До 30 відсотків українських робітників працюють у небезпечних умовах. Про це заявив голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат від опозиційного блоку БЮТ Михайло Волинець. Натомість у Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки запевняють, що рівень травматизму на виробництві знижується. Наскільки безпечними є умови праці в Україні? І як можна домогтися компенсації від роботодавця в разі шкоди здоров’ю на виробництві?
Україна за кількістю нещасних випадків на виробництві є одним із лідерів в Європі, стверджує голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат Михайло Волинець.
Серед основних причин нещасних випадків – брак сучасних засобів механізації, великий обсяг ручної праці, а також застаріле рятувальне устаткування. Передусім це стосується підприємств вугільної промисловості, зазначає Михайло Волинець. Але при цьому він наголошує, що небезпечні умови виробництва є і в інших галузях.
«В цілому по Європі в Україні найвищий промисловий травматизм. Всюди. Вийдеш з шахти, підеш в поле працювати – там отруїшся. Там тобі не скажуть, які це були хімікати, що ти повинен робити, як ти повинен захищатися і скільки годин ти можеш там працювати. В усіх галузях промисловості виробничий травматизм перекачується в побутовий. Дуже часто», – зазначив Михайло Волинець.
Травмувався – відгул
645 українців загинули торік внаслідок травм, отриманих на роботі. Про це повідомив Радіо Свобода голова Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки Олександр Хохотва. При цьому він наголосив на тому, що рівень травматизму на українських підприємствах знижується. Маються на увазі середньостатистичні дані за останні п’ять років.
«Кожен рік на 13% загальний травматизм зменшується. Зі смертельними наслідками – приблизно на 6%. В минулому році 645 людей загинуло – це на 37 людей менше, ніж в позаминулому році. Ті відсотки, що я вам сказав, це середньостатистичні. Цифри – точні», – сказав Олександр Хохотва.
Зі свого боку, голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат Михайло Волинець вважає, що офіційні цифри статистики травматизму на виробництві є заниженими. І підприємства оформлюють не кожен випадок виробничої травми.
«Людині дають відгули, відпустку чи ще щось, але ні один з керівників не роз’яснює працівникові, який піддався на тиск і умовляння, що завтра через травму людина може втратити остаточно здоров’я. Чому так відбувається? Це відбувається тому, що я не пам’ятаю за 20 років незалежності, щоб хоч одна дійсно винна особа понесла покарання, коли людина втрачала життя на виробництві, вже на кажучи про здоров’я», – наголосив Михайло Волинець.
В зоні ризику
Серед професій, де умови праці є ризикованими в Україні – професія медика. Як зауважила заступник голови Вільної профспілки медичних працівників України Тетяна Шудра, намагаючись допомогти і врятувати, лікар наражається на небезпеку. І якщо щось трапляється, це часто не вважають травмою на роботі.
«Наші працівники (лікарі, медсестри) стикаються з пацієнтами, у яких бувають різні хвороби і навіть психічні розлади. Люди, які хворіють, можуть бути і хронічними алкоголіками, можуть бути соціально-небезпечні. Але наші лікарі, наші медичні сестри йдуть на дільничну роботу. Вони йдуть на виклики, де їх можуть побити і це ніде не фіксується. І ці наші медичні працівники потім не захищені», – розповіла Тетяна Шудра.
«Біля кожного робітника інспектора не поставиш»
Водночас голова Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки Олександр Хохотва вважає, що самі робітники мають відчувати відповідальність за свою безпеку на роботі. Водночас роботодавця варто зацікавити, щоб він створював нормальні умови праці. Олександр Хохотва також назвав сфери, де найбільше трапляється травм на виробництві.
«Біля кожного робітника інспектора чи керівника не поставиш. Вугільна галузь, агропромисловий комплекс, соціально-культурна сфера – це три кита, які дають більшість травмованих людей на виробництві. Наразі розробляються стратегії щодо покращення охорони праці. Задіяні профспілки, роботодавці, ми, академія наук. І на базі цієї стратегії буде відпрацьована програма до 2014 року», – поінформував Олександр Хохотва.
Національний координатор проекту ЄС-МБП «Поліпшення стану безпеки праці та здоров’я на робочих місцях в контексті гідної праці» в Україні Ольга Литвинюк погоджується з тим, що безпека праці робітника починається з самого робітника. (МБП – це штаб-квартира Міжнародної організації праці (МОП), розташована в Женеві). Але відповідальність має бути поділена між державою, профспілками та роботодавцями.
«Тільки на всі заходи, що стосуються і національного рівня законодавства. Будь-яка програма, будь-яка стратегія не повинна і не може бути розроблена без трьохсторонньої основи: організації профспілок, організації роботодавців і державних установ», – говорить Ольга Литвинюк.
Поради юриста
Якщо людина втратила на роботі здоров’я, можна домогтися компенсації, розповідає юрист Анастасія Андрєєва. При цьому слід зібрати всі потрібні документи. І передусім: акт про нещасний випадок на виробництві, або медичну довідку, яка підтверджує, що заявник дійсно зазнав шкоди для здоров’я саме на певному підприємстві. І потім йти з вимогами до роботодавця.
«Роботодавець повинен скласти комісію для того, щоб вирішити це питання. Якщо ця комісія не доходить висновку, що ця людина має право, тоді висновки цієї комісії в письмовому вигляді (а вона повинна їх отримати саме в такому вигляді, якщо звертається в письмово до роботодавця) вона повинна віднести до районного суду і оскаржувати. Це дуже копітка робота, це питання не одного чи двох тижнів, але теоретично це можна зробити за чинним законодавством про працю», – радить юрист.
Близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45-50 років. Наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їхнього попередження.
Україна за кількістю нещасних випадків на виробництві є одним із лідерів в Європі, стверджує голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат Михайло Волинець.
Серед основних причин нещасних випадків – брак сучасних засобів механізації, великий обсяг ручної праці, а також застаріле рятувальне устаткування. Передусім це стосується підприємств вугільної промисловості, зазначає Михайло Волинець. Але при цьому він наголошує, що небезпечні умови виробництва є і в інших галузях.
«В цілому по Європі в Україні найвищий промисловий травматизм. Всюди. Вийдеш з шахти, підеш в поле працювати – там отруїшся. Там тобі не скажуть, які це були хімікати, що ти повинен робити, як ти повинен захищатися і скільки годин ти можеш там працювати. В усіх галузях промисловості виробничий травматизм перекачується в побутовий. Дуже часто», – зазначив Михайло Волинець.
Травмувався – відгул
645 українців загинули торік внаслідок травм, отриманих на роботі. Про це повідомив Радіо Свобода голова Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки Олександр Хохотва. При цьому він наголосив на тому, що рівень травматизму на українських підприємствах знижується. Маються на увазі середньостатистичні дані за останні п’ять років.
«Кожен рік на 13% загальний травматизм зменшується. Зі смертельними наслідками – приблизно на 6%. В минулому році 645 людей загинуло – це на 37 людей менше, ніж в позаминулому році. Ті відсотки, що я вам сказав, це середньостатистичні. Цифри – точні», – сказав Олександр Хохотва.
Зі свого боку, голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат Михайло Волинець вважає, що офіційні цифри статистики травматизму на виробництві є заниженими. І підприємства оформлюють не кожен випадок виробничої травми.
«Людині дають відгули, відпустку чи ще щось, але ні один з керівників не роз’яснює працівникові, який піддався на тиск і умовляння, що завтра через травму людина може втратити остаточно здоров’я. Чому так відбувається? Це відбувається тому, що я не пам’ятаю за 20 років незалежності, щоб хоч одна дійсно винна особа понесла покарання, коли людина втрачала життя на виробництві, вже на кажучи про здоров’я», – наголосив Михайло Волинець.
В зоні ризику
Серед професій, де умови праці є ризикованими в Україні – професія медика. Як зауважила заступник голови Вільної профспілки медичних працівників України Тетяна Шудра, намагаючись допомогти і врятувати, лікар наражається на небезпеку. І якщо щось трапляється, це часто не вважають травмою на роботі.
«Наші працівники (лікарі, медсестри) стикаються з пацієнтами, у яких бувають різні хвороби і навіть психічні розлади. Люди, які хворіють, можуть бути і хронічними алкоголіками, можуть бути соціально-небезпечні. Але наші лікарі, наші медичні сестри йдуть на дільничну роботу. Вони йдуть на виклики, де їх можуть побити і це ніде не фіксується. І ці наші медичні працівники потім не захищені», – розповіла Тетяна Шудра.
«Біля кожного робітника інспектора не поставиш»
Водночас голова Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки Олександр Хохотва вважає, що самі робітники мають відчувати відповідальність за свою безпеку на роботі. Водночас роботодавця варто зацікавити, щоб він створював нормальні умови праці. Олександр Хохотва також назвав сфери, де найбільше трапляється травм на виробництві.
«Біля кожного робітника інспектора чи керівника не поставиш. Вугільна галузь, агропромисловий комплекс, соціально-культурна сфера – це три кита, які дають більшість травмованих людей на виробництві. Наразі розробляються стратегії щодо покращення охорони праці. Задіяні профспілки, роботодавці, ми, академія наук. І на базі цієї стратегії буде відпрацьована програма до 2014 року», – поінформував Олександр Хохотва.
Національний координатор проекту ЄС-МБП «Поліпшення стану безпеки праці та здоров’я на робочих місцях в контексті гідної праці» в Україні Ольга Литвинюк погоджується з тим, що безпека праці робітника починається з самого робітника. (МБП – це штаб-квартира Міжнародної організації праці (МОП), розташована в Женеві). Але відповідальність має бути поділена між державою, профспілками та роботодавцями.
«Тільки на всі заходи, що стосуються і національного рівня законодавства. Будь-яка програма, будь-яка стратегія не повинна і не може бути розроблена без трьохсторонньої основи: організації профспілок, організації роботодавців і державних установ», – говорить Ольга Литвинюк.
Поради юриста
Якщо людина втратила на роботі здоров’я, можна домогтися компенсації, розповідає юрист Анастасія Андрєєва. При цьому слід зібрати всі потрібні документи. І передусім: акт про нещасний випадок на виробництві, або медичну довідку, яка підтверджує, що заявник дійсно зазнав шкоди для здоров’я саме на певному підприємстві. І потім йти з вимогами до роботодавця.
«Роботодавець повинен скласти комісію для того, щоб вирішити це питання. Якщо ця комісія не доходить висновку, що ця людина має право, тоді висновки цієї комісії в письмовому вигляді (а вона повинна їх отримати саме в такому вигляді, якщо звертається в письмово до роботодавця) вона повинна віднести до районного суду і оскаржувати. Це дуже копітка робота, це питання не одного чи двох тижнів, але теоретично це можна зробити за чинним законодавством про працю», – радить юрист.
Близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45-50 років. Наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їхнього попередження.
