Армію продовжують скорочувати
Навесні лави українського війська поповнили майже 22 тисячі новобранців, тепер призваних більше. Хоча загалом українську армію продовжують скорочувати (якщо мати на увазі не лише призовників). Цьогорічна чисельність Збройних Сил України - 148 тисяч вояків. Цього року вона загалом зменшиться на 9 тисяч. А поповнюється цієї осені військо як по маслу, переконував Радіо Свобода заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України Ігор Михалко. «Призовників, які бажають служити, зараз дуже багато, тому що зараз ми вибираємо тільки здорових молодих людей. Хворі нам не потрібні. Є, звичайно, й такі, яким «кладеш кашу до рота, а вони випльовують». Але ми вже не звертаємо на таких увагу. Ними займається МВС, їх розшукують, вручають їм повістки».
Тим часом опитані нами хлопці призовного віку не були одностайними у своєму прагненні виконати свій обов’язок перед батьківщиною.
Десятки тисяч «відкошують», а хто ж йде служити?
Лише кожен 10-ий потенційний призовник іде служити. В інших - відстрочки (на неї, зокрема, можуть розраховувати студенти вищих навчальних закладів, сироти, призовники, які мають вагітну дружину, а також педагоги і лікарі). Або проблеми (справжні чи «липові») зі здоров’ям. Частина не бере зброї до рук через релігійні переконання. А дехто просто-напросто «відкошує» - ухиляються від призову. Офіційної статистики, скільки таких в Україні, немає. Але експерти констатують, що йдеться про десятки тисяч ухильників. Один із тих, хто не пішов служити, киянин Сергій, історію його переховувань розповів друг Сергія – Віталій. «Мій друг не хотів іти в армію, у нього не було можливості піти в університет на військову кафедру, тому він просто не з’являвся у військомат, коли його викликали. Одного дня міліція прийшла його забирати додому. Бабуся, яка на той момент була вдома, закрила його в кімнаті. А міліцію попросила туди не заходити, оскільки, за її словами, там спала онука. Зрештою, правоохоронці поїхали ні з чим. А хлопець виїхав працювати в Росію. До 27 років з’являтися не збирається».
«Якби Марко Девич не потрапив до СКА, служив би як усі»
Хоча, за даними експертів, уникнути осіннього призову вдасться дев’яноста відсоткам «військовозобов'язаних», для двадцяти п’яти з половиною тисяч хлопців рідним домом стане на один рік казарма. Серед них міг опинитися і сербський футболіст Марко Девіч. Цей гравець харківського клубу «Металіст» недавно прийняв українське громадянство і має змогу виступати за збірну України (якщо його туди покличуть). Також Марко автоматично отримав тут статус військовозобов’язаного. Як цей спортсмен ледь не поміняв м’яч на автомат, розповідає харківська кореспондентка Радіо Свобода Юлія Журавльова.
В Україну Марко Девич приїхав чотири роки тому. Спочатку виступав за луцьку «Волинь», згодом переїхав до Харкова. У складі «Металіста» став кращим бомбардиром минулого чемпіонату, якого чомусь не помічає тренер сербської збірної. Тому Девич погодився взяти українське громадянство, щоб грати за українську команду, для якої, через проблеми з вітчизняними виконавцями, ще один футболіст аж ніяк не буде зайвим. Але грати за Україну, за новими правилами ФІФА, Девич зможе лише після 2010 року. До цього часу колишній півзахисник, а нині форвард «Металіста», встиг би і в українській армії відслужити. І вже отримав повістку до військомату. Новоспеченого громадянина України врятували самі військові, надавши відстрочку за проханням клубу. Тепер ранковий підйом, кілометри полем та вечірній відбій Девичу світять лише на тренувальній базі «Металіста» у селищі Високе. Хоча серб і готовий був захищати нову Вітчизну.
Великі проблеми із фінансуванням та забезпеченням контрактників
Зі 148 тисяч усіх українських вояків 58 тисяч контрактників. Хоча, як зазначив заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України Ігор Михалко, для успішної професіоналізації армії треба 100 тисяч. «Зараз ситуація дійсно виглядає дуже катастрофічно, тому що дуже великі проблеми із фінансуванням та забезпеченням контрактників. Наприклад, контрактник отримує 1200 гривень. У Києві практично неможливо знайти людину, яка б віддавала себе повністю службі за такі маленькі гроші».
