Все почалося з того, що журналістам британської газети «Сандей Таймс» захотілося перевірити наскільки ангельськими в дійсності виглядають ті, хто визначає закони країни. Журналісти видали себе за людей, які лобіюють інтереси низки іноземних кампаній. Вони вийшли на зв’язок із членами палати лордів, запропонувавши їм винагороди за певні кроки, які сприяли б ухваленню низки законів, необхідних для діяльності цих кампаній на території Великої Британії.
Щонайменше чотири лорди клюнули на гроші. Сума була немалою – 120 тисяч британських фунтів. Тут, ще до подальших подробиць, можна включати порівняльну машину стосовно лобістської діяльності українських парламентаріїв.
Одних – пронесе, іншим – не поздоровиться
Усі про це давно говорять. На кожному розі це роками обговорюють навіть бомжі і школярі. Українські прокуратури від районних до самої центральної напевно захаращені купами, тоннами паперів-скарг на депутатську сумісницько-бізнесову діяльність, але далі цього ніщо нікуди не йде.
Тим часом у Великій Британії на відміну від України інформація, яку опублікували журналісти «Сандей Таймс», стала не просто черговим пікантним скандалом про окремих корупціонерів. В даному випадку суспільство скористалося ситуацією, щоб ще раз піддати перевірці все, що стосується моралі тих, хто покликаний визначати норми соціальної і адміністративної поведінки громадян.
Суспільство зайнялося практично як самоочищенням своїх обранців, так і самоочищенням себе від тих парламентаріїв, які наважилися скористатися службовим становищем у приватних цілях. Розслідування в Палаті лордів визначило ще сімох нечистих на руку членів палати.
Об’єднання чи роз’єднання
Відразу ж було з’ясовано, що покарати їх практично неможливо. Ось вона та клята недоторканність. Якщо б не вона, то перше, що зробили б керівники Палати лордів – це відсторонили групу викритих корупціонерів від членства. Бодай тимчасово. Але недоторканність і цього не дає.
І ось тут проявилася державна необхідність згуртуватися проти суспільної зарази, незалежно від партійних інтересів. Більшість лордів, замішаних у лобістських махінаціях, належить до лейбористської партії, яка перебуває при владі. Звичайно головний гнів на них пішов від консерваторів.
Але керівники лейбористів не захищали своїх грішних партійних товаришів. Натомість вони підтримали вимоги опонентів. Так, якби Партія регіонів активно підтримала б нунсівців і бютівців, і разом усі в один день проголосували б за повне зняття отої недоторканності з українських депутатів. На це потрібно якихось півгодини. Ці півгодини і досі шукають парламентарі протягом багатьох років.
Слова … слова ... слова ...
Величезну кількість висловлених обіцянок нічим не виміряти! Скільки гарних слів про майбутнє позбавлення недоторканності, скільки клятв виголошувалось із різних трибун, із різних партій, течій, угруповань. Скільки били себе по грудях і в груди деінде пересічні члени, і найбільші лідери, скільки «божилися», що ляжуть на рейки, але не пропустять цей тягар недоторканності до стін українського парламенту. І дуже скоро після виборів замовкли всі як один.
Тим часом їхні британські колеги палають бажанням якнайскоріше дочекатися остаточних результатів розслідування, щоб почати процес кардинальних змін законодавчих актів, які стосуються недоторканності депутатів, викритих в порушенні законів, етики і моральної поведінки.
За гріхи заплатять
Уже саме детальне розслідування цієї справи відіграє свою важливу роль суспільного катарсису і необхідності покарання винних. Виринають подробиці, які лише підсилюють і прискорюють процес. Лорд Маккензі протягом років обслуговував інтереси одного російського олігарха і за це отримав немалу винагороду на загальну суму в понад 600 тисяч фунтів.
Інший член Палати лорд Траскот відзначився в досить бурхливій і підпільній діяльності на користь не Британії, а знову ж таки Росії. За виконання делікатних бізнесових завдань, за сприяння ухваленню необхідних законів йому оплачували не з приватної контори, а з каси державної корпорації «Газпром», яку особисто контролює Володимир Путін і його безпосередні підлеглі. Неабиякого пікантного забарвлення цій історії додав факт, що дружина лорда Світлана – росіянка написала три книжки. Одна з них – біографія Путіна.
Це та досить вагома крапля, яка може стати останньою в політичній кар'єрі колись успішного лорда. І судячи з того, як наставлені обидва основні політичні табори – і лейбористи, і консерватори – досить скоро в законах про недоторканність можуть з’явитися істотні поправки, які регулюватимуть випадки корупції в Палаті лордів британського парламенту.
Ліпше не чіпати!
Що ж до українських реалій, то це поки що залишається у формі якогось своєрідного марива. Загадка, яка важко піддається звичайній, навіть житейській логіці. Політики усіх рівнів виживали і продовжують виживати попри невиконання багатьох передвиборних обіцянок.
Серед них обіцянка щодо скасування недоторканності не є винятком. Навпаки, вона перетворилася на своєрідний індикатор сюрреальної неправди. Якщо хтось і надалі закликатиме і обіцятиме боротися за знищення цієї депутатської химери, то в реальності це може означати прямо протилежне: автор обіцянки буде до останнього патрона захищати недоторканність як бастіон головного сховища країни.
І хто добровільно віддасть ключі від такої фортеці?! Навпаки її будуть оберігати від будь-яких посягань ззовні. Обережності не забракне. І можна вже спокійно на фасаді Верховної Ради приліпити барельєф із відомим символом, який ставлять на небезпечних об’єктах з написом: НЕ ЧІПАЙ, БО ВБ’Є. І поруч ЧЕРЕП із двома КІСТКАМИ навхрест.
