Просто так міжнародні організації тепер не хочуть допомагати Україні. Віднині від Києва вимагають конкретні гарантії змін в недосконалому законодавстві. Довіра до обіцянок Києва наближається до нуля, навіть якщо ці обіцянки висловлюються найвищими керівниками держави.
Україну дисциплінують
Під загрозою другий транш Міжнародного валютного фонду, тому що й досі у Верховній Раді не ухвалені відповідні закони. Уже Ющенко і Тимошенко змушені мобілізувати усі свої резерви, щоб ухвалення низки законів відбулося до середини квітня. Інакше Україна може забути про валютну готівку, яка їй нині конче необхідна.
З огляду на рівень політичної ворожнечі в суспільстві Прем’єр-міністру і Президенту все важче знаходити важелі впливу на парламент. Все більшою стає ціна, яку виставляють керівництву країни практично усі політичні сили, включно зі своїми.
Хто, хто, а виконавча влада більше усього стикається з претензіями з обох сторін, як зсередини від своїх друзів і недругів, так і від міжнародної спільноти. Авторитет України закордоном піддається серйозним іспитам.
Світовий банк пішов слідом за Міжнародним валютним фондом у здійсненні дисциплінарних кроків супроти України. Цього разу йдеться про критику на адресу законопроекту про державні закупівлі.
Світовий банк у листі до Юлії Тимошенко відкрито попереджає, що у підготовленому для другого читання законопроекті є багато можливостей для створення старих і нових корупційних схем.
Небезпека в цифрах
Взагалі тема корупції стала фактично невід’ємною частиною іміджу України. Другий аспект негативу про Україну стосується загальної політичної атмосфери всередині країни, яка відзначається безперервними хвилями чвар, внутрішнього розбрату та скандальних інтриг. Саме ці дві складові були вирішальними у визначенні дуже низької міри стабільності в Україні.
Саме про це йдеться в міжнародному дослідженні за програмою «Індекс політичної нестабільності», проведеною організацією The Economist Intelligence Unit.
За цим індексом Україна має рейтинг 7,6 бала. Ще у 2007 році цей показник не перевищував 5 балів. Один лише рік дав суттєвий обвал стабільності.
Після України з трохи гіршими показниками стабільності ідуть Камбоджа, Судан, Ірак, Афганістан, Гаїті, Пакистан , Замбія. Індекс політичної стабільності вбирає в себе величезний спектр різних статистичних даних – від дитячої смертності до валового продукту на кожного громадянина.
Які загрози стоять за цифрами
І цей індекс говорить про відповідні політичні і державні загрози для конкретної країни. Ці потенційні загрози визнають в самій Україні і без міжнародного аналізу.
Саме про небезпеку, яку несуть собою політичні сварки говорив днями міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Він визначив пряму перспективу, в яку штовхає країну внутрішньополітичний розбрат. Юрій Луценко називає це десуверенізацією країни.
Такий вирок із вуст різних лідерів та керівників України звучить не вперше. Але ця можлива біда, ця загроза існуванню самої держави поки що ніяк не вгамовувала загальну ворожнечу.
Що згуртовує Україну?
Навпаки, з часом вона перетворилася практично ледве не на єдине, що об’єднує сьогодні політичну еліту. Сварки, інтриги – це і є один із основних майданчиків політичного згуртування.
Є, ймовірно, ще один компроміс, на який погодилась еліта. Він неписаний, але його, можливо, найчіткіше дотримуються в суспільстві. Порушення закону стало своєрідним об’єднавчим фактором в країні.
Якщо вже говорити про існування більшості в керівних ланках держави, то саме корупція згуртувала навколо себе цю більшість. Звісно, що в цьому корупційному гурті ведуть перед ті, хто, наближений до бюджету, про розкрадання якого уже роками ідуть легенди. Ці легенди не залишаються лише в межах країни, а ліплять з неї відповідний імідж за кордоном.
До речі про високопосадовців, що смокчуть державну скарбницю, говорив той же міністр Луценко. В цьому, напевно, він обізнаний ліпше багатьох інших, бо посада у нього відповідна.
Міністр внутрішніх справ не може второпати – чому практично майже усі порушники залишаються безкарними. Можна лише припускати: якщо почнуть карати, то до яких низин і до яких висот це дійде?!
