І цей діалог уже зараз закладає основи майбутнього скорого напруження. Буквально днями Росія на увесь світ заявила те, що протягом якогось досить тривалого часу залишатиметься предметом скрупульозного аналізу і загрозливих передбачень з боку урядовців і спостерігачів із різних країн світу.
Ідеться про плани створення спеціальних військових з’єднань, завданням яких буде захист і патрулювання Арктики, яку Москва оголосила суверенною територією Росії. Безпосереднім куратором цього завдання буде Федеральна служба безпеки Росії.
Ці плани скріплені рішенням президентської Ради безпеки. Так що документ пішов від найвищого керівництва Росії. Звісно, для масового загалу це може виглядати дивовижним – як в часи такої глибокої економічної кризи постають такі проблеми і такі коштовні плани?
Однак здивування може дуже скоро щезнути, якщо звернутися до історії. Навіть зовсім недавньої історії, коли Радянський Союз під час куди скрутніших часів зміг розбудувати ядерний арсенал за кілька років після руйнівної для країни Другої світової війни.
Тоді і валютних запасів майже не було, і інфраструктура країни не мала, здавалося б, жодних ресурсів. Однак, попри всю логіку, радянський ядерний арсенал було закладено. Так що, якщо Росія обіцяє мілітаризувати Арктику, то це, ймовірно, не казка, а справа часу. І тут ідеться зовсім не про те, що буде створено першу в світі арктичну армію.
А йдеться про те, що Росія пішла на відкриту конфронтацію зі щонайменше чотирма державами, які претендують на територію Арктики. Це – Сполучені Штати, Норвегія, Канада і Данія.
Арктичні територіальні дебати тривають уже роками, але ніколи жодна зі сторін не вдавалася до публічно-категоричних заяв. Спірні дискусії іноді зашкалювали, особливо коли з’являлися повідомлення про колосальні запаси корисних копалин на дні Арктики.
Аж ось Росія пішла в атаку першою. Поки що не зовсім ясно, чим можуть закінчитися такі пікіровки, однак вже зрозуміло, що спокоєві в майбутньому не бувати, як не бувати.
На що розраховує Москва? Навряд чи в Кремлі не розуміють, що Захід просто так не подарує Арктику Росії. Тоді навіщо здіймати пилюку, яка не дасть конкретних результатів?
Росії потрібне напруження
Спостерігачі при цьому завжди звертали увагу на те, що, ймовірно, найголовніше, чого прагне Росія, – це створити бодай яке-небудь напруження на прямій вісі Росія-Захід. Тоді Москві завжди легше торгуватися з Заходом у виборюванні власних інтересів у своєму регіоні. Будучи зайнятим своїми розрахунками з Росією, Захід витрачає менше часу та енергії на події, пов’язані зі справами хазяйнування Москви в пострадянському просторі.
Ті, хто впевнений, що минув час і зникли усі соціальні і політичні підвалини для певної реставрації минулих порядків у регіоні, можуть бути вельми здивовані. І дуже скоро.
Кілька тижнів тому на замовлення тижневика «Український тиждень» я зробив інтерв’ю з відомим радянським розвідником Олегом Гордієвським, який у сімдесяті роки почав працювати на британську розвідку, а згодом втік до Великої Британії. Зараз він мешкає десь під Лондоном.
Ця людина дуже добре знає кухню радянських і пострадянських оперативних планів на рівні питань державної безпеки і оборони. Я запитав його, серед іншого, які вразливі моменти він бачить в українсько-російському оперативному протистоянні? Що може більш усього використати російська сторона, якщо дійде до радикальних рішень?
Непрості стосунки
Гордієвський без усяких коливань і обдумувань відповів: перше, що найлегше виконати Москві, – це захоплення Криму. Воно просто саме проситься в обійми. Тут не треба довго готуватися. За словами Гордієвського, в Криму вже майже готова відповідна атмосфера, і, якщо щось почнеться, то, ймовірніше, звідти.
У цьому плані 2017-й рік як дата виведення російського Чорноморського флоту з Криму може стати для Росії вирішальним. На думку багатьох спеціалістів і політологів, це буде час серйозного іспиту.
Адже важко уявити, що Росія піде з Криму так легко і так просто. Ніхто сьогодні не знає, куди може занести Москву в такому напруженні.
Навіть дуже обережна у висловлюваннях про російсько-українські стосунки Юлія Тимошенко дозволила собі днями справжнє несподіване одкровення. Щоправда, це сталося не під боком у Європі, а в далекій Японії.
«Стосунки Росія-Україна, – сказала, зокрема, Юлія Тимошенко, – …складаються непрoсто, бо Україна стала незалежною державою, і з нашою політичною незалежністю не завжди хочуть миритися…»
І трохи згодом Прем’єр-міністр України додала: «І газовий конфлікт на початку року – там не було нічого економічного. Чиста політика!»
