Віталій Портников: Шановні гості, скажіть, будь ласка, звідки взагалі в українських політиків така абсолютно впевненість, що всі тільки й очікують, що вони будуть потрібні виборцю, і що коли будь-яка така постать з телевізора створить партію, то за нею відразу усі проголосують? Чому це так відбувається?
Ігор Жданов: Тому що є певні амбіції і нереалізованість в рамках певної політичної сили.
Ігор Жданов: Буде велика помилка, якщо буде банальна купівля політичної сили, якщо будуть вибори от саме ці, і він (Яценюк) піде на вибори, то може себе спалити так назавжди таким кроком.
Але його буде велика помилка, якщо буде банальна купівля політичної сили, якщо будуть вибори от саме ці, не договоряться, і він (Яценюк) піде на вибори, то може себе спалити так назавжди таким кроком.
Віталій Портников: Олеже, в тому, що каже Ігор, є очевидна логіка.
Все-таки Яценюк – спікер, політик, який бажає створити власний проект. Але ж Яценюк не може не пам’ятати те, що ми пам’ятаємо: як він став спікером? Це не те, що він там займався політичною діяльністю, боровся, очолював якусь політичну силу і став спікером парламенту в наслідок своєї перемоги.
Олег Медведєв: Перше, що я хочу сказати, що, звичайно, манія величі як правило є двигуном нових політичних проектів. Не реальний попит суспільній на нові політичні, а саме манія величі. Тобто, людина починає себе оцінювати настільки високо, що вважає, що вона може стати самостійним політичним лідером і очолити проект.
А щодо Яценюка в тому сенсі, як ви аналізуєте, як він став спікером, то зрозуміло як. Але тим не менше спікерська посада стала для нього певним стартовим майданчиком, яка дозволила йому досягти певного рівня відомості і дала шанс дійсно на якийсь власний політичний проект.
Олег Медведєв: Весь досвід показує український, що в Україні як політики відбувалися тільки люди, які отримували досить високу стартову посаду, яка дозволяла їм спочатку просто стати відомими.
Але далі вже складалося так, що не кожна людина, яка отримувала таку посаду, змогла використати її. Тобто, відомість просто не кожна людина може конвертувати в рейтинг і в конкретні наміри людей голосувати за цю людину та цю політичну силу.
Віталій Портников: От кажуть, що український виборець на відміну від російського не довіряє владі. Однак от ці міркування якраз показують, що владі він і довіряє. Тобто, в одній частині влади він розчаровується, а іншій частині влади, якої він не знає, бо він ще не мав можливості її перевірити, він починає довіряти.
Дійсно, це випливає з того, що говорить Олег. Погодьтеся, тому що є вже люди, які вважають, що нас вже не врятує Ющенко, Тимошенко, Янукович, а нас обов’язково врятує Яценюк, тому що він молодий, порядний, професійний…
Звідки ви це знаєте? Ви ж нічого не знаєте, умовно кажучи, люди? Ви ж бачили його тільки по телевізору, де він кілька разів провів засідання парламенту, який не працював весь період його спікерства. Звідки у вас така думка? Як взагалі утворюється така суспільна думка про людину?
Ігор Жданов: Це уявний такий образ кожного політика існує…
Віталій Портников: Я кажу, що, може, Яценюк насправді такий, але вони не можуть про це нічого дізнатися.
Ігор Жданов: Існують певні архетипи політиків. Вони, я думаю, далекі від реальності тих, яких ми бачимо, уявлення людей про них далеке від того, якими ці політики є насправді, тому що ми живемо у вік інформаційного суспільства, у вік ЗМІ, тому, скажемо, таке уявлення створюється.
Але саме на виборах накладається цей уявний образ на якісь електоральні вподобання людей. Тоді вони підтримують цього політика або не підтримують.
І дуже важливо… От я згоден зі стартовим майданчиком. Цей стартовий майданчик може бути дійсно такою сходинкою вгору, але може бути і сходинкою вниз. Наприклад, той же Плющ. Вибори 2004 року. Там менше 1% на президентських виборах він отримав з посади голови ВРУ.
Мороз, коли в 2006 році пішов до Регіонів і комуністів, потім не зміг пройти до парламенту.
Але й були нормальні приклади, коли з посади з голови НБУ Ющенко стартував чи Тимошенко з посади віце-прем’єра. Це дало їм певний поштовх.
Тобто, дуже залежить від людини, як вона зможе сконвертувати свій потенціал, і від настроїв людей.
Віталій Портников: Насправді Ющенко отримав всі можливості бути самостійним політиком тільки після того, як він став прем’єр-міністром.
