Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін в інтерв’ю японським мас-медіа вперше публічно визнав, що він, ймовірно буде наступним російським президентом у 2012 році.
Така домашня заготовка, та ще й оприлюднена в далекому зарубіжжі виглядає вельми продуманою оперативною акцією. Як правило, подібні вкидання інформації через треті-восьмі джерела, завжди були на озброєнні спецорганів. Дається взнаки альма-матер.
Не Росія вибирає, а двоє
Володимир Путін запропонував цю новину своєрідним шляхом. Лондонська газета «Ґардіан» процитувала російського прем’єра. Спочатку Путін заявив, що нема остаточного рішення – він сам чи Дмитро Медведєв балотуватимуться у президенти Росії. А потім він додав: «В залежності від того, наскільки ефективною буде наша праця, президент Медведєв і я ухвалимо рішення, що робити в майбутньому. Він і я».
Газета «Ґардіан» при цьому згадала, що не далі як минулого року Медведєв підготував додатковий комфортний ґрунт для майбутнього президента, провівши через Держдуму Росії закон про збільшення президентського терміну від нинішніх чотирьох до шести років. Як-то кажуть, мавр зробив свою працю, мавр може іти.
Далі буде... те, що було
Не важко уявити, що може запропонувати Україні нова путінська Росія. Судячи із досвіду старої путінської Росії, то картина виглядає не дуже привабливою для Києва.
Адже саме Володимир Путін разом із усім своїм ідеологічним штабом були архітекторами доволі напруженого десятиліття в українсько-російських стосунках.
Чого коштувала проба краснодарських м’язів у конфлікті навколо острова Тузла? Немало нервів забрали з обох сторін і дві газові бліц-війни 2006-го і 2009 років.
А як активно працює в Україні і в усьому світі гвардія путінських ідеологів під проводом Гельмана і Павловського.
Адже саме зусиллями таких, як вони, в російських засобах масової інформації точиться безперервна «антиукраїнська війна». Щоправда, нічого нового, власне кажучи, не виникає. Усі про це добре знають.
Напруження обіцяє тривати
Хоча, неправда. Є одне принципово нове твердження. А саме: усе буде по-старому. В плані українсько-російських стосунків реальність ніколи не залишала місця ілюзіям.
Хто б не був на чолі української держави, праві або не праві, зелені чи фіолетові, їм усе одно доведеться мати справу з принципово незмінною у своїх інтересах сусідкою.
Керівники цієї сусідки залишаються заложниками своєї ідеології. А вона, любима-імперська, ніколи не дозволяла і не дозволить дивитися на своїх сусідів як на рівних.
І Володимир Путін здобув свою масову популярність зовсім не тому, що подолав бідність у Росії, або викорінив корупцію. І бідність, і корупція лише поглиблюються.
Володимир Путін виріс в очах громадян країни завдяки своїй нічим і ніким нездоланній сконцентрованості на захисті державних російських амбіцій.
Однак навіть за таких умов, Україні для свого ж виживання доведеться шукати максимально ефективні засоби креативу в стосунках із Росією.
Час не для слабких нервів
Це і превентивна робота дипломатів у глобальних масштабах, і серйозний рівень наукового аналізу плюс дозований ризик і звісно фортуна – усі вони разом явно допоможуть долати труднощі співіснування з офіційною Москвою.
Будь-який прояв примітиву і поверхових проявів паніки, або сліпої впертості, або відчуття меншовартості – будуть моментально використані Кремлем для удару подвійної сили.
Люди Путіна не сиділи і не сидітимуть склавши руки. Попереду дуже складне для України десятиліття. Десятиліття Путіна.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Така домашня заготовка, та ще й оприлюднена в далекому зарубіжжі виглядає вельми продуманою оперативною акцією. Як правило, подібні вкидання інформації через треті-восьмі джерела, завжди були на озброєнні спецорганів. Дається взнаки альма-матер.
Не Росія вибирає, а двоє
Володимир Путін запропонував цю новину своєрідним шляхом. Лондонська газета «Ґардіан» процитувала російського прем’єра. Спочатку Путін заявив, що нема остаточного рішення – він сам чи Дмитро Медведєв балотуватимуться у президенти Росії. А потім він додав: «В залежності від того, наскільки ефективною буде наша праця, президент Медведєв і я ухвалимо рішення, що робити в майбутньому. Він і я».
Газета «Ґардіан» при цьому згадала, що не далі як минулого року Медведєв підготував додатковий комфортний ґрунт для майбутнього президента, провівши через Держдуму Росії закон про збільшення президентського терміну від нинішніх чотирьох до шести років. Як-то кажуть, мавр зробив свою працю, мавр може іти.
Далі буде... те, що було
Не важко уявити, що може запропонувати Україні нова путінська Росія. Судячи із досвіду старої путінської Росії, то картина виглядає не дуже привабливою для Києва.
Адже саме Володимир Путін разом із усім своїм ідеологічним штабом були архітекторами доволі напруженого десятиліття в українсько-російських стосунках.
Чого коштувала проба краснодарських м’язів у конфлікті навколо острова Тузла? Немало нервів забрали з обох сторін і дві газові бліц-війни 2006-го і 2009 років.
А як активно працює в Україні і в усьому світі гвардія путінських ідеологів під проводом Гельмана і Павловського.
Адже саме зусиллями таких, як вони, в російських засобах масової інформації точиться безперервна «антиукраїнська війна». Щоправда, нічого нового, власне кажучи, не виникає. Усі про це добре знають.
Напруження обіцяє тривати
Хоча, неправда. Є одне принципово нове твердження. А саме: усе буде по-старому. В плані українсько-російських стосунків реальність ніколи не залишала місця ілюзіям.
Хто б не був на чолі української держави, праві або не праві, зелені чи фіолетові, їм усе одно доведеться мати справу з принципово незмінною у своїх інтересах сусідкою.
Керівники цієї сусідки залишаються заложниками своєї ідеології. А вона, любима-імперська, ніколи не дозволяла і не дозволить дивитися на своїх сусідів як на рівних.
І Володимир Путін здобув свою масову популярність зовсім не тому, що подолав бідність у Росії, або викорінив корупцію. І бідність, і корупція лише поглиблюються.
Володимир Путін виріс в очах громадян країни завдяки своїй нічим і ніким нездоланній сконцентрованості на захисті державних російських амбіцій.
Однак навіть за таких умов, Україні для свого ж виживання доведеться шукати максимально ефективні засоби креативу в стосунках із Росією.
Час не для слабких нервів
Це і превентивна робота дипломатів у глобальних масштабах, і серйозний рівень наукового аналізу плюс дозований ризик і звісно фортуна – усі вони разом явно допоможуть долати труднощі співіснування з офіційною Москвою.
Будь-який прояв примітиву і поверхових проявів паніки, або сліпої впертості, або відчуття меншовартості – будуть моментально використані Кремлем для удару подвійної сили.
Люди Путіна не сиділи і не сидітимуть склавши руки. Попереду дуже складне для України десятиліття. Десятиліття Путіна.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
