Другий президент України прийшов вчасно. Вигляд мав упевнений і у властивій йому манері пересипав слова жартами та порівняннями.
Так на запитання, чи можна припустити, що Крим повернеться до складу Росії, Леонід Кучма сказав, що вже пояснював меру Москви Юрію Лужкову – що «може, але за певних умов. Тоді, коли Америка поверне Росії Аляску, а Росія Японії – Курильські острови. Але поки ж США не збираються повертати Аляску».
Щоправда жартувати з приводу того, що українці почали скуповувати сіль – Кучма не захотів і вже зовсім серйозно відповів на запитання Москви про ситуацію навколо операції СБУ у «Нафтогазі».
«Це з області політтехнологій. Це початок реальної президентської кампанії. Адже Альфа тільки розпочала штурмувати «Нафтогаз», а там вже 20 камер стоять усередині і це знімають. Через 15 хвилин – пів Верховної Ради уже в «Нафтогазі». Через кілька годин рішення суду. То чи можна повірити, що це спонтанно?! А те, що за цим ще й економічні інтереси стоять – сумнівів не викликає. Росія ж теж могла прояснити ситуацію – відкрито заявити про те, що ж там за газ. «РосУкрЕнерго»? «Газпрому»? «Нафтогазу»? Ні, Росія теж мовчить!», – зауважив Леонід Кучма.
Подальший перебіг телемосту був таким:
– Радіо Свобода, Київ: чи маєте Ви план виходу України з кризи, як кризовий менеджер, якому довелося керувати Україною у 90-х?
– Одна порада – влада має змінитися. Тоді й інша влада щось зможе зробити, бо відомо що треба робити. Дійсно 97-й, 98-й роки – це були важкі, навіть можливо більш трагічні роки для України. І я знаю, що більшість указів, які я тоді підписав, а потім вони стали законами – до сьогодні працюють. Але найголовніше – якщо між товаришів згоди немає – що можна зробити?! – нічого!
Я ж розумію, що зараз і у Президента, і в парламенту, і в уряду є багато хороших пропозицій. Тому думаю, що Президент має взяти на себе ініціативу і акумулювати ці пропозиції. Раз на тиждень збиратися усім, відкрито обговорювати і вибирати найкращі рішення. Адже у світі вже є багато розроблених антикризових заходів. Але у нас «фінанси співають романси». І тому найперше треба мати реальний бюджет. Не приховувати падіння ВВП, адже регіони не знають, із яких показників їм виходити.
Президент має взяти на себе таку відповідальність при добрій волі уряду й парламенту. Здається у Голови Верховної Ради така воля є.
І суспільству треба давати позитивні сигнали. Дивишся російське телебачення і розумієш, що там слово «криза» заборонене. А у нас що?!
– Тбілісі: якби Ви були президентом Грузії, якими були б Ваші кроки, щоб об'єднати країну?
–Думаю, що найкращим порадником може бути Едуард Шеварднадзе. Я б до нього дослухався у першу чергу. А взагалі, доктрина існування СНД базувалася на збереженні територіальної цілісності держав і непорушності кордонів. Я був і залишаюся прибічником цієї позиції. А те, що Грузія розпочавши конфлікт допомогла Росії вирішити деякі свої стратегічні проблеми – це вже ваше питання.
Світ має вирішувати усі питання за столом переговорів, воєнна сила приводить до непередбачуваних наслідків. Що і сталося в Грузії. До того ж, я не думаю, що США стимулювали Грузію робити те, що вона зробила. Я переконаний, що цього не було.
– Єреван: Україна продає Азербайджану наступальне озброєння. Хіба це сприяє стабільності у цьому регіоні?
– А що Росія не продає зброю на Кавказі?! А що, якщо Україна не продаватиме Азербайджану зброю, то ця країна не знайде де її купити в іншому місці. Це бізнес.
– Кишинів: Як Україна має співпрацювати з Росією?
– Мене називали проросійським політиком, але я думаю, що політика України має бути багатовекторною. І це абсолютно нормально у сучасному світі.
А Росія має бути нашим економічним стратегічним партнером. Але, захід допоміг помаранчевим прийти до влади і помахав Україні ручкою і забув, що є така країна. Вони думали, що вони досягнули чого хотіли – розвернули зовнішню політику України спиною до СНД і до Росії. Але ці політики виявилися неспроможними виконати не лише ці свої обіцянки, а й ті, які вони давали на нашому Майдані.
Та й СНД теж зараз є неефективною організацією. Криза, а ніхто ні з ким не зустрічається, ні на рівні президентів, ні хоч на рівні міністрів.