Так що реставрація продовжує пробивати собі дорогу – через газові труби, через Арктику – через буквально усе, що трапляється на шляху.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Ідеться про плани створення спеціальних військових з’єднань, завданням яких буде захист і патрулювання Арктики, яку Москва оголосила суверенною територією Росії. Безпосереднім куратором цього завдання буде Федеральна служба безпеки Росії.
Ці плани скріплені рішенням президентської Ради безпеки. Так що документ пішов від найвищого керівництва Росії. Звісно, для масового загалу це може виглядати дивовижним – як в часи такої глибокої економічної кризи постають такі проблеми і такі коштовні плани?
Однак здивування може дуже скоро щезнути, якщо звернутися до історії. Навіть зовсім недавньої історії, коли Радянський Союз під час куди скрутніших часів зміг розбудувати ядерний арсенал за кілька років після руйнівної для країни Другої світової війни.
Тоді і валютних запасів майже не було, і інфраструктура країни не мала, здавалося б, жодних ресурсів. Однак, попри всю логіку, радянський ядерний арсенал було закладено. Так що, якщо Росія обіцяє мілітаризувати Арктику, то це, ймовірно, не казка, а справа часу. І тут ідеться зовсім не про те, що буде створено першу в світі арктичну армію.
А йдеться про те, що Росія пішла на відкриту конфронтацію зі щонайменше чотирма державами, які претендують на територію Арктики. Це – Сполучені Штати, Норвегія, Канада і Данія.
Арктичні територіальні дебати тривають уже роками, але ніколи жодна зі сторін не вдавалася до публічно-категоричних заяв. Спірні дискусії іноді зашкалювали, особливо коли з’являлися повідомлення про колосальні запаси корисних копалин на дні Арктики.
Аж ось Росія пішла в атаку першою. Поки що не зовсім ясно, чим можуть закінчитися такі пікіровки, однак вже зрозуміло, що спокоєві в майбутньому не бувати, як не бувати.
На що розраховує Москва? Навряд чи в Кремлі не розуміють, що Захід просто так не подарує Арктику Росії. Тоді навіщо здіймати пилюку, яка не дасть конкретних результатів?
Росії потрібне напруження
Спостерігачі при цьому завжди звертали увагу на те, що, ймовірно, найголовніше, чого прагне Росія, – це створити бодай яке-небудь напруження на прямій вісі Росія-Захід. Тоді Москві завжди легше торгуватися з Заходом у виборюванні власних інтересів у своєму регіоні. Будучи зайнятим своїми розрахунками з Росією, Захід витрачає менше часу та енергії на події, пов’язані зі справами хазяйнування Москви в пострадянському просторі.
Ті, хто впевнений, що минув час і зникли усі соціальні і політичні підвалини для певної реставрації минулих порядків у регіоні, можуть бути вельми здивовані. І дуже скоро.
Кілька тижнів тому на замовлення тижневика «Український тиждень» я зробив інтерв’ю з відомим радянським розвідником Олегом Гордієвським, який у сімдесяті роки почав працювати на британську розвідку, а згодом втік до Великої Британії. Зараз він мешкає десь під Лондоном.
Ця людина дуже добре знає кухню радянських і пострадянських оперативних планів на рівні питань державної безпеки і оборони. Я запитав його, серед іншого, які вразливі моменти він бачить в українсько-російському оперативному протистоянні? Що може більш усього використати російська сторона, якщо дійде до радикальних рішень?
Непрості стосунки
Гордієвський без усяких коливань і обдумувань відповів: перше, що найлегше виконати Москві, – це захоплення Криму. Воно просто саме проситься в обійми. Тут не треба довго готуватися. За словами Гордієвського, в Криму вже майже готова відповідна атмосфера, і, якщо щось почнеться, то, ймовірніше, звідти.
У цьому плані 2017-й рік як дата виведення російського Чорноморського флоту з Криму може стати для Росії вирішальним. На думку багатьох спеціалістів і політологів, це буде час серйозного іспиту.
Адже важко уявити, що Росія піде з Криму так легко і так просто. Ніхто сьогодні не знає, куди може занести Москву в такому напруженні.
Навіть дуже обережна у висловлюваннях про російсько-українські стосунки Юлія Тимошенко дозволила собі днями справжнє несподіване одкровення. Щоправда, це сталося не під боком у Європі, а в далекій Японії.
«Стосунки Росія-Україна, – сказала, зокрема, Юлія Тимошенко, – …складаються непрoсто, бо Україна стала незалежною державою, і з нашою політичною незалежністю не завжди хочуть миритися…»
І трохи згодом Прем’єр-міністр України додала: «І газовий конфлікт на початку року – там не було нічого економічного. Чиста політика!»
Так що реставрація продовжує пробивати собі дорогу – через газові труби, через Арктику – через буквально усе, що трапляється на шляху.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
