Свою улюблену пісню, баладу про Довбуша, Володимир Грабовецький може заспівати від початку до кінця. Те, що він земляк славного ватажка опришківського руху (обидва родом із селища Печеніжин Коломийського району), визначило і його основну наукову тематику, і колекціонування речей, пов’язаних із тією історичною епохою, і більш як піввікове вивчення легенд, переказів, архівних матеріалів.
Володимир Грабовецький каже, що йде це від дитинства: «Мама, коли пряла куделю, співала «Ой, попід гай зелененький», дівчата на зарінку у нас в Печеніжині теж співали, на танцях гуцули співали. Де ходив пасти худобу, легенди розповідали про Довбуша».
Про народного месника Грабовецький спершу написав в університеті реферат, потім книжечку «Народний герой Олекса Довбуш», а згодом велику монографію «Карпатські опришки». За порадою академіка Івана Крип’якевича Володимир Грабовецький присвятив цій тематиці свою наукову діяльність.
Учений знайшов понад 70 архівних першоджерел, насамперед польських, про Довбуша. І цей напівміфічний герой народних переказів набув обрисів конкретної історичної особистості. Саме завдяки науковцеві в Івано-Франківську відкрили державний історико-меморіальний музей Олекси Довбуша.
Щедро обдарований Богом
Володимир Грабовецький був сьомою дитиною в родині. У Печеніжині його називали «Влодко з книгою». Він багато читав, грав у виставах, навіть писав вірші.
«У молодості я мріяв бути і співаком – поступав в консерваторію, хотів бути і художником – поступав в художню. Але найближче мені до серця була історія України», – розповідає вчений.
Понад 30 років він віддав праці в Прикарпатському університеті. Саме тут іще у 1990 році Грабовецький створив першу в педагогічних вузах кафедру історії України. А ще він лауреат премій імені Івана Крип’якевича, Івана Вагилевича, Василя Стефаника, автор шеститомника «Нарисів історії Прикарпаття».
Завдяки подвижницькій праці академіка Грабовецького чимало міст і сіл краю отримали свої цікаві «біографії». У цьому ряду і книги про Моринці та Підлисся – села, де народилися Тарас Шевченко та Маркіян Шашкевич. Дванадцять міст і сіл обрали Володимира Грабовецького почесним громадянином своїх населених пунктів.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
Володимир Грабовецький каже, що йде це від дитинства: «Мама, коли пряла куделю, співала «Ой, попід гай зелененький», дівчата на зарінку у нас в Печеніжині теж співали, на танцях гуцули співали. Де ходив пасти худобу, легенди розповідали про Довбуша».
Про народного месника Грабовецький спершу написав в університеті реферат, потім книжечку «Народний герой Олекса Довбуш», а згодом велику монографію «Карпатські опришки». За порадою академіка Івана Крип’якевича Володимир Грабовецький присвятив цій тематиці свою наукову діяльність.
Учений знайшов понад 70 архівних першоджерел, насамперед польських, про Довбуша. І цей напівміфічний герой народних переказів набув обрисів конкретної історичної особистості. Саме завдяки науковцеві в Івано-Франківську відкрили державний історико-меморіальний музей Олекси Довбуша.
Щедро обдарований Богом
Володимир Грабовецький був сьомою дитиною в родині. У Печеніжині його називали «Влодко з книгою». Він багато читав, грав у виставах, навіть писав вірші.
«У молодості я мріяв бути і співаком – поступав в консерваторію, хотів бути і художником – поступав в художню. Але найближче мені до серця була історія України», – розповідає вчений.
Понад 30 років він віддав праці в Прикарпатському університеті. Саме тут іще у 1990 році Грабовецький створив першу в педагогічних вузах кафедру історії України. А ще він лауреат премій імені Івана Крип’якевича, Івана Вагилевича, Василя Стефаника, автор шеститомника «Нарисів історії Прикарпаття».
Завдяки подвижницькій праці академіка Грабовецького чимало міст і сіл краю отримали свої цікаві «біографії». У цьому ряду і книги про Моринці та Підлисся – села, де народилися Тарас Шевченко та Маркіян Шашкевич. Дванадцять міст і сіл обрали Володимира Грабовецького почесним громадянином своїх населених пунктів.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
