(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Роман Скрипін: Україна незалежна без малого 17 років. У самостійний шлях Україна рушила з двома загальносоюзними каналами російською та одним-однісіньким республіканським українською. Відтоді Україна пережила і становлення власних телеканалів, яких тепер сотні, і акції протесту, на кшталт, «Вєрніте Хрюшу і Стєпашку!».
Окрім того, треба й враховувати, що український телеринок, попри свої немаленькі обсяги, є вторинним до російського. І останнє поле мовних боїв лежить у серіальній площині, позаяк телевізійне «мило», якщо воно зроблене навіть в Україні, все одно говорить російською.
Намагання Національної ради з телебачення і радіомовлення зробити черговий крок до монолінгвізму загальнонаціонального ефіру та відмови від субтитрування зчинило ще один сплеск пристрастей, на тлі якого українізація кінопрокату відійшла на другий план…
Пане Віталію, до Вас прохання окреслити проблему. Можна пригадати 1990-ті роки, 1991 рік, коли Україна здобула незалежність і транслювалися усі без винятку російські телеканали в метровому діапазоні, в дециметровому на території України. І тоді УТ-1 що міг робити? Показували знову ж таки по національному каналу і писали, що це інформаційна провокація.
Тепер таке враження, що ми нікуди не втекли від цього. І тепер Національна рада воює за інформаційний простір, роблячи зауваження російським телеканалам, які транслюються тепер уже через кабельні мережі, стосовно інформаційного змісту.
Віталій Шевченко: Нацрада робить те, що має робити.
Віталій Шевченко: Ми є регуляторний державний орган, і ми мусимо дбати не лише про власну культуру, а й про власну інформаційну безпеку.
Інше питання, що в нас до сотні, ну, принаймні, 80 є каналів зарубіжних, які хочуть пропонувати свою продукцію українському споживачеві, і з-поміж них є ті, які взагалі не хочуть дотримуватися українського законодавства.
Роман Скрипін: Але чи функція це Нацради дбати про інформаційний простір, а не функція РНБО ?
Віталій Шевченко: Я говорю про інформаційну безпеку. Це наші прямі функції.
До всього іншого це ще й питання економічного регулювання. Якщо наші канали дотримуються вимог незаперечно до 20 українських законів, спеціальних і часткових норм інших законів, то виникає запитання, чому приходять у наш простір зарубіжні канали, які не вважають за потрібне дотримуватися цих законів?
Йдеться про що завгодно, починаючи від гарячої політики, від виборів, втручання в ці ситуації і закінчуючи насильством, рекламою, авторськими правами і безліччю інших питань. Такого роду регулювання здійснюється в усій Європі. У цивілізованих країнах не ставиться запитання, чи мусять це робити регулятори? Вони це роблять.
Інша річ, що Нацраді важко було підійти до вимогливої такої межі щодо виконання цієї норми, яка, до речі, записана в законі. Вже три роки діє закон, де є пряма норма про те, що зарубіжні програми мусять бути адаптовані (цей термін ужитий в законі) до вимог національного законодавства.
Роман Скрипін: Чекайте. Адаптовані – це значить що? Це значить, що телеканал «Росія» може мовити в українському перекладі і озвучувати антиукраїнські тези?
Ну, я не бачу великої користі від того, що пан Лужков доноситиме до широкого загалу свої ідеї про належність Севастополя Росії в українському перекладі. Уявімо собі.
Віталій Шевченко: Йдеться про адаптацію. А нашим законодавством, як і будь-якої іншої країни, передбачена відповідальність за зловживання свободою слова. Як і в інших країнах, ми не маємо допускати закликів до насильства, до повалення існуючого ладу, до порушення територіальної цілісності.
Якщо пан Лужков це робитиме будь-якою мовою, хоч китайською, але зрозумілою українцям, звичайно, що держава Україна і ми як регуляторний орган у цій сфері негайно на це зреагуємо.
Наші російські опоненти чогось цього не можуть зрозуміти. І мова не в Лужкові і не в російських каналах. Мова в будь-яких зарубіжних каналах.
Ну, інша річ – хай би задумалися, чому ця історія повторюється з російськими каналами. Мова щодо будь-яких зарубіжних каналів, якщо вони йдуть на наш ринок, вони повинні подбати про дотримання умов цього ринку і законів цієї держави, де вони хочуть працювати.
Роман Скрипін: Пане Захаре, чи є адекватною реакція російських ЗМІ на мовне питання, зокрема й телеканалів, на проблему?