(Лондон – Прага – Київ)
Щонайменше чотири лорди клюнули на гроші. Сума була немалою – 120 тисяч британських фунтів. Тут, ще до подальших подробиць, можна включати порівняльну машину стосовно лобістської діяльності українських парламентаріїв.
Одних – пронесе, іншим – не поздоровиться
Усі про це давно говорять. На кожному розі це роками обговорюють навіть бомжі і школярі. Українські прокуратури від районних до самої центральної напевно захаращені купами, тоннами паперів-скарг на депутатську сумісницько-бізнесову діяльність, але далі цього ніщо нікуди не йде.
Тим часом у Великій Британії на відміну від України інформація, яку опублікували журналісти «Сандей Таймс», стала не просто черговим пікантним скандалом про окремих корупціонерів. В даному випадку суспільство скористалося ситуацією, щоб ще раз піддати перевірці все, що стосується моралі тих, хто покликаний визначати норми соціальної і адміністративної поведінки громадян.
Суспільство зайнялося практично як самоочищенням своїх обранців, так і самоочищенням себе від тих парламентаріїв, які наважилися скористатися службовим становищем у приватних цілях. Розслідування в Палаті лордів визначило ще сімох нечистих на руку членів палати.
Об’єднання чи роз’єднання
Відразу ж було з’ясовано, що покарати їх практично неможливо. Ось вона та клята недоторканність. Якщо б не вона, то перше, що зробили б керівники Палати лордів – це відсторонили групу викритих корупціонерів від членства. Бодай тимчасово. Але недоторканність і цього не дає.
І ось тут проявилася державна необхідність згуртуватися проти суспільної зарази, незалежно від партійних інтересів. Більшість лордів, замішаних у лобістських махінаціях, належить до лейбористської партії, яка перебуває при владі. Звичайно головний гнів на них пішов від консерваторів.
Але керівники лейбористів не захищали своїх грішних партійних товаришів. Натомість вони підтримали вимоги опонентів. Так, якби Партія регіонів активно підтримала б нунсівців і бютівців, і разом усі в один день проголосували б за повне зняття отої недоторканності з українських депутатів. На це потрібно якихось півгодини. Ці півгодини і досі шукають парламентарі протягом багатьох років.
Слова … слова ... слова ...
Величезну кількість висловлених обіцянок нічим не виміряти! Скільки гарних слів про майбутнє позбавлення недоторканності, скільки клятв виголошувалось із різних трибун, із різних партій, течій, угруповань. Скільки били себе по грудях і в груди деінде пересічні члени, і найбільші лідери, скільки «божилися», що ляжуть на рейки, але не пропустять цей тягар недоторканності до стін українського парламенту. І дуже скоро після виборів замовкли всі як один.
Тим часом їхні британські колеги палають бажанням якнайскоріше дочекатися остаточних результатів розслідування, щоб почати процес кардинальних змін законодавчих актів, які стосуються недоторканності депутатів, викритих в порушенні законів, етики і моральної поведінки.
За гріхи заплатять
Уже саме детальне розслідування цієї справи відіграє свою важливу роль суспільного катарсису і необхідності покарання винних. Виринають подробиці, які лише підсилюють і прискорюють процес. Лорд Маккензі протягом років обслуговував інтереси одного російського олігарха і за це отримав немалу винагороду на загальну суму в понад 600 тисяч фунтів.
Інший член Палати лорд Траскот відзначився в досить бурхливій і підпільній діяльності на користь не Британії, а знову ж таки Росії. За виконання делікатних бізнесових завдань, за сприяння ухваленню необхідних законів йому оплачували не з приватної контори, а з каси державної корпорації «Газпром», яку особисто контролює Володимир Путін і його безпосередні підлеглі. Неабиякого пікантного забарвлення цій історії додав факт, що дружина лорда Світлана – росіянка написала три книжки. Одна з них – біографія Путіна.
Це та досить вагома крапля, яка може стати останньою в політичній кар'єрі колись успішного лорда. І судячи з того, як наставлені обидва основні політичні табори – і лейбористи, і консерватори – досить скоро в законах про недоторканність можуть з’явитися істотні поправки, які регулюватимуть випадки корупції в Палаті лордів британського парламенту.
Ліпше не чіпати!
Що ж до українських реалій, то це поки що залишається у формі якогось своєрідного марива. Загадка, яка важко піддається звичайній, навіть житейській логіці. Політики усіх рівнів виживали і продовжують виживати попри невиконання багатьох передвиборних обіцянок.
Серед них обіцянка щодо скасування недоторканності не є винятком. Навпаки, вона перетворилася на своєрідний індикатор сюрреальної неправди. Якщо хтось і надалі закликатиме і обіцятиме боротися за знищення цієї депутатської химери, то в реальності це може означати прямо протилежне: автор обіцянки буде до останнього патрона захищати недоторканність як бастіон головного сховища країни.
І хто добровільно віддасть ключі від такої фортеці?! Навпаки її будуть оберігати від будь-яких посягань ззовні. Обережності не забракне. І можна вже спокійно на фасаді Верховної Ради приліпити барельєф із відомим символом, який ставлять на небезпечних об’єктах з написом: НЕ ЧІПАЙ, БО ВБ’Є. І поруч ЧЕРЕП із двома КІСТКАМИ навхрест.
(Лондон – Прага – Київ)
