Ще кілька днів тому стосунки були, як по лезу. Аж ось, як кажуть у Римі , МІРАКОЛО! Обидві сторони проявили максимум стриманості, розуміння, гостинності та щедрості. Просто величезний «універмаг-бутік» хороших манер.
Росія дала Україні 20-відсоткову скидку. Від чого така душевна доброта?! Україна залишила Росії старі транзитні тарифи. А це з яких-таких ринкових розумностей?!
Хто, кому і для чого замилює очі
Чого б це вони так раптом, ні з того, ні з сього покохалися-подружилися. Адже усього кілька днів тому особисто Путін і Медведєв, а їм в унісон сотні тисяч їхніх помічників, провідників і заступників, продукували лише жовч, єхидну і нещадну жовч стосовно Києва.
І тут раптом щось трапилось із отими печінками!
І хто тепер всерйоз може прийняти факт, що обидві сторони поодинці тільки того і хотіли, щоб поставити під якимось черговим папером свої симпатично-державні каракулі. А друга сторона усе брикалася. І ось нарешті усіма правдами і неправдами якось вдалося другу сторону зламати — і казці кінець! Точніше, початок.
У цьому сценарії шкутильгає найголовніше, а саме: «хеппі-енд». Знаючи історії, географію, економіку і логіку стосунків між двома державами, не один скептик подивиться на усю цю комедію холодним поглядом. Як каже стара іудейська мудрість: «вибираючи із двох зол, песиміст вибрав би обидва». Ці усі прикраси і паперові домовленості, усе це для зовнішньої публіки, для сторонніх спостерігачів, для Вашингтонів, Лондонів і Праг.
Диво не має ані меж, ані кордонів
Рівень «щирості» російських керівників сягає нездоланних висот. Сьогодні вони заспівали іншу пісню. Надсоколину пісню. Як твердить персидська мудрість, «жодна кішка не стане заради Бога ловити мишу». Щойно кілька днів тому пан Путін висміював, як міг, як хотів, як придумували йому його персональні літератори, наповнюючи висловлювання на адресу українського президента усякими дошкульними фразочками і підколами. І які тільки лекції не дозволяв собі Медведєв на адресу української влади. І це було усього лише кілька днів тому.
Аж гульк — жонглювання, наближені до імператорських, змінилися на справжню лірику. І ось уже, скинувши ледве не каратистським жестом напруження з руки, прем'єр-міністр Росії простягає цю руку, яка щойно лише була готова ламати усі кістки на своєму шляху, а тепер вона простягнута з іншим жестом, з іншим м'язовим наповненням. Володимир Путін пропонує свою допомогу Україні разом із Росією долати економічну кризу. «Я хочу сказати, що зі свого боку ми робитимемо все, щоб Україну підтримати. І в складних економічних, фінансових умовах нам є про що поговорити, враховуючи достатньо високий рівень кооперації між нашими економіками», – сказав російський прем'єр.
І усі без винятку на цій планеті йому повірили! Особливо у контексті того, що він говорив тиждень тому.
Нові горизонти миру і війни
Але як би там не було, як би деякі злі язики не тринділи з кущів, як би деякі бездомні собаки не гавкали з підворіття, як би деякі духовні злидарі не блювали жовчю недовіри, попри усе це белькотіння в жабуринні Москва щедро оголосила про мир із Києвом. Кількатижневий газовий гуркіт ледве не в одну мить перетворився на солов’їну трель.
Здавалося б, і березень ще далеко, але в морозну скутість життя майже силоміць вливається справжня тендітно-тепла весна. Ну просто чиста і мирна благодать. Ботічеллі по-українськи. Але не усім ця благодать прийшла до вподоби. В надрах її теплот засів справжній хробак..
Як каже вірменське прислів'я, « не треба мені й корови — головне, аби у сусіда не було двох». Лідер Партії регіонів Віктор Янукович вирішив порушити стан після -газово-воєнного перемир'я і оголосив план нової бліц-війни, яку він і його партія мають запалити зараз, щоб уже у лютому святкувати перемогу над урядом Юлії Тимошенко. «Ми вважаємо, що є більш ніж достатньо підстав, щоб цей уряд пішов у відставку», – впевнено рубанув Віктор Янукович інформаційному агентству «Рейтерс».
Наскільки доречна тут китайська мудрість, яка стверджує: «якщо чоловічий монастир стоїть навпроти жіночого монастиря, то навіть якщо нічого не діється, все одно, щось у цьому є...».
Так що упродовж наступних кількох тижнів за подіями в Україні будуть спостерігати з неабиякою зацікавленістю як у самій країні, так і ззовні, у тому числі із «мирної» Москви.