І я насамперед бачу незацікавленість Російської Федерації в цьому. Росія збирається у форматі «вісімки» чи «трійки», коли треба якісь локальні проблеми вирішувати. А стратегії немає. І найбільша наша проблема, що немає розвинутого нормального ринку між країнами пострадянського простору. А виходити самому із такої глобальної кризи нині неможливо.
– Тбілісі: Що із розслідуванням справи Гонгадзе?
– Я не знав Гонгадзе. Один раз бачив його під час телепрограми. Справа не закрита, бо не встановлено замовників. Ще не сказано, тому що досі не зрозуміло, хто за всім цим стоїть.
І якщо мене й можна було підозрювати, що я щось не зробив для з'ясування всіх обставин справи, то вже Віктор Ющенко робив усе, щоб на цьому поставити крапку. Хоча зрозуміло, що це політична акція.
Мені ж більше подобається думати, що Гонгадзе живий. Я знаю, що ті депутати Верховної Ради України, які їздили в Німеччину дізналися, що експертиза частинок тіла, знайденого в Київській області, не підтвердила, що це тіло Гонгадзе. Є хоч одна зачіпка.
– Тбілісі: Що Ви думаєте щодо вступу Грузії та України до НАТО?
– Моя думка, що про це немає сенсу говорити. Я думаю, що цю тему слід відкласти, щоб не хвилювати ні свої країни, ні країни НАТО.
Зараз всередині НАТО різко змінилося ставлення до України та Грузії, і це пов'язано з непередбачуваністю цих держав. Але якщо хтось дорікає Україні, що вона тісно співпрацює з НАТО, то я завжди нагадую у відповідь, що у Росії з Альянсом куди тісніша співпраця.
Тому, дозвольте нам визначатися зі стандартами співпраці з НАТО. І те, що від цього лише користь.., я думаю, ні в кого жодних сумнівів немає. Цим шляхом треба йти.
– Київ: Чи збираєтеся Ви балотуватися у Президенти?
–Хіба, як у тому анекдоті, «на короткий час, щоб подивитися в очі колишнім опричникам, чи багато інфарктів буде». Ви ж розумієте, що це наша українська хвороба – «здавати» тих, із ким працював. Давайте, поживемо-побачимо.
А песимізму не треба. МВФ дасть Україні гроші, бо для цього організація ця й існує.
І світова криза зробить світ іншим, розумнішим. США вийдуть з кризи сильнішими, а долар залишиться найміцнішою грошовою одиницею.
(Київ – Прага)
Так на запитання, чи можна припустити, що Крим повернеться до складу Росії, Леонід Кучма сказав, що вже пояснював меру Москви Юрію Лужкову – що «може, але за певних умов. Тоді, коли Америка поверне Росії Аляску, а Росія Японії – Курильські острови. Але поки ж США не збираються повертати Аляску».
Щоправда жартувати з приводу того, що українці почали скуповувати сіль – Кучма не захотів і вже зовсім серйозно відповів на запитання Москви про ситуацію навколо операції СБУ у «Нафтогазі».
«Це з області політтехнологій. Це початок реальної президентської кампанії. Адже Альфа тільки розпочала штурмувати «Нафтогаз», а там вже 20 камер стоять усередині і це знімають. Через 15 хвилин – пів Верховної Ради уже в «Нафтогазі». Через кілька годин рішення суду. То чи можна повірити, що це спонтанно?! А те, що за цим ще й економічні інтереси стоять – сумнівів не викликає. Росія ж теж могла прояснити ситуацію – відкрито заявити про те, що ж там за газ. «РосУкрЕнерго»? «Газпрому»? «Нафтогазу»? Ні, Росія теж мовчить!», – зауважив Леонід Кучма.
Подальший перебіг телемосту був таким:
– Радіо Свобода, Київ: чи маєте Ви план виходу України з кризи, як кризовий менеджер, якому довелося керувати Україною у 90-х?
– Одна порада – влада має змінитися. Тоді й інша влада щось зможе зробити, бо відомо що треба робити. Дійсно 97-й, 98-й роки – це були важкі, навіть можливо більш трагічні роки для України. І я знаю, що більшість указів, які я тоді підписав, а потім вони стали законами – до сьогодні працюють. Але найголовніше – якщо між товаришів згоди немає – що можна зробити?! – нічого!
Я ж розумію, що зараз і у Президента, і в парламенту, і в уряду є багато хороших пропозицій. Тому думаю, що Президент має взяти на себе ініціативу і акумулювати ці пропозиції. Раз на тиждень збиратися усім, відкрито обговорювати і вибирати найкращі рішення. Адже у світі вже є багато розроблених антикризових заходів. Але у нас «фінанси співають романси». І тому найперше треба мати реальний бюджет. Не приховувати падіння ВВП, адже регіони не знають, із яких показників їм виходити.
