Незабаром на пошті будуть продавати і квитки на автобус
Наразі на пошті можна придбати квитки тільки на потяг і на літак, пояснила Радіо Свобода генеральний директор «Укрпошти» Таїсія Замкова. Згодом, з 27 квітня 2009 року, через відділення поштарів продаватимуть і квитки на автобус. А залізничні та авіаквитки можна купити вже зараз у всіх відділеннях «Укрпошти», запевнила Замкова. Вона сподівається, що тепер не траплятиметься ситуацій, коли, наприклад, влітку поїзди курсують напівпорожніми, а квитків у залізничних касах немає, або за ними треба вистояти шалені черги. «Сьогодні усі 15 тисяч відділень зв’язку продають залізничні та авіаквитки. 1,5 тисячі відділень зв’язку, які у нас мають автоматизовані робочі місця і працюють в системі он-лайн, уже зараз продають клієнту квиток у будь-якому селі. Технологія відпрацьована. Ми їх навчили і дали їм технологію на руки».
Додаткова плата за послугу - 5 гривень з людини, говорить генеральний директор «Укрпошти» Таїсія Замкова. «Я говорила з людьми, родичі яких живуть у селах. Вони говорять, що краще зайвий раз не приїхати, ніж їхати за квитком в обласний чи районний центр. Тому вони дуже задоволені можливістю зробити замовлення листоноші, який все це виконає».
Віддаленим селам потрібен зв’язок
А загалом чимало мешканців віддалених українських сіл, незважаючи на всі досягнення науково-технічного прогресу, намагаються податися до міст, бо й роботи немає, і віддаленість дошкуляє, як і 20, і 100 років тому, про це, на прикладі одного з івано-франківських сіл, розповідає кореспондентка Радіо Свобода в цьому регіоні Галина Добош.
Раз на тиждень Ольга Винничук з Івано-Франківська автобусом передає для 77-річної матері в село Слобода-Небилівська Рожнятівського району передачу: молоко, сир, крупи, олію. Старенька жіночка іде добрий кілометр до траси, щоб ту передачу отримати, бо через село автобуси не їдуть. Приїжджати до мами Ользі випадає не частіше раз на місяць. Чергуються з братом і сестрою, коли кому провідувати стареньку маму, яка вже не тримає ні корову, ні свиню, хіба кілька курочок. Добре, що хоч є мобільний зв’язок, говорить Ольга. «Мобільний зв’язок є не всюди, бо село розташоване в низині, тому треба домовлятись, коли ми будемо дзвонити і виходити на гору. Не можуть ніяк звичайний телефон провести до села».
Слобода-Небилівська розташоване за 64 км від Івано-Франківська, 35 км – від районного центру. Місця дуже гарні, бо це в Карпатах, але село з так званих неперспективних. Сільська рада, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта – за 6 км, в Небилові. Живуть тут здебільшого літні люди, бо роботи нема. У школі дітей не більше десятка – вчаться тут до четвертого класу. «Лишилися старенькі самі. Всі молоді, бо немає роботи, виїжджають рубати ліс. Жінки залишаються, чоловіків майже немає, виїжджають у ліс на півроку, три місяці».
Пошта у конкуренції з Інтернетом
Придбання залізничних та авіаквитків через пошту є зручною річчю не лише для селян, а й для мешканців міст, переконує у коментарі Радіо Свобода гендиректор «Укрпошти» Таїсія Замкова. Тому що «поштових відділень більше, ніж квиткових кас». При цьому листоноші не залишаться без роботи у конкуренції із Інтернетом та іншими новітніми технологіями зв’язку. «Сьогодні ми не можемо сказати, навіть якщо взяти місто Київ, що хоча б на 50% усі забезпечені комп’ютерами. Ми надаємо послуги і по передплаті, і зараз через Інтернет, і через веб-сайт. 80% у нас сьогодні письмової кореспонденції приходить від юридичних осіб, не від фізичних, за кордоном письмова кореспонденція зростає швидше, ніж у нас. За кордоном вся рекламна продукція іде тільки через пошту».