Генерал-майор, президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов рік тому припускав, що армія зможе стати на 100% професійною мінімум за 5 років. А тепер Вадим Гречанінов взагалі не наважується називати певні терміни. « Я боюся говорити, коли це буде. З одного боку, професіонала-контракника мають готувати мінімум 3 роки. А з іншого – 850 гривень він отримує на першому курсі упродовж року. Що це за гроші. Цього року кількість контрактників трохи збільшилась, але менше ніж на тисячу».
Погодженої дати переходу на контрактну армію немає
Не прогнозує швидкої професіоналізації українського війська і колишній міністр оборони Анатолій Гриценко. За його словами, останній раз Президент України говорив про те, що призов осені 2009 року буде останнім, рік тому. «Але після цього Президент говорив, що це може відбутися і через 4 роки, а то навіть і 20 років. Це питання мають вирішувати ті, хто має на це повноваження: Президент, уряд, Міністерство оборони і Генеральний штаб. Зараз погодженої дати немає. Для мене очевидно, що до кінця 2010 року чинна управлінська команда цього зробити не зможе. Адже потрібно вирішувати змістовне питання і ресурсне забезпечення Збройних сил».
Про яку повністю контрактну армію можна говорити, якщо Україна витрачає на оборонні потреби близько 1% від ВВП, запитують експерти. І це при тому, що нормою асигнувань на оборону розвинутих держав є понад 2 відсотки ВВП. Щороку кожен громадянин України витрачає на оборону держави понад 14 доларів: це в 5 разів менше подібних витрат росіянина, у 12 разів – поляка та у 47 разів – німця. Про це повідомляла прес-служба Міноборони України.
Навесні лави українського війська поповнили майже 22 тисячі новобранців, тепер призваних більше. Хоча загалом українську армію продовжують скорочувати (якщо мати на увазі не лише призовників). Цьогорічна чисельність Збройних Сил України - 148 тисяч вояків. Цього року вона загалом зменшиться на 9 тисяч. А поповнюється цієї осені військо як по маслу, переконував Радіо Свобода заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України Ігор Михалко. «Призовників, які бажають служити, зараз дуже багато, тому що зараз ми вибираємо тільки здорових молодих людей. Хворі нам не потрібні. Є, звичайно, й такі, яким «кладеш кашу до рота, а вони випльовують». Але ми вже не звертаємо на таких увагу. Ними займається МВС, їх розшукують, вручають їм повістки».
Тим часом опитані нами хлопці призовного віку не були одностайними у своєму прагненні виконати свій обов’язок перед батьківщиною.
Десятки тисяч «відкошують», а хто ж йде служити?
Лише кожен 10-ий потенційний призовник іде служити. В інших - відстрочки (на неї, зокрема, можуть розраховувати студенти вищих навчальних закладів, сироти, призовники, які мають вагітну дружину, а також педагоги і лікарі). Або проблеми (справжні чи «липові») зі здоров’ям. Частина не бере зброї до рук через релігійні переконання. А дехто просто-напросто «відкошує» - ухиляються від призову. Офіційної статистики, скільки таких в Україні, немає. Але експерти констатують, що йдеться про десятки тисяч ухильників. Один із тих, хто не пішов служити, киянин Сергій, історію його переховувань розповів друг Сергія – Віталій. «Мій друг не хотів іти в армію, у нього не було можливості піти в університет на військову кафедру, тому він просто не з’являвся у військомат, коли його викликали. Одного дня міліція прийшла його забирати додому. Бабуся, яка на той момент була вдома, закрила його в кімнаті. А міліцію попросила туди не заходити, оскільки, за її словами, там спала онука. Зрештою, правоохоронці поїхали ні з чим. А хлопець виїхав працювати в Росію. До 27 років з’являтися не збирається».
«Якби Марко Девич не потрапив до СКА, служив би як усі»
Хоча, за даними експертів, уникнути осіннього призову вдасться дев’яноста відсоткам «військовозобов'язаних», для двадцяти п’яти з половиною тисяч хлопців рідним домом стане на один рік казарма. Серед них міг опинитися і сербський футболіст Марко Девіч. Цей гравець харківського клубу «Металіст» недавно прийняв українське громадянство і має змогу виступати за збірну України (якщо його туди покличуть). Також Марко автоматично отримав тут статус військовозобов’язаного. Як цей спортсмен ледь не поміняв м’яч на автомат, розповідає харківська кореспондентка Радіо Свобода Юлія Журавльова.
