На шпальтах шведської газети Sydsvenska Dagbladet американський дипломат Ричард Голбрук та політолог Роналд Асмус пропонують можливий варіант реакції Заходу на конфлікт на Кавказі: «По-перше, ми можемо допомогти Грузії захистити територіальну цілісність у межах її власних кордонів і відбудувати Тбілісі. По-друге, Захід повинен зрозуміти, що сусід Грузії – Росія не є нейтральним миротворцем. Уже тривалий час Москва використовує міжнародний мандат для проведення неоімперіалістичної політики. Замість того, щоб дозволяти Росії і далі мати цей мандат, Захід має наполягати на тому, щоб за припиненням вогню наглядали війська ООН. По-третє, Захід має активно працювати, щоб протистояти впливу Росії на сусідів, а зокрема, на Україну, що, найімовірніше, є наступною метою Москви у справі розширенні її впливу. США і ЄС мають бути більш чіткими у цьому, щоб Україна та Грузія не сприймалися, як якась сіра зона».
Бельгійська De Standaard критикує деяких європейських політиків за реакцію на конфлікт: «Виправдання російських дій, які ми чуємо від деяких європейців на чолі з прем’єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі, слід засудити. Європа дозволяє шантажувати себе Москві, яка тільки й чекає, як би застосувати інструмент постачання енергоносіїв. Якщо Європа щось означає, вона мусить захищати свої цінності. Вона має моральний обов’язок підтримувати прикордонні з нею країни, які йдуть складним шляхом розвитку, свободи й демократії. Будь-хто, хто захищає дії Путіна, мусить зрозуміти, що на кін поставлено більше, ніж мале лігво контрабандистів. Наскільки гідний довіри Європейський Союз, якщо дозволяє насильницьким шляхом повертати країни на його кордоні до Російської імперії?», — запитує бельгійське видання De Standaard.
Французька газета Les Echos вважає, що ЄС може зіграти вирішальну роль у розв’язані конфлікту, незважаючи на різні погляди його членів: «27 членів ЄС мають усі козирі, коли йдеться про те, щоб привернути увагу Кремля. Особливо в економічному сенсі. Ще залишається час, поки Росія відмовиться від закордонних інвесторів, а європейці тут у першому ешелоні… Але залишається питання, чи європейці використають свої козирі, тобто потребу говорити спільним голосом. А у цьому нема нічого менш певного».
Польська Gazeta Wyborcza пише з гіркотою про позицію старих членів ЄС: «Стара Європа не слухає поляків, литовців та українців. Стара Європа не хоче псувати відносин із Росією, і вона не розглядає непорушність грузинських кордонів як щось достатньо важливе для погіршення стосунків з Росією. Ми можемо вічно пояснювати, що наша позиція не має нічого спільного з русофобією, а радше, з багаторічним досвідом».
Іспанський щоденник El Mundo радить ЄС грати більш активну роль у кризовому регіоні: «Європа особливо зацікавлена у мирному розв’язанні конфлікту, бо її надзвичайно непокоїть, що те, що сталося на Балканах, може повторитися на Кавказі. Ба більше, значна частка наших енергоносіїв надходить через Грузію… Ставкою є довіра до нашого західного оборонного Альянсу, адже перемови з Тбілісі щодо вступу до НАТО є на просунутій стадії. Ми не повинні залишати Грузію напризволяще… ЄС має такий варіант, як вихід з переговорів про торговельну угоду, що є такою важливою для Кремля… Одначе, нам залишається тільки дивитися, чи здатний ЄС впроваджувати таку спільну тверду стратегію».
Лондонська газета Evening Standard вмістила повідомлення про дуже різку реакцію на дії Росії в Грузії лідера найбільшої британської опозиційної Консервативної партії Дейвіда Камрона. Ця партія нині з великим відривом очолює всі рейтинги популярності, й багато фахівців передбачають її перемогу на наступних парламентських виборах. Щоденик зазначає: «Дейвід Камрон порівняв війну Володимира Путіна проти Грузії з нацистськими окупаціями тридцятих років і закликав до міжнародної відплати Росії… Він сказав, що заяви Путіна про те, що він лише захищає російських громадян в інших країнах є небезпечним відлунням заяв нацистів про етнічних німців у Польщі, Чехословаччині та Австрії». Газета також повідомляє, що Камрон закликав прем’єр-міністра Ґордона Брауна запровадити санкції проти Росії, що включають призупинення членства у «Групі Восьми», позбавлення віз російських урядовців і прискорене надання Грузії членства в НАТО та ЄС.