Президент має взяти на себе таку відповідальність при добрій волі уряду й парламенту. Здається у Голови Верховної Ради така воля є.
І суспільству треба давати позитивні сигнали. Дивишся російське телебачення і розумієш, що там слово «криза» заборонене. А у нас що?!
– Тбілісі: якби Ви були президентом Грузії, якими були б Ваші кроки, щоб об'єднати країну?
–Думаю, що найкращим порадником може бути Едуард Шеварднадзе. Я б до нього дослухався у першу чергу. А взагалі, доктрина існування СНД базувалася на збереженні територіальної цілісності держав і непорушності кордонів. Я був і залишаюся прибічником цієї позиції. А те, що Грузія розпочавши конфлікт допомогла Росії вирішити деякі свої стратегічні проблеми – це вже ваше питання.
Світ має вирішувати усі питання за столом переговорів, воєнна сила приводить до непередбачуваних наслідків. Що і сталося в Грузії. До того ж, я не думаю, що США стимулювали Грузію робити те, що вона зробила. Я переконаний, що цього не було.
– Єреван: Україна продає Азербайджану наступальне озброєння. Хіба це сприяє стабільності у цьому регіоні?
– А що Росія не продає зброю на Кавказі?! А що, якщо Україна не продаватиме Азербайджану зброю, то ця країна не знайде де її купити в іншому місці. Це бізнес.
– Кишинів: Як Україна має співпрацювати з Росією?
– Мене називали проросійським політиком, але я думаю, що політика України має бути багатовекторною. І це абсолютно нормально у сучасному світі.
А Росія має бути нашим економічним стратегічним партнером. Але, захід допоміг помаранчевим прийти до влади і помахав Україні ручкою і забув, що є така країна. Вони думали, що вони досягнули чого хотіли – розвернули зовнішню політику України спиною до СНД і до Росії. Але ці політики виявилися неспроможними виконати не лише ці свої обіцянки, а й ті, які вони давали на нашому Майдані.
Та й СНД теж зараз є неефективною організацією. Криза, а ніхто ні з ким не зустрічається, ні на рівні президентів, ні хоч на рівні міністрів.
І я насамперед бачу незацікавленість Російської Федерації в цьому. Росія збирається у форматі «вісімки» чи «трійки», коли треба якісь локальні проблеми вирішувати. А стратегії немає. І найбільша наша проблема, що немає розвинутого нормального ринку між країнами пострадянського простору. А виходити самому із такої глобальної кризи нині неможливо.
– Тбілісі: Що із розслідуванням справи Гонгадзе?
– Я не знав Гонгадзе. Один раз бачив його під час телепрограми. Справа не закрита, бо не встановлено замовників. Ще не сказано, тому що досі не зрозуміло, хто за всім цим стоїть.
І якщо мене й можна було підозрювати, що я щось не зробив для з'ясування всіх обставин справи, то вже Віктор Ющенко робив усе, щоб на цьому поставити крапку. Хоча зрозуміло, що це політична акція.
Мені ж більше подобається думати, що Гонгадзе живий. Я знаю, що ті депутати Верховної Ради України, які їздили в Німеччину дізналися, що експертиза частинок тіла, знайденого в Київській області, не підтвердила, що це тіло Гонгадзе. Є хоч одна зачіпка.
– Тбілісі: Що Ви думаєте щодо вступу Грузії та України до НАТО?
– Моя думка, що про це немає сенсу говорити. Я думаю, що цю тему слід відкласти, щоб не хвилювати ні свої країни, ні країни НАТО.
Зараз всередині НАТО різко змінилося ставлення до України та Грузії, і це пов'язано з непередбачуваністю цих держав. Але якщо хтось дорікає Україні, що вона тісно співпрацює з НАТО, то я завжди нагадую у відповідь, що у Росії з Альянсом куди тісніша співпраця.
Тому, дозвольте нам визначатися зі стандартами співпраці з НАТО. І те, що від цього лише користь.., я думаю, ні в кого жодних сумнівів немає. Цим шляхом треба йти.
– Київ: Чи збираєтеся Ви балотуватися у Президенти?
–Хіба, як у тому анекдоті, «на короткий час, щоб подивитися в очі колишнім опричникам, чи багато інфарктів буде». Ви ж розумієте, що це наша українська хвороба – «здавати» тих, із ким працював. Давайте, поживемо-побачимо.
А песимізму не треба. МВФ дасть Україні гроші, бо для цього організація ця й існує.
І світова криза зробить світ іншим, розумнішим. США вийдуть з кризи сильнішими, а долар залишиться найміцнішою грошовою одиницею.
(Київ – Прага)
