15 років тому у Львові народився Форум видавців, який мав на меті привернути увагу до українського книговидання загалом. На ньому, звісно, не обійшлось без презентацій дитячих книжок і розмов про дитяче читання, але проблема виявилась такою загрозливою, що три року тому організатори книжкового свята у Львові - громадська організація «Форум видавців» - відокремила фестиваль дитячого читання від дорослого.
Нині діти не читають книжок, за винятком хіба дуже невеликого відсотка. Днями я побувала у звичайному львівському садочку. Зранку кожна дитина принесла із собою улюблену м’яку забавку чи іграшковий ноутбук, ляльку чи машинку. Але жодна дитина не принесла свою улюблену книжечку. Вихователі так і не могли згадати, чи взагалі хтось із їхніх вихованців приносив колись улюблену казочку. Порозмовлявши з дітками, з’ясувала, що їхні батьки не читають книжок, що малеча не має своєї домашньої бібліотечки, що на уродини дуже рідко їм дарують книжечки.
«Треба обирати людей, які багато читають»
«Щоб було краще в державі, ми повинні старатися читати й багато знати, розумно думати, совісно працювати. Батьки, вчителі, духовенство, усі довкола мають вчити дітей, зокрема читати, – пише у своїй книзі «Поважні недомагання в українському вихованні» відомий богослов, отець Дмитро Блажейовський. – Треба вибирати і назначати таких людей, які багато читають, тоді Україна буде в усіх ділянках краще стояти».
Отець Блажейовський, якому в серпні виповниться 99 років, усе життя багато читає, нині працює за комп’ютером, пише праці, вишиває ікони. Богослов у своїй книзі особливу увагу приділяє саме читанню, оскільки нація, що читає, здатна змінити країну. Найбільшим, найглибшим джерелом знання вважає різні книжки, журнали, часописи, бо з них можна здобути знання. «Бо люди викладають на папері те, що є в них у головах, а хто читає уважно, то засвоює собі їхнє знання і знання з мозку переходить через книжки, журнали, часописи до людських мізків», – зазначає Дмитро Блажейовський.
За його словами, в українців, на жаль, багато людей «все знають», про все дискутують і хочуть керувати без належної освіти та знань, тому в Україні життя таке нужденне, бо все всі «знають» без науки. Усяким справам треба вчитися у школі, а поза нею доповнювати свої знання через читання книжок, вважає богослов. Інтелектуальне виховання, мовиться у праці отця Блажейовського, і формування дитині повинні дати родичі, довколишні, школа, Церква і читання.
Про те, що українці мало читають, писав ще Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843), який видрукував 500 книжок, а з них лише 50 продались. І це при тім, що твори письменника одними з перших представляли українську літературу європейському і російському читачеві у ХІХ столітті. «Сердешна Оксана» вийшла у Парижі французькою мовою. Та й більшість «Кобзарів» непроданими залишив, умираючи, Тарас Шевченко.
Дітей потрібно зацікавити книжкою
Отець Дмитро Блажейовський наголошує, що людей треба вчити купувати книжки, читати їх і задумуватись над ними.
Очевидно, що це зрозуміли давно у світі. Для прикладу, у Росії до 2020 року діє національна програма підтримки читання. У США та Канаді проблемі дитячого читання приділяється неабияка увага, оскільки є державне розуміння, що людина має правильно орієнтуватись у шаленому потоці інформації і аналізувати правильно ці процеси.
Президент «Форуму видавців» Олександра Коваль, ініціатор фестивалю дитячої книжки, переконана, що дитину аж ніяк не можна примусити читати, а потрібно видавати цікаві якісні книжки, нести культуру читання, демонструвати, що дитина, яка не читає, багато втрачає у житті. Тому пані Коваль апелює до кожного свідомого громадянина, щоб кожен на своєму рівні популяризував читання серед дітей. І має кілька своїх рецептів. Як навчити дітей читати.
Ініційований форумом конкурс «Найкращий читач України» з місцевого рівня набрав загальноукраїнських масштабів. І вже 140 тисяч українських дітлахів взяли у ньому участь. Відомі українські актори і співаки читають дітям казочки у садочках, щоб таким чином популяризувати читання. У Львові проводяться тижні читання у школах і вперше цього року діти провели цілу ніч у бібліотеці, де для них організували свято.
Україні необхідна державна програма підтримки читання
У перебігу фестивалю понад 40 фахівців дитячої літератури візьмуть участь у міжнародній науково-практичній конференції «Дитина читає…» Ймовірно, мова йтиме про те, що сьогодні українські видавці та українські письменники оминають увагою потреби дітей підліткового віку. Якщо казки та відомі уже класичні твори видаються і перевидаються видавництвами з року в рік, то на українському книжковому ринку фатально бракує книг, у яких були б відповіді на ті запитання, які мають сучасні дітлахи. На полицях магазинів бракує сучасної дитячої фантастики, пізнавальної літератури, якої так багато видається у світі, а в Україні чимало енциклопедій просто не фахово укладені.
Чимало видавців, які займаються дитячою літературою, кажуть, що мусить діяти державна програма підтримки читання. Хтось зауважує нині, що причиною того, що українці мало читають є сучасна економічна ситуація, злиденне життя, що українські книгарні ліквідували (лише у Львові за роки незалежності закрили понад 40 книжкових крамниць). Книжки, справді, для багатьох родин є надто дорогими. Однак можна взяти за звичку дарувати своїм рідним та знайомим, особливо діткам, саме книжки, дарувати новонародженим від мерії та видавництв перші книжки.
Те, що в Україні мало продається книг та часописів, пише у книзі «Поважні недомагання в українському вихованні» автор, отець Дмитро Блажейовський, є свідченням того, що люди не зацікавлені читанням і поширенням свого знання, а як наслідок - мало читають і мало знають, піддаються на різні провокації й маніпуляції з боку політиків і влади, обирають і розчаровуються.
