– Ви дуже правильно запитали — як можна логічно пояснити те, що відбувається. Я Вам скажу так: логічно пояснити цього не можна. А взагалі розпуск парламенту в ситуації, коли іде світова економічна криза, масштабів якої ми ще самі не розуміємо, але є припущення, що ці масштаби можуть бути просто катастрофічними, припущення, що цю кризу можна порівнювати не з тією, що була у Росії в 98-му році, а, можливо, на нас чекає криза, яка еквівалентна тій, що була у 1929 році у США, яку називали «великою депресією», яка тривала практично 10 років до початку війни – в таких умовах те, що розпускається парламент... ну просто я вважаю, що логічно це не можна ніяк пояснити.
– А як тоді Ви можете припустити, яким може бути розвиток подій логічний?
– Розвиток подій буде дуже простий. В Україні будуть вибори. Україна вже довела свою демократичність (хтось там вважає, що ми мусимо її доводити ще раз, а, чесно кажучи, це не потрібно, бо демократія – це не є просто вибори) і само собою зрозуміло, що це є витрата і коштів, і часу, і енергії, і всього решта. Але, тим не менше, можливо, що з довгострокової точки зору це є і позитивно, бо є можливість трішечки хоча б зробити ротацію еліт, можуть нові люди з’явитися в парламенті... Хоча, відверто кажучи, я якось з сумнівом до цього ставлюся, я вважаю, що в основному в нас нічого не зміниться до завершення президентських виборів 2010 року і, можливо, трохи відверто скажу: до того, як цирк під назвою «Юлія і Віктор» чи «Віктор і Юля» не закінчиться, в нас особливо нічого доброго в політиці не буде.
– Отже, у внутрішній українській політиці Ви нічого доброго не прогнозуєте. Але ж від цих подій страждає імідж України за кордоном. Зокрема, переговори, скажімо, з Росією з газових питань, надії на ПДЧ, переговори з Євросоюзом – це все гальмується?
– Так, я погоджуюся. Це все гальмується. З іншого боку – єдина річ, яка, можливо, не гальмується, чи не до тієї міри гальмується, як би хотілося декому, це питання росту української економіки. Як не дивно, українська економіка є достатньо витривала і, в принципі, цікавим є те, що, ми, можливо, маємо таку парадоксальну ситуацію, коли те, що Україна ще не аж так дуже інтегрована у світову глобальну економіку і глобальну економічну спільноту, це може піти Україні й на користь. Тому що факт того, що ми не настільки інтегровані у глобальні фондові ринки, у глобальну банківську систему, можливо, навіть і є позитивом. Додатковим позитивом може бути те, що Україна, в принципі, аграрна держава, хоча, як не прикро це звучить, сільське господарство може якраз виникнути, як те спасіння української економіки, яке буде розвиватися незалежно від будь-яких політичних негараздів. А щодо того, що застопорився процес європейської інтеграції – це, без сумніву, так, він пригальмувався. А що будуть важкі переговори з Росією стосовно газу – теж правда, але тут питання тільки часу, коли Україна перейде на ринкові відносини з Росією стосовно газу (чим швидше, тим краще), і сам факт дестабілізації політичної ситуації в Україні може навіть мати ефект пришвидшення ринкових відносин у газовій сфері, хоча це не дуже вигідно для українського споживача, який у будь-якому випадку буде платити більше.
(Прага – Київ)
– А як тоді Ви можете припустити, яким може бути розвиток подій логічний?
– Розвиток подій буде дуже простий. В Україні будуть вибори. Україна вже довела свою демократичність (хтось там вважає, що ми мусимо її доводити ще раз, а, чесно кажучи, це не потрібно, бо демократія – це не є просто вибори) і само собою зрозуміло, що це є витрата і коштів, і часу, і енергії, і всього решта. Але, тим не менше, можливо, що з довгострокової точки зору це є і позитивно, бо є можливість трішечки хоча б зробити ротацію еліт, можуть нові люди з’явитися в парламенті... Хоча, відверто кажучи, я якось з сумнівом до цього ставлюся, я вважаю, що в основному в нас нічого не зміниться до завершення президентських виборів 2010 року і, можливо, трохи відверто скажу: до того, як цирк під назвою «Юлія і Віктор» чи «Віктор і Юля» не закінчиться, в нас особливо нічого доброго в політиці не буде.
– Отже, у внутрішній українській політиці Ви нічого доброго не прогнозуєте. Але ж від цих подій страждає імідж України за кордоном. Зокрема, переговори, скажімо, з Росією з газових питань, надії на ПДЧ, переговори з Євросоюзом – це все гальмується?
– Так, я погоджуюся. Це все гальмується. З іншого боку – єдина річ, яка, можливо, не гальмується, чи не до тієї міри гальмується, як би хотілося декому, це питання росту української економіки. Як не дивно, українська економіка є достатньо витривала і, в принципі, цікавим є те, що, ми, можливо, маємо таку парадоксальну ситуацію, коли те, що Україна ще не аж так дуже інтегрована у світову глобальну економіку і глобальну економічну спільноту, це може піти Україні й на користь. Тому що факт того, що ми не настільки інтегровані у глобальні фондові ринки, у глобальну банківську систему, можливо, навіть і є позитивом. Додатковим позитивом може бути те, що Україна, в принципі, аграрна держава, хоча, як не прикро це звучить, сільське господарство може якраз виникнути, як те спасіння української економіки, яке буде розвиватися незалежно від будь-яких політичних негараздів. А щодо того, що застопорився процес європейської інтеграції – це, без сумніву, так, він пригальмувався. А що будуть важкі переговори з Росією стосовно газу – теж правда, але тут питання тільки часу, коли Україна перейде на ринкові відносини з Росією стосовно газу (чим швидше, тим краще), і сам факт дестабілізації політичної ситуації в Україні може навіть мати ефект пришвидшення ринкових відносин у газовій сфері, хоча це не дуже вигідно для українського споживача, який у будь-якому випадку буде платити більше.
(Прага – Київ)
