— Навколо чого точилися дискусії з європейськими колегами на зустрічі у Брюсселі?
— Ми зупинилися на таких ключових моментах: Ми обговорили нашу спільну роботу після саміту Україна – ЄС у Парижі. Ми обговорили ситуацію в Грузії та обмінялися думками стосовно нашої майбутньої співпраці. Серед чутливих тем ми обговорили енергетичні, візові та питання взаємодії в галузі зовнішньої політики.
— Чи могли б Ви зупинитися детальніше на питанні безвізового режиму, адже мова йде про перспективи, яких очікують багато українців?
— Справді, вони стосуються кожного українського громадянина. Щоб просунутись уперед, нам потрібно чітко зрозуміти, яким критеріям повинна відповідати Україна для того, щоб сказати: «дорогі колеги, сьогодні Україна готова до введення безвізового режиму з Євросоюзом». Ми домовилися, що вже у жовтні збереться перша робоча група, яка почне процес підготовки тих критеріїв, які нам необхідно виконати.
— Так, але в документі, підписаному Україною та ЄС у Парижі говориться про безвізовий режим у «довгостроковій песпективі»…
— Наше спільне бачення слова «довгострокова» полягає в тому, що чим швидше Україна буде готова до виконання цих критеріїв, тим швидше безвізовий режим стане реальністю. Отже, це залежить від нас. Якщо ми здійснимо це за рік, то матимемо (безвізовий режим) за рік. Якщо за два – то за два, за чотири – тож за чотири. Тобто довгостроковість – це не десятиліття, це рік-два-три. Але все залежить від того, наскільки ми будемо ефективними. Ми домовились, що будемо активно співпрацювати. Деякі з колег прямо сказали, що готові поділитися з нами своїм досвідом, щоб ми не повторювали їхніх помилок. Сприймаємо це як величезну допомогу, бо підемо не хибним шляхом, а тим, що приведе нас до результату.
— Якщо говорити про майбутнє, то, на Вашу думку, як вплине нинішня політична криза в Україні на надання їй Плану дій для членства в Північноатлантичному союзі у грудні?
— Сьогоднішньою темою була здебільшого європейська проблематика, тож про ПДЧ говорилося менше. Гадаю, що ми зможемо знайти демократичний шлях подолання кризи. Я не думаю, що вона може в якийсь спосіб загальмувати цей процес. Якщо йдеться про те, що ми вирішуємо ці питання демократично, якщо ми підтверджуємо, що Україна – це демократична держава, котра свої внутрішні суперечності вирішує нормальним чином, то чи є це перешкодою набуттю членства в НАТО чи отриманню ПДЧ? Гадаю, якраз навпаки. Це є свідченням того, що українська держава вже навчилася всі свої внутрішні конфлікти вирішувати таким чином, щоб це не ставало предметом занепокоєння в інших. Так що я оптиміст, як завжди.
(Брюссель – Прага – Київ)
— Ми зупинилися на таких ключових моментах: Ми обговорили нашу спільну роботу після саміту Україна – ЄС у Парижі. Ми обговорили ситуацію в Грузії та обмінялися думками стосовно нашої майбутньої співпраці. Серед чутливих тем ми обговорили енергетичні, візові та питання взаємодії в галузі зовнішньої політики.
— Чи могли б Ви зупинитися детальніше на питанні безвізового режиму, адже мова йде про перспективи, яких очікують багато українців?
— Справді, вони стосуються кожного українського громадянина. Щоб просунутись уперед, нам потрібно чітко зрозуміти, яким критеріям повинна відповідати Україна для того, щоб сказати: «дорогі колеги, сьогодні Україна готова до введення безвізового режиму з Євросоюзом». Ми домовилися, що вже у жовтні збереться перша робоча група, яка почне процес підготовки тих критеріїв, які нам необхідно виконати.
— Так, але в документі, підписаному Україною та ЄС у Парижі говориться про безвізовий режим у «довгостроковій песпективі»…
— Наше спільне бачення слова «довгострокова» полягає в тому, що чим швидше Україна буде готова до виконання цих критеріїв, тим швидше безвізовий режим стане реальністю. Отже, це залежить від нас. Якщо ми здійснимо це за рік, то матимемо (безвізовий режим) за рік. Якщо за два – то за два, за чотири – тож за чотири. Тобто довгостроковість – це не десятиліття, це рік-два-три. Але все залежить від того, наскільки ми будемо ефективними. Ми домовились, що будемо активно співпрацювати. Деякі з колег прямо сказали, що готові поділитися з нами своїм досвідом, щоб ми не повторювали їхніх помилок. Сприймаємо це як величезну допомогу, бо підемо не хибним шляхом, а тим, що приведе нас до результату.
— Якщо говорити про майбутнє, то, на Вашу думку, як вплине нинішня політична криза в Україні на надання їй Плану дій для членства в Північноатлантичному союзі у грудні?
— Сьогоднішньою темою була здебільшого європейська проблематика, тож про ПДЧ говорилося менше. Гадаю, що ми зможемо знайти демократичний шлях подолання кризи. Я не думаю, що вона може в якийсь спосіб загальмувати цей процес. Якщо йдеться про те, що ми вирішуємо ці питання демократично, якщо ми підтверджуємо, що Україна – це демократична держава, котра свої внутрішні суперечності вирішує нормальним чином, то чи є це перешкодою набуттю членства в НАТО чи отриманню ПДЧ? Гадаю, якраз навпаки. Це є свідченням того, що українська держава вже навчилася всі свої внутрішні конфлікти вирішувати таким чином, щоб це не ставало предметом занепокоєння в інших. Так що я оптиміст, як завжди.
(Брюссель – Прага – Київ)
