– Це передовсім кон’юнктурна позиція. Росія не хотіла б давати можливість здійснювати правосуддя над чільними державними чиновниками будь-якому іноземному органу, який не контролює влада Російської Федерації.
– Якою буде позиція Росії у процесі над Радованом Караджичем?
– Гадаю, що це процес багаторівневий. На офіційному рівні, звісно, не буде якихось заяв (на захист), але на напівофіційному буде невдоволення, звісно, мобілізують різні прокремлівські сили, молодіжні організації. Окремі сегменти громадської думки будуть підживлювати офіційною пропагандою на кшталт того, що не стільки Караджич, скільки ті, хто його підтримував, мали рацію.
– Зі звинуваченнями на адресу Радована Караджича може познайомитися будь-хто: всі документи відкриті. Було вбито близько 8 тисяч боснійських мусульман у Сребрениці, 44 місяці тривала блокада Сараєво сербськими силами, загинуло близько 12 тисяч осіб і так далі. Радован Караджич тоді був поличним керівником боснійських сербів. Незважаючи на це, Росія продовжує наполягати на своєму.
– Це, передовсім, питання престижу Росії. Росія так і не змогла привернути увагу своїх колег на Балканах на свою користь. Вона фактично не змогла виступити посередником. Це якщо казати відверто. Загалом вона не змогла запропонувати ніяких серйозних і детальних рішень. Не треба забувати, що для самих жителів Балкан дедалі важливішою стає належність до Європи. А Росія у даному випадку хотіла б просто продемонструвати свою волю і показати свій прапор.
– Російська влада виявилася у непростій ситуації. З президентом Сербії Тадичем Росія підписує масштабні угоди про приватизацію нафтогазової індустрії, і той же Тадич – один з ініціаторів арешту Караджича. Як тут гратиме Москва?
– Треба взяти до уваги, що відносини з Тадичем також непрості. Хоча між ним і російським керівництвом і немає відкритих розбіжностей, та все ж підозри у Кремля щодо Тадича є, передовсім у зовнішньополітичному плані. Караджич— це певний елемент попередньої історії сербсько-російських відносин і, передовсім, самої балканської історії та участі Росії в подіях на Балканах.
(Прага – Київ)
– Якою буде позиція Росії у процесі над Радованом Караджичем?
– Гадаю, що це процес багаторівневий. На офіційному рівні, звісно, не буде якихось заяв (на захист), але на напівофіційному буде невдоволення, звісно, мобілізують різні прокремлівські сили, молодіжні організації. Окремі сегменти громадської думки будуть підживлювати офіційною пропагандою на кшталт того, що не стільки Караджич, скільки ті, хто його підтримував, мали рацію.
– Зі звинуваченнями на адресу Радована Караджича може познайомитися будь-хто: всі документи відкриті. Було вбито близько 8 тисяч боснійських мусульман у Сребрениці, 44 місяці тривала блокада Сараєво сербськими силами, загинуло близько 12 тисяч осіб і так далі. Радован Караджич тоді був поличним керівником боснійських сербів. Незважаючи на це, Росія продовжує наполягати на своєму.
– Це, передовсім, питання престижу Росії. Росія так і не змогла привернути увагу своїх колег на Балканах на свою користь. Вона фактично не змогла виступити посередником. Це якщо казати відверто. Загалом вона не змогла запропонувати ніяких серйозних і детальних рішень. Не треба забувати, що для самих жителів Балкан дедалі важливішою стає належність до Європи. А Росія у даному випадку хотіла б просто продемонструвати свою волю і показати свій прапор.
– Російська влада виявилася у непростій ситуації. З президентом Сербії Тадичем Росія підписує масштабні угоди про приватизацію нафтогазової індустрії, і той же Тадич – один з ініціаторів арешту Караджича. Як тут гратиме Москва?
– Треба взяти до уваги, що відносини з Тадичем також непрості. Хоча між ним і російським керівництвом і немає відкритих розбіжностей, та все ж підозри у Кремля щодо Тадича є, передовсім у зовнішньополітичному плані. Караджич— це певний елемент попередньої історії сербсько-російських відносин і, передовсім, самої балканської історії та участі Росії в подіях на Балканах.
(Прага – Київ)