Словенський часопис Dnevnik малює досить похмуру картину наслідків війни: «Світ ще не був настільки близьким до нової «холодної війни» з часів розпаду Радянського Союзу. Сумніви щодо повернення Росії на сцену як світової потуги тепер остаточно розвіялися. Первісний страх перед російським ведмедем набув нової сили».
(Лондон – Прага – Київ)
Бельгійська De Standaard критикує деяких європейських політиків за реакцію на конфлікт: «Виправдання російських дій, які ми чуємо від деяких європейців на чолі з прем’єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі, слід засудити. Європа дозволяє шантажувати себе Москві, яка тільки й чекає, як би застосувати інструмент постачання енергоносіїв. Якщо Європа щось означає, вона мусить захищати свої цінності. Вона має моральний обов’язок підтримувати прикордонні з нею країни, які йдуть складним шляхом розвитку, свободи й демократії. Будь-хто, хто захищає дії Путіна, мусить зрозуміти, що на кін поставлено більше, ніж мале лігво контрабандистів. Наскільки гідний довіри Європейський Союз, якщо дозволяє насильницьким шляхом повертати країни на його кордоні до Російської імперії?», — запитує бельгійське видання De Standaard.
Французька газета Les Echos вважає, що ЄС може зіграти вирішальну роль у розв’язані конфлікту, незважаючи на різні погляди його членів: «27 членів ЄС мають усі козирі, коли йдеться про те, щоб привернути увагу Кремля. Особливо в економічному сенсі. Ще залишається час, поки Росія відмовиться від закордонних інвесторів, а європейці тут у першому ешелоні… Але залишається питання, чи європейці використають свої козирі, тобто потребу говорити спільним голосом. А у цьому нема нічого менш певного».
Польська Gazeta Wyborcza пише з гіркотою про позицію старих членів ЄС: «Стара Європа не слухає поляків, литовців та українців. Стара Європа не хоче псувати відносин із Росією, і вона не розглядає непорушність грузинських кордонів як щось достатньо важливе для погіршення стосунків з Росією. Ми можемо вічно пояснювати, що наша позиція не має нічого спільного з русофобією, а радше, з багаторічним досвідом».
Іспанський щоденник El Mundo радить ЄС грати більш активну роль у кризовому регіоні: «Європа особливо зацікавлена у мирному розв’язанні конфлікту, бо її надзвичайно непокоїть, що те, що сталося на Балканах, може повторитися на Кавказі. Ба більше, значна частка наших енергоносіїв надходить через Грузію… Ставкою є довіра до нашого західного оборонного Альянсу, адже перемови з Тбілісі щодо вступу до НАТО є на просунутій стадії. Ми не повинні залишати Грузію напризволяще… ЄС має такий варіант, як вихід з переговорів про торговельну угоду, що є такою важливою для Кремля… Одначе, нам залишається тільки дивитися, чи здатний ЄС впроваджувати таку спільну тверду стратегію».
Лондонська газета Evening Standard вмістила повідомлення про дуже різку реакцію на дії Росії в Грузії лідера найбільшої британської опозиційної Консервативної партії Дейвіда Камрона. Ця партія нині з великим відривом очолює всі рейтинги популярності, й багато фахівців передбачають її перемогу на наступних парламентських виборах. Щоденик зазначає: «Дейвід Камрон порівняв війну Володимира Путіна проти Грузії з нацистськими окупаціями тридцятих років і закликав до міжнародної відплати Росії… Він сказав, що заяви Путіна про те, що він лише захищає російських громадян в інших країнах є небезпечним відлунням заяв нацистів про етнічних німців у Польщі, Чехословаччині та Австрії». Газета також повідомляє, що Камрон закликав прем’єр-міністра Ґордона Брауна запровадити санкції проти Росії, що включають призупинення членства у «Групі Восьми», позбавлення віз російських урядовців і прискорене надання Грузії членства в НАТО та ЄС.
Словенський часопис Dnevnik малює досить похмуру картину наслідків війни: «Світ ще не був настільки близьким до нової «холодної війни» з часів розпаду Радянського Союзу. Сумніви щодо повернення Росії на сцену як світової потуги тепер остаточно розвіялися. Первісний страх перед російським ведмедем набув нової сили».
(Лондон – Прага – Київ)