В Україну Марко Девич приїхав чотири роки тому. Спочатку виступав за луцьку «Волинь», згодом переїхав до Харкова. У складі «Металіста» став кращим бомбардиром минулого чемпіонату, якого чомусь не помічає тренер сербської збірної. Тому Девич погодився взяти українське громадянство, щоб грати за українську команду, для якої, через проблеми з вітчизняними виконавцями, ще один футболіст аж ніяк не буде зайвим. Але грати за Україну, за новими правилами ФІФА, Девич зможе лише після 2010 року. До цього часу колишній півзахисник, а нині форвард «Металіста», встиг би і в українській армії відслужити. І вже отримав повістку до військомату. Новоспеченого громадянина України врятували самі військові, надавши відстрочку за проханням клубу. Тепер ранковий підйом, кілометри полем та вечірній відбій Девичу світять лише на тренувальній базі «Металіста» у селищі Високе. Хоча серб і готовий був захищати нову Вітчизну.
Великі проблеми із фінансуванням та забезпеченням контрактників
Зі 148 тисяч усіх українських вояків 58 тисяч контрактників. Хоча, як зазначив заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України Ігор Михалко, для успішної професіоналізації армії треба 100 тисяч. «Зараз ситуація дійсно виглядає дуже катастрофічно, тому що дуже великі проблеми із фінансуванням та забезпеченням контрактників. Наприклад, контрактник отримує 1200 гривень. У Києві практично неможливо знайти людину, яка б віддавала себе повністю службі за такі маленькі гроші».
Генерал-майор, президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов рік тому припускав, що армія зможе стати на 100% професійною мінімум за 5 років. А тепер Вадим Гречанінов взагалі не наважується називати певні терміни. « Я боюся говорити, коли це буде. З одного боку, професіонала-контракника мають готувати мінімум 3 роки. А з іншого – 850 гривень він отримує на першому курсі упродовж року. Що це за гроші. Цього року кількість контрактників трохи збільшилась, але менше ніж на тисячу».
Погодженої дати переходу на контрактну армію немає
Не прогнозує швидкої професіоналізації українського війська і колишній міністр оборони Анатолій Гриценко. За його словами, останній раз Президент України говорив про те, що призов осені 2009 року буде останнім, рік тому. «Але після цього Президент говорив, що це може відбутися і через 4 роки, а то навіть і 20 років. Це питання мають вирішувати ті, хто має на це повноваження: Президент, уряд, Міністерство оборони і Генеральний штаб. Зараз погодженої дати немає. Для мене очевидно, що до кінця 2010 року чинна управлінська команда цього зробити не зможе. Адже потрібно вирішувати змістовне питання і ресурсне забезпечення Збройних сил».
Про яку повністю контрактну армію можна говорити, якщо Україна витрачає на оборонні потреби близько 1% від ВВП, запитують експерти. І це при тому, що нормою асигнувань на оборону розвинутих держав є понад 2 відсотки ВВП. Щороку кожен громадянин України витрачає на оборону держави понад 14 доларів: це в 5 разів менше подібних витрат росіянина, у 12 разів – поляка та у 47 разів – німця. Про це повідомляла прес-служба Міноборони України.
| Ви підете в армію, якщо Вам надійде повістка із військкомату? | |
 | Олександр: Я й піду в армію після університету. Справа не в грошах. У мене батько й дядько служили, і я маю. Я хотів би навіть військовим стати. |
 | Григорій: А я не пішов би в армію ні за яких умов. Я бачу по телебаченню, що там твориться. Армія для професіоналів, але не для мене. |
 | Олексій: У мене військова кафедра в університеті є. Але на контракт пішов би, якщо б мав можливість (я чув, що там і годують, і умови нормальні), але зараз треба вчитися. |
 | Ярослав: Армія – це не те, що мені потрібно. Я б відкосив, дав би хабара. |
 | Артем: Особисто мені армія не потрібна. Спортом можна займатись і в гуртках чи на фізкультурі. У кожного має бути право вибору. |