(Лондон – Прага – Київ)
Росія дала Україні 20-відсоткову скидку. Від чого така душевна доброта?! Україна залишила Росії старі транзитні тарифи. А це з яких-таких ринкових розумностей?!
Хто, кому і для чого замилює очі
Чого б це вони так раптом, ні з того, ні з сього покохалися-подружилися. Адже усього кілька днів тому особисто Путін і Медведєв, а їм в унісон сотні тисяч їхніх помічників, провідників і заступників, продукували лише жовч, єхидну і нещадну жовч стосовно Києва.
І тут раптом щось трапилось із отими печінками!
І хто тепер всерйоз може прийняти факт, що обидві сторони поодинці тільки того і хотіли, щоб поставити під якимось черговим папером свої симпатично-державні каракулі. А друга сторона усе брикалася. І ось нарешті усіма правдами і неправдами якось вдалося другу сторону зламати — і казці кінець! Точніше, початок.
У цьому сценарії шкутильгає найголовніше, а саме: «хеппі-енд». Знаючи історії, географію, економіку і логіку стосунків між двома державами, не один скептик подивиться на усю цю комедію холодним поглядом. Як каже стара іудейська мудрість: «вибираючи із двох зол, песиміст вибрав би обидва». Ці усі прикраси і паперові домовленості, усе це для зовнішньої публіки, для сторонніх спостерігачів, для Вашингтонів, Лондонів і Праг.
Диво не має ані меж, ані кордонів
Рівень «щирості» російських керівників сягає нездоланних висот. Сьогодні вони заспівали іншу пісню. Надсоколину пісню. Як твердить персидська мудрість, «жодна кішка не стане заради Бога ловити мишу». Щойно кілька днів тому пан Путін висміював, як міг, як хотів, як придумували йому його персональні літератори, наповнюючи висловлювання на адресу українського президента усякими дошкульними фразочками і підколами. І які тільки лекції не дозволяв собі Медведєв на адресу української влади. І це було усього лише кілька днів тому.
Аж гульк — жонглювання, наближені до імператорських, змінилися на справжню лірику. І ось уже, скинувши ледве не каратистським жестом напруження з руки, прем'єр-міністр Росії простягає цю руку, яка щойно лише була готова ламати усі кістки на своєму шляху, а тепер вона простягнута з іншим жестом, з іншим м'язовим наповненням. Володимир Путін пропонує свою допомогу Україні разом із Росією долати економічну кризу. «Я хочу сказати, що зі свого боку ми робитимемо все, щоб Україну підтримати. І в складних економічних, фінансових умовах нам є про що поговорити, враховуючи достатньо високий рівень кооперації між нашими економіками», – сказав російський прем'єр.
І усі без винятку на цій планеті йому повірили! Особливо у контексті того, що він говорив тиждень тому.
Нові горизонти миру і війни
Але як би там не було, як би деякі злі язики не тринділи з кущів, як би деякі бездомні собаки не гавкали з підворіття, як би деякі духовні злидарі не блювали жовчю недовіри, попри усе це белькотіння в жабуринні Москва щедро оголосила про мир із Києвом. Кількатижневий газовий гуркіт ледве не в одну мить перетворився на солов’їну трель.
Здавалося б, і березень ще далеко, але в морозну скутість життя майже силоміць вливається справжня тендітно-тепла весна. Ну просто чиста і мирна благодать. Ботічеллі по-українськи. Але не усім ця благодать прийшла до вподоби. В надрах її теплот засів справжній хробак..
Як каже вірменське прислів'я, « не треба мені й корови — головне, аби у сусіда не було двох». Лідер Партії регіонів Віктор Янукович вирішив порушити стан після -газово-воєнного перемир'я і оголосив план нової бліц-війни, яку він і його партія мають запалити зараз, щоб уже у лютому святкувати перемогу над урядом Юлії Тимошенко. «Ми вважаємо, що є більш ніж достатньо підстав, щоб цей уряд пішов у відставку», – впевнено рубанув Віктор Янукович інформаційному агентству «Рейтерс».
Наскільки доречна тут китайська мудрість, яка стверджує: «якщо чоловічий монастир стоїть навпроти жіночого монастиря, то навіть якщо нічого не діється, все одно, щось у цьому є...».
Так що упродовж наступних кількох тижнів за подіями в Україні будуть спостерігати з неабиякою зацікавленістю як у самій країні, так і ззовні, у тому числі із «мирної» Москви.
(Лондон – Прага – Київ)