А киянин Дмитро не переймається відвідуванням поштових відділень. Для нього вистачає Інтернету. «Ми з моєю дівчиною дуже часто користуємося можливістю купувати авіаквитки та замовляти готелі через Інтернет, що займає менше часу та дешевше коштує. І віднедавна оплачую й комунальні послуги через Інтернет, тому що у мого банку є така послуга».
А от інший мешканець столиці, Євген, ніяких альтернатив «старій-добрій» пошті не має і не шукає. «Щоб сплачувати комунальні послуги через Інтернет, потрібно мати до нього доступ. Мені зручніше піти до найближчого банку з квитанцією, яка приходить за домашньою адресою, і отримати підтвердження платежу».
Поштовий і квитковий досвід поляків
Маючи банківську кредитну картку і доступ до Інтернету, кожен поляк може придбати квиток на поїзд чи літак. Найпростіше придбати квиток на літак у польського національного перевізника, компанії LOT. Покупець заходить на сайт компанії, вибирає маршрут, рейс, здійснює оплату і отримує електронний квиток на свій е-mail. Квиток треба лише роздрукувати, розповідає варшавська кореспондентка Радіо Свобода Єва Поштар. «Процедура купівлі електронного квитка через сайт Державної залізниці - складніша. Насамперед, треба зайти на сайт комп’ютерної системи, зареєструватись, вказати ім’я, прізвище і номер внутрішнього паспорта. Отримавши свій пароль, нарешті можна замовити квиток не лише собі, але й іншим 6 особам (за 58 днів). Проблема в тому, що купувати квитки можна лише на поїзди дальнього міжміського сполучення, місця у спальних вагонах, а також у поїздах міжнародних маршрутів».
За офіційною статистикою, 1 українець пише 1 лист на рік. Для порівняння, француз – 9 листів, а німець - 8.
Наразі на пошті можна придбати квитки тільки на потяг і на літак, пояснила Радіо Свобода генеральний директор «Укрпошти» Таїсія Замкова. Згодом, з 27 квітня 2009 року, через відділення поштарів продаватимуть і квитки на автобус. А залізничні та авіаквитки можна купити вже зараз у всіх відділеннях «Укрпошти», запевнила Замкова. Вона сподівається, що тепер не траплятиметься ситуацій, коли, наприклад, влітку поїзди курсують напівпорожніми, а квитків у залізничних касах немає, або за ними треба вистояти шалені черги. «Сьогодні усі 15 тисяч відділень зв’язку продають залізничні та авіаквитки. 1,5 тисячі відділень зв’язку, які у нас мають автоматизовані робочі місця і працюють в системі он-лайн, уже зараз продають клієнту квиток у будь-якому селі. Технологія відпрацьована. Ми їх навчили і дали їм технологію на руки».
Додаткова плата за послугу - 5 гривень з людини, говорить генеральний директор «Укрпошти» Таїсія Замкова. «Я говорила з людьми, родичі яких живуть у селах. Вони говорять, що краще зайвий раз не приїхати, ніж їхати за квитком в обласний чи районний центр. Тому вони дуже задоволені можливістю зробити замовлення листоноші, який все це виконає».
Віддаленим селам потрібен зв’язок
А загалом чимало мешканців віддалених українських сіл, незважаючи на всі досягнення науково-технічного прогресу, намагаються податися до міст, бо й роботи немає, і віддаленість дошкуляє, як і 20, і 100 років тому, про це, на прикладі одного з івано-франківських сіл, розповідає кореспондентка Радіо Свобода в цьому регіоні Галина Добош.