Захар Виноградов (переклад): З моєї точки зору, тут є три дуже важливих моменти, які треба враховувати. Мені здається, що без врахування цих моментів просто ми якби тему втрачаємо.
Перший момент, про який говорять всі, в тому числі і депутати ВРУ, з якими мені доводилося зустрічатися, то це те, що останнім часом між Росією і Україною відбулося дуже помітне охолодження відносин. Власне кажучи, на цьому фоні поява питання про мову – це якби один із фрагментів.
Друге. Я, звісно, вважаю, що неправильно говорити тільки про телебачення, треба взагалі говорити про доволі серйозну війну ЗМІ, між російськими і українськими ЗМІ, особливо те, що стосується не тільки державних, але й приватних, яких дуже багато як з тієї, так і з іншої сторони допускається перегинів.
І третій момент, який, з моєї точки зору, також дуже важливий, як би ми не говорили, ми не повинні забувати про те, що Україну, щодо російської мови важко порівнювати з європейськими іншими державами. Не треба забувати про те, що велика частина жителів України говорить, розуміє і любить російську мову.
Роман Скрипін: І що з того?
Захар Виноградов: Що з того? Ось із-за цього і відбувається…
Роман Скрипін: Поясніть мені логіку, пане Виноградов. Я так розумію, що Ви обстоюєте ідею, якщо в нас більшість населення в силу певних суб’єктивних історичних обставин говорить і розуміє російську, то треба лишати в тому стані, в якому є.
Захар Виноградов: Я не бачу в цьому якоїсь такої особливої проблеми.
Якщо на телеканалі виникають якісь такі коментарі, ну, це… Я маю на увазі або на російських, або на українських, стосовно тієї чи іншої країни, то це не треба відносити…
Роман Скрипін: Тоді два аспекти є до Вас, питання відповідно у двох аспектах.
Поясність, чому Державний департамент РФ з інформації та друку може дозволяти собі вказувати, що йому подобається або не подобається в Україні? Натомість Нацрада з питання телебачення та радіомовлення або інші державні установи — Кабмін, Президент— жодного разу не висловили незадоволення, що права українців в Росії не дотримуються і українці не можуть отримувати, а в Москві живе дуже багато гастарбайтерів-українців, вони не можуть дивитися українські канали у вільному доступі? Ну, не було такого прецеденту. Що це за політика вказування на те, що щось не подобається?
Захар Виноградов: Я перш за все хотів би зазначити, що, по-перше, Ви не зовсім маєте рацію. Якщо говорити не про телебачення, то є газети, які виходять українською мовою, в тому числі і в Москві.
Що стосується спеціально створених програм для українців у Москві, я, чесно кажучи, з трудом собі уявляю…
Роман Скрипін: Та ми говоримо про трансляцію українських телеканалів на територію Росії. У цьому порозуміння не дійшли.
Захар Виноградов: Ви знаєте, а є потреба в цьому, є якийсь попит в тому, що ті, хто проживає на території Росії, українці, вони що, не розуміють російської мови?
Роман Скрипін: Що не розуміють російської мови? Це прекрасна аргументація, яка не витримує…
Захар Виноградов: Знання української і російської мови полегшує їм тільки контакти і роботу, в тому числі отримання культурної…
Роман Скрипін: Чому Державний департамент РФ може вказувати, що йому щось не подобається в Україні?
Захар Виноградов: Я думаю, що в даному випадку державний департамент, звичайно, неправильно діє. Я ще раз повертаюся до того, з чого я почав. Є деяке загальне охолодження, загальна війна якихось великих політичних структур, і в цій війні з’являються такі ось заяви.
Роман Скрипін: І ще одне уточнююче запитання стосовно російського медійного простору, зокрема й телеканалів.
Чи можна сказати, що вони залежать від державної політики, від політики Кремля, і там можна спостерігати відсутність плюралізму думок в першу чергу і вважати телеканали «машиною пропаганди»?
Захар Виноградов: Ну, по-перше, будемо говорити, що всі ЗМІ в тій чи іншій мірі обслуговують інтереси тих структур або тих політичних партій, якими вони фінансуються або ж від яких вони залежать.
Що російські телеканали або державні структури є «пропагандистською машиною Кремля», то я з цим абсолютно не погоджуюся, оскільки сам працюю в державному інформаційному агентстві і ніяких інструкцій з Кремля в будь-якій пропаганді ніколи не отримував.
Більше того, можу сказати, що всі заходи, які ми проводимо, в тому числі 2-3 рази в тиждень відеоконференції, відеомости з Москвою, ми запрошуємо людей з абсолютно протилежними точками зору і ніколи не ставимо перед собою завдання когось пропагувати чи не пропагувати.
