– Пані Кемпе, яку позицію займає Німеччина відносно кризи на Кавказі?
– Німеччина намагається відігравати роль посередника. І це дуже добре. Але проблеми на Кавказі не може розв’язати лише одна країна. Це проблеми, які слід вирішувати на загальноєвропейському і трансатлантичному рівнях. Водночас відчувається, що Німеччина досі перебуває в пошуку, як будувати майбутні відносини з Росією та з її сусідами, в тому числі з кавказькими країнами. Тут можна спостерігати все ще багато невиразності й частково конфлікт інтересів.
– На відміну від Сполучених Штатів Німеччина поки що утримувалася від справді різкої критики на адресу Москви. Чим це пояснюється?
– В американців зовсім інші вихідні позиції. Забезпечення енергоносіями з Росії гальмує Німеччину в її діях. Але справді німецькі політики мали б відповісти на критичне запитання про те, як можна співпрацювати з країною, яка готова використовувати свої війська проти країн так званого «близького зарубіжжя».
– Можна сказати, що голова баварського Християнсько-соціального союзу Ервін Губер має рацію, коли закликає переглянути політику відносно Росії?
– Я пішла б ще далі і сказала б, що треба переглянути не тільки політику відносно Росії, але й відносно всієї Східної Європи. Тут не можна забувати й про вкрай вразливе становище, в якому перебуває Україна. Можна цілком собі уявити, що наступна криза спалахне навколо Чорноморського флоту Росії в Криму. Так само, як і Грузія, Україна також прагне членства в НАТО і ЄС. Захід ні в якому разі не повинен миритися з тим, щоб Росія діяла стосовно України так само, як вона діє стосовно Грузії. Для цього потрібно зробити значно інтенсивнішими зв’язки на всіх рівнях і форсувати інтеграцію України в західноєвропейські структури. І врешті-решт, як у випадку України, так і у випадку Грузії Захід повинен випрацювати спільну позицію. Поки що про неї говорити не доводиться.
– Пані Кемпе, як на Вашу думку, криза на Кавказі прискорить чи загальмує приєднання Грузії до НАТО? Перебуваючи в Тбілісі, канцлер Німеччини заявила: якщо Грузія хоче, то разом із партнерами по НАТО вона може вирішувати, коли і як їй приєднуватися до Альянсу...
– Зараз НАТО опинилося під потужним тиском. Від Альянсу вимагають якихось дій. Але водночас цій організації бракує дієздатності. Варто згадати суперечку між старими й новими членами НАТО. Слід узяти до уваги також те, що Грузія, яка прагне приєднатися до Альянсу і яка справді потребує захисту, може принести з собою масивні проблеми. Якби Грузія вже зараз була членом НАТО, то не виключено, що Північноатлантичний альянс опинився б безпосередньо втягнутим у конфлікт із Росією. Тому треба уникати якихось поспішних кроків, слід усе добре зважити, виробити нові стратегічні категорії і діяти, спираючись на них. За нинішніх обставин, я думаю, було б не дуже правильно вже зараз надавати Грузії План дій з набуття членства в Альянсі. Політики, які ухвалюють рішення, тепер повинні продемонструвати творчий підхід.
(Прага – Київ)
– Німеччина намагається відігравати роль посередника. І це дуже добре. Але проблеми на Кавказі не може розв’язати лише одна країна. Це проблеми, які слід вирішувати на загальноєвропейському і трансатлантичному рівнях. Водночас відчувається, що Німеччина досі перебуває в пошуку, як будувати майбутні відносини з Росією та з її сусідами, в тому числі з кавказькими країнами. Тут можна спостерігати все ще багато невиразності й частково конфлікт інтересів.
– На відміну від Сполучених Штатів Німеччина поки що утримувалася від справді різкої критики на адресу Москви. Чим це пояснюється?
– В американців зовсім інші вихідні позиції. Забезпечення енергоносіями з Росії гальмує Німеччину в її діях. Але справді німецькі політики мали б відповісти на критичне запитання про те, як можна співпрацювати з країною, яка готова використовувати свої війська проти країн так званого «близького зарубіжжя».
– Можна сказати, що голова баварського Християнсько-соціального союзу Ервін Губер має рацію, коли закликає переглянути політику відносно Росії?
– Я пішла б ще далі і сказала б, що треба переглянути не тільки політику відносно Росії, але й відносно всієї Східної Європи. Тут не можна забувати й про вкрай вразливе становище, в якому перебуває Україна. Можна цілком собі уявити, що наступна криза спалахне навколо Чорноморського флоту Росії в Криму. Так само, як і Грузія, Україна також прагне членства в НАТО і ЄС. Захід ні в якому разі не повинен миритися з тим, щоб Росія діяла стосовно України так само, як вона діє стосовно Грузії. Для цього потрібно зробити значно інтенсивнішими зв’язки на всіх рівнях і форсувати інтеграцію України в західноєвропейські структури. І врешті-решт, як у випадку України, так і у випадку Грузії Захід повинен випрацювати спільну позицію. Поки що про неї говорити не доводиться.
– Пані Кемпе, як на Вашу думку, криза на Кавказі прискорить чи загальмує приєднання Грузії до НАТО? Перебуваючи в Тбілісі, канцлер Німеччини заявила: якщо Грузія хоче, то разом із партнерами по НАТО вона може вирішувати, коли і як їй приєднуватися до Альянсу...
– Зараз НАТО опинилося під потужним тиском. Від Альянсу вимагають якихось дій. Але водночас цій організації бракує дієздатності. Варто згадати суперечку між старими й новими членами НАТО. Слід узяти до уваги також те, що Грузія, яка прагне приєднатися до Альянсу і яка справді потребує захисту, може принести з собою масивні проблеми. Якби Грузія вже зараз була членом НАТО, то не виключено, що Північноатлантичний альянс опинився б безпосередньо втягнутим у конфлікт із Росією. Тому треба уникати якихось поспішних кроків, слід усе добре зважити, виробити нові стратегічні категорії і діяти, спираючись на них. За нинішніх обставин, я думаю, було б не дуже правильно вже зараз надавати Грузії План дій з набуття членства в Альянсі. Політики, які ухвалюють рішення, тепер повинні продемонструвати творчий підхід.
(Прага – Київ)