(Львів – Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Нині діти не читають книжок, за винятком хіба дуже невеликого відсотка. Днями я побувала у звичайному львівському садочку. Зранку кожна дитина принесла із собою улюблену м’яку забавку чи іграшковий ноутбук, ляльку чи машинку. Але жодна дитина не принесла свою улюблену книжечку. Вихователі так і не могли згадати, чи взагалі хтось із їхніх вихованців приносив колись улюблену казочку. Порозмовлявши з дітками, з’ясувала, що їхні батьки не читають книжок, що малеча не має своєї домашньої бібліотечки, що на уродини дуже рідко їм дарують книжечки.
«Треба обирати людей, які багато читають»
«Щоб було краще в державі, ми повинні старатися читати й багато знати, розумно думати, совісно працювати. Батьки, вчителі, духовенство, усі довкола мають вчити дітей, зокрема читати, – пише у своїй книзі «Поважні недомагання в українському вихованні» відомий богослов, отець Дмитро Блажейовський. – Треба вибирати і назначати таких людей, які багато читають, тоді Україна буде в усіх ділянках краще стояти».
Отець Блажейовський, якому в серпні виповниться 99 років, усе життя багато читає, нині працює за комп’ютером, пише праці, вишиває ікони. Богослов у своїй книзі особливу увагу приділяє саме читанню, оскільки нація, що читає, здатна змінити країну. Найбільшим, найглибшим джерелом знання вважає різні книжки, журнали, часописи, бо з них можна здобути знання. «Бо люди викладають на папері те, що є в них у головах, а хто читає уважно, то засвоює собі їхнє знання і знання з мозку переходить через книжки, журнали, часописи до людських мізків», – зазначає Дмитро Блажейовський.
За його словами, в українців, на жаль, багато людей «все знають», про все дискутують і хочуть керувати без належної освіти та знань, тому в Україні життя таке нужденне, бо все всі «знають» без науки. Усяким справам треба вчитися у школі, а поза нею доповнювати свої знання через читання книжок, вважає богослов. Інтелектуальне виховання, мовиться у праці отця Блажейовського, і формування дитині повинні дати родичі, довколишні, школа, Церква і читання.
Про те, що українці мало читають, писав ще Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843), який видрукував 500 книжок, а з них лише 50 продались. І це при тім, що твори письменника одними з перших представляли українську літературу європейському і російському читачеві у ХІХ столітті. «Сердешна Оксана» вийшла у Парижі французькою мовою. Та й більшість «Кобзарів» непроданими залишив, умираючи, Тарас Шевченко.
Дітей потрібно зацікавити книжкою
Отець Дмитро Блажейовський наголошує, що людей треба вчити купувати книжки, читати їх і задумуватись над ними.
Очевидно, що це зрозуміли давно у світі. Для прикладу, у Росії до 2020 року діє національна програма підтримки читання. У США та Канаді проблемі дитячого читання приділяється неабияка увага, оскільки є державне розуміння, що людина має правильно орієнтуватись у шаленому потоці інформації і аналізувати правильно ці процеси.
Президент «Форуму видавців» Олександра Коваль, ініціатор фестивалю дитячої книжки, переконана, що дитину аж ніяк не можна примусити читати, а потрібно видавати цікаві якісні книжки, нести культуру читання, демонструвати, що дитина, яка не читає, багато втрачає у житті. Тому пані Коваль апелює до кожного свідомого громадянина, щоб кожен на своєму рівні популяризував читання серед дітей. І має кілька своїх рецептів. Як навчити дітей читати.
Ініційований форумом конкурс «Найкращий читач України» з місцевого рівня набрав загальноукраїнських масштабів. І вже 140 тисяч українських дітлахів взяли у ньому участь. Відомі українські актори і співаки читають дітям казочки у садочках, щоб таким чином популяризувати читання. У Львові проводяться тижні читання у школах і вперше цього року діти провели цілу ніч у бібліотеці, де для них організували свято.
Україні необхідна державна програма підтримки читання
У перебігу фестивалю понад 40 фахівців дитячої літератури візьмуть участь у міжнародній науково-практичній конференції «Дитина читає…» Ймовірно, мова йтиме про те, що сьогодні українські видавці та українські письменники оминають увагою потреби дітей підліткового віку. Якщо казки та відомі уже класичні твори видаються і перевидаються видавництвами з року в рік, то на українському книжковому ринку фатально бракує книг, у яких були б відповіді на ті запитання, які мають сучасні дітлахи. На полицях магазинів бракує сучасної дитячої фантастики, пізнавальної літератури, якої так багато видається у світі, а в Україні чимало енциклопедій просто не фахово укладені.
Чимало видавців, які займаються дитячою літературою, кажуть, що мусить діяти державна програма підтримки читання. Хтось зауважує нині, що причиною того, що українці мало читають є сучасна економічна ситуація, злиденне життя, що українські книгарні ліквідували (лише у Львові за роки незалежності закрили понад 40 книжкових крамниць). Книжки, справді, для багатьох родин є надто дорогими. Однак можна взяти за звичку дарувати своїм рідним та знайомим, особливо діткам, саме книжки, дарувати новонародженим від мерії та видавництв перші книжки.
Те, що в Україні мало продається книг та часописів, пише у книзі «Поважні недомагання в українському вихованні» автор, отець Дмитро Блажейовський, є свідченням того, що люди не зацікавлені читанням і поширенням свого знання, а як наслідок - мало читають і мало знають, піддаються на різні провокації й маніпуляції з боку політиків і влади, обирають і розчаровуються.
(Львів – Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
