(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Роман Скрипін: Пане міністре, Ви оптиміст чи песиміст у поглядах на економічну кризу та її наслідки для України, особливо зважаючи на вчорашню заяву пана Турчинова про те, що прогнозування неможливе на сьогоднішній день, навіть прогнозування не те, що на наступний рік, а на рік поточний? До його завершення лишилося якихось там … місяць. Не більше.
Василь Куйбіда: Я сказав би так: я раціоналіст.
- Я так і очікував такої відповіді, що Ви або реаліст, або раціоналіст.
Проте чи в уряді уявляють собі, чого слід очікувати від того, що тільки-но починається?
- Я гадаю, що на Земній кулі немає жодної людини, яка б все достеменно знала, розписала і передбачила, тим паче в довготерміновій перспективі.
Але завше ти можеш дати певні припущення, розуміти, що якісь параметри розвиватимуться в певному коридорі і ніяк за нього не вийдуть. Виходячи вже з цих припущень і розуміння того, як назагал, в якому напрямку будуть розгортатися події, планувати свої дії.
Тобто, не планувати уряд не може, і його планування мусить бути довготерміновим. Він мусить мати як стратегію виходу з ситуації, так і стосовно кожного проміжку пакет заходів чи дій.
- Власне, у Вас така відповідь ґрунтовно-дипломатична.
Я сказав би так. В Україні є прислів’я: «Знав би де впадеш, підстелив би соломки». Це перше. Там, де відповідь незрозуміла. Тобто, уряд в такому випадку не знає, а знав би, де впаде, то дійсно там була б солома.
Є інший спосіб життя. Коли ти йдеш, а написано: «При пожежі дзвонити 01». Або: «Розбити скло і витягнути протипожежні засоби».
Чи уряд діє за першим прислів’ям про соломку, чи має певний все ж таки інструментарій, щоб боротися з цією кризою?
- Він намагається зараз підібрати весь інструментарій…
- Розкиданий.
- Підібрати інструментарій для розв’язання проблем.
- Він може бути розкиданий, може бути звалений в якісь гори мотлоху чи непотребу до сьогоднішнього дня, а сьогодні його треба взяти, тому що він в цій ситуації може бути ефективним інструментом.
Уряд планує і буде планувати.
Перший віце-прем’єр говорив про труднощі планування, про те, що події так швидко міняються і обставини, що твій уже середньостроковий прогноз виявляється дуже неточним і потребує корегування. І це правильно.
За таких обставин, чим глибше ти прогноз робиш, тим більша ймовірність відхилення реального результату. Але так було завше…
- Тобто, уряд на сьогоднішній день у нас — пожежна команда. Так?
- Тому є завше ступінь довіри до того, що ти робиш.
- Уряд сьогодні – це пожежна команда?
- На превеликий жаль, до певної міри так, бо виникають проблеми, які треба вже сьогодні розв’язувати.
Але він не тільки пожежна команда. Якщо б уряд був зведений тільки до пожежної команди, то тоді б було небезпечно за державу…
- Багато говорять про необхідність адміністративно-територіальної реформи, оскільки адміністративно-територіальний устрій той, що є в Україні, він нам дістався у спадок від СРСР і УРСР. Чи є це гальмом на шляху розвитку України?
- Ми про цю проблему говоримо, починаючи з 1991 року…
- Абсолютно правильно.
- …коли відновили свою державність.
- І наші сусіди вже давним-давно поміняли адміністративно-територіальний устрій. Я маю на увазі східноєвропейські країни: Молдова, Прибалтика.
- Але, на жаль, ми вважаємо, що слово – це вже діло, а далі не посуваємося.
Працювала, пригадуєте, створена в 1994 році комісія, очолювана першим Президентом України, яка напрацювала адміністративні реформи. Ця концепція була затверджена указом Президента. Проте з плином часу довелося її переглядати.
Василь Куйбіда: Шанс був провести адмінреформу після виборів 1999 року. Упущено. У 2005 році теж був реальний шанс. Але ми і його тоді упустили. І чим далі ми рухаємося в часі, тим більше у нас накопичується проблем. І в нас немає ефективного механізму розв’язання тих проблем.
- Абсолютно правильно.
Ну, скажімо, все впирається у формування, в тому числі, місцевих бюджетів, тому що той принцип формування бюджету теж дістався в спадок від СРСР. Все спочатку йде в Київ, потім Київ розподіляє.
У цьому нічого гарного немає. Вам, як колишньому міському голові, про це ліпше знати.
- Ви маєте рацію.
Ситуація змінилася в 2001 році після того, як був затверджений Бюджетний кодекс. Тоді вперше помінялися правила гри, і Бюджетний кодекс був певним проривом до децентралізації повноважень і до децентралізації фінансів.
Найбільше виграли тоді міста обласного значення, міста-обласні центри, які фактично отримали можливість самі формувати свій бюджет.
А до того було наступним чином. Обласна рада формувала обласний бюджет, затверджувала нормативи відрахування загальнодержавних податків і зборів до міста. І тільки після того місто формувало. Фактично йому вже казали, які видатки воно має дати і звідки гроші взяти. Про самоврядування до того часу хіба що…
- Це межує з бідністю. Не те, що з бідністю, а з супербідністю.
- Ну, так. І межує з глупотою…
- ...Можливо, це було б і неможливо (вибачте за каламбур) зробити через ухвалення відповідних законів ВР, оскільки це треба вписувати у Конституцію насправді. І, можливо, взагалі йдеться про модернізацію Конституції. Можливо, укрупнення територіально-адміністративних одиниць, більше надання їм повноважень.
Це знову ж таки другий етап політичної реформи, коли говоримо про адміністративно-територіальну.
- Ну, воно реально так виглядає. Чому зміна Конституції? Тому, що це повноваження регіональної влади. Їй треба надати певні повноваження. Це треба записати в Конституції.
- Це коли ми будемо міняти те, що виписано в Конституції. Скажімо, в Конституції виписано, які в нас є області. Якщо ми збираємося міняти області, тоді нам треба зміни в Конституції.
Але якщо ми з вами відповідь дамо… Яка сьогодні основна проблема в нашій державі, коли йдеться про цю царину?
- Недостатність місцевого самоврядування.
Василь Куйбіда: Основне – це недієздатність територіальних громад, бо 80% з них дотаційні, а з тих дотаційних ще 90%— глибоко дотаційні.
Наше завдання перше тоді — не міняти тут наверху чи не міняти там те, що посередині, а зробити дієздатними територіальні громади, тобто сформувати і бюджети для них такі, і територію для них таку, щоб вони могли розвиватися, щоб вони самі могли розвивати свою територію, а значить, що самі відповідати за свій розвиток.
- Ви, як міністр, вже не зробите, не завершите цю реформу. Правда?
- Чому ж? Для будь-якої реформи потрібен час, гроші і люди. Люди є…
- Часу у Вас реально немає, тому що уряд на волосині висить.
- Це незалежно, скільки він висить на волосині. Завтра доведеться вийти з кабінету, то я вийду о 18-ій годині, зробивши до останньої хвилини те, що я зобов’язаний робити.
Василь Куйбіда: Реформу на рівні територіальної громади можна зробити зараз, і не треба ніяких змін до Конституції і навіть прийняття якихось законів. Чинне законодавство дозволяє це зробити. Але потрібна наша спільна політична воля, співдія у реалізації цього, не нав’язування зверху.
Нікого зверху ти не ощасливиш. Можливо, допомогти треба усвідомити свої інтереси кожній територіальній громаді і допомогти належним чином сформувати територіальну і фінансову основу місцевого самоврядування…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
