланди, Канада.
| Чи можете Ви назвати себе щасливою людиною? Які є причини для цього? | |
 | Наталя, пенсіонерка: Я щаслива людина, оскільки пізнала сенс життя і прийшла до Бога. Я дивлюсь на життя з оптимізмом. |
 | Сергій, архітектор: Щастя – це момент. Я сьогодні щасливий, у мене гарний настрій, бо в п’ятницю одружуюся. |
 | Дарина, юрист: Є робота, я майже закінчила інститут, є кохана людина, поруч мої близькі, з якими мені добре – це складові мого щастя. |
 | Артем, студент: Для мене щастя – це порозуміння з близькими та їхнє благополуччя. Адже якщо тебе любитимуть рідні – все інше теж буде добре. |
 | Тетяна, пенсіонерка: Я нещаслива. Навряд чи в ситуації, яка зараз склалася в нашій країні, люди почувають себе щасливими, бо немає достатку та благополуччя. Але маємо надію! |
