Юрій Луценко: НУНС сьогодні задіяна виключно в одному – працевлаштування пана Ющенка

100%. Якщо за останніх 4 роки ми вшосте вимушені йти до виборчих бюлетенів, то це означає, що політики не можуть справитися зі своїм головним завданням – домовлятися.

Юрій Луценко: 100%. Якщо за останніх 4 роки ми вшосте змушені йти до виборчих бюлетенів, то це означає, що політики не можуть справитися зі свої головним завданням – домовлятися.

Якщо починаються перевибори – це щось приблизне, як війна між державами, так перевибори в державі, це значить, що політики не справилися з дорученим їм ділом.

Але виною цьому є зовсім не політики українські. Сьогодні дострокові парламентські вибори потрібні лише одній людині – Президенту Ющенку. Всі інші і так знають їхній результат, всі знають їхню мету, всі знають їхню ціну, і саме тому вони готові домовлятися всередині парламенту.

Пан Ющенко хоче розпустити цей парламент, щоб замаскувати своє бажання створити широку коаліцію з Партією регіонів. Але ціна дещо завелика, як на мене, для людей, для країни та, власне, для української перспективи.

- Секундочку. А хто сказав, що БЮТ задумав створювати коаліцію з Партією регіонів?

Я знаю, що в Президента давно, ще після завершення минулих дострокових виборів, було бажання коаліцію з Партією регіонів створити. Мені про це було неодноразово і у формі натяку, і в прямій відвертій розмові сказано на розмові з Главою держави.

Та все ж я апелював до публічних обіцянок виборцям, до записаного у блоковій угоді позиції про неможливість такої коаліції. І Президент, скриплячи серцем, мусів піти на те, що депутати відповідально вчинили стосовно своїх обіцянок і зробили коаліцію з БЮТом.

Що далі відбулося? Ви пам’ятаєте. Найближчі до Президента люди почали саботувати таку коаліцію, потім не голосувати за Прем’єра. Під тиском все це вони змушені були зробити.

Після того пан Балога створив партизанський загін «Єдиного центру», головним завданням якого було дестабілізувати парламентську більшість.

Отже, уряд де-юре був, а де-факто він не мав можливості провести будь-якого закону через парламент.

На загострення цієї політичної кризи у квітні, коли Балога почав прямо атакувати свою ж коаліцію, ну, ніби свою коаліцію, я пропонував Президенту стати над ситуацією, над битвою і відправити у відставку пана Балогу, а з іншого боку, публічно взяти гарантію від пані Тимошенко про недоторканність української Конституції, поки в країні не розвернуться соціальні, економічні питання…

Відповідь я отримав дуже просту: Балога мені потрібен і в принципі Балога – це я.

Отже, з того часу всі деструктивні дії стали по-своєму логічними. Спочатку в уряду забрали можливість провести зміни до бюджету. А який уряд може працювати без бюджету? Потім в уряду забрали ФДМУ. Потім в уряду обмежили його можливості координації його діяльності з НБУ. Потім Тимошенко оголосили «шпійоном», зрадником, ким завгодно. У результаті уряд залишився з повною відповідальністю і з мінімумом можливостей.

І тут проголосував БЮТ декілька разів із Партією регіонів. Скажіть мені, що, до цього ніколи «НУ» не голосувала з Партією регіонів? Голосувала.

Кажуть, Тимошенко їздила в Москву. Страхіття для керівника уряду, який їздить до сусідньої країни! Хіба Ющенко не їздив в Москву чи Богатирьова, чи Балога не їздив? Їздили.

Це нарешті просто Ющенко і його команда знайшли зачіпку, щоб реалізувати свою мрію, тобто зняти Тимошенко з посади Прем’єр-міністра. Це виключно їхній особисто конфлікт, конфлікт амбіцій, але зовсім не державного інтересу.

Тому ні про яку коаліцію БЮТу і Партії регіонів не йшлося. Як не йшлося про збереження демократичної коаліції. Ющенко хотів зруйнувати цей парламент. Він свого добився.

Якщо Ви кажете: чому немає коаліції БЮТ і Парії регіонів? Я навзаєм запитаю. Якщо НУНС більшістю голосів без узгодження між іншим з партнерами вночі по телефонному праву розвалила коаліцію, то чому вона не створила коаліцію з Партією регіонів?

