– На сьогодні з 27 членів Європейського Союзу тільки 4 країни ще не ратифікували Лісабонську угоду – це Польща, Чехія, Ірландія й Німеччина. Що насамперед вадить президенту Чехії Вацлаву Клаусові поставити свій підпис під цим документом, якщо його схвалить чеський парламент?
– Гадаю, що мова тут не в конкретних пунктах цього договору. Вацлав Клаус не погоджується в цілому з тим, щоб такий договір існував. Він взагалі не хоче, щоб Європейський Союз рухався далі в напрямку до політичного союзу. Тобто для Клауса будь-який договір – чи попередній, тоді це був проект європейської Конституції, чи нинішній Лісабонський договір – є зайвим документом. Клаус є прихильником тільки економічного союзу.
– Про що 14 липня домовились у Парижі польський президент Лех Качинський і французький – Ніколя Саркозі ? Після цієї зустрічі противник Лісабонського договору Лех Качинський принципово змінив свою позицію.
– Це дуже цікавий момент, тому що президент Качинський завжди був великим противником договору, майже таким сильним в аргументації, як Клаус. Пригадую кілька засідань, на яких обговорювали Лісабонський договір. Качинський був найбільшим противником, постійно вносив якісь поправки і винятки. Зміна сталась після зустрічі з Ніколя Саркозі. Я чула, що сама інтерпретація цієї зустрічі трохи підправлена французькою стороною. Тобто, прямо не йшлося про те, що президент Качинський пообіцяв Франції, що буде тиснути на чеського президента.
– 1 січня наступного року Чеська Республіка перебирає у Франції головування в Європейському Союзі. Водночас можна допустити ситуацію, що Чехія не ратифікує Лісабонський договір. Як можна поєднати це?
– Цікаво буде, як поставиться президент Клаус до Договору, якщо його ухвалить чеський парламент. Вацлав Клаус, згідно з Конституцією має право ставити чи не ставити свій підпис під міжнародними угодами. Та він є прихильником представницької демократії, тобто якщо все ж таки парламент схвалить Угоду, йому буде важко стати проти вибору парламенту.
(Прага – Київ)
– Гадаю, що мова тут не в конкретних пунктах цього договору. Вацлав Клаус не погоджується в цілому з тим, щоб такий договір існував. Він взагалі не хоче, щоб Європейський Союз рухався далі в напрямку до політичного союзу. Тобто для Клауса будь-який договір – чи попередній, тоді це був проект європейської Конституції, чи нинішній Лісабонський договір – є зайвим документом. Клаус є прихильником тільки економічного союзу.
– Про що 14 липня домовились у Парижі польський президент Лех Качинський і французький – Ніколя Саркозі ? Після цієї зустрічі противник Лісабонського договору Лех Качинський принципово змінив свою позицію.
– Це дуже цікавий момент, тому що президент Качинський завжди був великим противником договору, майже таким сильним в аргументації, як Клаус. Пригадую кілька засідань, на яких обговорювали Лісабонський договір. Качинський був найбільшим противником, постійно вносив якісь поправки і винятки. Зміна сталась після зустрічі з Ніколя Саркозі. Я чула, що сама інтерпретація цієї зустрічі трохи підправлена французькою стороною. Тобто, прямо не йшлося про те, що президент Качинський пообіцяв Франції, що буде тиснути на чеського президента.
– 1 січня наступного року Чеська Республіка перебирає у Франції головування в Європейському Союзі. Водночас можна допустити ситуацію, що Чехія не ратифікує Лісабонський договір. Як можна поєднати це?
– Цікаво буде, як поставиться президент Клаус до Договору, якщо його ухвалить чеський парламент. Вацлав Клаус, згідно з Конституцією має право ставити чи не ставити свій підпис під міжнародними угодами. Та він є прихильником представницької демократії, тобто якщо все ж таки парламент схвалить Угоду, йому буде важко стати проти вибору парламенту.
(Прага – Київ)