Але відмивати імідж держави колись все одно доведеться. Без належної репутації, без відповідної довіри – Україні залишатиметься і надалі місце тих, які традиційно пасли і пасуть задніх.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Україну дисциплінують
Під загрозою другий транш Міжнародного валютного фонду, тому що й досі у Верховній Раді не ухвалені відповідні закони. Уже Ющенко і Тимошенко змушені мобілізувати усі свої резерви, щоб ухвалення низки законів відбулося до середини квітня. Інакше Україна може забути про валютну готівку, яка їй нині конче необхідна.
З огляду на рівень політичної ворожнечі в суспільстві Прем’єр-міністру і Президенту все важче знаходити важелі впливу на парламент. Все більшою стає ціна, яку виставляють керівництву країни практично усі політичні сили, включно зі своїми.
Хто, хто, а виконавча влада більше усього стикається з претензіями з обох сторін, як зсередини від своїх друзів і недругів, так і від міжнародної спільноти. Авторитет України закордоном піддається серйозним іспитам.
Світовий банк пішов слідом за Міжнародним валютним фондом у здійсненні дисциплінарних кроків супроти України. Цього разу йдеться про критику на адресу законопроекту про державні закупівлі.
Світовий банк у листі до Юлії Тимошенко відкрито попереджає, що у підготовленому для другого читання законопроекті є багато можливостей для створення старих і нових корупційних схем.
Небезпека в цифрах
Взагалі тема корупції стала фактично невід’ємною частиною іміджу України. Другий аспект негативу про Україну стосується загальної політичної атмосфери всередині країни, яка відзначається безперервними хвилями чвар, внутрішнього розбрату та скандальних інтриг. Саме ці дві складові були вирішальними у визначенні дуже низької міри стабільності в Україні.
Саме про це йдеться в міжнародному дослідженні за програмою «Індекс політичної нестабільності», проведеною організацією The Economist Intelligence Unit.
За цим індексом Україна має рейтинг 7,6 бала. Ще у 2007 році цей показник не перевищував 5 балів. Один лише рік дав суттєвий обвал стабільності.
Після України з трохи гіршими показниками стабільності ідуть Камбоджа, Судан, Ірак, Афганістан, Гаїті, Пакистан , Замбія. Індекс політичної стабільності вбирає в себе величезний спектр різних статистичних даних – від дитячої смертності до валового продукту на кожного громадянина.
Які загрози стоять за цифрами
І цей індекс говорить про відповідні політичні і державні загрози для конкретної країни. Ці потенційні загрози визнають в самій Україні і без міжнародного аналізу.
Саме про небезпеку, яку несуть собою політичні сварки говорив днями міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Він визначив пряму перспективу, в яку штовхає країну внутрішньополітичний розбрат. Юрій Луценко називає це десуверенізацією країни.
Такий вирок із вуст різних лідерів та керівників України звучить не вперше. Але ця можлива біда, ця загроза існуванню самої держави поки що ніяк не вгамовувала загальну ворожнечу.
Що згуртовує Україну?
Навпаки, з часом вона перетворилася практично ледве не на єдине, що об’єднує сьогодні політичну еліту. Сварки, інтриги – це і є один із основних майданчиків політичного згуртування.
Є, ймовірно, ще один компроміс, на який погодилась еліта. Він неписаний, але його, можливо, найчіткіше дотримуються в суспільстві. Порушення закону стало своєрідним об’єднавчим фактором в країні.
Якщо вже говорити про існування більшості в керівних ланках держави, то саме корупція згуртувала навколо себе цю більшість. Звісно, що в цьому корупційному гурті ведуть перед ті, хто, наближений до бюджету, про розкрадання якого уже роками ідуть легенди. Ці легенди не залишаються лише в межах країни, а ліплять з неї відповідний імідж за кордоном.
До речі про високопосадовців, що смокчуть державну скарбницю, говорив той же міністр Луценко. В цьому, напевно, він обізнаний ліпше багатьох інших, бо посада у нього відповідна.
Міністр внутрішніх справ не може второпати – чому практично майже усі порушники залишаються безкарними. Можна лише припускати: якщо почнуть карати, то до яких низин і до яких висот це дійде?!
Але відмивати імідж держави колись все одно доведеться. Без належної репутації, без відповідної довіри – Україні залишатиметься і надалі місце тих, які традиційно пасли і пасуть задніх.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