Раз на тиждень Ольга Винничук з Івано-Франківська автобусом передає для 77-річної матері в село Слобода-Небилівська Рожнятівського району передачу: молоко, сир, крупи, олію. Старенька жіночка іде добрий кілометр до траси, щоб ту передачу отримати, бо через село автобуси не їдуть. Приїжджати до мами Ользі випадає не частіше раз на місяць. Чергуються з братом і сестрою, коли кому провідувати стареньку маму, яка вже не тримає ні корову, ні свиню, хіба кілька курочок. Добре, що хоч є мобільний зв’язок, говорить Ольга. «Мобільний зв’язок є не всюди, бо село розташоване в низині, тому треба домовлятись, коли ми будемо дзвонити і виходити на гору. Не можуть ніяк звичайний телефон провести до села».
Слобода-Небилівська розташоване за 64 км від Івано-Франківська, 35 км – від районного центру. Місця дуже гарні, бо це в Карпатах, але село з так званих неперспективних. Сільська рада, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта – за 6 км, в Небилові. Живуть тут здебільшого літні люди, бо роботи нема. У школі дітей не більше десятка – вчаться тут до четвертого класу. «Лишилися старенькі самі. Всі молоді, бо немає роботи, виїжджають рубати ліс. Жінки залишаються, чоловіків майже немає, виїжджають у ліс на півроку, три місяці».
Пошта у конкуренції з Інтернетом
Придбання залізничних та авіаквитків через пошту є зручною річчю не лише для селян, а й для мешканців міст, переконує у коментарі Радіо Свобода гендиректор «Укрпошти» Таїсія Замкова. Тому що «поштових відділень більше, ніж квиткових кас». При цьому листоноші не залишаться без роботи у конкуренції із Інтернетом та іншими новітніми технологіями зв’язку. «Сьогодні ми не можемо сказати, навіть якщо взяти місто Київ, що хоча б на 50% усі забезпечені комп’ютерами. Ми надаємо послуги і по передплаті, і зараз через Інтернет, і через веб-сайт. 80% у нас сьогодні письмової кореспонденції приходить від юридичних осіб, не від фізичних, за кордоном письмова кореспонденція зростає швидше, ніж у нас. За кордоном вся рекламна продукція іде тільки через пошту».
А киянин Дмитро не переймається відвідуванням поштових відділень. Для нього вистачає Інтернету. «Ми з моєю дівчиною дуже часто користуємося можливістю купувати авіаквитки та замовляти готелі через Інтернет, що займає менше часу та дешевше коштує. І віднедавна оплачую й комунальні послуги через Інтернет, тому що у мого банку є така послуга».
А от інший мешканець столиці, Євген, ніяких альтернатив «старій-добрій» пошті не має і не шукає. «Щоб сплачувати комунальні послуги через Інтернет, потрібно мати до нього доступ. Мені зручніше піти до найближчого банку з квитанцією, яка приходить за домашньою адресою, і отримати підтвердження платежу».
Поштовий і квитковий досвід поляків
Маючи банківську кредитну картку і доступ до Інтернету, кожен поляк може придбати квиток на поїзд чи літак. Найпростіше придбати квиток на літак у польського національного перевізника, компанії LOT. Покупець заходить на сайт компанії, вибирає маршрут, рейс, здійснює оплату і отримує електронний квиток на свій е-mail. Квиток треба лише роздрукувати, розповідає варшавська кореспондентка Радіо Свобода Єва Поштар. «Процедура купівлі електронного квитка через сайт Державної залізниці - складніша. Насамперед, треба зайти на сайт комп’ютерної системи, зареєструватись, вказати ім’я, прізвище і номер внутрішнього паспорта. Отримавши свій пароль, нарешті можна замовити квиток не лише собі, але й іншим 6 особам (за 58 днів). Проблема в тому, що купувати квитки можна лише на поїзди дальнього міжміського сполучення, місця у спальних вагонах, а також у поїздах міжнародних маршрутів».
За офіційною статистикою, 1 українець пише 1 лист на рік. Для порівняння, француз – 9 листів, а німець - 8.