Вони ж теж мають навчитися домовлятися з Партією регіонів, і «НУ», і БЮТ. Створити з цією політичною силою, яку підтримує величезна кількість виборців, правлячу коаліцію, йти на компроміси, відмовлятися від деяких принципових своїх бажань, коли вони бачать, що величезна частина українців такої країни не бажає, проти такої країни голосує і з такою країною не погоджується. Ну, це і є компроміс.

- 100%.

Я особисто ще два роки тому казав: після того, як на виборах 2006 року 30% українців проголосували за Януковича, знаючи всю його біографію, всі особливості його політичного життя, але таки віддав кожен третій українець за нього голоси, то треба покінчити з демагогією про донецьких бандитів. Треба просто рахуватися з тим, що така політична сила є.

Ми не змогли ні переконати, ні примусити, перепрошую, в політичному сенсі цього слова українців вірити в інші політичні сили…

- Можливо. Але ми мамо констатувати, що кожен третій українець підтримує саме таку політичну силу з таким лідером. І однозначно з ним треба розмовляти і не робити з нього ворога. Але «розмовляти» не означає «обов’язково хотіти з ним зробити владу».

На цей момент найідеальнішою, найоптимальнішою взаємодією може бути союз демократів. Саме тому «Народна самооборона» була створена задля того, щоб припинити війну між БЮТ і «НУ», яка, як Ви пам’ятаєте, в 2006 році була дещо меншою, ніж зараз.

І нам вдалося у безпрецедентних 8-місячних перегонах таки добитися незначної, але перемоги. І значить, можна було реалізовувати свою програму, не роблячи при цьому Партію регіонів ворогом, а, можливо, долучаючи її до роботи там, де не перешкоджають, ну, скажемо, стереотипи або партійні завдання.

Так, я вважаю, що політики мають сісти за стіл і сказати чесно: на цей момент Україну роз’єднують фактично гуманітарні проблеми, цивілізаційні проблеми: мова, релігія, ставлення до історії, можливо, НАТО, УПА. Гаразд. Давайте всі ці питання напишемо, напишемо в «список табу»…

- Та все ж є прихильники НАТО, є противники НАТО. І від рішення в Бухаресті буде мало що залежати. І все рівно це вибір не НАТО, це вибір цивілізаційного підходу…

- Отже, на цей момент ми не можемо досягнути ні переваги, ні консенсусу в цих питаннях. Давайте покладемо в конверт ці дражливі питання, які зупиняють Україну в інших реформах і скажемо, що це тема табу. От коли наїмося, от коли розвинемося…

- …повернемося до цих питань, скажемо так, не на голодний шлунок.

- А я впевнений, що ніщо не заважає змінити правоохоронну систему, судову систему, медичну реформу провести, пенсійну реформу.

Ну, тут немає такого вибору. Подивіться, всі депутати голосували врешті-решт за закон про дорожній рух, бо немає партійного білета в ситуації безладу на дорогах, хаосу і безвідповідальності.

- І в цій ситуації депутати мали б подумати, і президенти, і влади, і уряди, ВР, що Україна зараз у досить складному економічному становищі стосовно (слово незрозуміле)…

- Абсолютно правильно.

- Абсолютно правильно. Сьогодні питання: півмільярда викинути на вибори з бюджету чи дати їх на стабілізацію ситуації в аграрному секторі або в банківському секторі, або на житловому ринку? Дійсно, там виникають величезні загрози.

От учора ми завершили процедуру екстрадиції людини, яка обвинувачується в найзнаменитішій житловій афері, так званій «Еліта-центр». Я впевнений, що ми будемо його притягати до відповідальності, це буде тією частиною, що може зробити МВС: довести, що закон в Україні є.

Але стоїть питання: чи сьогодні під час, скажімо так, руйнівних процесів на житловому ринку не з’являться подібні афери, чи не варто було б уряду і парламенту зайнятися цією ситуацією, щоб не допустити аналогічних афер, випередити їх, упередити, можливо, підтримати бізнес?

Аналогічне питання щодо сільського виробництва, щодо медичної реформи, щодо правоохоронної реформи. Безліч питань, де партійні білети є не на заваді об’єднанню і спільному голосуванню.