Ігор Жданов: Так. Але спочатку він був головою НБУ. Це дало йому змогу стати прем’єр-міністром.
Олег Медведєв: Посипався Ющенко електорально. І це в принципі єдиний проблиск надії, який, дає Яценюку шанс в разі дострокових виборів розраховувати на результат близький до 3%.
Віталій Портников: У БЮТі вважають Яценюка людиною Секретаріату Президента?
Олег Медведєв: По-різному вважають.
Але дивіться, просто Ющенко зараз знаходиться у стадії втрати останніх показників довіри, втрати стрімкого президентського рейтингу і так далі. Умовно кажучи, не всі ті виборці, які відходять від Ющенка, вони в основному відійшли до БЮТ і персонально до Тимошенко. Але серед них є певна кількість людей, які за жодних обставин…
Віталій Портников: За Тимошенко не проголосують.
Олег Медведєв: Не проголосують. Тому вони можуть сформувати, я сказав би так: незначний попит на якусь відносно нову політичну силу. Але не факт, що це буде Яценюк. На цю нішу може претендувати Гриценко, може ще хтось з’явитися…
Віталій Портников: Це більш реалістична постать, ніж Яценюк?
Олег Медведєв: Я зараз не з точки зору реалістичності говорю. Я говорю, що є дуже невелика відносно кількість виборців, які, так би сказати, стають вільними, і на цю невелику кількість виборців може бути дуже багато претендентів. Чому ми говоримо тільки про Яценюка?
Ігор Жданов: Непрацююча коаліція демократична зіграла як проти Яценюка, тому що він був керівником парламенту, і коли парламент не працював, то це зменшувало рейтинг.
З іншого боку, непрацююча коаліція демократична збільшила число людей, яким вже все рівно, чи це помаранчева, чи біло-блакитна, яким буде майбутній склад коаліції.
Тобто, людей, які будуть голосувати за прагматиків, за людей, якісь щось зроблять. А Яценюк в цю нішу більш-менш може підійти.
Я абсолютно згоден з Олегом, він не є монополістом. Буде претендувати і Литвин, який вже давно себе хоче позиціонувати як третя сила. Тоді, напевне, треба оворити і про можливості Гриценка, про те, що він буде, можливо, в цю нішу йти.
І взагалі це розмова зараз дещо абстрактна, тому що ми не знаємо, по-перше, яку політичну партію очолить Яценюк, апо-друге, не знаємо, як вона буде позиціонуватися, які там ідеологічні принципи чи взагалі там буде ідеологія.
Олег Медведєв: А ще може партія Богатирьової з’явитися.
Ігор Жданов: Так, ще одна претендентка…
Віталій Портников: Ну, на інший електорат вона буде претендувати…
Олег Медведєв: На інший.
Віталій Портников: На електорат Партії регіонів.
А ви намагалися зрозуміти, взагалі чому є виборці Ющенка, які за жодних умов не проголосують за Тимошенко? Ви ж це мали якось проаналізувати?
Олег Медведєв: Ну, не подобається їм вона…
Олег Медведєв: Є за рівнем електоральних симпатій два політики першого ешелону. Це Тимошенко і Янукович. І є другий ешелон, в якому тепер, президент Ющенко і там поруч з ним Литвин і Симоненко. І все. Крапка.
Олег Медведєв: Віталію, Ви ж прекрасно знаєте, що мотивація виборців часто носить не раціональний, а емоційний характер.
А що стосується перспектив нових проектів, то я за останніх півтора тижні ознайомився з результатами 4 великих соціологічних досліджень.
От кажуть: є великий суспільний запит на нові політичні сили. Це якраз говорять ті, хто хоче сформувати нові політичні сили.
А соціологія чітко показує, що українці тим не менше визначилися у своїх вподобаннях. Є за рівнем електоральних симпатій два політики першого ешелону. Це Тимошенко і Янукович. І є другий ешелон, в якому тепер, на жаль, президент Ющенко і там поруч з ним Литвин і Симоненко. І все. Крапка.
Олег Медведєв: Суспільство має 5 політичних сил, і будь-яка соціологія показує, що ці 5 політичних сил на сьогодні персоніфіковані в п’ять політичних лідерів. Вони в цілому задовольняють потреби українського суспільства в політиках…
А ті, звичайно, хто мріє в цю п’ятірку вписатися, якщо не в перший і не в другий ешелон, то хоча б сформувати третій, ну, що вони мусять говорити, окрім того, що суспільство вимагає появи нових політичних сил?
Суспільство має 5 політичних сил, і будь-яка соціологія показує, що ці 5 політичних сил на сьогодні персоніфіковані в п’ять політичних лідерів. Вони в цілому задовольняють потреби українського суспільства в політиках…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
