– Свого часу Польща заблокувала початок переговорів між ЄС та Росією щодо укладення нової базової угоди. Після того, як Варшава зняла вето, на зміну їй прийшов офіційний Вільнюс. З чим пов’язана така позиція Литви?
– У Польщі змінився уряд, і зараз вона дотримується м’якшої позиції. У Литві ж зобов’язання, винесені на переговори з Європейською Комісією, не змінюються. І у зв’язку з тим, що Польща віддала ініціативу іншим державам, які критично ставляться до окремих дій Росії, Литва навіть зобов’язана активніше дотримуватися своїх позицій у цьому питанні. З іншого боку, у внутрішній політиці Литви посилюється права ідеологія з приводу формування відносин з Росією. З огляду на ці причини, Литва і виділяється, так би мовити, з кола критиків Росії.
– Останній саміт ЄС у Брюсселі засвідчив, що все більше країн так званої «старої Європи» схильні приєднатися до литовської позиції у відносинах з Росією.
– Ситуація змінюються, особливо після російсько-грузинського конфлікту. Навіть окремі колишні, скажімо так, друзі Росії уже задумуються над тим, що слід змінити свою позицію щодо Росії. Зокрема, позиція Швеції досить чітко змінилася у бік підтримки Литви, Польщі та інших східноєвропейських країн.
– У Литві незабаром відбудеться другий тур парламентських виборів, який і виявить, які політичні сили формуватимуть наступний уряд. Чи може статися так, що новий уряд по-іншому дивитиметься на вирішення «російського питання»?
– Важко зараз сказати, яким буде уряд. Якщо в уряді будуть присутні популістські сили, зокрема «Партія праці» Віктора Успаських чи партія «Порядок та справедливість», лідером якої є Роландас Паксас, у такому випадку політика щодо Росії повинна змінитися. Я думаю, вона стане м’якшою, набагато м’якшою. У тому випадку, якщо уряд очолюватимуть консерватори, то позиція залишиться такою, як зараз або навіть в окремих питаннях стане різкішою.
– А які перспективи стосовно відносин Литви з Україною?
– Я думаю, що незалежно від того, які сили прийдуть до влади після другого туру виборів, що відбудуться 26 жовтня, позиція Литви щодо України залишиться досить теплою. І навіть незважаючи на те, як зміниться політична карта в самій Україні, думаю, що Литва, зокрема міністерство закордонних справ Литви, докладатиме всіх зусиль, щоб ці відносини залишились досить теплими».
– Вступаючи до ЄС, Литва взяла на себе зобов’язання закрити до кінця 2009 року Іґналінську АЕС. Однак зараз у країні робиться все можливе, в тому числі проводився всенародний референдум, щоб атомна станція ще деякий час працювала.
– Це пов’язано зі внутрішніми потребами Литви. Я вважаю, що уряд повинен готуватися до закриття Іґналінської АЕС, однак внутрішні сподівання сприяють підтримці цього питання. Інша причина пов’язана зі сподіванням отримати збільшення квот на викид вуглецю, оскільки збільшиться потреба на газ в інших станціях. Квоти, які зараз є, скоро будуть вичерпані, і Литві через закриття Іґналіни необхідно буде купувати або збільшити свої квоти.
(Рига – Київ – Прага)
– У Польщі змінився уряд, і зараз вона дотримується м’якшої позиції. У Литві ж зобов’язання, винесені на переговори з Європейською Комісією, не змінюються. І у зв’язку з тим, що Польща віддала ініціативу іншим державам, які критично ставляться до окремих дій Росії, Литва навіть зобов’язана активніше дотримуватися своїх позицій у цьому питанні. З іншого боку, у внутрішній політиці Литви посилюється права ідеологія з приводу формування відносин з Росією. З огляду на ці причини, Литва і виділяється, так би мовити, з кола критиків Росії.
– Останній саміт ЄС у Брюсселі засвідчив, що все більше країн так званої «старої Європи» схильні приєднатися до литовської позиції у відносинах з Росією.
– Ситуація змінюються, особливо після російсько-грузинського конфлікту. Навіть окремі колишні, скажімо так, друзі Росії уже задумуються над тим, що слід змінити свою позицію щодо Росії. Зокрема, позиція Швеції досить чітко змінилася у бік підтримки Литви, Польщі та інших східноєвропейських країн.
– У Литві незабаром відбудеться другий тур парламентських виборів, який і виявить, які політичні сили формуватимуть наступний уряд. Чи може статися так, що новий уряд по-іншому дивитиметься на вирішення «російського питання»?
– Важко зараз сказати, яким буде уряд. Якщо в уряді будуть присутні популістські сили, зокрема «Партія праці» Віктора Успаських чи партія «Порядок та справедливість», лідером якої є Роландас Паксас, у такому випадку політика щодо Росії повинна змінитися. Я думаю, вона стане м’якшою, набагато м’якшою. У тому випадку, якщо уряд очолюватимуть консерватори, то позиція залишиться такою, як зараз або навіть в окремих питаннях стане різкішою.
– А які перспективи стосовно відносин Литви з Україною?
– Я думаю, що незалежно від того, які сили прийдуть до влади після другого туру виборів, що відбудуться 26 жовтня, позиція Литви щодо України залишиться досить теплою. І навіть незважаючи на те, як зміниться політична карта в самій Україні, думаю, що Литва, зокрема міністерство закордонних справ Литви, докладатиме всіх зусиль, щоб ці відносини залишились досить теплими».
– Вступаючи до ЄС, Литва взяла на себе зобов’язання закрити до кінця 2009 року Іґналінську АЕС. Однак зараз у країні робиться все можливе, в тому числі проводився всенародний референдум, щоб атомна станція ще деякий час працювала.
– Це пов’язано зі внутрішніми потребами Литви. Я вважаю, що уряд повинен готуватися до закриття Іґналінської АЕС, однак внутрішні сподівання сприяють підтримці цього питання. Інша причина пов’язана зі сподіванням отримати збільшення квот на викид вуглецю, оскільки збільшиться потреба на газ в інших станціях. Квоти, які зараз є, скоро будуть вичерпані, і Литві через закриття Іґналіни необхідно буде купувати або збільшити свої квоти.
(Рига – Київ – Прага)