Але як тільки починається конструктивна робота парламенту, відразу починається збурення: ви подивіться, БЮТ голосує разом з Партією регіонів? Так, можливо, це є нормальне явище, якщо це спільна для виборців і тих, і тих таборів проблема?

Можливо, і варто забути на деякий час партійні проблеми та відкласти речі, по яких ми постійно зіштовхуємося?

Ви ж подивіться, зараз пройдуть вибори до парламенту, потім Президента, потім місцевих органів влади, потім знову парламенту… Це 4 роки буде Україна в хаосі виборів, і наші ж політики не будуть експлуатувати позитивних програм, що вони обіцяють, бо це ж нецікаво. Вони ж будуть знову розказувати про НАТО, мову, релігію, УПА, територіальну…

- Перш за все, я ніколи не ставив свої персональні амбіції вище за…

- А я Вам якраз зараз доведу, що інструментально був правий я.

Гаразд, я отримав би своїх 5-6% у парламенті. Але ж Ви розумієте, що при цьому 5-6% «НУ» 100% керував би пан Балога, який не допустив би коаліції демократичних сил ще у вересні.

Я наперед знав, що «Народна самооборона» має задати тон, вибачте, заразити своєю пасіонарністю ту частину «НУ», яка є, як вони кажуть, «прагматичною» і готова до будь-яких союзів.

У нас стояло завдання: створити демократичний блок і без зайвих міжцивілізаційних дискусій робити програму, яку задав нам Майдан.

Так, звичайно, вже з меншою довірою виборців, з меншою кількістю депутатів, ніж це було можливо в 2005 році, але робити ту саму справу. Я розраховував саме на це. І зверніть увагу, що цей план вдався.

Мало того, третя сила не може бути 5-6%. Вона буде дріб’язком в політичних торгах. Третя сила має бути рівнозначною крупній…

- Я дуже не люблю оцих золотих акцій, бо це вічні страждання, «якій країні потрібен Литвин» і «який Литвин потрібен країні». Ми ж бачимо цю золоту акцію.

Я нормально ставлюся до Володимира Михайловича, але постійно говорити, що всі політики погані, це дуже легко. Варто було б ще зробити політику кращою.

- Зрадив свої політичні засадничі цілі.

- Коли Ющенко виявився аналогічним.

Що ми будемо далі робити? Що ми з Вами будемо робити в цій студії через рік?

Це залежить не від мене, це залежить від політиків, які вважають політику жонглюванням словами, а не виконанням даних обіцянок.

Перепрошую, я не змінився. У мене нормальне ставлення до В.А.Ющенка, скажімо, по липень цього року.

Я абсолютно нормально ставлюся і шаную Мороза аж по його страшне, катастрофічне рішення піти на союз з Партією регіонів, будучи просто шісткою в чужій грі по чужих правилах.

У даному випадку йдеться про одне. Я розмовляв з Президентом Ющенком у вересні. Перша була розмова до виборів. Я запропонував об’єднання заради досягнення серйозного результату. І ця третя сила була створена.

Ми от сьогодні багато говоримо про необхідність її створення. Вона була. Може, не дуже милозвучно називалася «НУНС», але ми створили 14% силу. Щоправда, на початку нам соціологи показували 20%, лише невміле керування штабом паном Балогою призвело до такого меншого результату. Але Бог з ним…

14% дало силу, яка може стримувати авантюризм БЮТу і реваншизм Партії регіонів і могла б грати національну гру. Натомість її (НУНС) використовували як силу персонально Президента, не лідера, громадянина. Сьогодні вона задіяна виключно в одному – працевлаштування пана Ющенка. Це неправильно, це не політика, це зміна засадничих домовленостей.

Я сьогодні не міняю своїх речей. У мене аналогічні, як ми говорили, Бог зна, з якого часу вже демократи щодо приватизації, яку треба швидше робити, інакше ми ніколи не подолаємо корупції, щодо боротьби із корупцією, щодо європеїзації, щодо реформ, щодо енергетики, щодо соціальних реформ, щодо реформ в АПК. Нічого не змінилося.

Але я ставлю ці питання, а Ющенко каже: а я хочу, щоб Тимошенко не була Прем’єром. Що я маю з тим робити? Чому я маю бути знаряддям у грі, яка знищує можливість розвитку країни?