Роман Скрипін: Таких телемостів, пане Виноградов, при всій повазі, не відбувається поміж каналом «Росія» і поміж Першим національним каналом. Тому що якщо Ви зараз говорите про свою діяльність, ви влаштовуєте відеоконференції, там дійсно немає якогось відсіву, а коли двоє людей встановлюють зв'язок через Інтернет, через вебкамеру, то там теж немає ніякої цензури. І вони можуть говорити про що завгодно, коли завгодно і скільки завгодно.
Не порівнюйте телеканали, відсутність цього діалогу, з вашою діяльністю.
Захар Виноградов: По-перше, теж багато телеканалів працює в прямому ефірі.
По-друге, ви самі розумієте, що якщо ми говоримо про свободу слова, то ми теж можемо передбачити, що є певна кількість людей, в тому числі й журналістів, які виражають своє ставлення так, як вони його виражають.
Роман Скрипін: Журналіст хіба має на це право?
Захар Виноградов: Я, наприклад, вважаю, що перегини, які допускають деякі мої колеги в російській журналістиці, вони так само неправильні, які ті перегини, які допускають мої колеги в Україні.
Роман Скрипін: Пане Андрію, в мене елементарне запитання. Звідки взялася у Вас така ідея, можливо, вона несподівано з’явилася в українському медійному прості, про необхідність створення в Україні повністю російськомовного, але українського телеканалу?
Андрій Куликов: Для мене це цілком природно. Якщо є мільйони співгромадян, які надають перевагу російській мові, в тому числі в отриманні інформації, там розваги цією мовою, то я вважаю, що якраз в інтересах української держави дати цим співгромадянам такий спосіб, такий засіб.
До речі, я чомусь абсолютно певний, що коли (я не хочу казати, якщо, а саме коли) такий канал буде створено, то продукція на ньому буде якісніша, ніж та, що ми бачимо на російських телеканалах зараз. Якщо бачимо.
Роман Скрипін: Пане Куликов, а хто ж має фінансувати такий телеканал?
Андрій Куликов: Оскільки це наші співгромадяни, то й держава й має фінансувати. Якщо, звісно, ми не хочемо, щоб це робили багаті люди. А я не бачу, до речі, чому й комерційному каналу не бути таким?
Роман Скрипін: У нас усі канали, знаєте, воліли б позбутися мовних обмежень і тоді б ми мали білоруський варіант фактично, коли від мови державної відмовилися заради певних рейтингів, заради поширеності, заради популярності і так далі.
Андрій Куликов: А чому Ви так вважаєте, Романе?
Роман Скрипін: Я не вважаю, я дивлюся на телерейтинги. Скажімо, наші колеги з Вами, пане Андрію, спираючись на рейтинги російськомовних серіалів, говорять, що людям так цікавіше дивитися.
Андрій Куликов: А є україномовні серіали?
Роман Скрипін: Та немає. Я ж про це згадував сьогодні. Якщо в Україні знімають серіал, то його знімають російською мовою, тому що він потім іде на російський ринок.
Андрій Куликов: Романе, не треба спиратися на рейтинги, якими грають проти того, що немає, а треба створити, показати і подивитися. І тоді не буде таких заяв, що, скажімо, українці в Росії не потребують україномовного телебачення, бо мовляв, і так розуміють російську.
Андрій Куликов: Люди, які кажуть, що українцям не потрібне українське телебачення в Росії, мають визнати, що росіянам в Україні не потрібне російське телебачення, бо українську мову також легко розуміти.
Роман Скрипін: Цілком логічно виглядає.
Андрій Куликов: Так не будемо ж подібні до тих, хто проти нас такі терміни і такі аргументи використовує, і зробімо крок першими, тоді ми багато виграємо.
Роман Скрипін: У цьому аспекті мова у нас виглядає як інструмент впливу або комунікації?
Андрій Куликов: Я умаю, що і того, і того.
Роман Скрипін: Пане Віталію, чи можна в Україні створити російськомовний канал на державні кошти?
Віталій Шевченко: Нацрада готова проліцензувати абсолютно російськомовний канал. Інша річ, що хто з індустрії погодиться, адже це треба багато чого змінити на нашому ринку.
проліцензувати абсолютно російськомовний канал. Інша річ, що хто з індустрії погодиться, адже це треба багато чого змінити на нашому ринку, в тому числі рекламному, стати російськомовним каналом...
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
